"17" серпня 2011 р. Справа № 5/223
Колегія суддів Вищого господарського суду України у складі:
Головуючого судді Кузьменка М.В.,
суддів Васищака І.М.,
Палій В.М.,
розглянувши
касаційну скаргу
Дочірнього підприємства "Оріон-Буд" Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Оріон-Експорт"
на постанову Львівського апеляційного господарського суду від 31.05.2011 р.
у справі № 5/223 господарського суду Львівської області
за позовомДочірнього підприємства "Оріон-Буд" Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Оріон-Експорт"
до
проЗакритого акціонерного товариства "Проектно-будівельне об'єднання "Львівміськбуд"
стягнення 2 000 000,00 грн.
за участю представників:
ДП "Оріон-Буд" ТОВ "ТД "Оріон-Експорт" -Радковський Т.Р.;
ЗАТ "ПБО "Львівміськбуд" -Биць І.А.;
Дочірнє підприємство "Оріон-Буд" Товариства з обмеженою відповідальністю "Оріон-Експорт" звернулось до господарського суду Львівської області з позовом та просило суд стягнути з відповідача -Закритого акціонерного товариства "Проектно-будівельне об'єднання "Львівміськбуд" 2 000 000,00 грн. штрафу.
В обґрунтування заявлених вимог, позивач посилається на те, що відповідач порушив взяті на себе зобов'язання за умовами додаткового договору № 9 до договору підряду № 2006/06/17 від 05.06.2006 р. в частині своєчасного виконання робіт, у зв'язку з чим повинен сплатити штраф на підставі п. 11 додаткового договору (т.1 а.с.3-6).
Відповідач у справі - ЗАТ "ПБО "Львівміськбуд" у відзиві на позов проти задоволення заявлених позовних вимог заперечує, посилаючись на те, що в ході будівництва виникла потреба у наданні нової проектно-кошторисної документації, що не було зроблено позивачем. При цьому, всі роботи, які були передбачені наданою проектно-кошторисною документацією, виконані у передбачений договором та додатками до нього строк. Крім того, відповідач зазначає, що акти, надані позивачем в підтвердження порушення відповідачем строків виконання робіт, не є належними доказами, оскільки складені в односторонньому порядку (т.1 а.с.90-91, 97-98).
Ухвалою господарського суду Львівської області від 01.12.2009 р. накладено арешт на все рухоме та нерухоме майно, а також земельні ділянки, належні на праві власності відповідачу.
Рішенням господарського суду Львівської області від 14.12.2009 р. позов задоволено повністю (т.1 а.с.128-134).
Задовольняючи заявлені позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що договором встановлена відповідальність за порушення взятих на себе зобов'язань зі своєчасного виконання робіт у вигляді штрафу, вимога про стягнення якого обґрунтовано заявлена позивачем.
14.12.2009 р. господарським судом Львівської області прийнято додаткове рішення, відповідно до якого скасовано арешт, накладений ухвалою господарського суду Львівської області від 01.12.2009 р. (т.1 а.с.166-168).
Постановою Львівського апеляційного господарського суду від 17.02.2010 р. скасовано додаткове рішення господарського суду Львівської області від 14.12.2009 р. з підстав його невідповідності вимогам ст. 88 ГПК України (т.2 а.с.129-131).
Постановою Львівського апеляційного господарського суду від 09.04.2010 р. скасовано ухвалу господарського суду Львівської області від 01.12.2009 р. про забезпечення позову (т.2 а.с.154-156).
Постановою Львівського апеляційного господарського суду від 31.05.2011 р. рішення господарського суду Львівської області від 14.12.2009 р. скасовано. Прийнято нове рішення про відмову у задоволенні позову (т.3 а.с.146-151).
Скасовуючи рішення суду першої інстанції та відмовляючи у задоволенні позову, суд апеляційної інстанції виходив з того, що матеріалами справи не підтверджується факт прострочення виконання відповідачем підрядних робіт в межах договору будівельного підряду.
Не погоджуючись з постановою апеляційної інстанції від 31.05.2011 р., позивач звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою та просить її скасувати, залишивши в силі рішення суду першої інстанції.
Вимоги касаційної скарги мотивовані порушенням норм процесуального права, неправильним застосуванням до відносин сторін норм матеріального права (т.3 а.с.159-165).
Колегія суддів, приймаючи до уваги межі перегляду справи у касаційній інстанції, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування норм матеріального і процесуального права при винесенні оспорюваного судового акта, знаходить касаційну скаргу такою, що підлягає задоволенню, з наступних підстав.
Під час вирішення спору по суті та перегляді прийнятого рішення в апеляційному порядку, судами першої та апеляційної інстанцій встановлені наступні обставини.
05.06.2006 р. між сторонами у справі укладений договір підряду № 2006/06/17.
За умовами договору, відповідач зобов'язався забезпечити відповідно до проектної документації та умов договору виконання будівельних, монтажних, інших робіт, пов'язаних з новим будівництвом об'єкта -багатоповерхового житлового будинку у м. Львові, на розі вулиць Конотопської -Ак.Єфремова, а позивач -прийняти та оплатити вказані роботи.
Судами правильно визначено, що укладений між сторонами договір за своєю правовою природою є договором будівельного підряду.
Так, відповідно до ч. 1 ст. 875 ЦК України, за договором будівельного підряду підрядник зобов'язується збудувати і здати у встановлений строк об'єкт або виконати інші будівельні роботи відповідно до проектно-кошторисної документації, а замовник зобов'язується надати підрядникові будівельний майданчик (фронт робіт), передати затверджену проектно-кошторисну документацію, якщо цей обов'язок не покладається на підрядника, прийняти об'єкт або закінчені будівельні роботи та оплатити їх.
Зазначений договір є підставою для виникнення у його сторін господарських зобов'язань, а саме майново-господарських зобов'язань.
Згідно ст. 173 ГК України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених ГК України, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Однією з підстав виникнення господарського зобов'язання, згідно ст. 174 ГК України, є господарський договір.
При цьому, відповідно до ч. 1 ст. 175 ГК України, майново-господарські зобов'язання, які є одним із видів господарських зобов'язань, - це цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Згідно п. 1 ст. 193 ГК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. При цьому, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.
Так, в силу ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
25.09.2008 р. сторонами підписано додатковий договір № 9 до договору підряду від 05.06.2006 р., відповідно до якого відповідач зобов'язався у термін до 30.10.2008 р. в повному обсязі завершити та передати позивачу всі роботи по будівництву багатоповерхового житлового будинку, що знаходиться за адресою: м. Львів, вул. Конотопська -Єфремова.
Підписанням вказаного додаткового договору відповідач підтверджує відсутність будь-яких перешкод для виконання ним робіт по завершенню будівництва об'єкта в термін до 30.10.2008 р. (п. 3 додаткового договору).
Пунктом 5 договору передбачено, що позивач здійснює постійний контроль за дотриманням відповідачем графіку завершення робіт по будівництву об'єкта зі складанням відповідного акта про стан робіт на об'єкті, який підписують представники сторін. У випадку виявлення факту порушення відповідачем графіку завершення робіт, позивач зазначає про це в акті. У випадку відмови представника відповідача від підписання такого акта, представник позивача підписує вказаний акт самостійно із залученням незалежного спеціаліста (представника спеціалізованої будівельної організації або органу державного будівельного контролю).
Судом першої інстанції встановлено, що в порушення умов договору відповідач не виконав роботи у встановлений додатковим договором строк, у зв'язку з чим, відповідно до умов договору, сторони склали: акт стану виконання умов договору від 01.11.2008 р., акт перевірки якості будівельно-монтажних робіт від 08.11.2008 р., акт визначення незавершених об'ємів робіт від 05.01.2009 р., акт повторної перевірки якості будівельно-монтажних робіт від 12.01.2009 р., акт визначення незавершених об'ємів робіт від 26.02.2009 р., акт визначення незавершених об'ємів робіт від 31.03.2009 р., акт повторної перевірки якості будівельно-монтажних робіт від 30.05.2009 р. та акт повторної перевірки якості будівельно-монтажних робіт від 30.06.2009 р. які підписано уповноваженими представниками сторін.
Згідно п. 11 додаткового договору, у разі порушення відповідачем терміну завершення виконання робіт по будівництву об'єкта відповідач сплачує позивачу штраф у розмірі 2 000 000,00 грн.
Предметом спору у даній справі є обов'язок відповідача сплатити передбачений п. 11 додаткового договору штраф за порушення термінів виконання робіт.
Задовольняючи заявлені позовні вимоги, суд першої інстанції встановив факт порушення відповідачем термінів виконання робіт, врахувавши при цьому складені сторонами у відповідності до п. 5 додаткового договору акти.
Між тим, суд апеляційної інстанції, відмовляючи в позові, зазначив, що відповідач не повинен нести відповідальність за прострочення виконання зобов'язання.
Так, судом апеляційної інстанції встановлено, що відповідачем фактично виконано робіт більше, ніж передбачено умовами договору підряду. На додаткові роботи проектно-кошторисна документація відповідачу не передавалась. Отже, суд дійшов висновку, що відповідачем прострочено виконання робіт, не передбачених умовами договору підряду.
Однак, такий висновок суду апеляційної інстанції не підтверджений належними доказами.
Так, в матеріалах справи відсутні докази, які передбачають виконання інших робіт, ніж ті, що передбачені переданою позивачем проектно-кошторисною документацією. Для встановлення даних обставин судом апеляційної інстанції неодноразово призначалась по справі судова будівельна та економічна експертизи. Між тим, матеріали справи повертались без виконання, оскільки відповідачем не виконувався обов'язок, покладений на нього судом, щодо оплати експертних досліджень.
Крім того, неправомірним є висновок суду апеляційної інстанції про те, що складені сторонами акти у відповідності до п. 5 додаткового договору не є належними доказами прострочення виконання робіт.
Так, вказані акти підписані представниками сторін, а отже є належними та допустимими доказами у розумінні ст. 34 ГПК України.
Разом з цим, скасовуючи рішення суду першої інстанції, суд апеляційної інстанції не врахував наступні норми матеріального права.
В силу ст. 216, ч. 1 ст. 218 ГК України, підставою господарсько-правової відповідальності у вигляді застосування господарських санкцій є вчинене учасником господарських відносин правопорушення у сфері господарювання. Одним з видів господарських санкцій, згідно ч. 2 ст. 217 ГК України, є штрафні санкції, до яких віднесений штраф (ч. 1 ст. 230 ГК України).
Відповідно до ч. 4 ст. 231 ЦК України, у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором.
Додатковим договором передбачена відповідальність у випадку порушення термінів виконання зобов'язання у вигляді штрафу у розмірі 2 000 000,00 грн. (п. 11 додаткового договору).
Враховуючи встановлення судом першої інстанції факту прострочення виконання відповідачем зобов'язання, передбаченого умовами договору, ним зроблено правильний висновок щодо задоволення вимоги позивача про стягнення з відповідача штрафу.
З огляду на наведене, касаційна інстанція вважає, що суд апеляційної інстанції, в порушення норм матеріального та процесуального права, помилково скасував рішення суду першої інстанції, у зв'язку з чим постанова Львівського апеляційного господарського суду від 31.05.2011 р. підлягає скасуванню, а рішення господарського суду Львівської області від 14.12.2009 р. -залишенню в силі.
Відповідно до ст. 49 ГПК України, позивачу підлягають відшкодуванню за рахунок відповідача судові витрати, понесені у зв'язку з оплатою касаційної скарги державним митом, у розмірі 10 000,00 грн.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 49, 1115, 1117, 1119- 11111 ГПК України, колегія суддів
1. Касаційну скаргу Дочірнього підприємства "Оріон-Буд" Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Оріон-Експорт" задовольнити.
2. Постанову Львівського апеляційного господарського суду від 31.05.2011 р. у справі № 5/223 господарського суду Львівської області скасувати, залишивши в силі рішення господарського суду Львівської області від 14.12.2009 р.
3. Стягнути з Закритого акціонерного товариства "Проектно-будівельне об'єднання "Львівміськбуд" на користь Дочірнього підприємства "Оріон-Буд" Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Оріон-Експорт" 10 000,00 грн. в рахунок відшкодування витрат, понесених у зв'язку з оплатою державним митом касаційної скарги.
4. Доручити видати наказ на виконання п. 3 резолютивної частини постанови господарському суду Львівської області.
Головуючий суддя Кузьменко М.В.
Судді Васищак І.М.
Палій В.М.