"17" серпня 2011 р. Справа № 5016/178/2011(1/23)
Колегія суддів Вищого господарського суду України у складі:
Головуючого судді Кузьменка М.В.,
суддів Васищака І.М.,
Палій В.М.,
розглянувши
касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Автомагістраль"
на рішення господарського суду Миколаївської області від 28.03.2011 р. та постанову Одеського апеляційного господарського суду від 14.06.2011 р.
у справі № 5016/178/2011(1/23) господарського суду Миколаївської області
за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Брейн Бау-Холдінг Шляхбуд"
до
проТовариства з обмеженою відповідальністю "Автомагістраль"
визнання недійсним пункту договору
за участю представників:
ТОВ "Брейн Бау-Холдінг Шляхбуд" -Полуніна Л.А.;
ТОВ "Автомагістраль" - не з'явилися;
Товариство з обмеженою відповідальністю "Брейн Бау-Холдінг Шляхбуд" звернулося до господарського суду Миколаївської області з позовом та просило суд визнати недійсним на підставі ст. 215 ЦК України п. 4.2. договору № 23/07-06 СП, який укладено між ним та відповідачем у справі -Товариством з обмеженою відповідальністю "Автомагістраль".
В обґрунтування заявлених вимог, позивач посилається на те, що вказаний пункт договору суперечить вимогам ЦК України. Зокрема, позивач посилається на те, що згідно вказаного пункту, сторони визначили строк виконання зобов'язання з оплати виконаних робіт вказівкою на обставини надходження фінансування без зазначення джерела фінансування. Між тим, така подія не може бути визнана такою, що неминуче має настати (а.с.3-5).
Відповідач у справі - ТОВ "Автомагістраль" до прийняття рішення по суті заявлених вимог відзиву на позов не надав.
Рішенням господарського суду Миколаївської області від 28.03.2011 р. позов задоволено (а.с.53-55).
Задовольняючи заявлені вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що спірний пункт договору суперечить чинному законодавству, оскільки сторони визначили строк виконання зобов'язання з оплати виконаних робіт не вказівкою на подію, яка має неминуче настати, а поставили такий строк в залежність від дії особи, яка не є стороною договору.
Постановою Одеського апеляційного господарського суду від 14.06.2011 р. рішення господарського суду Миколаївської області від 28.03.2011 р. залишено без змін (а.с.79-82).
Не погоджуючись з прийнятими у справі судовими актами, ТОВ "Автомагістраль" звернулося до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою та просить їх скасувати, а у задоволенні позову відмовити.
Вимоги касаційної скарги мотивовані порушенням судами норм матеріального та процесуального права (а.с.96-99).
Колегія суддів, приймаючи до уваги межі перегляду справи у касаційній інстанції, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування норм матеріального і процесуального права при винесенні оспорюваних судових актів, знаходить касаційну скаргу такою, що не підлягає задоволенню, з наступних підстав.
Під час вирішення спору у даній справі та перегляді прийнятого рішення в апеляційному порядку, судами першої та апеляційної інстанції встановлені наступні обставини.
23.07.2007 р. між сторонами у справі укладено договір, за умовами якого відповідач зобов'язався виконати роботи з улаштування насипу при будівництві мостового переходу через р. Оріль на ділянці км 127+700 -км 128+200 автомобільної дороги Харків -Красноград -Перещепине, Харківської області, а позивач -прийняти та оплатити виконані роботи.
Судами правильно визначено що укладений між сторонами договір за своєю правовою природою є договором будівельного підряду.
Так, в силу ч. 1 ст. 875 ЦК України, за договором будівельного підряду підрядник зобов'язується збудувати і здати у встановлений строк об'єкт або виконати інші будівельні роботи відповідно до проектно-кошторисної документації, а замовник зобов'язується надати підрядникові будівельний майданчик (фронт робіт), передати затверджену проектно-кошторисну документацію, якщо цей обов'язок не покладається на підрядника, прийняти об'єкт або закінчені будівельні роботи та оплатити їх.
Відповідно до п. 4.2 договору, позивач здійснює проміжні платежі за виконані роботи протягом двох банківських днів після надходження фінансування.
Дійсність п. 4.2. зазначеного договору є предметом спору у даній справі.
Вимоги позивача мотивовані недійсністю зазначеного пункту договору відповідно до ч. 1 ст. 215 ЦК України.
Так, згідно вказаної норми, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою ст. 203 ЦК України. При цьому, за змістом ч. 2 ст. 202 ЦК України, двосторонній договір є одним із видів правочинів.
В силу ч. 1 ст. 203 ЦК України, зміст правочину не може суперечити ЦК України, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.
Судами обґрунтовано визнано, що спірний пункт договору не відповідає вимогам ч. 1 ст. 203 ЦК України, у зв'язку з чим є недійсним, з огляду на положення наступних норм права.
Так, в силу ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін); зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.
Отже, ч. 1 ст. 530 ЦК України визначає, що строк виконання зобов'язання має бути або чітко встановлений, або може визначатись подією, яка неминуче настане.
Разом з тим, сторони у п. 4.2. договору визначили строк виконання зобов'язання з оплати виконаних робіт вказівкою на дію особи, яка не є стороною такого договору.
Однак, за змістом ст. 511 ЦК України, зобов'язання не може створювати обов'язку для третьої особи.
Крім того, згідно з ч. 2 ст. 528 ЦК України, навіть у випадку покладення виконання обов'язку боржником на іншу особу, відповідальним за виконання зобов'язання залишається боржник, а не така особа.
За таких обставин, є правильним висновок судів про те, що спірний пункт договору суперечить чинному законодавству, зокрема, ст. 511 ЦК України, ч. 1 ст. 530 ЦК України, а отже, має бути визнаний недійсним на підставі ст. 215 ЦК України.
Доводи скаржника, викладені у касаційній скарзі, колегія суддів відхиляє, оскільки наведені у касаційній скарзі обставини та заперечення були предметом дослідження у судах першої та апеляційної інстанцій, та їм дана відповідна правова оцінка.
Окрім того, відповідно до ст. 1117 ГПК України, касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.
За таких обставин, підстав для зміни чи скасування постанови Одеського апеляційного господарського суду від 14.06.2011 р., якою залишено без змін рішення господарського суду Миколаївської області від 28.03.2011 р., немає.
З огляду на викладене, керуючись ст. ст. 1115, 1117, 1119- 11111 ГПК України, колегія суддів
постанову Одеського апеляційного господарського суду від 14.06.2011 р. у справі № 5016/178/2011 (1/23) господарського суду Миколаївської області залишити без змін, а касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Автомагістраль" -без задоволення.
Головуючий суддя Кузьменко М.В.
Судді Васищак І.М.
Палій В.М.