"17" серпня 2011 р. Справа № 26/99
Колегія суддів Вищого господарського суду України у складі:
Головуючого судді Кузьменка М.В.,
суддів Васищака І.М.,
Палій В.М.,
розглянувши
касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Фундамент"
на рішення господарського суду міста Києва від 07.04.2011 р. та постанову Київського апеляційного господарського суду від 15.06.2011 р.
у справі № 26/99 господарського суду міста Києва
за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "УкрДахБуд"
до
проТовариства з обмеженою відповідальністю "Фундамент"
стягнення 43 589,30 грн.
за участю представників:
ТОВ "УкрДахБуд" -не з"явилися;
ТОВ "Фундамент" -не з"явилися;
Товариство з обмеженою відповідальністю "УкрДахБуд" звернулось до господарського суду міста Києва з позовом та просило суд стягнути з відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю "Фундамент" 43 589,30 грн., у т.ч. 30 000,00 грн. основної заборгованості, 10 983,00 грн. збитків від інфляції, 2 606,30 грн. процентів річних.
В обґрунтування заявлених вимог позивач посилається на те, що відповідач порушив взяті на себе зобов'язання за умовами договору підряду № 33/21/07 від 11.09.2007 р. та додаткових угод до нього, в частині повної оплати виконаних робіт (а.с.6-7).
До прийняття рішення по суті заявлених відповідач у справі відзиву на позов не надав.
Рішенням господарського суду міста Києва від 07.04.2011 р. позов задоволено повністю (а.с.59-60).
Задовольняючи заявлені позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що:
- відповідач не оплатив виконані та прийняті роботи у встановлений договором строк, допустивши заборгованість у розмірі 30 000,00 грн.;
- за порушення виконання грошових зобов'язань ст. 625 ЦК України встановлено відповідальність у вигляді зобов'язання сплатити суму боргу з урахуванням трьох процентів річних та збитків від інфляції, у зв'язку з чим, вимоги позивача у цій частині мотивовані.
Постановою Київського апеляційного господарського суду від 15.06.2011 р. рішення господарського суду міста Києва від 07.04.2011 р. залишено без змін (а.с.84-87).
Не погоджуючись з прийнятими у справі судовими актами, ТОВ "Фундамент" звернулося до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою та просить їх скасувати, а справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.
Вимоги касаційної скарги мотивовані порушенням судами норм процесуального права (а.с.93-94).
Колегія суддів, приймаючи до уваги межі перегляду справи у касаційній інстанції, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування норм матеріального і процесуального права при винесенні оспорюваних судових актів, знаходить касаційну скаргу такою, що не підлягає задоволенню, з наступних підстав.
Під час вирішення спору по суті та перегляді прийнятого рішення в апеляційному порядку, судами першої та апеляційної інстанцій встановлені наступні обставини.
11.09.2007 р. між сторонами у справі укладено договір підряду № 33/21/07, згідно умов якого позивач приймає на себе зобов'язання щодо виконання робіт по влаштуванню фальцованої покрівлі з оцинкованого металу з полімерним покриттям на об'єкті: ресторан "Мисливець", а відповідач зобов'язується прийняти і оплатити виконані роботи.
02.11.2007 р. до договору укладено додаткову угоду № 1, 16.11.2007 р. -додаткову угоду № 2, відповідно до умов яких змінено вартість робіт, що підлягають виконанню позивачем.
Судами правильно визначено, що укладений між сторонами договір, з урахуванням додаткових угод до нього, за своєю правовою природою є договором підряду.
Так, відповідно до ч. 1 ст. 837 ЦК України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу.
Зазначений договір є підставою для виникнення у його сторін господарських зобов'язань, а саме майново-господарських зобов'язань.
Так, згідно ст. 173 ГК України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених ГК України, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Однією з підстав виникнення господарського зобов'язання, згідно ст. 174 ГК України, є господарський договір.
При цьому, відповідно до ч. 1 ст. 175 ГК України, майново-господарські зобов'язання, які є одним із видів господарських зобов'язань, - це цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Предметом спору у даній справі є обов'язок відповідача оплатити виконані позивачем роботи за договором та додатковими угодами до нього.
Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України, що визначено ст. 175 ГК України.
Згідно п. 1 ст. 193 ГК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. При цьому, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.
Так, в силу ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін); зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.
Умовами договору передбачено, що до початку виконання робіт відповідач перераховує позивачу аванс у сумі 237 677,57 грн. у строк не пізніше 5 банківських днів з дня підписання договору шляхом перерахування коштів на розрахунковий рахунок позивача (п.2.3.); оплата решти вартості фактично виконаних робіт проводиться відповідачем шляхом перерахування коштів на розрахунковий рахунок позивача у строк, не пізніше 5 банківських днів з дня підписання сторонами акта про передачу виконаних робіт (п.2.4.).
Судами встановлено, що позивачем виконані роботи у жовтні 2007 року, січні та лютому 2008 року за договором та додатковими угодами до нього на загальну суму 535 111,85 грн., які здані ним та прийняті відповідачем без зауважень, про що підписано акти прийому виконаних підрядних робіт. Між тим, відповідач за виконані позивачем роботи розрахувався частково, сплативши 505 111,85 грн., що підтверджується наявними у матеріалах справи банківськими виписками з особового рахунку позивача.
Оскільки судами встановлено, що відповідач не виконав взяті на себе зобов'язання з оплати виконаних робіт у визначений строк, допустивши заборгованість у розмірі 30 000,00 грн., ними зроблено правильний висновок про обґрунтованість вимог позивача про стягнення з відповідача основної заборгованості у вказаному розмірі.
Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Враховуючи встановлення судами факту прострочення грошового зобов'язання відповідачем, ними зроблено правильний висновок щодо задоволення вимог про стягнення процентів та збитків від інфляції.
Твердження скаржника про порушення судами норм процесуального права, а саме: неналежне повідомлення відповідача про час і місце засідання суду, не приймаються до уваги.
Так, відповідно до п. 3.5.11 Інструкції з діловодства в господарських судах України, затвердженої наказом Вищого господарського суду України від 10.12.2002 р. № 75 (з подальшими змінами), перший, належним чином підписаний, примірник процесуального документа (ухвали, рішення, постанови) залишається у справі; на звороті у лівому нижньому куті цього примірника проставляється відповідний штамп суду з відміткою про відправку документа, що містить: вихідний реєстраційний номер, загальну кількість відправлених примірників документа, дату відправки, підпис працівника, яким вона здійснена.
Дана відмітка, за умови, що її оформлено відповідно до наведених вимог названої Інструкції, є підтвердженням належного надсилання копій процесуального документа сторонам та іншим учасникам судового процесу (див. інформаційний лист Вищого господарського суду України від 13.08.2008 р. № 01-8/482 "Про деякі питання застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у першому півріччі 2008 р.").
Як вбачається з матеріалів справи, судом першої та апеляційної інстанції було виконано вимоги вищевказаної Інструкції та повідомлено відповідача належним чином про час і місце засідання суду.
За таких обставин, підстав для зміни чи скасування постанови Київського апеляційного господарського суду від 15.06.2011 р., якою залишено без змін рішення господарського суду міста Києва від 07.04.2011 р., немає.
З огляду на викладене, керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119- 11111 ГПК України, колегія суддів
постанову Київського апеляційного господарського суду від 15.06.2011 р. у справі № 26/99 господарського суду міста Києва залишити без змін, а касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Фундамент" -без задоволення.
Головуючий суддя Кузьменко М.В.
Судді Васищак І.М.
Палій В.М.