"11" серпня 2011 р. Справа № 10/39
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
Головуючого суддіДобролюбової Т.В.,
суддівГоголь Т.Г., Осетинського А.Й.
за участю представників сторін
позивача:
відповідача, сільради, райдержадміністрації:
прокуратури:
розглянувши у відкритому
судовому засіданні касаційну скаргу
ОСОБА_1 -дов. від 04.01.11
не з'явились, повідомлені належно
Попенко О.С. -прокурор ГПУ, посв. 203
Приватного підприємства "Пектораль"
на постановуДніпропетровського апеляційного господарського суду від 17.05.11
у справі
Господарського суду №10/39
Дніпропетровської області
за позовомПриватного підприємства "Пектораль"
до
за участюЗакритого акціонерного товариства "Тепличник"
Нікопольського міжрайонного прокурора в інтересах держави в особі Менжинської сільської ради Нікопольського району Дніпропетровської області та Нікопольської районної державної адміністрації Дніпропетровської області
пророзірвання договору та визнання права власності
Розпорядженням Заступника секретаря другої судової палати Вищого господарського суду України від 09.08.11 для розгляду касаційної скарги у цій справі призначено колегію суддів у складі: Добролюбової Т.В. - головуючого, Гоголь Т.Г., Осетинського А.Й.
Приватне підприємство "Пектораль" звернулося до Господарського суду Дніпропетровської області з позовом до Закритого акціонерного товариства "Тепличник" про розірвання договору купівлі-продажу від 12.12.03, укладеного між сторонами у справі, та визнання за позивачем права власності на майно: 1)дитячий садок, розташований за адресою: Дніпропетровська область, Нікопольський район, с. Менжинське, вул. Конторська, 4, і який складається з будівлі дитячого садка - літ. А-2, підвалу - літ. Апд, ганку; 2)дитячий садок, розташований за адресою: Дніпропетровська область, Нікопольський район, с. Олексіївка, вул. Колгоспна,4, та складається з будівлі дитячого садка - літ. А-2, тамбуру - літ. а, підвалу - літ. Апд, входу. Позивач вказував на несплату відповідачем вартості придбаного майна за договором купівлі-продажу від 12.12.03, що вважав підставою для його розірвання. Водночас позивач вважав, що відповідач не визнає право власності на спірне майно. Позов обґрунтований приписами статей 177, 178, 611, 612, 651 Цивільного кодексу України, статей 2, 4, 48 Закону України "Про власність".
Господарський суд Дніпропетровської області рішенням від 07.02.06 (суддя Кощеєв І.М.) позов задовольнив. Суд дійшов висновку про наявність підстав для розірвання договору купівлі-продажу від 12.12.03 та визнання за позивачем права власності на спірне майно у зв'язку з несплатою відповідачем його вартості. Судове рішення обґрунтоване приписами статей 188, 193 Господарського кодексу України, статей 15, 316, 321, 328, 612, 651, 653, 658, 691, 697 Цивільного кодексу України.
Постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 17.05.11 (судді Верхогляд Т.А., Білецька Л.М., Тищик І.В.) перевірене рішення господарського суду першої інстанції скасовано частково, викладено його резолютивну частину в іншій редакції. Позовні вимоги задоволені частково. Розірвано договір купівлі-продажу від 12.12.03, укладений між ПП "Пектораль" і ЗАТ "Тепличник". Апеляційний суд виходив з наявності підстав для розірвання договору купівлі-продажу від 12.12.03 у зв'язку з несплатою покупцем вартості придбаного товару. В іншій частині позову відмовлено. В цій частині постанова обґрунтована приписами статей 328, 329, 697 Цивільного кодексу України.
Приватне підприємство "Пектораль" звернулося до Вищого господарського суду із касаційною скаргою на постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 17.05.11, в якій просить її скасувати в частині відмови в позові про визнання права власності, як таку що ухвалена з порушенням норм матеріального і процесуального права, та залишити в силі рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 07.02.06. Підприємство вважає, що апеляційним судом порушені приписи статті 392 Цивільного кодексу України, статей 42, 43, 53 Господарського процесуального кодексу України, пункти 3, 4 Роз'яснення Вищого арбітражного суду України від 10.12.96 №02-5/422 "Про судове рішення". Скаржник наголошує на неврахуванні апеляційним судом того, що відповідач не визнавав та оспорював право власності позивача на спірні будівлі, що на його думку, за приписами статті 392 Цивільного кодексу України, є підставою для визнання за позивачем права власності. Крім того, підприємство посилається на невірну оцінку апеляційним судом доказів у справі, зокрема, інвентаризаційних справ на дитячі садки, виготовлених КП "Нікопольське міжміське бюро технічної інвентаризації".
Від відповідача відзиву на касаційну скаргу судом не отримано.
Заслухавши доповідь судді Гоголь Т.Г., пояснення учасників процесу, перевіривши наявні матеріали справи на предмет правильності застосування господарськими судами норм матеріального і процесуального права, колегія суддів відзначає наступне.
Як установлено господарськими судами та убачається з матеріалів справи, предметом даного судового розгляду є вимоги Приватного підприємства "Пектораль" заявлені до Закритого акціонерного товариства "Тепличник" про розірвання договору купівлі-продажу від 12.12.03, укладеного між сторонами у справі, та визнання за позивачем права власності на майно: 1)дитячий садок, розташований за адресою: Дніпропетровська область, Нікопольський район, с. Менжинське, вул. Конторська, 4, і який складається з будівлі дитячого садка - літ. А-2, підвалу - літ. Апд, ганку; 2)дитячий садок, розташований за адресою: Дніпропетровська область, Нікопольський район, с. Олексіївка, вул. Колгоспна,4, та складається з будівлі дитячого садка - літ. А-2, тамбуру - літ. а, підвалу - літ. Апд, входу. Ухвалюючи постанову у справі, апеляційний суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позову в частині розірвання оспорюваного договору купівлі-продажу та відсутність правових підстав для визнання за позивачем права власності на спірні будівлі. Зі змісту касаційної скарги убачається, що скаржником оскаржено постанову у справі в частині відмови у задоволенні позову про визнання права власності. Згідно з приписами статті 392 Цивільного кодексу України власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності. Відтак, позов про право власності подається у випадках, коли належне певній особі або набуття цією особою права не визнається, оспорюється іншою особою або у разі відсутності в неї документів (у зв'язку з їх втратою), що засвідчують належність їй такого права. Відповідачем у позові про визнання права власності є особа, яка оспорює право власності на майно, або особа, яка хоч і не оспорює права власності на майно, але і не визнає його. Приписами статті 1 Господарського процесуального кодексу України унормовано, що підприємства та організації мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених або оспорюваних прав та охоронюваних законом інтересів. Відповідно до приписів статті 21 Господарського процесуального кодексу України сторонами у судовому процесі -позивачами і відповідачами -можуть бути підприємства та організації, зазначені у статті 1 цього Кодексу. Тобто, сторонами у судовому процесі є суб'єкти матеріально-правових відносин, які виступають на захист своїх інтересів, і на яких поширюється законна сила судового рішення. Сторонами в господарському процесі є учасники спірного матеріального правовідношення, а відповідачами є підприємства та організації, яким пред'явлено позовну вимогу (частина 3 зазначеної норми). Отже, в сенсі приписів наведених норм, відповідачем є особа, яка знаходиться з позивачем у матеріальних правовідносинах. При цьому, відповідач має бути такою юридичною чи фізичною особою, за рахунок якої, в принципі, можливо було б задовольнити позовні вимоги. Виходячи із змісту наведених норм, захисту у судовому порядку підлягають порушене право і охоронювані законом інтереси саме від відповідача. Як вже зазначалося, Приватним підприємством "Пектораль" заявлений позов до Закритого акціонерного товариства "Тепличник" про визнання права власності на будівлі дитячих садків. Як на підставу позову, позивач посилався на несплату відповідачем вартості цих дитсадків, що, на його думку, свідчить як про ненабуття останнім права власності на таке майно, так і невизнання відповідачем права власності на спірний об'єкт та порушує права і охоронювані законом інтереси позивача. Між тим, відповідач у даній справі перебуває з позивачем у правовідносинах, які випливають з купівлі-продажу спірного майна. Він не є тією особою, яка оспорює право власності на непридбані нею спірні приміщення (що встановлено судом апеляційної інстанції), а відтак відсутні правові підстави для задоволення позову, зверненого до відповідача. Доводи касаційної скарги викладеного не спростовують та стосуються оцінки доказів, яка за приписами статті 1117 Господарського процесуального кодексу України знаходиться поза межами компетенції суду касаційної інстанції. В іншій частині постанова суду апеляційної інстанції скаржником не оскаржена, а відтак судом касаційної інстанції не переглядається.
З огляду на зазначене, відсутні правові підстави для скасування постанови у справі в переглянутій частині та задоволення касаційної скарги.
З урахуванням викладеного, керуючись статтями 1115, 1117, 1118, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України
Постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 17.05.11 у справі №10/39 залишити без змін.
Касаційну скаргу Приватного підприємства "Пектораль" залишити без задоволення.
Головуючий Т.Добролюбова
Судді Т.Гоголь
А.Осетинський