"15" серпня 2011 р. Справа № 25/417
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
ГоловуючогоКота О.В.
суддівШевчук С.Р.
Іванової Л.Б.
розглянувши касаційну скаргуОСОБА_1,
ОСОБА_2,
ОСОБА_3,
ОСОБА_4
на ухвалуКиївського апеляційного господарського суду від 29.06.2011р.
у справі№ 25/417 господарського суду міста Києва
за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Фірма Діброва"
доГромадської організації "Київська міська спілка автомобілістів"
проусунення перешкод у користуванні земельною ділянкою
В судовому засіданні взяли участь представники:
- позивача: не з'явились
- відповідача: не з'явились
- скаржників: не з'явились
Рішенням господарського суду міста Києва від 16.10.2008р. (суддя Морозов С.М.) у справі №25/417 позов задоволено повністю, зобов'язано Громадську організацію "Київська міська спілка автомобілістів" усунути перешкоди в користуванні земельною ділянкою шляхом примусового звільнення земельної ділянки від самочинно збудованого майна та приведення її в стан, придатний для її цільового використання.
Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 29.06.2011р. (головуючий Тищенко А.І., судді Михальська Ю.Б., Отрюх Б.В.) відмовлено ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 у прийнятті апеляційної скарги на рішення господарського суду м.Києва від 16.10.2008р. у справі №25/417.
Не погоджуючись з прийнятою ухвалою суду апеляційної інстанції, ОСОБА_1., ОСОБА_2., ОСОБА_3., ОСОБА_4. звернулись до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просять скасувати її, а справу направити до суду апеляційної інстанції для вирішення питання про прийняття апеляційної скарги до розгляду.
Сторони не скористалися правом, наданим ст. 1112 Господарського процесуального кодексу України (далі -ГПК України) не надіслали відзиви на касаційну скаргу, що в силу положень статті 1112 ГПК України не перешкоджає перегляду судового акту, який оскаржується.
Сторони і скаржники не реалізували процесуальне право на участь у судовому засіданні суду касаційної інстанції, хоча про час та місце його проведення були повідомлені належним чином.
Перевіривши доводи касаційної скарги, юридичну оцінку встановлених фактичних обставин, проаналізувавши правильність застосування апеляційним господарським судом норм процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Стаття 1 ГПК України передбачає право на звернення до господарського суду за захистом порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів. Саме з метою такого захисту статтею 91 ГПК України надано право на звернення з апеляційною скаргою особам, яких не було залучено до участі у справі, якщо суд прийняв рішення чи постанову, що стосується їх прав та обов'язків.
З аналізу вказаних норм вбачається, що підставою для надання певній, не залуче ній до участі у справі, особі права на звернення з апеляційною скаргою є саме порушення її прав або охоронюваних законом інтересів внаслідок вирішення судом спору у справі, до участі в якій ця особа обов'язково підлягала залученню як така, що мала певні права і обов'я зки у спірних правовідносинах.
Судове рішення, оскаржуване не залученою особою, повинно безпосередньо стосуватися прав та обов'язків цієї особи, тобто судом має бути розглянуто й вирішено спір про право у правовідносинах, учасником яких на момент розгляду справи та прийняття рішення господарським судом першої інстанції є скаржник, або міститься судження про права та обов'язки цієї особи у відповідних правовідносинах. Рішення є таким, що прийняте про права та обов'язки особи, яка не була залучена до участі у справі, якщо в мотивувальній частині рішення містяться висновки суду про права та обов'язки цієї особи, або у резолютивній частині рішення суд прямо вказав про права та обов'язки таких осіб. У такому випадку рішення порушує не лише матеріальні права осіб, не залучених до участі у справі, а й їх процесуальні права, що витікають із сформульованого в п. 1 ст. 6 Європейської конвенції про захист прав людини і основних свобод положення про право кожного на справедливий судовий розгляд при визначенні його цивільних прав і обов'язків. Будь-який інший правовий зв'язок між скаржником і сторонами спору не може братися до уваги (аналогічної позиції дотримується Верховний Суд України у постанові від 02.09.2008 у справі №23/294 та Вищий господарський суд України в ухвалі від 07.09.2010 у справі №33/289).
Як свідчать матеріали справи та встановлено судом апеляційної інстанції, скаржники не були учасниками спірних відносин у справі № 25/417, які виникли між сторонами у справі та були предметом розгляду в суді першої інстанції. Також, відсутня згадка про вказаних осіб як в описовій та мотивувальній, так і в резолютивній частинах оскаржуваного судового рішення. Матеріали справи не містять і інших документів, які б свідчили про порушення прав скаржників.
Враховуючи вищенаведене, колегія суддів погоджується із висновками суду апеляційної інстанції про те, що ОСОБА_1., ОСОБА_2., ОСОБА_3., ОСОБА_4. не відносяться до кола визначених статтею 91 Господарського процесуального кодексу України суб'єктів, які вправі оскаржувати в апеляційному порядку рішення господарського суду, наслідком чого є правомірна відмова судом у прийнятті апеляційної скарги.
При цьому, особи, які вважають що їх права та законні інтереси порушені, не позбавлені можливості реалізувати належне їм право на судовий захист шляхом звернення до суду з самостійним позовом.
Окрім того, колегія суддів враховує, що судом апеляційної інстанції в описовій частині ухвали помилково зазначено про те, що рішенням господарського суду міста Києва від 16.10.2008 у справі № 25/417 в задоволенні позовних вимог відмовлено. Однак, дана обставина не вплинула на правильність прийнятого судового рішення.
Керуючись ст.ст. 1115, 1117, 11111, 11113 ГПК України, Вищий господарський суд України
Касаційну скаргу ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 залишити без задоволення, а ухвалу Київського апеляційного господарського суду від 29.06.2011р. у справі № 25/417 залишити без змін.
Головуючий О.В. Кот
С у д д я С.Р. Шевчук
С у д д я Л.Б. Іванова