"15" серпня 2011 р. Справа № 2-1/10184-2008
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
ГоловуючогоКота О.В.
суддівШевчук С.Р.
Іванової Л.Б.
розглянувши касаційну скаргуНавчально-виховного комплексу "Відкритий космічний ліцей"
на постановуСевастопольського апеляційного господарського суду від 19.05.2011р.
у справі№ 2-1/10184-2008 господарського суду Автономної Республіки Крим
за позовомСімферопольської міської ради
доНавчально-виховного комплексу школи-ліцею "Відкритий космічний ліцей"
третя особаСімферопольське міське управління земельних ресурсів
прозвільнення самовільно зайнятої земельної ділянки
в судовому засіданні взяли участь представники :
- - позивачане з'явились
- відповідачане з'явились
- третьої особине з'явились
В жовтні 2008 року Сімферопольська міська рада звернулась до господарського суду Автономної Республіки Крим з позовом до Навчально-виховного комплексу школи-ліцею "Відкритий космічний ліцей" про звільнення самовільно зайнятої земельної ділянки про усунення перешкод у здійсненні радою права власності земельною ділянкою та спонукання відповідача звільнити земельну ділянку шляхом демонтажу металевої огорожі та автостоянки.
Рішенням господарського суду Автономної Республіки Крим від 17.03.2011р. (суддя Ковтун Л.О.), залишеним без змін постановою Севастопольського апеляційного господарського суду від 19.05.2011р. у справі №2-1/10184-2008 зобов'язано Навчально-виховний комплекс школи-ліцею "Відкритий космічний ліцей" Сімферопольської міської ради АР Крим усунути перешкоди у здійснені Сімферопольською міською радою права власності земельною ділянкою площею 0,0168 га, яка розташована за адресою: м. Сімферополь, вул. Гурзуфська, 6, шляхом її звільнення та демонтажу металевої огорожі та автостоянки. Стягнуто з Навчально-виховного комплексу школи-ліцею "Відкритий космічний ліцей" Сімферопольської міської ради АР Крим на користь Сімферопольської міської ради, державне мито в сумі 85,00грн. та 118,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
Судові рішення мотивовані тим, що відповідач самовільно, без рішення компетентного органу та правовстановлюючого документа, користується земельною ділянкою, яку огородив та використовує під автостоянку. Факт такого самовільного зайняття підтверджений належними доказами: актами та приписами органу з контролю за використанням земель.
Не погоджуючись з прийнятими у справі судовими актами, Навчально-виховного комплексу "Відкритий космічний ліцей" звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права, просить їх скасувати і прийняти нове рішення, яким у позові відмовити.
Позивач та третя особа не скористались правом, наданим ст. 1112 ГПК України, не надіслали відзиви на касаційну скаргу, що в силу положень статті 1112 ГПК України не перешкоджає перегляду судового акту, що оскаржується.
Сторони та третя особа не реалізували процесуальне право на участь у судовому засіданні суду касаційної інстанції, хоча про час та місце його проведення були повідомлені належним чином.
Перевіривши доводи касаційної скарги, юридичну оцінку встановлених фактичних обставин, проаналізувавши правильність застосування господарськими судами норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Згідно ст. 14 Конституції України земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону. Аналогічні положення закріплені в статті 1 Земельного кодексу України.
Відповідно до частин 1, 2 статті 78 Земельного кодексу України право власності на землю - це право володіти, користуватися і розпоряджатися земельними ділянками. Право власності на землю набувається та реалізується на підставі Конституції України, цього Кодексу, а також інших законів, що видаються відповідно до них.
Згідно до частин 1, 2 статті 116 Земельного кодексу України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом, або за результатами аукціону. Набуття права власності громадянами та юридичними особами на земельні ділянки, на яких розташовані об'єкти, які підлягають приватизації, відбувається в порядку, визначеному частиною першою статті 128 цього Кодексу. Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.
Статтею 125 Земельного кодексу України передбачено, що право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.
Право власності на земельну ділянку посвідчується державним актом, крім випадків, визначених частиною другою цієї статті. Право постійного користування земельною ділянкою посвідчується державним актом на право постійного користування земельною ділянкою. Форми державних актів на право власності на земельну ділянку, право постійного користування земельною ділянкою затверджуються Кабінетом Міністрів України. Право оренди земельної ділянки посвідчується договором оренди землі, зареєстрованим відповідно до закону (ч. 1, 3-5 ст. 126 Земельного кодексу України).
Згідно зі статтею 1 Закону України "Про державний контроль за використанням та охороною земель" самовільне зайняття земельної ділянки - будь-які дії, які свідчать про фактичне використання земельної ділянки за відсутності відповідного рішення органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування про її передачу у власність або надання у користування (оренду) або за відсутності вчиненого правочину щодо такої земельної ділянки, за винятком дій, які відповідно до закону є правомірними.
Відповідно до частини 1 статті 5 Закону України "Про державний контроль за використанням та охороною земель" державний контроль за використанням та охороною земель здійснює спеціально уповноважений орган виконавчої влади з питань земельних ресурсів.
Пунктом д) частини 1 статті 6 цього Закону визначено, що до повноважень спеціально уповноваженого органу виконавчої влади з питань земельних ресурсів у сфері державного контролю за використанням та охороною земель належать, зокрема, вжиття відповідно до закону заходів щодо повернення самовільно зайнятих земельних ділянок їх власникам або користувачам.
Державний контроль за використанням та охороною земель у системі центрального органу виконавчої влади з питань земельних ресурсів здійснює Державна інспекція з контролю за використанням та охороною земель і її територіальні органи (частина 1 статті 9 Закону України "Про державний контроль за використанням та охороною земель").
Аналогічні положення закріплені пунктом 1.2 Порядку планування та проведення перевірок з питань здійснення державного контролю за використанням та охороною земель, затвердженого наказом Державного комітету України по земельних ресурсах від 12 грудня 2003 р. № 312.
Місцевим господарським судом встановлено, що в ході перевірки дотримання вимог земельного законодавства державною інспекцією з контролю за використанням та охороною земель виявлені порушення відповідачем земельного законодавства, а саме самовільне заняття земельної ділянки площею 0,0168 га, що розташована по вул. Гурзуфська, 6 в м. Сімферополі, яка огороджена металевою огорожею та використовується під автостоянку, про що складено акти перевірки дотримання вимог земельного законодавства № 113 від 26.02.2008р., № 163 від 31.03.2008р., № 256 від 16.05.2008р. та протоколи № 104912 від 26.02.2008р., №104902 від 31.03.2008р. про адміністративне правопорушення.
В акті перевірки дотримання вимог земельного законодавства зазначено, що відповідач без правовстановлюючих документів, самовільно зайняв згадану земельну ділянку, що є порушенням ст. 125 Земельного кодексу України.
Зокрема, актом обстеження земельної ділянки № 17/113 від 26.02.2008р. державною інспекцією з контролю за використанням та охороною земель встановлено, відсутність правовстановлюючих документів на землю.
За наслідком проведених перевірок та складених актів Інспекцією винесені приписи про усунення виявлених порушень, а також винесено постанови про накладення адміністративних стягнень.
При цьому, жодних доказів оскарження та скасування приписів або постанов про накладання адміністративних стягнень відповідачем господарському суду надано не було.
Предметом даного спору є вимога позивача зобов'язати відповідача усунути перешкоди у здійснені права власності земельною ділянкою шляхом її звільнення та демонтажу металевої огорожі та автостоянки.
Згідно ч. 3 ст. 125 Земельного кодексу України (в редакції, що чинна на момент виникнення спірних відносин) забороняється приступати до використання земельної ділянки до встановлення її меж у натурі (на місцевості), одержання документа, що посвідчує право на неї, та державної реєстрації.
До документів, що посвідчують право на земельну ділянку стаття 126 ЗК України відносить державні акти на право власності і право користування земельною ділянкою та договір оренди, у разі оформлення права оренди.
Однак, як встановлено місцевим господарським судом, в порушення вимог статей 33, 34 Господарського процесуального кодексу України відповідачем жодних доказів оформлення права користування спірною земельною ділянкою та будь-яких інших документів щодо виділення йому землі суду не надано.
Відповідно до ст. 212 ЗК України самовільно зайняті земельні ділянки підлягають поверненню власникам землі або землекористувачам без відшкодування затрат, понесених за час незаконного користування ними. Приведення земельних ділянок у придатний для використання стан, включаючи знесення будинків, будівель і споруд, здійснюється за рахунок громадян або юридичних осіб, які самовільно зайняли земельні ділянки.
Відтак, встановивши, що відповідач самовільно зайняв земельну ділянку площею 0,0168 га, яка розташована за адресою: м. Сімферополь, вул. Гурзуфська, 6 та огородив її за відсутності відповідного рішення органу місцевого самоврядування про надання йому такої земельної ділянки у користування, суди дійшли вірного висновку про задоволення позову про зобов'язання відповідача усунути перешкоди у здійснені права власності земельною ділянкою шляхом її звільнення та демонтажу металевої огорожі та автостоянки, враховуючи при цьому, що відповідач не є правонаступником школи №41, якій було надано право користуватися спірною земельною ділянкою.
Колегія суддів касаційної інстанції також вважає, що під час встановлення судами попередніх інстанцій обставин справи не було допущено порушень ст.43 ГПК України та оскільки силу вимог ст. 1117 ГПК України касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти їх, колегія суддів не вбачає підстав для задоволення касаційної скарги та скасування оскаржуваних судових рішень.
Щодо доводів касаційної скарги позивача, то вони не спростовують вказаних висновків судів, та, крім того, пов'язані з переоцінкою доказів, що виходить за межі повноважень суду касаційної інстанції.
Керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України
Касаційну скаргу Навчально-виховного комплексу "Відкритий космічний ліцей" залишити без задоволення, а постанову Севастопольського апеляційного господарського суду від 19.05.2011р. у справі № 2-1/10184-2008 залишити без змін.
Головуючий О.В. Кот
С у д д я С.Р. Шевчук
С у д д я Л.Б. Іванова