"11" серпня 2011 р. Справа № 61/19
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
Вовка І.В.(головуючого),
Гончарука П.А.,
. Остапенка М.І.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Стіомі-Холдінг" на постанову Київського апеляційного господарського суду від 27.04.2011 року у справі № 61/19 за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Хімагромаркетинг" до товариства з обмеженою відповідальністю "Стіомі-Холдінг" про стягнення пені, процентів річних та інфляційних сум,
У грудні 2010 року позивач звернувся до господарського суду міста Києва з позовною заявою до відповідача про стягнення пені в сумі 49 146,64 грн., 29 535,12 грн. інфляційних сум та 339 537,60 грн. процентів річних у зв'язку з простроченням виконання зобов'язання з оплати заборгованості за договором поставки від 22.06.2009 року № Ап-02-003 за період з 02.10.2009 року по 17.11.2010 року.
Рішенням господарського суду міста Києва від 22.02.2011 року (суддя Івченко А.М.) позов задоволено частково та стягнуто з відповідача пеню в сумі 49 146,64 грн., 26 511,84 інфляційних сум та 7 875,18 грн. 3 % річних, а в решті позову відмовлено.
Постановою Київського апеляційного господарського суду від 27.04.2011 року (судді Рябуха В.І., Гольцова Л.А., Ропій Л.М.) зазначене рішення суду першої інстанції змінено та стягнуто з відповідача 49 146,64 грн. пені, 26 511,84 грн. інфляційних сум та 339 537,60 грн. процентів річних.
У касаційній скарзі позивач вважає, що судом апеляційної інстанції порушено норми матеріального права, і тому просить прийняту ним постанову скасувати, а рішення суду першої інстанції залишити в силі.
У відзиві на касаційну скаргу позивач вважає, що постанова апеляційного суду є законною та просить залишити її без змін, а касаційну скаргу -без задоволення.
Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши доводи касаційної скарги та відзиву на неї, перевіривши матеріали справи і прийняті в ній судові рішення, суд касаційної інстанції вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню частково з наступних підстав.
Як вбачається з матеріалів справи, що між сторонами було укладено договір поставки від 22.06.2009 року № Ап-02-0003, відповідно до умов якого продавець зобов'язується передати у власність покупцеві, а покупець зобов'язується прийняти та оплатити засоби захисту рослин.
Відповідно до п. 1.2 вартість товару на дату укладення цього договору становить 290 700 грн. у т.ч. ПДВ 20 %.
Покупець згідно п. 2.1 договору зобов'язаний сплатити продавцю вартість товару в наступні строки: не пізніше 30.06.2009 року - 58 140 грн., не пізніше 01.10.2009 року -232 560 грн.
Відповідач оплатив лише 58 140 грн., що підтверджується випискою банку від 24.06.2009 року № 2160.
Рішенням господарського суду міста Києва від 30.11.2009 року, що набрало законної сили, у справі № 48/295 стягнуто з відповідача на користь позивача 232 560 грн. заборгованості.
Предметом даного судового розгляду є вимоги продавця до покупця про стягнення пені, процентів річних та інфляційних сум у зв'язку з простроченням виконання зобов'язання з оплати заборгованості за договором поставки за кожен день прострочення виконання.
Висновок суду апеляційної інстанції про зміну рішення місцевого суду і часткове задоволення позову про стягнення пені, процентів річних та інфляційних сум мотивовано встановленням обставин прострочення виконання зобов'язання покупцем з оплати товару, одержаного за договором поставки, відсутністю умов для зменшення розміру належних до сплати процентів річних та зміною згідно умов договору розміру процентів річних, передбаченого ч. 2 ст. 625 ЦК України.
Згідно з ч. 1 ст. 199 Господарського кодексу України виконання господарських зобов'язань забезпечується заходами захисту прав та відповідальності учасників господарських відносин, передбачених цим Кодексом та іншими законами. До відносин щодо забезпечення виконання зобов'язань учасників господарських відносин застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України.
Виходячи зі змісту ст.ст. 546, 548, 549 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання може забезпечуватися у відповідності до закону або умов договору, зокрема, неустойкою, яку боржник повинен сплатити у разі порушення зобов'язання.
Крім того, відповідно до вимог ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.
Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Згідно із ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
З урахуванням наведених норм та умов спірного договору апеляційний господарський суд дійшов правильного висновку про наявність підстав для стягнення з відповідача 49 146,64 грн. пені та 26 511,84 грн. інфляційних сум.
Задовольняючи позовні вимоги про стягнення з відповідача 339 537,60 грн. процентів річних за прострочення виконання зобов'язань за договором поставки, суд апеляційної інстанції послався на п. 5.4 договору, відповідно до якого сторони прийшли до згоди щодо розміру процентів річних, виходячи з вимог частини 2 ст. 625 ЦК України, встановивши його в розмірі 0,2 відсотків від несплаченої загальної вартості товару за кожен календарний день протягом 90 календарних днів з дати, коли Товар повинен бути сплачений Покупцем та 0,4 відсотків від несплаченої ціни товару за кожен календарний день до дня повної оплати з дати закінчення дев'яноста календарних днів.
Водночас, стягуючи 339 537,60 грн. процентів річних, розрахованих за кожний день прострочення, судами попередніх інстанцій не взято до уваги умови п. 5.4 договору та положення ч. 2 ст. 625 ЦК України, яка передбачає можливість стягувати за прострочення виконання грошового зобов'язання розмір процентів річних, визначений сторонами в договорі. Отже, виходячи з положень ч. 2 ст. 625 ЦК України сторонами в договорі було встановлено інший розмір процентів річних, ніж передбачено цією нормою матеріального права.
Разом з цим, судами не враховано, що проценти річних за період з 02.10.2009 року по 30.12.2009 року становлять 232 560 грн. х 0,2 % : 365 днів х 90 днів = 114,69 грн.; та за період з 31.12.2009 року по 17.11.2010 року становлять 232 560 грн. х 0,4 % : 365 днів х 322 дні = 820,65 грн., що в цілому становить 935,34 грн. процентів річних за спірний період прострочення виконання грошового зобов'язання.
Таким чином, судами обох інстанцій наведено невірний розрахунок розміру процентів річних за прострочення відповідачем виконання грошового зобов'язання, а тому прийняті судові рішення в частині позову про стягнення процентів річних підлягають скасуванню з прийняттям нового рішення про стягнення з відповідача процентів річних у сумі 935,34 грн. та про відмову в решті цих вимог.
За таких обставин, оскаржені судові рішення в частині позову про стягнення процентів річних не можна визнати законними й обґрунтованими, і тому вони підлягають скасуванню з прийняттям нового рішення в цій частині, а в решті постанова апеляційного господарського суду підлягає залишенню без змін.
З огляду наведеного та керуючись ст. ст. 1115, 1117 - 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України
Касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Стіомі-Холдінг" задовольнити частково.
Постанову Київського апеляційного господарського суду від 27.04.2011 року та рішення господарського суду міста Києва від 22.02.2011 року в частині позову про стягнення процентів річних скасувати та прийняти в цій частині позову нове рішення.
Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "Стіомі-Холдінг" на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Хімагромаркетинг" 935,34 грн. процентів річних, а в решті позову про стягнення процентів річних відмовити.
В решті постанову Київського апеляційного господарського суду від 27.04.2011 року залишити без змін.
Доручити господарському суду міста Києва видати наказ.
Головуючий суддя І.Вовк
Судді П.Гончарук
М.Остапенко