"15" серпня 2011 р. Справа № 25/41пд
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
Вовка І.В., Гончарука П.А., Остапенка М.І.,
розглянувши касаційну скаргу фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 на постанову Донецького апеляційного господарського суду від 21.06.2011 року у справі № 25/41пд за позовом відкритого акціонерного товариства "Донецькобленерго" до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, треті особи: Національна комісія регулювання електроенергетики України в особі її Донецького територіального представництва та Антимонопольний комітет України в особі його Донецького територіального відділення, про врегулювання розбіжностей при укладенні договору,
Подана ФОП ОСОБА_1 касаційна скарга не відповідає вимогам розділу ХІІ-1 ГПК України.
Відповідно до ч. 3 ст. 111 ГПК України касаційна скарга підписується особою, яка подала скаргу, або її уповноваженим представником.
Додатки до касаційної скарги, як то: відповідні довіреності, платіжні документи, квитанції установ зв'язку, подаються до господарського суду тільки в оригіналі. Належним чином засвідченою вважається копія документа, яку, зокрема, засвідчила установа або особа, відповідальна за його видання.
У представника відповідача ОСОБА_2, яким підписана зазначена касаційна скарга, відсутні повноваження на її підписання, оскільки не засвідчена належним чином копія довіреності, яка міститься в матеріалах скарги, за вимогами ст. 28 ГПК України не є доказом повноважень останнього щодо підписання касаційної скарги.
Отже, касаційна скарга підписана особою, яка не мала права її підписувати.
За вимогами п. 1 ч. 1 ст. 1113 ГПК України касаційна скарга не приймається до розгляду і повертається судом, якщо вона підписана особою, яка не має права її підписувати, або особою, посадове становище якої не зазначено.
Водночас, згідно з ч. 4 ст. 111 ГПК України, якою встановлено форму і зміст касаційної скарги, до скарги додаються, зокрема, докази сплати державного мита у встановленому порядку і розмірі.
Відповідно до п. 14 Інструкції про порядок обчислення та справляння державного мита (далі -Інструкція), затвердженої наказом Головної державної податкової інспекції України від 22.04.1993 року № 15, при перерахуванні мита з рахунку платника до документа, щодо якого вчиняється відповідна дія, додається останній примірник платіжного доручення з написом (поміткою) кредитної установи такого змісту "Зараховано в дохід бюджету ____ грн. (дата)". Цей напис скріплюється першим і другим підписами посадових осіб і відбитком печатки кредитної установи з відміткою дати виконання платіжного доручення.
Як вбачається з наявних матеріалів, до касаційної скарги додано примірник платіжного доручення від 11.07.2011 № 2, в якому відповідний напис про зарахування державного мита скріплено лише одним підписом посадової особи, що не відповідає вимогам зазначеного пункту Інструкції, а також частини першої статті 46 ГПК України.
Отже, додане платіжне доручення не можна вважати належним доказом сплати державного мита у встановленому законодавством порядку.
Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 1113 ГПК України касаційна скарга не приймається до розгляду і повертається судом, якщо до скарги не додано документів, що підтверджують сплату державного мита у встановлених порядку і розмірі.
Керуючись статтею 46, п.п. 1 і 4 ч. 1 ст. 1113 ГПК України, Вищий господарський суд України
Касаційну скаргу фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 на постанову Донецького апеляційного господарського суду від 21.06.2011 року повернути без розгляду.
Судді І.Вовк
П.Гончарук
М.Остапенко