"09" серпня 2011 р. Справа № 7/195-10
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого
суддів:Воліка І.М. (доповідача),
Шевчук С.Р.,
Хрипуна О.О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні
касаційну скаргуЗаступника прокурора Вінницької області
на рішеннявід 13.12.2010
господарського суду Вінницької області
та на постановувід 28.02.2011
Рівненського апеляційного господарського суду
у справі№ 7/195-10
господарського суду Вінницької області
за позовом Заступника прокурора Вінницької області в інтересах держави в особі Публічного акціонерного товариства "Державний експортно-імпортний банк України" в особі філії АТ Укрексімбанку у м. Вінниці
доТовариства з обмеженою відповідальністю "Подільська тютюнова компанія",
Товариства з обмеженою відповідальністю "Пік-В ",
третя особаОСОБА_1
простягнення 1300613,87 доларів США та 340920,99 грн.
В судове засідання прибули представники сторін:
позивачаОСОБА_2 (дов. від 25.05.2010 № 010-01/3438);
відповідача-1не з'явились;
відповідача-2не з'явились;
третьої особине з'явились;
прокуратуриГромадський С.О. посвідчення № 42 дійсне до 02.02.2013;
Відповідно до Розпорядження заступника секретаря першої судової палати Вищого господарського суду України від 01.08.2011, у зв'язку з відпусткою суддів Коваленко С.С. та Жукової Л.В., розгляд справи здійснюється колегією суддів у наступному складі: головуючий - Волік І.М. (доповідач), судді - Шевчук С.Р., Хрипун О.О.
У судовому засіданні 02.08.2011 в слуханні справи оголошено перерву до 09.02.2011 відповідно до ст. 77 ГПК України.
У грудні 2010 року заступник прокурора Вінницької області в інтересах держави в особі Публічного акціонерного товариства "Державний експортно-імпортний банк України" в особі філії АТ Укрексімбанку у м. Вінниці (надалі ПАТ "Укрексімбінк" в особі філії АТ Укрексімбанку у м. Вінниці) звернувся до господарського суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Подільська тютюнова компанія" (надалі -ТОВ "Подільська тютюнова компанія", відповідач-1), Товариства з обмеженою відповідальністю "Пік-В" (надалі -ТОВ "Пік-В", відповідача-2) про стягнення солідарно з відповідачів кредитної заборгованості у розмірі 1300613,87 доларів США та 340920,99 грн. по зобов'язаннях ТОВ "Пік-В" за кредитним договором №74107к31 від 10.08.2007.
04.11.2010 позивач -ПАТ "Укрексімбінк" в особі філії АТ Укрексімбанку у м. Вінниці, в порядку ст. 22 ГПК України, подано до суду заяву про збільшення позовних вимог в якій він просить згідно акту звірки взаєморозрахунків станом на 01.11.2010, укладеного між відповідачем та позивачем у зв'язку з нарахуванням процентів та пені стягнути з відповідачів солідарно за Договором кредиту № 7407К31 від 10.08.2007: суму простроченої заборгованості 1 194 790,00 доларів США за період з 15.08.2007 по 30.09.2010; суму заборгованості по відсотках за користування кредитними коштами - 106 026,32 доларів США за період з 15.08.2007 по 30.09.2010; суму нарахованої пені - 340 920,99 грн., що складається з: пені за прострочену заборгованість за основною сумою кредиту за період з 08.10.2009 по 29.06.2010 у сумі 209 583,77 грн.; пені за прострочені відсотки з 07.10.2009 по 29.06.2009 у сумі 58 031,22 грн.; пені за прострочену комісію за обслуговування кредиту з 07.09.2009 по 29.06.2010 у сумі 5 542,80 грн.; комісію за управління кредитом: 67 763,20 грн. за період з 08.10.2009 по 29.06.2010.
Рішенням господарського суду Вінницької області від 13.12.2010 у справі № 7/195-10 (суддя Банасько О.О.), залишеним без змін постановою Рівненського апеляційного господарського суду від 28.02.2011 (колегія суддів: Коломис В.В. -головуючий, судді: Мельник О.В., Огороднік К.М.), позов задоволено частково; стягнуто з ТОВ "Пік-В" на користь ПАТ "Державний експортно-імпортний банк України" в особі філії АТ Укрексімбанку у м. Вінниці - 1194790,00 доларів США заборгованості за кредитом, 106026,32 доларів США заборгованості по відсотках за користування кредитними коштами; стягнуто з ТОВ "Пік-В" на користь ПАТ "Державний експортно-імпортний банк України" в особі філії АТ Укрексімбанку у м. Вінниці -45227,28 грн. пені за прострочену заборгованість за основною сумою кредиту, 58031,22 грн. пені за прострочені відсотки, 5542,80 грн. пені за прострочену комісію за обслуговування кредиту, 67763,20 грн. комісії за управління кредитом; стягнуто з ТОВ "Пік-В" в доход Державного бюджету України - 3104,02 доларів США - відшкодування витрат пов'язаних зі сплатою державного мита; стягнуто з ТОВ "Пік-В" в доход Державного бюджету України -232,37 грн. відшкодування витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу; в позові щодо стягнення пені за прострочену заборгованість за основною сумою кредиту в розмірі 164356,49 грн. відмовлено; в позові відносно ТОВ "Подільська тютюнова компанія" відмовлено.
Не погоджуючись з винесеними у справі судовими актами, заступник прокурора Вінницької області звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить оскаржувані рішенням та постанову судів попередніх інстанцій скасувати і прийняти нове рішення, яким позов прокурора задовольнити у повному обсязі. Касаційна скарга вмотивована доводами щодо порушенням та неправильним застосуванням судами норм матеріального та процесуального права, зокрема, ст. 232 Господарського кодексу України щодо зменшення пені за неналежне виконання умов кредитного договору, ст. 559 Цивільного кодексу України щодо припинення договору поруки та ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, що є підставою для скасування оскаржуваних судових актів.
Відповідач-1 у відзиві на касаційну скаргу заперечив проти її доводів та просив оскаржувані судові акти залишити без змін, а касаційну скаргу без задоволення.
Інші учасники судового процесу не скористалися своїм правом, наданим ст. 1112 ГПК України, та не надіслали до Вищого господарського суду України відзиви на касаційну скаргу прокурора, що у відповідності до положень ст. 75 ГПК України не перешкоджає перегляду оскаржуваних судових актів у касаційному порядку.
Перевіряючи юридичну оцінку встановлених судом фактичних обставин справи та їх повноту, Вищий господарський суд України, заслухавши суддю-доповідача, представника позивача, думку прокурора та перевіривши матеріали справи, дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Як встановлено судами та вбачається з матеріалів справи, 10.08.2007 між ВАТ "Державний експортно-імпортний банк України" (ВАТ "Укрексімбанк") в особі керуючого філією ВАТ "Укрексімбанк" в м. Вінниці (правонаступником якого є ПАТ "Державний експортно-імпортний банк України" в особі філії АТ "Укрексімбанк" в м. Вінниці) (Банк) та ТОВ "Пік-В" (Позичальник) укладений кредитний договір № 7407К31, предметом якого відповідно до п.п.3.1, 3.2.1, 3.2.2, 3.2.4 є надання Банком Позичальникові грошових коштів (кредит) у сумі 1445500,00 доларів США з кінцевим терміном погашення Кредиту 08.07.2014, з процентною ставкою за кредитом 11,25 % річних. При цьому якщо Позичальник не перевів до Банку терміном до 01.10.2007 загальні грошові потоки у розмірі, визначеному в п.5.1.3.7 з першого дня місяця, наступного за звітним кварталом, процентна ставка збільшується на 1 процентний пункт (п.3.2.4 Кредитного договору).
Відповідно до п.3.5.1 Договору Позичальник сплачує Банкові проценти за користування Кредитом у розмірі, зазначеному в п.3.2 цього Договору, у валюті кредиту. Такі проценти нараховуються щомісяця на суму фактичної заборгованості за кредитом із розрахунку фактичної кількості днів Періоду нарахування процентів на основі Банківського року у Валюті Кредиту і підлягають сплаті з 1 по 7 число кожного місяця на рахунок, зазначений у п.3.8 цієї Угоди. Протягом цього періоду сплачуються проценти за попередній місяць. Проценти за останній Період нарахування процентів підлягають сплаті не пізніше наступного банківського дня після погашення основного боргу за кредитом.
У випадках зміни грошово-кредитної політики Національного банку України Банк має право ініціювати зміну розміру процентної ставки за кредитом визначеного у п.3.2 цього Договору про що Банк протягом 10 днів письмово повідомляє Позичальника. Про зміну розміру процентної ставки за Кредитом, визначеного у п.3.2 цього Договору, укладається додаткова угода до цього договору. Позичальник зобов'язаний достроково погасити Кредит та платежі за Кредитом у разі незгоди з розміром процентної ставки (п.3.5.2 Договору).
Згідно п.5.1.1 Договору до обов'язків Позичальника віднесено своєчасно та у повному обсязі погашати Банкові заборгованість за Кредитом, сплачувати проценти за користування Кредитами та інші платежі за цим Договором.
В пунктах 6.1.1, 6.1.3 Договору визначено, які події тлумачаться як події невиконання зобов'язань, зокрема: Позивальник не сплатив Банкові у строк платежі з погашення Кредиту чи будь-яку суму, належну до сплати згідно з цим Договором, або не виконав будь-які інші умови та/або зобов'язання за цим Договором; у Позичальника та/або Поручителя (-лів) виникла будь-яка прострочена заборгованість за будь-якими укладеними ним (ними) з Банком договорами.
У випадку настання і тривання Події невиконання зобов'язання Банк з поміж іншого повідомляє Позичальника, що непогашена частина кредиту, нараховані проценти за користування кредитом, а також інші платежі, нараховані згідно з цим договором, підлягають достроковому поверненню. Позичальник зобов'язаний сплатити зазначену у повідомленні суму протягом 10 банківських днів з дати отримання повідомлення. У випадку порушення зазначеного строку сплати, Банк набуває право здійснити договірне списання коштів за Кредитом, процентами та іншими платежами, нарахованими згідно з цим договором, на користь Банку з рахунків Позичальника, та/або накласти стягнення на предмет забезпечення виконання зобов'язань Позичальника (п.6.2 Договору).До вказаного Договору Банком і Позичальником було підписано Додаток № 1 (Графік погашення кредиту).
Окрім цього, до кредитного договору № 7407К31 від 10.08.2007, між Банком і Позичальником було підписано ряд додаткових правочинів, якими сторони вносили зміни щодо кредитної ставки, графіку повернення кредиту, відповідальності Позичальника за несвоєчасне та неналежне виконання своїх зобов'язань за кредитним договором тощо.
Судами встановлено, що Банк свої зобов'язання в частині надання кредиту виконав у повному обсязі та видав відповідачу-2 кредит у розмірі 1445500,00 доларів США, що підтверджується меморіальним валютним ордером № 1017 від 15.08.2007.
Разом з тим, Позичальник (відповідач-2) свої зобов'язання по кредитному договору виконував не належним чином, у зв'язку з чим у нього станом на 01.11.2010 утворилася заборгованість за кредитом у розмірі 1194790,00 доларів США за період з 15.08.2007 по 30.09.2010; заборгованість по відсотках за користування кредитом у розмірі 106026,32 доларів США за період з 15.08.2007 по 30.09.2010; при цьому за порушення позичальником умов кредитного договору, зокрема, п.3.4.1. (погашення кредиту згідно з Графіком), п.3.5.1. (щомісячна сплата процентів), п.3.2.6. (плата за управляння кредитом, комісія за управління кредитом), Банком відповідно до п.п. 3.2.7., 3.2.8., п. 7.2. Кредитного договору нарахована пеня у розмірі 340920,99 грн., яка складається з пені за прострочену заборгованість за основною сумою кредиту за період з 08.10.2009 по 29.06.2010 у сумі 209583,77 грн.; пені за прострочені відсотки з 07.10.2009 по 29.06.2010 у сумі 58031,22 грн.; пені за прострочену комісію за обслуговування кредиту з 07.09.2009 по 29.06.2010 у сумі 5542,80 грн.; комісію за управління кредитом 67763,20 грн. за період 08.10.2009 по 29.06.2010.
Разом з тим, в забезпечення виконання Позичальником зобов'язань за кредитним договором № 7407К31 від 10.08.2007, між ВАТ "Державний експортно-імпортний банк України" (Кредитор), ТОВ "Пік-В" (Боржник) та ТОВ "Подільська тютюнова компанія" (Поручитель) укладений договір поручительства №407Р9 від 10.08.2007, за умовами якого Поручитель (відповідач-1) зобов'язується перед Банком солідарно відповідати за своєчасне та повне виконання Позичальником (відповідачем-2) основного зобов'язання, а також відшкодовувати витрати, що виникатимуть внаслідок невиконання або неналежного виконання Основного зобов'язання і в тому числі витрати, понесені Банком.
Крім цього, 14.08.2007 між ВАТ "Державний експортно-імпортний банк України" (Іпотекодержатель) та ТОВ "Пік-В" (Іпотекодавець) укладений іпотечний договір № 74007Z64, за умовами якого іпотекою за цим договором забезпечуються всі вимоги іпотекодержателя, що випливають з кредитного договору №7407К31 від 10.08.2007. Іпотекодавцем передано в іпотеку приміщення торгово-розважального центру, загальною площею 923,8 кв. м., а саме приміщення в будівлі, означеній на плані літерою "А" на 3 поверсі - приміщення № 8, № 2-№26, яке розташоване за адресою: м. Вінниця, вул. Козицького, № 51/корпус 1 та земельна ділянка площею 342,45 кв.м.
Також, 20.11.2009 між ВАТ "Державний експортно-імпортний банк України" (ВАТ "Укрексімбанк") (Заставодержатель) та громадянином ОСОБА_1 (Заставожавець) укладений договір застави № 74009Z22, згідно умов якого заставою за цим договором забезпечуються всі вимоги заставодержателя, що випливають з кредитного договору № 7407К31 від 10.08.2007 зі всіма змінами та доповненнями, які будуть укладені в період його дії. Предметом застави є частка в статутному капіталі ТОВ "Пік-В", яка складає 100 відсотків статутного капіталу Підприємства та становить 2900000,00 грн.
У зв'язку з неналежними виконанням Позичальником зобов'язань по кредитному договору, 12.05.2010 Банк звернувся до відповідачів-1 та 2 (Поручителя та Позичальника) з вимогою про дострокове повернення кредиту, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення № 50302788.
27.05.2010 аналогічну вимогу Банком направлено Позичальнику (відповідачу-2) та заставодавцю (Половинчуку В.В.), з попередженням про те, що у разі не здійснення розрахунків за цими вимогами Банк розпочне звернення стягнення на заставне майно.
У відповідь на вимогу ТОВ "Пік-В" та ОСОБА_1 визнали заборгованість та не заперечували проти її погашення шляхом звернення стягнення на заставлене майно на підставі виконавчого напису нотаріуса на іпотечному договорі №74007Z64 від 14.08.2007 та договорі застави від 20.11.2009 №74009Z22.
В подальшому, 30.06.2010 та 02.07.2010 приватними нотаріусами вчинено виконавчі написи на іпотечному договорі та договорі застави, які передані на виконання до ДВС, проте на час розгляду справи кредитна заборгованість не погашена за рахунок заставленого майна, у зв'язку з чим місцевим господарським судом відхилено посилання відповідачів на відсутність предмету спору, оскільки відповідно до ст. 599 Цивільного кодексу України, зобов'язання припиняються його виконанням, проведеним належним чином.
Отже, наявність виконавчого напису за відсутності реального виконання боржником свого зобов'язання не свідчить про припинення договірних правовідносин сторін та не звільняє боржника від відповідальності за невиконання ним грошового зобов'язання та не позбавляє кредитора права на захист свого порушеного права шляхом звернення до суду з позовом про стягнення кредитної заборгованості, відсотків за користування кредитом і пеню за несвоєчасну сплату кредиту та відсотків.
За цих обставин, місцевий господарський суд, з урахуванням положень ст. 526 Цивільного кодексу України, ст.193 Господарського кодексу України, якими визначено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору; одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається (ст. 525 ЦК України, ч.7 ст. 193 ГК України); зобов'язання підлягає виконанню у строк (термін) встановлений у договорі (ч. 1 ст. 530 ЦК України); якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов'язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу; при цьому якщо позичальник своєчасно не повернув речі, визначені родовими ознаками, він зобов'язаний сплатити неустойку відповідно до статей 549 - 552 цього Кодексу, яка нараховується від дня, коли речі мали бути повернуті, до дня їх фактичного повернення позикодавцеві, незалежно від сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу (ч.1 ст. 1050 ЦК України), дійшов висновку щодо обґрунтованості та правомірності позовних вимог в частині стягнення заборгованості за кредитом у розмірі 1194790,00 доларів США; заборгованості по відсотках за користування кредитними коштами 106026,32 доларів США та комісії за управління кредитом у розмірі 67763,20 грн.
В частині позовних вимог про стягнення пені на прострочену заборгованість по тілу кредиту, місцевим господарським судом здійснено перерахунок пені з урахуванням положень частини 6 ст. 232 Господарського кодексу України, відповідно до якої нарахування санкцій припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано; та умов кредитного договору, зокрема, п.7.2, згідно якого, у разі невиконання зобов'язань відповідно до п.п.3.4.1, 3.5.1 цього Договору, Позичальник сплачує Банкові пеню у Валюті кредиту; у разі невиконання зобов'язань згідно з п. 4.1 цього Договору, Позичальник сплачує Банкові пеню у гривнях, а також п.3.2.7 кредитного договору, згідно якого, розмір пені за прострочення Позичальником платежів за цим Договором: подвійна облікова ставка НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня, а отже задоволено до стягнення пені, з розрахунку по кожному платежу окремо строком за шість місяців починаючи з 09-го числа кожного місяця в якому мав бути сплачений черговий платіж, у розмірі 45227,28 грн., у зв'язку з чим у задоволенні до стягнення пені у розмірі 164356,49 грн. відмовлено.
Також, місцевим господарським судом здійснено перевірку розрахунку пені за прострочені відсотки і комісію, та задоволено до стягнення в цій частині у повному обсязі, зокрема, пені за прострочені відсотки у розмірі 58031,22 грн.; пені за прострочену комісію за обслуговування кредиту - 5542,80 грн.; комісію за управління кредитом 67763,20 грн.
Прокурор звертаючись з позовом просив стягнути заборгованість та штрафні санкції солідарно з відповідача-1 та відповідача-2 на підставі договору поручительства № 7407Р9 від 10.08.2007 та вимог ст. ст. 553, 554 Цивільного кодексу, згідно яких за неналежне виконання боржником своїх зобов'язань боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники.
Місцевий господарський суд дійшов висновку, що позовна вимога в частині солідарного стягнення заборгованості з відповідача-1 - ТОВ "Подільська тютюнова компанія" не підлягає виходячи з наступного.
Відповідно до частини 1 ст. 553 Цивільного кодексу України за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником.
Частиною 2 ст. 554 Цивільного кодексу України передбачено, що поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.
Зі змісту наведених правових норм випливає, що порука є відповідальністю Поручителя перед Кредитором, у розмірі визначеному зобов'язанням боржника.
На підставі договору поручительства № 7407Р9 від 10.08.2007 відповідач-1 -ТОВ "Подільська тютюнова компанія", як Поручитель за зобов'язання ТОВ "Пік-В" за кредитним договором № 7407К31 від 10.08.2007, укладеного між ВАТ "Укрексімбанк" та ТОВ "Пік-В", відповідно до ст. 1 цього Договору, взяв на себе відповідальність на суму основного боргу розміром 1445500 доларів США, сплата відсотків у розмірі 11,25% річних та сплату комісії за управління кредитом у розмірі 0,084% від суми заборгованості по кредиту.
Разом з тим, 01.12.2008 Банк та ТОВ "Пік-В" (Позичальник) уклали Додатковий правочин № 7407К31-2 до Кредитного договору № 7407К31 від 10.08.2007, згідно якого виклали пункт 3.2.4 Кредитного договору у новій редакції, та встановили процентну ставку, починаючи з 01.12.2008 у розмірі 12,3 %.
Згідно частини 1 ст. 559 Цивільного кодексу України порука припиняється у разі зміни зобов'язання без згоди поручителя внаслідок чого збільшується обсяг його відповідальності.
Отже, збільшуючи кредитну відсоткову ставку шляхом підписання додаткового правочину до кредитного договору, Банк зобов'язаний був отримати згоду Поручителя та оформити її відповідним чином, оскільки за умовами трьохстороннього договору поручительства, Поручитель надав згоду на сплату відсотків у розмірі 11,25%.
Статтею 654 Цивільного кодексу України передбачено, що зміна або розірвання договору вчиняється у такій самій формі, що й договір, що змінюється чи розривається, якщо інше не встановлено законом або договором чи не випливає зі звичаїв ділового обороту.
В пункті 8.3 Договору поручительства сторони встановили, що всі зміни та доповнення до цього Договору мають юридичну силу лише за умови виконання їх у письмовій формі та підписання повноважними на то представниками Сторін.
За таких обставин, місцевий господарський суд дійшов висновку, що укладення між Банком та Позичальником Додаткового правочину № 7407К31-2 до Кредитного договору № 7407К31 від 10.08.2007 про збільшення кредитної відсоткової ставки, без отримання згоди Поручителя, призвело до збільшення зобов'язання Позичальника по кредитному договору, а отже і збільшення обсягу відповідальності Поручителя за відсутності на це його згоди, призвело до припинення Договору поручительства.
З огляду того, що договір поруки є припиненим, відсутні підстави для задоволення позовних вимог в частині солідарного стягнення заборгованості з відповідача-1 -ТОВ "Подільська тютюнова компанія".
З такими висновками місцевого суду погодився суд апеляційної інстанції залишаючи без змін оскаржуване рішення з тих же підстав.
Вказані висновки господарських судів попередніх інстанцій, відповідають фактичним обставинам справи та наявним матеріалам і ґрунтуються на правильному застосуванні норм матеріального права із дотриманням процесуальних норм.
Доводи касаційної скарги прокурора щодо відсутності підстав для припинення Договору поручительства з посиланням на те, що збільшення відсоткової ставки відбулося на підставі п.3.2.4. Кредитного договору, у зв'язку з не переведенням Позичальником до Банку загальних грошових потоків у розмірі, визначеному у п.5.1.3.7 цього Договору, на що згоду Поручителя було отримано на момент підписання трьохстороннього Договору поручительства № 7407Р9 від 10.08.2007, колегія суддів касаційної інстанції вважає безпідставними, оскільки, як вірно встановлено судами, збільшення відсоткової ставки відбулося на підставі Додаткового правочину до договору кредиту у розмірі 12,3 %, а не на підставі п. 3.2.4. Кредитного договору, у результаті чого відсоткова ставка була б на рівні 12,25 %.
Отже, доводи скаржника, викладені у касаційні скарзі, не спростовують висновку судів попередніх інстанцій. Окрім того, ці доводи зводяться до намагань скаржника надати перевагу одних доказів над іншими, що суперечить вимогам ст. 1117 ГПК України, і тому до уваги не беруться.
Таким чином, з урахуванням меж перегляду справи у касаційній інстанції, колегія суддів вважає, що під час розгляду справи фактичні її обставини були встановлені судами першої та апеляційної інстанцій на підставі всебічного, повного і об'єктивного дослідження поданих доказів; висновки судів попередніх інстанцій відповідають цим обставинам, юридична оцінка надана їм з вірним застосуванням норм матеріального та процесуального права, що свідчить про відсутність підстав для скасування або зміни оскаржуваного рішення.
Керуючись ст. ст. 1115, 1117, 1119-11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України -
Касаційну скаргу Заступника прокурора Вінницької області залишити без задоволення.
Постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 28.02.2011 та рішення господарського суду Вінницької області від 13.12.2010 у справі № 7/195-10 залишити без змін.
Головуючий, суддя І.М. Волік
Судді : С.Р. Шевчук
О.О. Хрипун