"10" серпня 2011 р. Справа № 13/65
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючогоМирошниченка С.В.,
суддівХрипуна О.О. (доповідача),
Демидової А.М.,
розглянувши матеріали касаційної скаргиМіністерства оборони України
на постановуКиївського апеляційного господарського суду від 09.06.2011
(головуючий суддя: Тищенко А.І., судді: Михальська Ю.Б., Отрюх Б.В.)
у справі
господарського суду№ 13/65
міста Києва
за позовомДержавного підприємства Міністерства оборони України "Білоцерківський військовий торг"
до Міністерства оборони України
за участю третьої особи,
яка не заявляє
самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідачаДержавне казначейство України
простягнення 6 141 675,46 грн.
за зустрічним позовомМіністерства оборони України
до Державного підприємства Міністерства оборони України "Білоцерківський військовий торг"
простягнення 2 423 005,12 грн.
за участю представників
позивачаЗінченко П.Л.
відповідачаГладкий С.М.
третьої особине з'явилися
У лютому 2011 року Державне підприємство Міністерства оборони України "Білоцерківський військовий торг" звернулося до суду з позовом до Міністерства оборони України про стягнення боргу у сумі 6 141 675,46 грн. за договором № 251/4/2/07/4 від 12.01.2007 про закупівлю послуг з організації харчування особового складу військових частин А2167 (м. Біла Церква), А0473 (с. Дівички) за кошти Державного бюджету України.
Ухвалою господарського суду міста Києва від 18.03.2011 для сумісного розгляду з первісним було прийнято зустрічний позов Міністерства оборони України про стягнення з Державного підприємства Міністерства оборони України "Білоцерківський військовий торг" на користь Міністерства оборони України 2 423 005,12 грн., які є різницею між фактично сплаченими послугами та послугами, які мали бути надані за збільшеними цінами згідно додаткової угоди від 07.04.2009 № 22, яка була прийнята на підставі рішення Господарського суду міста Києва від 18.03.2009 № 39/85.
Рішенням господарського суду міста Києва від 06.04.2011 по справі № 13/65 (суддя Курдельчук І.Д.) первісний позов задоволено повністю, з Міністерства оборони України стягнуто на користь Державного підприємства Міністерства оборони України "Білоцерківський військовий торг" суму основної заборгованості з урахуванням інфляції у розмірі 6 083 357,83 грн., три проценти річних у розмірі 58 317,63 грн., витрати по сплаті державного мита у розмірі 25 500,00 грн. та 236,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. В задоволені зустрічного позову відмовлено повністю.
Постановою Київського апеляційного господарського суду від 09.06.2011 (головуючий суддя: Тищенко А.І., судді: Михальська Ю.Б., Отрюх Б.В.) рішення господарського суду міста Києва від 06.04.2011 залишено без змін.
Не погоджуючись з даними судовими рішеннями, Міністерство оборони України звернулось до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить постанову апеляційної інстанції скасувати та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог Державного підприємства Міністерства оборони України "Білоцерківський військовий торг" відмовити у повному обсязі, а зустрічний позов Міністерства оборони України задовольнити.
Вимоги та доводи касаційної скарги мотивовані тим, що судами першої та апеляційної інстанції порушено норми матеріального права, неповно з'ясовано всі обставини, що мають значення для справи.
Так, за твердженням скаржника судом апеляційної інстанції не взято до уваги, що розрахунки за надані послуги повинні були здійснюватись за цінами, які діяли до укладення на виконання рішення господарського суду міста Києва від 18.03.2009 по справі № 39/85 додаткової угоди від 07.04.2009 № 22 до договору № 251/4/2/07/4, якою збільшено вартість (ціну) послуг, що надаються, оскільки постановою Вищого господарського суду України від 25.06.2009 вищезазначене рішення суду першої інстанції № 39/85 скасовано, а справу направлено на новий розгляд, ухвалою господарського суду міста Києва від 17.12.2009 провадження у справі припинено.
Колегія суддів Вищого господарського суду України, перевіривши матеріали справи, проаналізувавши правильність застосування господарськими судами норм матеріального та процесуального права, вислухавши пояснення присутніх у судовому засіданні представників сторін, обговоривши доводи касаційної скарги, дійшла висновку про відсутність підстав для її задоволення, виходячи з наступного.
Як встановлено судами попередніх інстанцій, 12.01.2007 між Державним підприємством Міністерства оборони України "Білоцерківський військовий торг" та Міністерством оборони України було укладено договір № 251/4/2/07/4 про закупівлю послуг з організації харчування особового складу військових частин А2167 (м. Біла Церква), А0473 (с. Дівички), відповідно до умов якого позивач (виконавець за договором) зобов'язався надавати послуги з харчування згідно із затвердженими Кабінетом Міністрів нормами харчування, а відповідач (замовник за договором) зобов'язався приймати послуги через представників замовника, які діють на підставі довіреності Міністерства оборони України та здійснювати оплату наданих послуг у кількості, строки та за цінами, передбаченими умовами договору №251/4/2/07/4.
Відповідно до п.5.2.1 договору №251/4/2/07/4 замовник зобов'язався вчасно і в повному обсязі оплачувати (на підставі зведених актів та рахунку-фактури) послуги з харчування особового складу, які надані виконавцем відповідно до умов договору №251/4/2/07/4. Оплата проводиться фактично наданих виконавцем та прийнятих представниками замовника послуг протягом десяти діб з дня надходження до замовника належним чином оформлених зведених актів прийому зведених послуг та рахунків-фактур (п. 4.5 договору).
Додатковою угодою № 33 від 18.02.2010 до договору № 251/4/2/07/4 строк дії договору було продовжено до 31.12.2010.
Рішенням господарського суду міста Києва від 18.03.2009 у справі № 39/85 позовні вимоги Державного підприємства Міністерства оборони України "Білоцерківський військовий торг" задоволено, внесено зміни до договору № 251/4/2/07/4 від 12.01.2007 та договору № 251/4/2/07/12 від 13.04.2007. Проте постановою Вищого господарського суду України від 25.06.2009 рішення господарського суду міста Києва від 18.03.2009 у справі № 39/85 скасовано, справу направлено на новий розгляд до господарського суду міста Києва.
Ухвалою господарського суду міста Києва від 17.12.2009 провадження у справі №39/85-6/569 було припинено з підстав досягнення сторонами згоди щодо предмету спору тобто з питань, які були предметом розгляду у справі № 39/85-6/569.
Укладеною на підставі скасованого рішення суду додатковою угодою від 30.03.2009 №18/1 до договору № 251/4/2/07/4 було внесено зміни до договору та затверджено специфікацію, у відповідності до якої для військової частини А2167 встановлено ціну послуг з організації харчування особового складу за нормами, у тому числі: № 1 - загальновійськова - 30,75 гри. без ПДВ (ціна однієї добової видачі); № 5 - лікувальна - 33,10 грн. без ПДВ (ціна однієї добової видачі); додатково для особового складу у варті - 7,25 грн. без ПДВ (ціна однієї добової видачі); для військової частини А0473: № 1 - загальновійськова - 30,75 грн. без ПДВ (ціна однієї добової видачі); № 5 - лікувальна - 33,10 грн. без ПДВ (ціна однієї добової видачі); додатково для особового складу у варті - 7,25 грн. без ПДВ (ціна однієї добової видачі); додатково до норм харчування для особового складу навчальних підрозділів (до норми №1) - 0,20 грн. без ПДВ (ціна однієї добової видачі).
Проте вже 07.04.2009 сторонами договору укладено додаткову угоду № 19 до договору № 251/4/2/07/4, якою було внесено зміни до зазначеного договору та, зокрема, затверджено специфікацію, згідно з якою ціну послуг з організації харчування особового складу за нормами було зменшено.
Відповідно до додаткової угоди № 19 до договору №251/4/2/07/4 для військової частини А2167 встановлено ціну послуг з організації харчування особового складу за нормами, у тому числі: № 1 - загальновійськова - 29,10 грн. без ПДВ (ціна однієї добової видачі); № 5 - лікувальна - 32,42 грн. без ПДВ (ціна однієї добової видачі); додатково для особового складу у варті - 4,00 грн. без ПДВ (ціна однієї добової видачі); для військової частини А0473: № 1 - загальновійськова - 29,10 грн. без ПДВ (ціна однієї добової видачі); № 5 - лікувальна - 32,42 грн. без ПДВ (ціна однієї добової видачі); додатково для особового складу у варті - 4,00 грн. без ПДВ (ціна однієї добової видачі); додатково до норм харчування для особового складу навчальних підрозділів (до норми №1) - 0,20 грн. без ПДВ (ціна однієї добової видачі).
Судами встановлено, що додаткові угоди, які укладалися сторонами в подальшому, стосувалися лише строків дії договору та загальної кількості добових видач.
20.01.2011 на виконання вимог Закону України "Про внесення змін до розділу ХІ "Прикінцеві положення Закону України "Про здійснення державних закупівель" щодо безперервного забезпечення харчування особового складу Збройних Сил України, учнів (студентів) навчальних закладів та дітей" та відповідно до ч. 3 ст. 631 ЦК України між позивачем та відповідачем було укладено договір № 286/2/11/1, п. 1.1 якого сторони домовилися провести розрахунки за фактично надані в 2010 році послуги з харчування особового складу Збройних Сил України в межах бюджетних призначень на 2011 рік.
Пунктом 1.2 договору № 286/2/11/1 сторонами договору була визначена сума заборгованості замовника за фактично надані виконавцем послуги з харчування особового складу Збройних Сил України станом на 01.01.2011, що складає 31 393 842.42 грн., в тому числі борг за договором від 12.01.2007 № 251/4/2/07/4, строк дії якого закінчився, в сумі 5 815 829,67грн., що підтверджується загальним актом звірки наданих послуг, який підписаний обома сторонами та є невід'ємною частиною цього договору.
Наявність заборгованості також підтверджується дослідженими судами зведеними актами кількості та якості наданих послуг та рахунками-фактурами.
Згідно зі ст. 901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором. Статтею 903 ЦК України визначено, що якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послуги в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.
Відповідно до ст. 525, 526 ЦК України зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь період прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Таким чином, вирішуючи спір по суті заявлених вимог, місцевий та апеляційний господарські суди дійшли обґрунтованого висновку про наявність заборгованості відповідача перед позивачем за договором № 251/4/2/07/4 у розмірі 5 815 829,67 грн. та про стягнення з відповідача інфляційних втрат в розмірі 267 528,16 грн. та 3% річних у розмірі 58317,63 грн.
Доводи касаційної скарги зводяться до посилань на нечинність додаткової угоди, прийнятої на виконання скасованого рішення господарського суду, якою, як стверджує скаржник, всупереч п. 84 Положення про закупівлю товарів, робіт і послуг за державні кошти, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 жовтня 2008 р. № 921, і були встановлені ціни за надані послуги. Втім, такі доводи відповідача не взяті до уваги судами попередніх інстанцій через відсутність належних та допустимих доказів, які б підтверджували наявність обставин, якими позивач за зустрічним позовом обґрунтував свої вимоги.
Суд першої інстанції, з яким погодився і суд апеляційної інстанції, вмотивовано відмовив у задоволенні зустрічного позову, встановивши недоведеність позивачем за зустрічними позовом своїх вимог належними засобами доказування.
Доводи касаційної скарги не спростовують висновку суду першої інстанції щодо відсутності підстав для задоволення зустрічного позову.
Відповідно до ст. 111-5 ГПК України у касаційній інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи у суді першої інстанції за винятком процесуальних дій, пов'язаних із встановленням обставин справи та їх доказуванням.
Касаційна інстанція використовує процесуальні права суду першої інстанції виключно для перевірки юридичної оцінки обставин справи та повноти їх встановлення у рішенні або постанові господарського суду.
Згідно зі ст. 111-7 ГПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.
За висновком колегії суддів, місцевий та апеляційний господарські суди повно встановили обставини справи, надали їм вірну юридичну оцінку, встановили безпідставність доводів відповідача та прийняли законні і обґрунтовані рішення.
Відповідно до ст. 111-9 ГПК України касаційна інстанція за результатами розгляду касаційної скарги має право, зокрема, залишити рішення першої інстанції або постанову апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.
На думку колегії суддів, висновок місцевого та апеляційного судів про наявність правових підстав для задоволення заявлених позовних вимог є законним, обґрунтованим, відповідає нормам чинного законодавства, фактичним обставинам справи і наявним у ній матеріалам, а доводи касаційної скарги його не спростовують.
З огляду на викладене, підстав для зміни або скасування постановлених у справі рішення місцевого суду та постанови апеляційної інстанції не вбачається.
Керуючись ст.ст. 85, 111-5, 111-7, 111-9, 111-11 Господарського процесуального кодексу України, суд
Касаційну скаргу Міністерства оборони України залишити без задоволення.
Постанову Київського апеляційного господарського суду від 09.06.2011 у справі № 13/65 залишити без змін.
Головуючий суддяС.В. Мирошниченко
СуддіО.О. Хрипун
А.М. Демидова