"10" серпня 2011 р. Справа № 17-2-24-21-2/1017
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
Полякова Б.М., -головуючого (доповідач у справі),
Коваленка В.М.,
Коробенка Г.П.,
розглянувши
касаційні скарги 1. арбітражного керуючого Іванова В.М., м. Іллічівськ Одеської обл.
2. Фонду державного майна України
на ухвалувід 06.06.2011 р. господарський суд Одеської області
та постановувід 29.06.2011 р. Одеського апеляційного господарського суду
у справі№ 17-2-24-21-2/1017 господарського суду Одеської області
за заявоюСлужби автомобільних доріг у Донецькій області (голова комітету кредиторів), м. Донецьк
до ВАТ "Холдингова компанія "Краян", м. Одеса
про банкрутство
за участюпрокуратури Малиновського району м. Одеси
в судовому засіданні взяли участь представники:
боржника
Фонду державного майна України
арбітражного керуючого Іванова В.М.Нестеренко С.С. -керуючий санацією;
ОСОБА_1., довір.;
ОСОБА_2., довір.
Ухвалою господарського суду Одеської області від 12.02.1999 р. порушено провадження у справі № 17-2-24-21-2/1017(17-2-32-17-1-25-24-21-2/1017) про банкрутство ВАТ Холдингової компанії "Краян".
Ухвалою господарського суду Одеської області від 26.04.2006 р. затверджено мирову угоду від 11.04.2006 р., укладену між боржником і кредиторами, та провадження у справі припинено.
29.04.2011 р. перший заступник прокурора Малиновського району м. Одеси в інтересах держави в особі Фонду державного майна України звернувся до суду з заявою про перегляд ухвали від 26.04.2006 р. за нововиявленими обставинами.
Ухвалою господарського суду Одеської області від 06.06.2011 р. (суддя Лепеха Г.А.) заяву прокурора задоволено, ухвалу від 26.04.2006 р. скасовано, а провадження у справі № 17-2-24-21-2/1017 припинено на підставі п. 3 ч. 1 ст. 40 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (далі -Закон про банкрутство).
Постановою Одеського апеляційного господарського суду від 29.06.2011 р. (судді: Величко Т.А. -головуючий, Бойко Л.І., Таран С.В.) зазначену ухвалу залишено без змін.
Не погоджуючись із прийнятими судовими рішеннями, арбітражний керуючий Іванов В.М. (далі -скаржник 1) звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в яких просить їх скасувати, ухвалу від 26.04.2006 р. залишити в силі. Касаційна скарга мотивована неправильним застосуванням судами попередніх інстанцій норм процесуального права, а саме ст.ст. 112, 114 Господарського процесуального кодексу України (далі -ГПК України). Скаржник зазначає, що обставини, вказані у заяві заступника прокурора, не є нововиявленими, тому не можуть бути підставою для перегляду судового рішення у порядку розділу XIII ГПК України.
Водночас з касаційною скаргою на ухвалу господарського суду Одеської області від 06.06.2011 р. та постанову Одеського апеляційного господарського суду від 29.06.2011 р. звернувся Фонд державного майна України (далі -скаржник 2), в який просить їх скасувати у частині припинення провадження у справі. Касаційна скарга мотивована порушенням судами норм ст. 40 Закону про банкрутство.
08.08.2011 р. скаржником 2 було подано клопотання про припинення касаційного провадження за касаційною скаргою скаржника 1 з підстав закінчення терміну дії його ліцензії арбітражного керуючого, на підставі якої останній діяв при укладенні мирової угоди у даній справі. Колегія суддів подане клопотання відхиляє. Скаржником 2 не надано жодних доказів у підтвердження зазначених у клопотанні обставин. Більше того, подальше припинення дії ліцензії арбітражного керуючого не позбавляє скаржника 1 процесуального права на оскарження процесуальних документів, які безпосередньо стосуються його прав та обов'язків, оскільки саме він у якості керуючого санацією підписав від імені боржника мирову угоду, затверджену ухвалою від 26.04.2006 р., та, відповідно, несе відповідальність (у тому числі кримінальну) за наслідки укладення вказаної мирової угоди.
Заслухавши пояснення учасників судового засідання, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши наявні матеріали справи, проаналізувавши застосування судами норм процесуального права, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга скаржника 1 підлягає задоволенню частково, а касаційна скарга скаржника 2 задоволенню не підлягає, виходячи з наступного.
Стаття 112 ГПК України (у редакції Закону України від 07.07.2010 р. № 2453-VІ) містить вичерпний перелік підстав, за яких господарський суд може переглянути прийняте ним судове рішення, яке набрало законної сили, за нововиявленими обставинами. Зокрема, відповідно до п.п. 1, 2 ч. 2 вказаної статті такими підставами є: істотні для справи обставини, що не були і не могли бути відомі особі, яка звертається із заявою, на час розгляду справи; встановлені вироком суду, що набрав законної сили, завідомо неправильний висновок експерта, завідомо неправильний переклад, фальшивість документів або речових доказів, що потягли за собою ухвалення незаконного або необґрунтованого рішення.
Як встановлено судами попередніх інстанцій, у якості нововиявленої обставини заступник прокурора послався на факт суттєвого заниження вартості майна боржника, переданого у власність інвестору за умовами затвердженої ухвалою від 26.04.2006 р. мирової угоди.
При цьому при винесенні оскаржуваних судових рішень суди попередніх інстанцій визнали нововиявленими обставинами викладені у заяві заступника прокурора доводи щодо неправильності висновків звіту про оцінку майна, на підставі якого відбувалось відчуження майнових активів боржника.
Однак, такі висновки судів не можна визнати законними та обгрунтованими з наступних підстав.
За змістом п. 2 ч. 2 ст. 112 ГПК України неправильний висновок експерта може бути підставою для перегляду судового рішення за нововиявленими обставинами виключно за умови встановлення цього факту вироком суду, що набрав законної сили.
За відсутності відповідного вироку суду наведені в заяві заступника прокурора обставини не є нововиявленими в розумінні ст. 112 ГПК України. Такі обставини за своєю суттю є новими доказами та фактами, які не були вчасно надані заявником, тому не можуть бути підставою для зміни або скасування судового рішення за правилами розділу XIII ГПК України.
Враховуючи вищевикладене, оскаржувані судові рішення прийняті з суттєвим порушенням норм процесуального права, тому підлягають скасуванню з прийняттям нового рішення про відмову в задоволенні заяви заступника прокурора про перегляд ухвали від 26.04.2006 р. за нововиявленими обставинами.
Крім того, колегія суддів звертає увагу, що оцінка тотожним обставинам у якості нововиявлених вже була надана Вищим господарським судом України у постанові від 09.03.2011 р. у даній справі. Цією постановою було залишено без змін рішення судів попередніх інстанцій про відмову заступнику прокурора Малиновського району м. Одеси в інтересах держави в особі Фонду державного майна України у задоволенні заяви про перегляд ухвали від 26.04.2006 р. за нововиявленими обставинами.
Проте, не зважаючи на існуванні вказаної постанови суду касаційної інстанції, за результатами розгляду повторно поданої заступником прокурора Малиновського району заяви були прийняті незаконні судові рішення.
З урахуванням наведеного та керуючись ст. ст. 1115, 1117, 1119 -11111, 112 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Касаційну скаргу арбітражного керуючого Іванова В.М. задовольнити частково. Касаційну скаргу Фонду державного майна України залишити без задоволення
2. Ухвалу господарського суду Одеської області від 06.06.2011 р. та постанову Одеського апеляційного господарського суду від 29.06.2011 р. у справі № 17-2-24-21-2/1017 скасувати.
3. Прийняти нове рішення, яким в задоволенні заяви першого заступника прокурора Малиновського району м. Одеси в інтересах держави в особі Фонду державного майна України про перегляд ухвали господарського суду Одеської області від 26.04.2006 р. у справі № 17-2-24-21-2/1017 за нововиявленими обставинами відмовити.
Головуючий Б.М. Поляков
Судді В.М. Коваленко
Г.П. Коробенко