"03" серпня 2011 р. Справа № 8/167пн
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого
суддів :Остапенка М.І.,
Гончарука П.А.,
Стратієнко Л.В.
розглянувши касаційну скаргу ТОВ "Формат-18"
на постанову Донецького апеляційного господарського суду від 06.06.2011 року
у справі за позовомвідділу реклами Луганської міської ради
до ТОВ "Формат-18"
простягнення коштів
у червні 2010 року, відділ реклами Луганської міської ради звернувся до господарського суду з позовом, у якому з урахуванням уточнень від 27.07.2010 року просив стягнути з ТОВ "Формат-18" 323 974,36 грн. заборгованості, яка виникла у період з грудня 2007 року по грудень 2008 року внаслідок неналежного виконання останнім умов договору № 409 від 26.12.2007 року.
Рішенням господарського суду Луганської області від 10.03.2011 року позов задоволено в повному обсязі та постановлено про стягнення з відповідача на користь позивача 323 974,36 грн. боргу.
За наслідками перегляду справи в апеляційному порядку, постановою Донецького апеляційного господарського суду від 06.06.2011 року рішення місцевого господарського суду залишено без змін.
Судові рішення оскаржено у касаційному порядку і ухвалою Вищого господарського суду України від 25.07.2011 року порушено касаційне провадження у справі, за скаргою відповідача, у якій він посилається на неправильне застосування судами норм матеріального та процесуального права і просить постановлені у справі судові рішення скасувати, а справу направити на новий судовий розгляд.
Заслухавши суддю -доповідача, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи касаційної скарги судова колегія не вбачає підстав для її задоволення виходячи із наступного.
Відповідно до ст. ст. 525, 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Пунктом 3 Типових правил розміщення зовнішньої реклами, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 29.12.2003 N 2067 встановлено, що зовнішня реклама розміщується на підставі дозволів та у порядку, встановленому виконавчими органами сільських, селищних, міських рад відповідно до цих Правил.
За п. 13 Типових правил, тимчасове користування місцем розташування рекламного засобу здійснюється на підставі відповідного договору.
Плата за тимчасове користування місцем розташування рекламних засобів, що перебуває у комунальній власності, встановлюється у порядку, визначеному органами місцевого самоврядування (п. 32 Типових правил розміщення зовнішньої реклами).
Як вбачається із матеріалів справи та встановлено судами обох інстанцій, 26.12.2007 року сторони уклали договір № 409, за умовами якого відділ реклами Луганської міської ради зобов'язується, на підставі рішення виконавчого комітету міської ради від 14.12.07 року №№352/3 та 352/6 передати ТОВ "Формат-18" у тимчасове платне користування рекламні місця, що перебувають у комунальній власності територіальної громади м. Луганська, за адресами зазначеними у цьому договорі.
Згідно п. 4.2 та п. 4.3 зазначеного договору, плата за тимчасове користування місцями розташування рекламних засобів, визначається згідно порядку, встановленому рішенням виконавчого комітету Луганської міської ради, і складає 28 415,16 грн., у т.ч. 20 % ПДВ 4735,86 грн. на місяць та сплачується з наступного дня після прийняття рішення виконавчим комітетом Луганської міської ради про надання дозволів на розміщення зовнішньої реклами у м. Луганську щомісячно до 20 числа звітного календарного місяця.
На виконання умов договору, за період з грудня 2007 року по грудень 2008 року позивач надав відповідачу у користування рекламні місця, що ним не заперечується, та за які останній не розрахувався в повному обсягу, внаслідок чого на час розгляду справи його борг складає 323 974,36 грн., і зворотного відповідачем належними доказами не доведено.
За таких обставин, коли відповідач в порушення умов договору в обумовленому розмірі та строки не вносив плату за рекламні місця, що ним і не оспорюється, та враховуючи те, що у встановленому законом порядку зміни до договору № 409 від 26.12.2007 року щодо розміру плати за користування цими місцями не вносились, позивач вправі вимагати сплати заборгованості в примусовому порядку, суд першої інстанції, з яким погодився і апеляційний господарський суд, правомірно задовольнив позов, стягнувши з відповідача на користь позивача спірну суму боргу, і підстав для зміни чи скасування судових рішень, за наведених у касаційній скарзі мотивів, судова колегія не вбачає
З огляду на наведене, керуючись ст. ст. 1119, 11111 ГПК України, Вищий господарський суд України,
Касаційну скаргу залишити без задоволення, а постанову Донецького апеляційного господарського суду від 06.06.2011 року без змін.
Головуючий М.І. Остапенко
Судді П.А. Гончарук
Л.В. Стратієнко