"10" серпня 2011 р. Справа № 14/101-10
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого
суддів :Остапенка М.І.,
Гончарука П.А.,
Стратієнко Л.В.
розглянувши касаційну скаргу ФОП фізичної особи -ОСОБА_1
на постановуОдеського апеляційного господарського суду від 22.03.2011 року
у справі за позовомПАТ "Херсонська теплоелектроцентраль"
доФОП фізичної особи -ОСОБА_1
про
за зустрічним позовом
достягнення коштів
ФОП фізичної особи -ОСОБА_1
ПАТ "Херсонська теплоелектроцентраль"
провизнання недійсним договору
у травня 2010 року, ПАТ "Херсонська теплоелектроцентраль" звернулось до господарського суду Херсонської області з позовом про стягнення з підприємця ОСОБА_1 1 893,64 грн. заборгованості за спожиту теплову енергію у період з 21.04.2009 року по 20.05.2010 року, 87,86 грн. на відшкодування втрат від знецінення коштів внаслідок інфляції, 21,78 грн. 3 % річних, 150,87 грн. пені, а всього -2 154,15 грн.
Під час розгляду справи підприємець ОСОБА_1 звернувся до господарського суду із зустрічним позовом до ПАТ "Херсонська теплоелектроцентраль" про визнання недійсним договору № 279 від 01.01.2006 року з тих мотивів, що цей договір ним не укладався.
Рішенням господарського суду Херсонської області від 10.08.2010 року первісний позов задоволено в повному обсязі. У задоволенні зустрічного позову відмовлено.
За наслідками перегляду справи в апеляційному порядку, постановою Одеського апеляційного господарського суду від 22.03.2011 року рішення місцевого господарського суду залишено без змін.
Судові рішення оскаржено у касаційному порядку і ухвалою Вищого господарського суду України від 02.08.2011 року порушено касаційне провадження у справі за касаційною скаргою відповідача, у якій він посилається на порушення судами норма матеріального та процесуального права і просить судові рішення скасувати, прийнявши нове рішення, яким у задоволенні первісного позову відмовити.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників сторін, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи касаційної скарги, судова колегія вважає, що касаційна скарга підлягає частково задоволенню виходячи із наступного.
Відповідно до ч. 1 ст. 275 ГК України, за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (далі - енергію) споживачеві (абоненту), який зобов'язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується.
Згідно ч. 6 ст. 19 Закону України "Про теплопостачання", споживач повинен щомісячно здійснювати оплату теплопостачальній організації за фактично отриману теплову енергію.
Як вбачається із матеріалів справи та встановлено судами попередніх інстанцій, відносини сторін врегульовані договором № 279 від 01.01.2006 року, за умовами якого ПАТ "Херсонська теплоелектроцентраль" зобов'язується надавати підприємцю ОСОБА_1. послуги з централізованого опалення та постачання гарячої води, а останній в обумовленні строки та за встановленими тарифами оплачувати ці послуги.
Пунктом 8 зазначеного договору встановлено, що розрахунковим періодом є календарний місяць. У разі застосування щомісячної системи оплати послуг платежі вносяться не пізніше 20 числа місяця, що настає за розрахунковим.
На виконання умов договору, за спірний період позивач поставив відповідачу теплову енергію, за яку останній розрахувався частково і його борг складає 1 893,64 грн., що підтверджується належними доказами.
За таких обставин, коли відповідач належним чином не виконав свої зобов'язання щодо оплати спожитої теплової енергії, суд першої інстанції та апеляційний господарський суд дійшли правильного висновку про наявність підстав для стягнення з відповідача спірної суми заборгованості, з урахуванням відповідальності за порушення грошових зобов'язань передбаченої ч. 2 ст. 625 ЦК України, обґрунтовано частково задовольнили первісний позов, стягнувши з останнього на користь позивача 1 893,64 грн. заборгованості, 87,86 грн. інфляційних втрат та 21,78 грн. 3 % річних, і підстав для зміни чи скасування судових рішень у цій частині за наведених у касаційній скарзі мотивів, судова колегія Вищого господарського суду України не вбачає.
Правомірно відмовлено судом і у задоволені зустрічного позову, оскільки твердження відповідача про неукладання договору спростовуються оглянутим судом оригінальним примірником договору з підписом відповідача, скріпленим відтиском печатки, що за експертним висновком відповідає оригіналу печатки відповідача.
В той же час, судові рішення у частині стягнення пені не можуть залишатись без змін з огляду на таке.
Постановляючи про стягнення пені, обрахованої за період з 21.04.2009 року по 20.05.2010 року, суди обох інстанцій не врахували вимог ч. 6 ст. 232 ГК України за якою, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано, а тому при такому положенні, керуючись зокрема і ст. 83 ГПК України Вищий господарський суд України вважає можливим змінити судові рішення у цій частині, зменшивши суму пені, яка підлягає стягненню з відповідача до 50 грн.
Враховуючи наведене, керуючись ст. ст. 1119, 11111 ГПК України, Вищий господарський суд України, -
Касаційну скаргу задовольнити частково.
Рішення господарського суду Херсонської області від 10.08.2010 року та постанову Одеського апеляційного господарського суду від 22.03.2011 року в частині стягнення пені змінити, зменшивши суму пені, яка підлягає стягненню з 150,87 грн. до 50 грн.
У решті рішення господарського суду Херсонської області від 10.08.2010 року та постанову Одеського апеляційного господарського суду від 22.03.2011 року залишити без змін.
Головуючий М.І. Остапенко
Судді П.А. Гончарук
Л.В. Стратієнко