"10" серпня 2011 р. Справа № 5002-12/5804-2010
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючогоКравчука Г.А.,
суддів:Мачульського Г.М., Муравйова О.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргузаступника прокурора Автономної Республіки Крим
на постановуСевастопольського апеляційного господарського суду від 31.05.2011 р.
у справі№ 5002-12/5804-2010
господарського судуАвтономної Республіки Крим
за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Кворум"
доНаціональної спілки письменників України
треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору:1) Коктебельська селищна рада,
2) Інспекція державного архітектурно-будівельного контролю в Автономній Республіці Крим
провизнання права власності
в судовому засіданні взяли участь представники:
прокуратури:Попенко О.С., прокурор відділу ГПУ, посв. № 203 від 17.12.2007 р.;
позивача:- не з'явились;
відповідача:- не з'явились;
третьої особи-1:- не з'явились;
третьої особи-2:- не з'явились;
У грудні 2010 р. Товариство з обмеженою відповідальністю "Кворум" (далі -Товариство) звернулось до господарського суду Автономної Республіки Крим з позовною заявою, у якій просило визнати за ним право власності на об'єкт незавершеного будівництва першого пускового комплексу на 30 місць будинку відпочинку на 94 місця, розміщений на території Будинку творчості письменників у с. Коктебель по вул. Леніна, 110, з відсотком готовності 40%, інвентаризаційною вартістю 1 092 722,00 грн.
У якості відповідача Товариство зазначило Національну спілку письменників України (далі -Спілка).
Позовні вимоги Товариство, посилаючись на норми Цивільного кодексу України та Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень", обґрунтовувало тим, що майно, яке стосується предмету спору, було збудовано за його кошти на виконання укладеного зі Спілкою договору № 2 дольової участі в інвестуванні будівництва (нове будівництво) від 29.05.2006 р. (далі -Договір № 2), у зв'язку з чим воно, з метою захисту своїх інвестицій (вкладених у будівництво коштів), має право звернутись до суду з позовом про визнання права власності на це майно.
Рішенням господарського суду Автономної Республіки Крим від 17.12.2010 р. (суддя Іллічов М.М.) позовні вимоги Товариства задоволено.
Постановою Севастопольського апеляційного господарського суду від 31.05.2011 р. (колегія суддів: Балюкова К.Г., Гоголь Ю.М., Дмитрієв В.Є.) рішення господарського суду Автономної Республіки Крим від 17.12.2010 р. залишено без змін.
Вказані рішення та постанова прийнято з мотивів, наведених Товариством у позовній заяві.
Заступник прокурора Автономної Республіки Крим звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, у якій просить постанову Севастопольського апеляційного господарського суду від 31.05.2011 р. і рішення господарського суду Автономної Республіки Крим від 17.12.2010 р. скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог Товариства. Викладені у позовній заяві вимоги заступник прокурора Автономної Республіки Крим обґрунтовує посиланням на ст. 2 Господарського процесуального кодексу України, ст. ст. 11, 15, 16, 331, 392 Цивільного кодексу України та зазначає, що господарські суди попередніх інстанцій не з'ясували, які саме права та охоронювані законом інтереси Товариства порушила Спілка і які дії Спілки свідчать про невизнання нею права власності Товариства на майно, яке стосується предмету спору.
Інші особи, які беруть участь у справі, не скористались правом, наданим ст. 1112 Господарського процесуального кодексу України, та відзиви на касаційну скаргу заступника прокурора Автономної Республіки Крим до Вищого господарського суду України не надіслали, що не перешкоджає касаційному перегляду судових актів, які оскаржуються.
10.08.2011 р. до Вищого господарського суду України надійшло клопотання Товариства, у якому воно просить відкласти розгляд справи у зв'язку з тим, що ухвала Вищого господарського суду України від 29.07.2011 р. (якою касаційна скарга заступника прокурора Автономної Республіки Крим була прийнята до провадження та призначена до розгляду на 10.08.2011 р.) на його адресу не надходила, а про розгляд справи воно дізналось лише 10.08.2011 р., у зв'язку з чим не має можливості висловити свої заперечення та направити у судове засідання свого представника.
Розглянувши вказане клопотання, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що воно підлягає відхиленню з таких підстав.
Копія ухвали Вищого господарського суду України від 29.07.2011 р., якою касаційна скарга заступника прокурора Автономної Республіки Крим була прийнята до провадження та призначена до розгляду на 10.08.2011 р., була направлена на адресу осіб, які беруть участь у справі, 01.08.2011 р., про що свідчить відповідна відмітка на її зворотному боці.
Будь-яких доказів, які б свідчили про те, що копія ухвали Вищого господарського суду України від 29.07.2011 р. на адресу Товариства не надходила матеріали справи не містять. Не надало таких доказів і Товариство, так само як і не надало доказів того, що про розгляд справи воно дізналось лише 10.08.2011 р.
Крім того, колегія суддів Вищого господарського суду України також вважає за необхідне зазначити, що задоволення клопотання Товариства про відкладення розгляду справи призведе до порушення строку розгляду касаційної скарги, встановленого ст. 1118 Господарського процесуального кодексу України.
Виходячи з викладеного, клопотання Товариства про відкладення розгляду справи підлягає відхиленню.
За розпорядженням заступника секретаря другої судової палати від 09.08.2011 р. розгляд справи у касаційному порядку здійснюється Вищим господарським судом України у складі колегії суддів: Кравчук Г.А. (головуючий), Мачульський Г.М. та Муравйов О.В.
Розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи, перевіривши правильність юридичної оцінки встановлених фактичних обставини справи, застосування господарськими судами першої та другої інстанцій норм матеріального та процесуального права при прийнятті рішення та постанови, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що касаційна скарга заступника прокурора Автономної Республіки Крим підлягає частковому задоволенню, враховуючи наступне.
Як вбачається з матеріалів справи та зазначалось раніше, позовні вимоги Товариства до Спілки про визнання права власності обґрунтовані загальними посиланнями на норми Цивільного кодексу України та Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень", без зазначення того, яким чином Спілка оспорює або не визнає його право власності на майно, яке стосується предмету спору.
Частиною першою ст. 1 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності (далі -підприємства та організації), мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.
Частиною першою ст. 2 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський суд порушує справи, зокрема, за позовними заявами підприємств та організацій, які звертаються до господарського суду за захистом своїх прав та охоронюваних законом інтересів.
Крім того, частина перша та п. 1 частини другої ст. 16 Цивільного кодексу України визначають, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Одним із способів захисту цивільного права та інтересу може бути визнання права.
Згідно зі ст. 392 Цивільного кодексу України власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.
З наведених норм Господарського процесуального кодексу України та Цивільного кодексу України випливає, що підприємства та організації мають право звертатись до господарського суду з позовною заявою за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів (особистого немайнового або майнового права та інтересу), при цьому з позовом про визнання права власності може звертатись особа, яка є власником майна, у випадку, якщо відповідне право цієї особи оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати нею документа, який засвідчує її право власності.
Зазначене не було враховано місцевим та апеляційним господарськими судами при прийнятті рішення та постанови у справі: обставини щодо невизнання та/або оспорювання Спілкою права власності Товариства на майно, яке стосується предмету спору, не досліджувались, а відтак позовні вимоги Товариства було задоволено передчасно.
Крім того, задовольняючи позовні вимоги, господарський суд апеляційної інстанції посилався на частину третю ст. 331 Цивільного кодексу України та частину третю ст. 3 Закону України "Про запобігання впливу світової фінансової кризи на розвиток будівельної галузі та житлового будівництва".
Вказані норми законодавства України передбачають, що до завершення будівництва (створення майна) особа вважається власником матеріалів, обладнання тощо, які були використані в процесі цього будівництва (створення майна). У разі необхідності особа, зазначена в абзаці першому цієї частини, може укласти договір щодо об'єкта незавершеного будівництва, право власності на який реєструється органом, що здійснює державну реєстрацію прав на нерухоме майно на підставі документів, що підтверджують право власності або користування земельною ділянкою для створення об'єкта нерухомого майна, проектно-кошторисної документації, а також документів, що містять опис об'єкта незавершеного будівництва. Суб'єктам господарської діяльності, що здійснюють будівництво (забудовникам), дозволяється проводити державну реєстрацію права власності в бюро технічної інвентаризації на об'єкти незавершеного будівництва та їх частини з метою подальшого продажу чи передачі в іпотеку.
З вказаного випливає, що законодавство України дозволяє проводити державну реєстрацію права власності на об'єкти незавершеного будівництва, проте лише у випадку необхідності укладення особою, яка здійснила відповідне будівництво, договору щодо такого об'єкта (якщо такою особою є забудовник, то договору купівлі-продажу або передачі в іпотеку).
Між тим, апеляційний господарський суд, посилаючись на вказані вище норми Цивільного кодексу України та Закону України "Про запобігання впливу світової фінансової кризи на розвиток будівельної галузі та житлового будівництва" як на підстави задоволення позовних вимог Товариства, не врахував, що вони не підлягають застосуванню до спірних правовідносин, оскільки між Товариством та Спілкою відсутні відносини з приводу реєстрації за Товариством права власності на майно, яке стосується предмету спору. Більше того, Спілка не є органом, який у відповідності до положень законодавства України здійснює таку реєстрацію.
Відповідно до частини першої ст. 11110 Господарського процесуального кодексу України підставами для скасування або зміни рішення місцевого чи апеляційного господарського суду або постанови апеляційного господарського суду є порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права.
Оскільки передбачені процесуальним законом (розділом XII1 "ПЕРЕГЛЯД СУДОВИХ РІШЕНЬ У КАСАЦІЙНОМУ ПОРЯДКУ" Господарського процесуального кодексу України) межі перегляду справи в касаційній інстанції не дають їй права виправити помилки, допущені господарськими судами попередніх інстанцій, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що постанова Севастопольського апеляційного господарського суду від 31.05.2011 р. та рішення господарського суду Автономної Республіки Крим від 17.12.2010 р. підлягають скасуванню, а справа -передачі на новий розгляд до господарського суду Автономної Республіки Крим.
Під час нового розгляду справи місцевому господарському суду необхідно врахувати викладене, всебічно і повно з'ясувати і перевірити всі фактичні обставини справи, об'єктивно оцінити докази, що мають юридичне значення для її розгляду і вирішення спору по суті, і, в залежності від встановленого, прийняти обґрунтоване і законне судове рішення.
Керуючись ст. ст. 1115, 1117, 1119, 11110 та 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України
Касаційну скаргу заступника прокурора Автономної Республіки Крим задовольнити частково.
Постанову Севастопольського апеляційного господарського суду від 31.05.2011 р. та рішення господарського суду Автономної Республіки Крим від 17.12.2010 р. у справі № 5002-12/5804-2010 скасувати.
Справу передати на новий розгляд до господарського суду Автономної Республіки Крим.
Головуючий суддя Г.А. Кравчук
Суддя Г.М. Мачульський
Суддя О.В. Муравйов