"11" серпня 2011 р. Справа № 36/377
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого суддіЗаріцької А. О.,
суддівПоліщука В. Ю. (доповідач),
Катеринчук Л.Й.,
за участю представників:
від прокуратури:Савицька О.В. -посвідчення № 231 від 20.07.2005 року;
від позивача:ОСОБА_1 -представник, довіреність від 27.01.2011 року;
від відповідача:ОСОБА_2 -представник, довіреність від 07.10.2010 року;
розглянувшикасаційну скаргу
Заступника прокурора міста Києва,
на постановуКиївського апеляційного господарського суду від 17 червня 2011 року (головуючий суддя -Тарасенко К. В., судді: Жук Г. А., Яковлєв М. Л.),
та рішенняГосподарського суду міста Києва від 21.03.2011 року (суддя -Трофименко Т. Ю.),
у справі№ 36/377,
за позовом Управління комунальним майном Чернігівської обласної ради (м. Чернігів),
доУкраїнського молодіжного аерокосмічного об'єднання "Сузір'я" (м. Київ),
про стягнення 25 001 грн. 94 коп.,
за участюпрокуратури міста Києва,
Управління комунального майна Чернігівської обласної ради (далі за текстом -Управління коммайна Чернігівської облради) звернулось до Господарського суду міста Києва з позовною заявою до Українського молодіжного аерокосмічного об'єднання "Сузір'я" (далі за текстом -УМАКО "Сузір'я") про стягнення заборгованості за час фактичного користування майном після припинення договору оренди, відповідно до умов договору оренди № 25 від 29.12.2006 року, стягнення неустойки у сумі 16 647 грн. 70 коп. за невиконання обов'язку щодо повернення майна переданого в орендне користування після припинення договору оренди, а також 30 грн. 39 коп. -відсотків річних за невиконання грошових зобов'язань за договором оренди № 25 від 29.12.2006 року. В обґрунтування заявлених вимог позивач послався на передачу йому Управлінням містобудування та архітектури Чернігівської обласної державної адміністрації за договором уступки вимоги від 01.01.2007 року всіх прав орендодавця за договором оренди № 25 від 29.12.2006 року, укладеним Управлінням містобудування та архітектури Чернігівської обласної державної адміністрації з УМАКО "Сузір'я". Позивач вказує, що відповідач, в порушення умов договору оренди (в редакції Додаткової угоди № 1 від 29.12.2006 року), майно з орендного користування не повертає, плату за час фактичного користування майном після припинення договору оренди не сплачує, внаслідок чого за ним утворилась заборгованість; заявляючи вимогу про стягнення неустойки позивач послався на положення ч. 2 ст. 625, ч. 2 ст. 785 ЦК України.
Рішенням Господарського суду міста Києва від 21.03.2011 року позов задоволено повністю. Рішення господарського суду першої інстанції мотивовано тим, що вимоги позову є обґрунтованими та підтверджуються належними доказами, а відтак підлягають до задоволення.
Постановою Київського апеляційного господарського суду від 17.06.2011 року апеляційну скаргу УМАКО "Сузір'я" залишено без задоволення; рішення Господарського суду міста Києва від 21.03.2011 року -без змін. Постанову суду апеляційної інстанції мотивовано тим, що положеннями укладеного сторонами договору оренди передбачено внесення орендної плати та її розмір, і позивачем доведено порушення відповідачем умов цього договору щодо звільнення орендованого приміщення та внесення орендної плати, а тому вимоги позову підлягають до задоволення.
Не погоджуючись з вказаними судовими рішеннями, Заступник прокурора міста Києва звернувся з касаційною скаргою, у якій просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 21.03.2011 року та постанову Київського апеляційного господарського суду від 17.06.2011 року, справу № 36/377 направити на новий розгляд до суду першої інстанції. В обґрунтування вимог касаційної скарги скаржник послався на ненадання судами першої та апеляційної інстанції належної оцінки перебуванню спірного майна на державному обліку під № 856, як пам'ятки архітектури національного значення, згідно Постанови Ради Міністрів Української РСР № 970 "Про впорядкування справи обліку та охорони пам'ятників архітектури на території Української РСР", що 22.04.1997 року було передано на баланс Управлінням містобудування та архітектури Чернігівської обласної державної адміністрації. Посилаючись на положення Закону України "Про охорону і використання пам'яток історії та культури", Закону України "Про охорону культурної спадщини", Закону України "Про Кабінет Міністрів України", Закону України "Про управління об'єктами державної власності", Постанову Кабінету Міністрів України "Про розмежування державного майна України між загальнодержавною (республіканською) власністю і власністю адміністративно-територіальних одиниць (комунальною) власністю" заявник касаційної скарги вважає, що функції у сфері управління об'єктами державної власності (до яких відноситься спірне майно) віднесено до повноважень Кабінету Міністрів України і передача цього майна із загальнодержавної власності у власність адміністративно-територіальних одиниць мала здійснюватись лише за згодою Кабінету Міністрів України, чого здійснено не було. Крім того, Заступник прокурора міста Києва посилається на незалучення до участі у справі Управління містобудування та архітектури Чернігівської обласної державної адміністрації та Чернігівської обласної державної адміністрації, в той час як оскаржувані рішення та постанова стосуються їх прав та обов'язків. Поряд з цим, заявник у касаційній скарзі вказує на незастосування судами попередніх інстанцій приписів ч. 1 ст. 83 ГПК України щодо визнання недійсним первинного договору оренди та укладених в подальшому угод.
Ухвалою Вищого господарського суду України від 27.07.2011 року, згідно зі ст. 1114 ГПК України, касаційну скаргу прокуратури міста Києва прийнято до провадження та призначено її до розгляду.
За Розпорядженням Секретаря судової палати Заріцької А.О. від 09.08.2011 року розгляд справи здійснено у складі колегії суддів: головуючий суддя -Заріцька А.О., судді: Поліщук В.Ю., Катеринчук Л.Й.
В судовому засіданні Вищого господарського суду України представник прокуратури вимоги касаційної скарги підтримала, просила касаційну скаргу задовольнити попередні судові рішення господарських судів скасувати, справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.
Представник позивача проти доводів касаційної скарги заперечила, просила вимоги касаційної скарги залишити без задоволення, рішення Господарського суду міста Києва від 21.03.2011 року та постанову Київського апеляційного господарського суду від 17.06.2011 року залишити без змін.
Представник відповідача просила рішення Господарського суду міста Києва від 21.03.2011 року та постанову Київського апеляційного господарського суду від 17.06.2011 року скасувати, прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити.
Судова колегія, заслухавши доповідь судді Поліщука В.Ю., розглянувши наявні матеріали справи, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, заслухавши пояснення учасників судового провадження, дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до ст. 1115 ГПК України, у касаційній інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи у суді першої інстанції за винятком процесуальних дій, пов'язаних із встановленням обставин справи та їх доказуванням. Касаційна інстанція використовує процесуальні права суду першої інстанції виключно для перевірки юридичної оцінки обставин справи та повноти їх встановлення у рішенні або постанові господарського суду.
Згідно зі ст. 1117 ГПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. При цьому, касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.
Як свідчать матеріали справи та встановлено господарськими судами першої та апеляційної інстанцій, 29.12.2006 року Управління містобудування та архітектури облдержадміністрації та УМАКО "Сузір'я" уклали Договір оренди нерухомого майна (далі за текстом -Договір оренди), що належало до спільної власності територіальних громад сіл, селищ, міст Чернігівської області № 25.
На виконання цього Договору оренди, Управління містобудування та архітектури облдержадміністрації передало, а УМАКО "Сузір'я" прийняло у строкове платне користування нежитлові приміщення в будівлі, що перебуває на балансі Управління містобудування та архітектури облдержадміністрації і знаходиться за адресою: Чернігівська область, Коропський район, с. Вишеньки (палац П.О. Рум'янцева-Задунайського), вул. Центральна, б. 45 у складі: приміщення, які знаходяться на 1 та 2 поверсі вищевказаної будівлі, загальною площею - 431, 8 м2, що має окремий вхід.
29 грудня 2006 року сторони за Договором оренди підписали Акт прийому-передачі майна комунальної власності області, розташованого за адресою: вул. Центральна, б. 45, с. Вишеньки, Коропського району, Чернігівської області.
Умовами п. 10.1 Договору оренди сторони передбачили його дію з 29.12.2006 року по 27.12.2007 року включно.
01.01.2007 року Управлінням містобудування та архітектури облдержадміністрації та Управління комунального майна Чернігівської обласної ради уклали договір уступки вимоги (далі за текстом - Договір уступки вимоги), відповідно до умов якого Управління містобудування та архітектури облдержадміністрації уступило, а позивач прийняв всі права орендодавця за Договором оренди.
01.01.2007 року позивач та відповідач підписали Додаткову угоду № 1 до Договору оренди; в подальшому сторонами було підписано додаткові угоди № 3 від 17.12.2007 року та № 4 від 05.06.2008 року, відповідно до яких термін дії Договору оренди продовжувався, останній раз -до 30.04.2009 року.
Листами від 09.02.2009 року (вих. № 03-143), від 24.03.2009 року (вих. № 03-337), від 06.04.2009 року (вих. № 03-387) та від 22.05.2009 року (вих. № 03-548) позивач повідомив відповідача про припинення Договору оренди № 25 від 29 грудня 2006 року у зв'язку із закінченням строку його дії та запропонував відповідачу прийняти участь у конкурсі на право оренди нежитлових приміщень.
За умов п. 3.6 Договору, орендну плату відповідач зобов'язаний перераховувати щомісячно, не пізніше останнього числа поточного місяця, згідно виставлених рахунків.
Відповідно до п. 10.6 Договору оренди, після закінчення строку дії Договору орендоване майно має бути звільнено і передано орендодавцю за актом приймання -передачі. За час фактичного користування об'єктом оренди після припинення дії Договору оренди до передачі приміщення за актом, орендар зобов'язаний внести плату за користування приміщенням в розмірі орендної плати.
З огляду на встановлені вище обставини справи, суди попередніх інстанцій дійшли висновку, що, оскільки після закінчення строку дії Договору оренди відповідач не повернув орендоване приміщення за актом позивачу, тому, відповідно до п. 10.6 Договору оренди, останній зобов'язаний був сплачувати позивачу за фактичне користування приміщенням в розмірі орендної плати за період з березня 2010 року по травень 2010 року, що призвело до виникнення заборгованості у сумі 8 323 грн. 85 коп.
Відповідно до ст. 43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. По переконанню колегії суддів касаційної інстанції, господарським судам слід виходити з того, що рішення може ґрунтуватись лише на тих доказах, які були предметом дослідження і оцінки судом. При цьому, необхідно мати на увазі, що, у відповідності зі ст. 43 ГПК України, наявні докази підлягають оцінці у їх сукупності, і жодний доказ не має для господарського суду заздалегідь встановленої сили.
Проте, всупереч вказаній нормі, судами першої та апеляційної інстанції не досліджено питання щодо визначення дійсного власника спірного майна, враховуючи відомості щодо перебування цього майна на балансі Управління містобудування та архітектури Чернігівської облдержадміністрації (згідно тексту Договору оренди № 25 від 29.12.2006 року, Акту прийому-передачі від 29.12.2006 року, Додаткової угоди № 1 від 01.01.2007 року), а також наявність у справі копії рішення Господарського суду міста Києва від 18.03.2010 року у справі № 21/32 (залишеного без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 01.06.2010 року та постановою Вищого господарського суду України від 06.10.2010 року), яким визнано за державною право власності на пам'ятку архітектури національного значення -Палац О.Рум'янцева-Задунайського, розташований у с. Вишеньки Коропського району Чернігівської області, витребувано вказане майно з володіння Чернігівської обласної ради та передано до державної власності в особі Кабінету Міністрів України (якого не залучено до участі у цій справі).
Таким чином, судами попередніх інстанцій не досліджено питання щодо можливості повернення позивачеві нерухомого майна, що є предметом Договору оренди та можливість застосування до спірних правовідносин положень чинного законодавства про стягнення неустойки за невиконання обов'язку щодо повернення спірного майна після припинення Договору оренди.
Згідно приписів ст. 1117 ГПК України, касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним.
Відтак, не встановивши цих обставин господарські суди припустились порушень норм процесуального права, що унеможливило встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи. Наведене, відповідно до вимог п. 3) ч. 1 ст. 1119 ГПК України, є підставою для скасування судових рішень і передачі справи на новий розгляд.
Під час нового розгляду господарському суду першої інстанції врахувати вказане вище та застосувати до спірних правовідносин відповідні норми, які регулюють спірні правовідносини, та вирішити спір згідно із законодавством.
Керуючись ст. 1115, 1117, 1119 - 11111 Господарського процесуального кодексу України, суд, -
1. Касаційну скаргу Заступника прокурора міста Києва задовольнити.
2. Постанову Київського апеляційного господарського суду від 17 червня 2011 року та рішення Господарського суду міста Києва від 21.03.2011 року у справі № 36/377 скасувати.
3. Справу передати на новий розгляд до Господарського суду міста Києва.
Головуючий суддяА.О. Заріцька
Судді:В.Ю. Поліщук
Л.Й. Катеринчук