"10" серпня 2011 р. Справа № 11/105-10
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого суддіОстапенка М.І.,
суддіКондратової І.Д.,
суддіСтратієнко Л.В.,
за участю представників сторін
від позивачаОСОБА_1- пред. за дов. № б/н від 16.09.2010 р.,
від відповідача не з'явились;
розглянувши у відкритому
судовому засіданні
касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Технологія Трейд"
на рішення Господарського суду Вінницької області від 28.09.2010р. та постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 31.05.2011 р.
у справі№ 11/105-10 Господарського суду Вінницької області
за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Технологія Трейд"
доТовариства з обмеженою відповідальністю "Тріумф"
простягнення заборгованості в сумі 94 286 грн. 44 коп.
Товариство з обмеженою відповідальністю "Технологія Тренд" звернулося до Господарського суду Вінницької області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Тріумф" про стягнення заборгованості в сумі 94286,44 грн., в тому числі 83300,73 грн. основного боргу з урахуванням індексу інфляції, 8135,20 грн. пені та 2850,51 грн. 3 % річних.
Рішенням Господарського суду Вінницької області від 28 вересня 2010 року у справі № 11/105-10 (суддя Матвійчук В.В.) відмовлено товариству з обмеженою відповідальністю "Технологія Трейд" (м. Київ) в позові до товариства з обмеженою відповідальністю "Тріумф" (м. Хмільник) в частині стягнення 69 036,92 гривень боргу; позовні вимоги в частині стягнення 8135,20 гривень пені, 14 263,81 гривень інфляційних та 2 850,51 грн. 3% річних залишено без розгляду та стягнуто з товариства з обмеженою відповідальністю "Тріумф" в дохід Державного бюджету України 500 гривень штрафу.
Постановою Рівненського апеляційного господарського суду від 31.05.2011 р. (колегія суддів у складі : Олексюк Г.Є. -головуючий суддя, судді -Сініцина Л.М., Гудак А.В.) рішення Господарського суду Вінницької області від 28.09.2010 року у справі № 11/105-10 залишено без змін
Не погоджуючись з прийнятими рішенням та постановою, Товариство з обмеженою відповідальністю "Технологія Трейд" звернулося до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Вінницької області від 28.09.2010р. та постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 31.05.2011 р. та прийняти нове рішення, яким позов задовольнити повністю.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника позивача, перевіривши, згідно ст. 1115, ч. 1 ст. 1117 Господарського процесуального кодексу (надалі -ГПК) України, наявні матеріали справи на предмет правильності юридичної оцінки обставин справи та повноти їх встановлення в судових рішеннях, а також правильності застосування судами попередніх інстанції норм матеріального та процесуального права, судова колегія вважає, що рішення господарського суду першої інстанції та постанова апеляційного господарського суду не можуть залишатись без змін і підлягають скасуванню, з огляду на наступне.
Господарськими судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що 01 січня 2006 року між позивачем (постачальником) та відповідачем (покупцем) укладено договір поставки № 4-05, за умовами якого позивач зобов'язався поставляти відповідачеві комплексні суміші, функціональні та смако-ароматичні добавки, а відповідач зобов'язався приймати цю продукцію та оплачувати її вартість у строки передбачені цим договором на загальну суму 300000 грн. Відповідно до п. 2.2 договору поставки позивач та відповідач погодили, що загальна вартість договору визначається загальною вартістю товару, поставленого по всіх чергах поставок протягом усього строку дії цього договору.
Предметом спору у даній справі є вимога позивача про стягнення заборгованості в сумі 69036,92 грн. за накладними за період з 14.11.2008 р. по 29.12.2009 р. розрахунок ціни позову (а.с. 12, т.1), а також 8135,20 грн. пені, 2850,51 грн. -3 % річних та 14263,81 грн. інфляційних.
Відмовляючи в позові в частині стягнення боргу в розмірі 69 036,92 грн., місцевий господарський суд відзначив, що позивачем не доведено наявності заборгованості у відповідача за договором поставки № 4-05 від 01.01.2006р., оскільки за період з 01.01.2006р. по 29.12.2009р. поставлено відповідачу товару на загальну суму 1420218 грн., а сплачено 1490053 грн., що перевищує вартість поставленого позивачем товару.
Апеляційний господарський суд, залишаючи без змін рішення місцевого господарського суду, погодився з висновком суду про відмову в позові, але з інших підстав. Зокрема, суд апеляційної інстанції встановив, що у відповідності до пункту 7.1 договору поставки позивач та відповідач погодили, що договір набирає чинності з моменту підписання і діє до 31.12.2007 р.; у період строку дії договору поставки № 4-05 з 13.01.2006 року по 28.12.2007 р. позивач здійснив 119 відвантажень товару відповідачу на загальну суму 981616,04 грн., який повністю оплачений відповідачем; заборгованість відповідача перед позивачем у розмірі 69 036,92 грн. виникла не на підставі договору поставки № 4-05 від 01.01.2006 р. та є позадоговірною. Оскільки позивачем не надано доказів пред'явлення вимоги у відповідності до ч. 2 ст. 530 ЦК України про оплату вартості переданого товару, суд апеляційної інстанції погодився із висновком суду першої інстанції про те, що позивачем не доведено наявності заборгованості у відповідача за договором поставки № 4-05 від 01.01.2006 р. та визнав правильною відмову у задоволенні позовних вимог в частині стягнення боргу у означеному розмірі.
Проте, з таким висновком судів повністю погодитись не можна у зв'язку з його передчасністю.
Згідно пункту 3 статті 84 ГПК України у мотивувальній частині вказуються обставини справи, встановлені господарським судом; причини виникнення спору; докази, на підставі яких прийнято рішення; зміст письмової угоди сторін, якщо її досягнуто; доводи, за якими господарський суд відхилив клопотання і докази сторін, їх пропозиції щодо умов договору або угоди сторін; законодавство, яким господарський суд керувався, приймаючи рішення; обґрунтування відстрочки або розстрочки виконання рішення
Зі змісту наведеної норми випливає, що, відхиляючи будь-які доводи сторін чи спростовуючи подані стороною докази, господарські суди повинні у мотивувальній частині рішення навести правове обґрунтування і ті доведені фактичні обставини, з огляду на які ці доводи або докази не взято до уваги судом. Викладення у рішенні лише доводів та доказів сторони, на користь якої приймається рішення, є порушенням вимог статті 42 ГПК України щодо рівності всіх учасників судового процесу перед законом та судом.
Проте, рішення місцевого господарського суду в даній справі цим вимогам не відповідає, оскільки не містять посилання на докази, з яких суд виходив, відхиляючи позовні вимоги позивача, та зазначаючи, що за період з 01.01.2006р. по 29.12.2009р. поставлено відповідачу товару на загальну суму 1420218 грн. Зокрема, суд першої інстанції не навів розрахунки, з яких він виходив, а також вказав накладні, які ним були відхилені та не прийняті, враховуючи те, що позивач стверджує, що за даний період ним було поставлено товар на суму 1625268,01 грн.
Помилковим є також висновок суду першої інстанції про те, що зарахування позивачем поточних платежів в рахунок погашення попередньої заборгованості за період 2004-2005 років не узгоджуються з приписами Закону України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні", оскільки в порушення вимог ст. 43 ГПК України не надано належної правової оцінки тому, що згідно поданих банківських виписок деякі платежі відповідачем були проведені з призначенням платежу "погашення кредиторської заборгованості", тобто без зазначення конкретної накладної, рахунку-фактури, договору, тощо. Дії позивача по самостійному розподілу сум, що надходили від відповідача, за наявності боргу, не суперечать змісту ст. 534 ЦК України, в якій йдеться про черговість погашення вимог за грошовим зобов'язанням.
Водночас, не можна погодитися й з висновками суду апеляційної інстанції, який відмовляючи у задоволенні позову, встановив наявність позадоговірних відносин між сторонами без належного дослідження змісту накладних, які містять умову про те, що оплачується тільки по договору № 4-05 від 01.01.2006 р. Дані обставини судом апеляційної інстанції не досліджувались, що призвело до неправильного застосування місцевим господарським судом норм ч. 2 ст. 530 ЦК України. Апеляційним господарським судом всупереч приписів ст. 43 ГПК України також не надано належної правової оцінки рахункам-фактурам, які також визначені в накладних, як підстава поставки.
Відповідно до ст. 692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття, а тому сам факт прийняття товару породжує обов'язок його оплати покупцем, незважаючи на те, чи мала місце поставка за договором.
Щодо залишення позову без розгляду в частині стягнення 8135,20 грн. пені, 14 263,81 грн. інфляційних та 2 850,51 грн. 3% річних колегія суддів відзначає наступне.
Відповідно до п. 5 ч. 1 ст. 81 ГПК України господарський суд залишає позов без розгляду, якщо позивач без поважних причин не подав витребувані господарським судом матеріали, необхідні для вирішення спору, або представник позивача не з'явився на виклик у засідання господарського суду і його нез'явлення перешкоджає вирішенню спору.
Так, за змістом названої норми, підставою для залишення позову без розгляду є сукупність наступних обставин:
- додаткові документи вважаються витребуваними, тільки якщо про це зазначено у відповідному процесуальному документі;
- витребувані документи чи явка представника позивача дійсно необхідні для вирішення спору;
- позивач не подав витребувані документи чи не направив свого представника в засідання господарського суду без поважних причин.
Місцевий господарський суд, з висновок якого погодився суд апеляційної інстанції, залишаючи в цій частині позов без розгляду, зазначив, що позивачем не виконані його вимоги, викладені в ухвалі про порушення провадження у справі від 13.07.2010 р. та ухвалі суду від 02.09.2010 р. надати обґрунтований розрахунок ціни позову з посиланням на норми законодавства та зазначенням методики підрахунку із зазначенням моменту виникнення боргу, його перебігу та погашення з посиланням на первинні документи (розрахунок провести окремо по боргу, інфляційних, пені та відсотках річних).
Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції безпідставно залишив позов без розгляду в частині стягнення 8135,20 грн. пені, 14263,81 грн. інфляційних та 2 850,51 грн. 3% річних з підстав ненадання розрахунку, оскільки, як свідчать матеріали справи, позивач, звертаючись до суду з позовом, у відповідності до п. 5 ч. 2 ст. 54 ГПК України надав обґрунтований розрахунок сум, що стягується (а.с. 12-20, т. 1), в якому вказаний період заборгованості, методика розрахунку, при цьому, даний розрахунок проведено окремо по боргу, інфляційних, пені та відсотках річних.
Враховуючи наявні у матеріалах справи докази (накладні, виписки з банківського рахунку) та розрахунок боргу, суд першої інстанції зобов'язаний був дати правову оцінку спірним правовідносинам, застосувати норми матеріального права, які їх регулюють, і вирішити даний спір по суті заявлених вимог та не мав правових підстав для залишення без розгляду позову в відповідній частині. Під час перегляду рішення суду першої інстанції в апеляційному порядку, суд апеляційної інстанції безпідставно залишив без змін рішення місцевого господарського суду в частині залишення позову без розгляду, не усунувши допущені порушення.
Таким чином, перевіривши у відповідності до ч. 2 ст. 1115 ГПК України юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення у рішенні місцевого господарського суду, колегія суддів дійшла висновків про те, що господарськими судами не було всебічно, повно та об'єктивно розглянуто в судовому процесі всі обставини справи в їх сукупності; прийняті судами рішення та постанова не відповідають приписам ст.ст. 43, 84 та 105 ГПК України, вимогам щодо законності та обґрунтованості судового рішення.
Згідно вимог ст. 11110 ГПК України підставами для скасування або зміни рішення місцевого чи апеляційного господарського суду або постанови апеляційного господарського суду є порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права.
Допущене судами порушення норм процесуального права є істотним та унеможливлює встановлення фактичних обставин, що мають істотне значення для справи.
З огляду на межі повноважень касаційної інстанції, визначені ст. 1117 ГПК України, постанова апеляційної інстанції та рішення місцевого суду підлягають скасуванню, а справа - направленню на новий розгляд до суду першої інстанції.
Під час нового розгляду справи господарському суду необхідно врахувати викладене, всебічно повно з'ясувати та перевірити всі фактичні обставини справи, об'єктивно оцінити докази, що мають юридичне значення для вирішення спору по суті. В залежності від встановленого правильно визначити норми матеріального права, що підлягають застосуванню до спірних правовідносин, та прийняти обґрунтоване законне судове рішення.
Керуючись ст. ст. 1115, 1117, 1119 - 11112 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України
Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Технологія Трейд" задовольнити частково.
Скасувати рішення Господарського суду Вінницької області від 28.09.2010р. та постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 31.05.2011 р. № 11/105-10.
Справу № 11/105-10 передати на новий розгляд до Господарського суду Вінницької області в іншому складі суду.
Головуючий суддя Остапенко М.І.
Суддя Кондратова І.Д.
СуддяСтратієнко Л.В.