"08" серпня 2011 р. Справа № 16/148-10
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого судді:
суддів:Іванової Л.Б.,
Кролевець О.А.,
Шевчук С.Р.,
перевіривши матеріали касаційної скаргиЗаступника прокурора Київської області
на рішення
та
постановуГосподарського суду Київської області від 09.11.2010
Київського апеляційного господарського суду від 05.04.2011
у справі№ 16/148-10 Господарського суду Київської області
за позовомПриватного підприємства "Техніка"
до
проБілоцерківської районної державної адміністрації
визнання права власності
за участю представників сторін:
позивача: не з'явилися
відповідача: не з'явилися
прокуратури: Рудак О.В., посв. № 721 від 14.04.2008
Приватне підприємство "Техніка" звернулось до Господарського суду Київської області з позовом до Білоцерківської районної державної адміністрації Київської області про визнання права власності на самовільно побудовану нежитлову будівлю літ. "Б"- ангар, загальною площею відповідно експлікації 1186,6 кв.м., що знаходиться за адресою: Київська область, Білоцерківський район, с. Шкарівка, вул. І.Франка, 15.
Рішенням Господарського суду міста Києва від 09.11.2010 (суддя Христенко О.О.), залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 05.04.2011 у цій справі (колегія суддів у складі: Буравльов С.І. -головуючий суддя, судді Андрієнко В.В., Вербицька О.В.) позов задоволено повністю.
Не погоджуючись із вказаними судовими актами, Заступник прокурора Київської області звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою в якій, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просив скасувати рішення суду першої інстанції та постанову суду апеляційної інстанції та припинити провадження у справі.
Сторони згідно з приписами статті 1114 Господарського процесуального кодексу України були належним чином повідомлені про день, час і місце розгляду касаційної скарги, однак позивач та відповідач не скористалися передбаченим законом правом на участь у перегляді справи в касаційній інстанції.
Колегія суддів, беручи до уваги межі перегляду справи у касаційній інстанції, обговоривши доводи касаційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування норм матеріального та процесуального права при ухваленні оскаржуваних судових актів, вважає касаційну скаргу такою, що підлягає задоволенню частково, виходячи з наступного.
Як встановлено судами попередніх інстанцій та підтверджується наявними матеріалами справи, розпорядженням Білоцерківської районної державної адміністрації від 01.08.2007 № 441 затверджено експертну грошову оцінку земельної ділянки несільськогосподарського призначення площею 0,9998га, яка знаходиться на землях Шкарівської сільської ради під розташування ринку з продажу сільськогосподарської техніки відповідно до звіту про її експертну оцінку, в загальній суми 320835,82 грн., яку дозволено продати приватному підприємству "Техніка", якою він користується на умовах оренди.
Між позивачем та відповідачем укладений договір купівлі-продажу земельної ділянки несільськогосподарського призначення від 02.08.2007, відповідно до умов якого відповідач на підставі зазначеного розпорядження № 441 від 01.08.2007 передав за плату, а позивач прийняв у власність і оплатив земельну ділянку несільськогосподарського призначення, що знаходиться на землях Шкарівської сільської ради, Білоцерківського району, Київської області за адресою: Київська область, Білоцерківський район, с. Шкарівка, вул. І.Франка, під № 15 а, загальною площею 0,9998га, згідно з планом земельної ділянки, що є невід'ємною частиною договору. Земельна ділянка, зазначена в п.1.1 Договору, продана для здійснення підприємницької діяльності ( пункт 1.2. Договору).
На підставі зазначеного Договору, позивачу виданий Державний акт від 06.03.2008 на право власності на земельну ділянку, площею 0,9998 га, розташовану в Київській області, Білоцерківський район, с. Шкарівка, вул. І.Франка, 15 а.
У 2009 році позивачем було самочинно побудовано нежитлову будівлю літ. "Б"- ангар, загальною площею відповідно експлікації 1 186,6 кв.м., що знаходиться на вказаній земельній ділянці, що розташована за адресою: Київська область, Білоцерківський район, с. Шкарівка, вул. І.Франка, 15а.
Згідно матеріалів інвентаризаційної справи, виготовленої Білоцерківським міжміським бюро технічної інвентаризації, об'єкт самочинного будівництва, побудований позивачем, складається з нежитлової будівлі літ. "Б"- ангар, загальною площею відповідно експлікації 1186,6 кв.м., що знаходиться за адресою: Київська область, Білоцерківський район, с. Шкарівка, вул. І.Франка, 15а. Будівництво нежитлової будівлі літ. "Б"- ангар було проведено за власний рахунок позивача.
Судами попередніх інстанцій також зазначено, що згідно висновку Білоцерківської філії Державного науково-дослідного та проектно-вишукувального інституту "НДІпроектреконструкція" про загальний технічний стан будівельних конструкцій нежитлової будівлі ангару літ. "Б" по вул. І.Франка, 15-а, с. Шкарівка, Білоцерківського району Київської області, загальний технічний стан конструктивних елементів та нежитлової будівлі ангару в цілому оцінений як задовільний, будівельні конструкції та будівля ангару в цілому відповідають чинним вимогам державних будівельних норм та стандартів України, мають 100% будівельну готовність і придатні для подальшої експлуатації за призначенням.
Судом апеляційної інстанції встановлено, що Інспекцією державного архітектурного будівельного контролю позивачеві було надано дозвіл на виконання будівельних робіт.
З огляду на те, що самовільне будівництво було здійснено за власні кошти позивача та на земельній ділянці, яка належить останньому на праві власності, та не порушує права інших осіб, а також відсутність заперечень з боку відповідача, суди попередніх інстанцій дійшли висновку обґрунтованість позовних вимог .
Проте, суд касаційної інстанції з такими висновками погодитись не може з огляду на наступне.
Житловий будинок, будівля, споруда, інше нерухоме майно вважаються самочинним будівництвом, якщо вони збудовані або будуються на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без належного дозволу чи належно затвердженого проекту, або з істотними порушеннями будівельних норм і правил (частина 1 статті 376 Цивільного кодексу України).
Відповідно до частини 2 статті 376 Цивільного кодексу України особа, яка здійснила або здійснює самочинне будівництво нерухомого майна, не набуває права власності на нього.
Частиною 5 статті 376 Цивільного кодексу України передбачено, що на вимогу власника (користувача) земельної ділянки суд може визнати за ним право власності на нерухоме майно, яке самочинно побудоване на ній, якщо це не порушує права інших осіб.
Відповідно до статті 30-1 Закону України “Про планування і забудову територій” прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів здійснюється на підставі сертифікату відповідності, який видається державними інспекціями архітектурно-будівельного контролю. Прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів здійснюється приймальними комісіями в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Частиною 2 пункту 1 Порядку прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 1243 від 22.09.2004 передбачено, що прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів полягає у підтвердженні державними приймальними комісіями готовності до експлуатації об'єктів нового будівництва, реконструкції, реставрації, капітального ремонту будівель і споруд, транспортних магістралей, окремих черг пускових комплексів, їх інженерно-технічного оснащення відповідно до затвердженої в установленому порядку проектної документації, нормативних вимог, вихідних даних на проектування.
Згідно з пунктом 29 цього Порядку датою введення в експлуатацію такого об'єкту є дата затвердження акту державної приймальної комісії про прийняття в експлуатацію цього об'єкта органом виконавчої влади чи органом місцевого самоврядування, що утворив комісію.
Забороняється експлуатація об'єктів, не прийнятих у встановленому законодавством порядку (частина 3 статті 18 Закону України “Про основи містобудування”).
Судами попередніх інстанцій не взято до уваги те, що відповідно до вимог частини 2, 3 статті 331 Цивільного кодексу України право власності на новостворене нерухоме майно виникає з моменту його прийняття до експлуатації, якщо прийняття цього майна до експлуатації передбачено договором або законом. До завершення будівництва (створення майна) особа вважається власником матеріалів, обладнання тощо, які були використані в процесі цього будівництва (створення майна).
Отже, будівництво споруд та будівель повинно здійснюватись на підставі затвердженої проектно-кошторисної документації, а завершений об'єкт будівництва повинен відповідати встановленим державним будівельним та санітарним нормам. На підтвердження такої відповідності видаються передбачені законом документи (акт введення в експлуатацію).
Колегія суддів звертає увагу на те, що матеріали справи не містять відомостей про правильність виконання технологічних процесів, інженерно-конструктивного поєднання між собою будівельних матеріалів, відповідність будівлі державним стандартам, нормам і правилам, відповідність матеріалів державним стандартам, технічним умовам, технологічним регламентам, забезпечення необхідної міцності, стійкості та подальшої експлуатаційної надійності.
Крім того, суд касаційної інстанції вказує на те, що Білоцерківська районна державна адміністрація Київської області не є належним відповідачем у даній справі, оскільки позивач, звертаючись з позовом до суду про визнання права власності на спірне майно, заявляє позов не у зв'язку із вчиненням відповідачем неправомірних дій щодо реалізації позивачем його права власності на спірне майно, а у зв'язку з тим, що позивач намагається зареєструвати це майно у встановленому законом порядку.
Зазначене суди попередніх інстанцій не врахували, зазначені вище обставини та вимоги законодавства не були досліджені судами попередніх інстанцій, а отже судами не надано належної правової оцінки обставинам справи та вимогам закону на підставі яких заявлено вимоги про визнання права власності, що призвело до неповного з'ясування всіх обставин справи, що мають значення для вирішення даного спору.
Згідно зі статтею 43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.
Рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги процесуального закону, вирішив справу згідно з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, а також правильно витлумачив ці норми; а обґрунтованим визнається рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених доказами, які були досліджені в судовому засіданні і які відповідають вимогам закону про їх належність та допустимість, або обставин, що не підлягають доказуванню.
В силу пункту 3 частини 1 ст. 1119 ГПК України, касаційна інстанція за результатами розгляду касаційної скарги має право скасувати рішення першої інстанції або постанову апеляційної інстанції і передати справу на новий розгляд, якщо суд припустився порушень норм процесуального права, які унеможливили встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи.
Втім, суд касаційної інстанції звертає увагу прокурора на те, що звертаючись до суду касаційної інстанції в інтересах Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у Київській області та Білоцерківської районної ради Київської області, прокурор не наводить чим саме порушені інтереси Держави в особі вказаних осіб, які не були сторонами по даній справі, при розгляді справи в суді першої та апеляційної інстанцій.
Разом з тим, вимоги прокурора в касаційній скарзі про припинення провадження у справі з підстав відсутності предмету спору є безпідставними, оскільки відсутність предмету спору означає відсутність спірного матеріального правовідношення між сторонами.
З цих підстав, касаційна скарга підлягає задоволенню частково.
Згідно вимог статті 111-12 ГПК України під час нового розгляду справи господарському суду необхідно врахувати викладене, всебічно і повно з'ясувати і перевірити всі фактичні обставини справи, об'єктивно оцінити докази, що мають юридичне значення для її розгляду і вирішення спору по суті і в залежності від встановленого вирішити спір у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин.
Керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України
Касаційну скаргу Заступника прокурора Київської області задовольнити частково.
Рішення Господарського суду Київської області від 09.11.2010 та постанову Київського апеляційного господарського суду від 05.04.2011 у справі № 16/148-10 скасувати.
Справу № 16/148-10 направити до Господарського суду Київської області на новий розгляд в іншому складі суду.
Головуючий суддя: Л. Іванова
судді: О. Кролевець
С. Шевчук