"10" серпня 2011 р. Справа № 27/11
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
Дунаєвської Н.Г. -головуючого,
Мележик Н.І.,
Подоляк О.А.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Києві касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Атон -ХХІ" на постанову Київського апеляційного господарського суду від 31 травня 2011 року у справі № 27/11 Господарського суду міста Києва за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Атон -ХХІ", м. Київ, до Публічного акціонерного товариства "Сведбанк", м. Київ, про закриття поточного рахунку,
за участю представників сторін:
позивача -ОСОБА_1 (дов. № 08/11-01 від 08.08.11);
відповідача -ОСОБА_2 (дов. № 300 від 20.05.11),
У грудні 2010 року позивач ТОВ "Атон -ХХІ" звернувся до господарського суду з позовом до відповідача ПАТ "Сведбанк" про закриття поточного рахунку.
Вказував, що 17.11.05 між ним та відповідачем був укладений договір № 3004680 про відкриття та обслуговування поточних рахунків, згідно умов якого банк зобов'язався відкрити йому поточний рахунок № 26004300468001/980 та здійснювати його розрахунково-касове обслуговування.
Зазначав, що 20.07.10 листом № 20/07-10-05 та 26.08.10 листом № 26/08/10-01 звертався до відповідача з вимогою про закриття поточного рахунку № 26004300468001/980.
Посилаючись на ту обставину, що відповідачем не було закрито вказаний рахунок за його вимогою, що є порушенням п. 20.5 Інструкції про порядок відкриття, використання і закриття рахунків у національній та іноземних валютах, затвердженої постановою НБУ № 492 від 12.11.03 та п. 7.2 договору, позивач просив зобов'язати відповідача закрити поточний рахунок № 26004300468001/980.
Рішенням Господарського суду міста Києва від 07 лютого 2011 року (суддя Дідиченко М.А.), позов задоволено.
Постановлено зобов'язати ПАТ "Сведбанк" закрити поточний рахунок ТОВ "Атон -ХХІ" № 26004300468001/980.
Рішення мотивоване посиланнями на те, що відмова відповідача закрити поточний рахунок, на вимогу позивача, порушує п.п. 20.5, 20.6 Інструкції про порядок відкриття, використання і закриття рахунків у національній та іноземних валютах, затвердженої постановою НБУ № 492 від 12.11.03 та підставою до зобов'язання відповідача закрити поточний рахунок ТОВ "Атон -ХХІ" № 26004300468001/980.
Постановою Київського апеляційного господарського суду від 31 травня 2011 року (колегія суддів у складі: Чорної Л.В. -головуючий, Рудченка С.Г., Калатай Н.Ф.), рішення скасовано, постановлено нове рішення про відмову в позові.
Постанова обґрунтована тим, що обраний позивачем спосіб захисту не відповідає передбаченим ст. 16 ЦК України та ст. 20 ГК України способам захисту.
У касаційній скарзі ТОВ "Атон -ХХІ", посилаючись на порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, а саме: ст. 20 ГК України, ст. 16 ЦК України та ст. 43 ГПК України, просить скасувати постанову суду апеляційної інстанції та залишити в силі рішення суду першої інстанції.
Перевіривши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права у вирішенні даного спору, Вищий господарський суд України дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав.
Як встановлено судами попередніх інстанцій та вбачається з матеріалів справи, 17.11.05 між сторонами у справі був укладений договір № 3004680 про відкриття та обслуговування поточних рахунків, згідно умов якого банк зобов'язався відкрити йому поточний рахунок № 26004300468001/980 та здійснювати його розрахунково-касове обслуговування.
29.08.08 між сторонами було підписано нову редакцію договору № 3004680, відповідно до якого банк зобов'язався відкрити клієнту поточний(-і) рахунок(-и) у національній та/або іноземній валюті, та здійснювати його розрахунково-касове обслуговування згідно зі статутом Банку, законодавством України, нормативними актами Національного банку України, умовами функціонування кореспондентських рахунків банку.
Судами встановлено, що на виконання умов договору відповідач відкрив позивачу поточний рахунок № 26004300468001.
Водночас судами встановлено, що позивач 20.07.10 листом № 20/07-10-05 та 26.08.10 листом № 26/08/10-01 звертався до відповідача з вимогою про закриття поточного рахунку № 26004300468001/980, які залишились відповідачем без відповіді та без задоволення.
Відмова відповідача закрити рахунок позивача № 26004300468001/980 є підставою для звернення до суду з даним позовом.
Згідно п. 7.2 договору рахунок клієнта може бути закритий на таких підставах: за заявкою, про закриття рахунку згідно з діючим законодавством України; за рішенням органу, що згідно з діючим законодавством України здійснює функції по ліквідації або реорганізації клієнта, як юридичної особи; за іншими підставами, передбаченими діючим законодавством України та умовами договору.
Відповідно до п. 20.1. Інструкції про порядок відкриття, використання і закриття рахунків у національній та іноземній валюті, затвердженої постановою НБУ № 429 від 12.11.03, поточні рахунки клієнтів банків закриваються: на підставі заяви клієнта; на підставі рішення відповідного органу, на який згідно із законом покладено функції щодо припинення юридичної особи або припинення підприємницької діяльності фізичної особи - підприємця (за заявою ліквідатора, голови або члена ліквідаційної комісії, управителя майна тощо); у разі смерті власника рахунку - фізичної особи та фізичної особи - підприємця (за заявою третьої особи, зокрема спадкоємця); на інших підставах, передбачених законодавством України або договором між банком і клієнтом.
Закриття поточного рахунку за бажанням клієнта здійснюється на підставі його заяви про закриття поточного рахунку, складеної в довільній формі із зазначенням таких обов'язкових реквізитів: найменування банку; найменування (прізвища, ім'я, по батькові), ідентифікаційного коду за ЄДРПОУ (ідентифікаційного номера) власника рахунку; номера рахунку, який закривається; дати складання заяви (п. 20.5 Інструкції).
Таким чином, закриття поточного рахунку клієнта на підставі його заяви, передбачено положеннями Інструкції про порядок відкриття, використання і закриття рахунків у національній та іноземній валюті.
Приписами ч. 1 ст. 15 ЦК України встановлено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Перелік способів захисту цивільних прав та інтересів закріплений положеннями ст. 16 вказаного Кодексу, згідно яких кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.
Дана норма кореспондується з положеннями ст. 20 ГК України, якою визначено способи захисту прав і законних інтересів суб'єктів господарювання та споживачів.
Діючим законодавством не передбачено такого способу захисту прав, як зобов'язання закрити поточний рахунок.
Отже, обраний позивачем спосіб захисту, не відповідає встановленим діючим законодавством способам захисту своїх прав.
Розірвання договору банківського рахунку є наслідком закриття поточного рахунку (ст. 1075 ЦК України).
Проте позивачем вимога про розірвання договору про відкриття та обслуговування поточних рахунків не заявлялась.
Крім того, апеляційним господарським судом встановлено, що згідно довідки банку № 204/30 від 17.01.10 у позивача існує заборгованість у розмірі 830 грн., а положеннями п. 7.1. договору сторони передбачили, що договір не може бути розірваний за ініціативою клієнта при наявності у нього невиконаних зобов'язань перед банком.
З вказаних обставин правильно виходив суд апеляційної інстанції скасовуючи рішення місцевого суду та постановляючи нове рішення про відмову в позові.
Розглядаючи даний спір, місцевий суд не надав належної правової оцінки обраному позивачем способу захисту своїх прав та помилково виходив лише з положень Інструкції про порядок відкриття, використання і закриття рахунків у національній та іноземній валюті, яка надає клієнту право на закриття його рахунку, в разі звернення з відповідною заявою до банку, проте не передбачає права клієнта на звернення до суду за захистом своїх прав, в разі не виконання банком вимог клієнта. Вказані обставини вплинули на правильність застосування місцевим господарським судом норм матеріального права до спірних правовідносин та, як наслідок, на винесення рішення по суті.
За таких обставин, судом апеляційної інстанції на підставі встановлених фактичних обставин справи, з'ясовано дійсні права і обов'язки сторін, правильно застосовано матеріальний закон, що регулює спірні правовідносини та обґрунтовано відмовлено в позові.
Посилання касаційної скарги на неправильне застосування судом апеляційної інстанції положень ст. 16 ЦК України та ст. 20 ГК України, не заслуговують на увагу суду, оскільки спростовуються вище викладеним.
Суд дав оцінку наявним у справі доказам за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом, що відповідає вимогам ст. 43 ГПК України, переоцінка доказів, відповідно до ст. 1117 ГПК України, не входить до повноважень суду касаційної інстанції.
Постанова апеляційного господарського суду прийнята з дотриманням норм матеріального та процесуального законодавства, доводи касаційної скарги правильності викладених у ній висновків не спростовують, в зв'язку з чим підстав для зміни чи скасування законного та обґрунтованого судового акту колегія суддів не вбачає.
Керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України
1. Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Атон -ХХІ" залишити без задоволення.
2. Постанову Київського апеляційного господарського суду від 31 травня 2011 року у справі № 27/11 залишити без змін.
Головуючий суддя: Н.Г. Дунаєвська
Судді: Н.І. Мележик
О.А. Подоляк