14 липня 2011 р. № 26/206-10-5341
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого:Шевчук С.Р.
суддів:Владимиренко С.В.
Демидової А.М.
Заріцької А.О.
Плюшка І.А.
розглянувши заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Блек Сі Шіпінг Сервіс"
про перегляд Верховним Судом України
постановиВищого господарського суду України від 25.05.2011
у справі№ 26/206-10-5341
за позовом ОСОБА_1
до1) Товариства з обмеженою відповідальністю "Блек Сі Шіпінг Сервіс";
2) ОСОБА_2;
3) Малого приватного підприємства "Юридичне бюро "Лексус";
4) ОСОБА_3;
5) ОСОБА_4;
6) ОСОБА_5
провизнання недійсними рішення та договорів купівлі-продажу
Рішенням господарського суду Одеської області від 11.02.2011 у справі № 26/206 10 5341, залишеним без змін постановою Одеського апеляційного господарського суду від 24.03.2011, відмовлено у задоволені позову ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю "Блек Сі Шіпінг Сервіс", ОСОБА_2, Малого приватного підприємства "Юридичне бюро "Лексус", ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 про визнання недійсними рішення та договорів купівлі-продажу.
Постановою Вищого господарського суду України від 25.05.2011 постанову Одеського апеляційного господарського суду від 24.03.2011 у справі № 26/206-10-5341 залишено без змін.
Товариством з обмеженою відповідальністю "Блек Сі Шіпінг Сервіс" подано заяву без дати та без номеру (вх. № 03.14.04-11/1403/2011) про перегляд Верховним Судом України постанови Вищого господарського суду України від 25.05.2011 у справі № 26/206 10-5341, в якій заявник просить згадану постанову скасувати. Заяву мотивовано неоднаковим застосуванням Вищим господарським судом України одних і тих самих норм матеріального права у подібних відносинах. При цьому заявник, посилаючись на постанову Вищого господарського суду України від 16.02.2011 у справі № 2-8/1184-2010, від 31.03.2009 у справі № 14/369/08, від 07.10.2009 у справі № 2-29/538-2009, вказує на неоднакове застосування судом касаційної інстанції положень частини п'ятої статті 61 Закону України "Про господарські товариства".
Розглянувши заяву про перегляд постанови суду касаційної інстанції та додані до неї матеріали, колегія суддів вважає за необхідне відмовити в допуску справи № 26/206 10 5341 до провадження Верховного Суду України з таких підстав.
Відповідно до пункту 1 статті 11116 Господарського процесуального кодексу України (далі -ГПК України) заява про перегляд судових рішень господарських судів може бути подана на підставі неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, внаслідок чого ухвалено різні за змістом судові рішення у подібних правовідносинах.
Зі змісту постанови суду касаційної інстанції від 25.05.2011 у справі № 26/206 10 5341, про перегляд якої просить заявник, та постанов від 16.02.2011 у справі № 2-8/1184-2010, від 31.03.2009 у справі № 14/369/08, на які він посилається, вбачається, що судові рішення в цих справах прийнято і застосовано відповідні норми матеріального права в залежності від встановлених судами попередніх інстанцій фактичних обставин справи щодо наявності підстав для визнання недійсними рішень загальних зборів товариства з обмеженою відповідальністю.
У постанові від 25.05.2011 у справі № 26/206-10-5341, про перегляд якої просить заявник, суд касаційної інстанції, погоджуючись з висновком судів першої та апеляційної інстанцій щодо відсутності підстав для визнання недійсним рішення учасників загальних зборів товариства з обмеженою відповідальністю, оформлених протоколом від 29.12.2009 № 51, виходив з приписів пункту 18 постанови пленуму Верховного Суду України від 24.10.2008 № 13 "Про практику розгляду судами корпоративних спорів", відповідно до якого не всі порушення законодавства, допущені під час скликання та проведення загальних зборів господарського товариства, є підставою для визнання недійсними рішень загальних зборів та встановлених апеляційним господарським судом фактичних обставин щодо відсутності у справі доказів порушення прав позивача, оскільки останній, хоч і був повідомлений про час проведення загальних зборів товариства з обмеженою відповідальністю у строк, менший ніж 30 календарних днів, однак був присутнім на ньому і здійснював голосування з обговорюваних питань, у тому числі погоджених в день проведення зборів порядку денного.
Проте в постанові Вищого господарського суду України від 16.02.2011 у справі № 2-8/1184-2010, на яку посилається заявник, суд касаційної інстанції погодився з обґрунтованістю позовних вимог про визнання недійсним рішення загальних зборів в зв'язку з порушенням приписів статті 61 Закону України "Про господарські товариства" з огляду на встановлені судами попередніх інстанцій значні порушення прав позивача при проведені згаданих загальних зборів товариства з обмеженою відповідальністю, а також відсутність позивача при проведенні згаданих зборів.
В постанові Вищого господарського суду України від 31.03.009 у справі № 14/369/08, на яку також посилається заявник, суд касаційної інстанції також погодився з висновком суду першої інстанції щодо наявності підстав для задоволення позову про визнання недійсним рішення загальних зборів товариства з обмеженою відповідальністю з підстав, викладених у статті 61 Закону України "Про господарські товариства", оскільки позивач не був присутнім при проведенні даних загальних зборів і не міг реалізувати свої права учасника товариства, а також з огляду на факт порушення відповідачем частини першої статті 143 Цивільного кодексу України та статті 51 Закону України "Про господарські товариства", оскільки на момент затвердження нової редакції статуту товариства загальними зборами учасників 18.03.2008 та на момент його підписання 9-ма із 10-ти учасників товариства 31.03.2008 статут не містив відомостей про розмір часток кожного із учасників. Тобто, судами встановлено, що при проведені оскаржуваних загальних зборів учасників товариства було допущено значне порушення прав позивача як учасника цього товариства.
Вказане свідчить про те, що судами касаційних інстанцій у зазначених вище справах встановлені різні фактичні обставини справи, у зв'язку з чим були прийняті різні по своїй суті судові рішення.
Колегія суддів Вищого господарського суду України звертає увагу на те, що ухвалення різних за змістом судових рішень (пункт 1 статті 11116 ГПК України) матиме місце в разі, коли суд (суди) касаційної інстанції у розгляді двох чи більше справ за подібних предмета спору, підстав позову, змісту позовних вимог та встановлених судом фактичних обставин і однакового матеріально-правового регулювання спірних правовідносин дійшов (дійшли) неоднакових правових висновків, покладених в основу цих судових рішень.
Постановою Вищого господарського суду України від 07.10.2009 у справі № 2 29/538 2009 касаційну скаргу задоволено частково, судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій скасовано, а справи передано на новий розгляд до місцевого господарського суду.
У зв'язку з цим колегія суддів зазначає, що прийняття касаційною інстанцією постанов про скасування судових рішень судів нижчих інстанцій з передачею справи на новий розгляд не означає остаточного вирішення спору у справі, а тому відповідні постанови у будь-якому випадку не можуть бути предметом перегляду в порядку, передбаченому розділом ХІІ2 ГПК України, і на них не можуть здійснюватися посилання на підтвердження підстави, встановленої пунктом статті 11116 цього Кодексу.
З огляду на викладене Вищий господарський суд України дійшов висновку про відсутність підстав для допуску даної справи до провадження Верховного Суду України.
Керуючись статтями 11116, 11121 ГПК України, Вищий господарський суд України
Відмовити Товариству з обмеженою відповідальністю "Блек Сі Шіпінг Сервіс" у допуску справи № 26/206-10-5341 до провадження Верховного Суду України.
Головуючий суддяС.Шевчук
СуддіС.Владимиренко
А.Демидова
А.Заріцька
І.Плюшко