14 липня 2011 р. № 38/12
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого:Шевчук С.Р.
суддів:Владимиренко С.В.
Демидової А.М.
Заріцької А.О.
Плюшка І.А.
розглянувши заяву Публічного акціонерного товариства "Сведбанк"
про перегляд Верховним Судом України
постановиВищого господарського суду України від 18.05.2011
у справі№ 38/12
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Кременчуцький автоскладальний завод"
до1) Публічного акціонерного товариства "Сведбанк";
2) Товариства з обмеженою відповідальністю "ІнтерАвто"
провизнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню
Рішенням господарського суду міста Києва від 16.02.2010 у справі № 38/12 відмовлено у задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю "Кременчуцький автоскладальний завод" до Публічного акціонерного товариства "Сведбанк", Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтер-Авто" про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню.
Постановою Київського апеляційного господарського суду від 12.01.2011, залишеним без змін постановою Вищого господарського суду України від 18.05.2011, рішення господарського суду міста Києва від 16.02.2010 у справі № 38/12 скасовано, прийнято нове рішення про задоволення позову, визнано таким, що не підлягає виконанню, виконавчий напис (реєстраційний № 655, вчинений 02.06.2009 приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_1) про звернення стягнення на товари в обороті згідно з переліком (додаток до договору застави) та належать на праві власності Товариству з обмеженою відповідальністю "Кременчуцький автоскладальний завод".
Публічним акціонерним товариством "Сведбанк" подано заяву від 15.06.2011 № 4141 (вх. № 03.14.04-11/1392/2011) про перегляд Верховним Судом України постанови Вищого господарського суду України від 18.05.2011 у справі № 38/12, в якій заявник просить згадану постанову та постанову Київського апеляційного господарського суду від 12.01.2011 скасувати, а рішення господарського суду міста Києва залишити без змін. Заяву мотивовано неоднаковим застосуванням Вищим господарським судом України одних і тих самих норм матеріального права у подібних відносинах. При цьому заявник, посилаючись на постанови Вищого господарського суду України від 12.04.2011 у справі № 32/476, від 21.12.2010 у справі № 45/37 (05-6-638/494), від 01.12.2010 у справі № 14/150, від 20.10.2010 у справі № 21/34, від 02.02.011 у справі № 6/459-38/16, вказує на неоднакове застосування судом касаційної інстанції норм матеріального права, а саме статей 16, 20 Цивільного кодексу України (далі -ЦК країни) та статті 50 Закону України "Про нотаріат".
Розглянувши заяву про перегляд постанови суду касаційної інстанції та додані до неї матеріали, колегія суддів вважає за необхідне відмовити в допуску справи № 38/12 до провадження Верховного Суду України з таких підстав.
Відповідно до пункту 1 статті 11116 Господарського процесуального кодексу України (далі -ГПК України) заява про перегляд судових рішень господарських судів може бути подана на підставі неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, внаслідок чого ухвалено різні за змістом судові рішення у подібних правовідносинах.
Встановлений статтею 11116 ГПК України перелік підстав для подання заяви про перегляд судових рішень є вичерпним і розширеному тлумаченню не підлягає. Ухвалення різних за змістом судових рішень матиме місце у разі, коли суд касаційної інстанції при розгляді двох чи більше аналогічних предметів спору, підстав позову, тотожних обставин та за однакового матеріально-правового регулювання спірних відносин дійшов протилежних висновків, покладених в основу цих судових рішень.
Зі змісту постанови суду касаційної інстанції від 18.05.2011 у справі № 38/12, про перегляд якої просить заявник, та постанов від 12.04.2011 у справі № 32/476, від 21.12.2010 у справі № 45/37 (05-6-638/494), від 01.12.2010 у справі № 14/150, на які він посилається, вбачається, що судові рішення в цих справах прийнято і застосовано відповідні норми матеріального права в залежності від зазначених в позовних заявах підстав для визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню.
З постанови від 18.05.2011 у справі № 38/12, про перегляд якої просить заявник, вбачається, що позов про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає задоволенню заявлений божником з підстав порушення вчиненням відповідного виконавчого напису його права, заснованого на приписах цивільного чи господарського законодавства, при цьому суд касаційної інстанції, погоджуючись з висновком суду апеляційної інстанції щодо наявності підстав для задоволення позову, посилався на те, що звернення стягнення на предмет забезпечувального обтяження на підставі виконавчого напису нотаріуса не передбачено приписами статей 24, 26 Закону України "Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень". При цьому, судом касаційної інстанції не було здійснено будь-яких посилань на статті 16, 20 ЦК України та статтю 50 Закону України "Про нотаріат".
Проте у справах № 32/476, № 45/37 (05-6-38/494), № 14/150, № 21/34, на постанови Вищого господарського суду України у яких посилається заявник, розглянуті позовні вимоги про визнання виконавчих написів нотаріусів такими, що не підлягають виконанню заявлені виключно з підстав порушення нотаріусом правил вчинення відповідних нотаріальних дій, а суд касаційної інстанції, по-перше, погодився з встановленими судами попередніх інстанцій фактичними обставинами справи щодо правомірності вчинення оспорюваних виконавчих написів, а по-друге, посилаючись на приписи статей 16, 20 ЦК України та 50 Закону України "Про нотаріат", вказував на те, що законодавством не передбачено такого способу захисту, як визнання виконавчих написів такими, що не підлягають виконанню.
Таким чином, неоднакові правові висновки, покладені в основу згаданих постанов суду касаційної інстанції, не можна розцінювати як ухвалення різних за змістом судових рішень у подібних правовідносинах, оскільки при їх прийнятті суд касаційної інстанції виходив з різних фактичних обставин справи та з огляду на різні підстави позовів.
Колегія суддів Вищого господарського суду України звертає увагу на те, що ухвалення різних за змістом судових рішень (пункт 1 статті 11116 ГПК України) матиме місце в разі, коли суд (суди) касаційної інстанції у розгляді двох чи більше справ за подібних предмета спору, підстав позову, змісту позовних вимог та встановлених судом фактичних обставин і однакового матеріально-правового регулювання спірних правовідносин дійшов (дійшли) неоднакових правових висновків, покладених в основу цих судових рішень.
Постановою Вищого господарського суду України від 02.02.2011 у справі № 6/459 38/116 касаційну скаргу задоволено частково, судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій скасовано, а справи передано на новий розгляд до місцевого господарського суду.
У зв'язку з цим колегія суддів зазначає, що прийняття касаційною інстанцією постанов про скасування судових рішень судів нижчих інстанцій з передачею справи на новий розгляд не означає остаточного вирішення спору у справі, а тому відповідні постанови у будь-якому випадку не можуть бути предметом перегляду в порядку, передбаченому розділом ХІІ2 ГПК України, і на них не можуть здійснюватися посилання на підтвердження підстави, встановленої пунктом статті 11116 цього Кодексу.
З огляду на викладене Вищий господарський суд України дійшов висновку про відсутність підстав для допуску даної справи до провадження Верховного Суду України.
Керуючись статтями 11116, 11121 ГПК України, Вищий господарський суд України
Відмовити Публічному акціонерному товариству "Сведбанк" у допуску справи № 38/12 до провадження Верховного Суду України.
Головуючий суддяС.Шевчук
СуддіС.Владимиренко
А.Демидова
А.Заріцька
І.Плюшко