20 червня 2011 р. № 15/49
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого:Демидової А.М.,
суддів:Владимиренко С.В.,
Мирошниченко С.В.,
Плюшка І.А.,
Шевчук С.Р.,
розглянувши заяву ОСОБА_1
про перегляд Верховним Судом України
постановиВищого господарського суду України
від 09.02.2011
у справі№15/49
за позовом ОСОБА_1
доТовариства з обмеженою відповідальністю "Проект Україна"
про виплату вартості майна у зв'язку із виходом учасника з товариства
Рішенням господарського суду Львівської області від 13.04.2010 у справі №15/49 позов задоволено.
Постановою Львівського апеляційного господарського суду від 22.11.2010 рішення господарського суду Львівської області від 13.04.2010 у справі №15/49 скасовано, постановлено нове рішення про часткове задоволення позову.
Постановою Вищого господарського суду України від 09.02.2011 у справі №15/49 касаційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення, постанову Львівського апеляційного господарського суду від 22.11.2010 залишено без змін.
ОСОБА_1 подано заяву про перегляд Верховним Судом України постанови Вищого господарського суду України від 09.02.2011 у справі № 15/49.
ОСОБА_1 у заяві від 20.04.2011 без номера (вх. №03.14.04-11/1022/2011) просить скасувати постанову Вищого господарського суду України від 09.02.2011 і направити справу на новий розгляд до Вищого господарського суду України. Заяву з посиланням на постанову Вищого господарського суду України від 05.04.2011 у справі №15/426/09 мотивовано неоднаковим застосуванням Вищим господарським судом України одних і тих самих норм матеріального права у подібних відносинах, а саме положень статті 148 Цивільного кодексу України, статті 54 Закону України "Про господарські товариства" щодо визначення вартості частини майна товариства, що підлягає виплаті учаснику товариства у зв'язку із його виходом з товариства.
Розглянувши заяву про перегляд постанови суду касаційної інстанції та додані до неї матеріали, колегія суддів вважає необхідним відмовити в допуску справи до провадження Верховного Суду України з таких підстав.
Відповідно до пункту 1 статті 11116 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) заява про перегляд судових рішень господарських судів може бути подана на підставі неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, внаслідок чого ухвалено різні за змістом судові рішення у подібних правовідносинах.
Колегія суддів Вищого господарського суду України звертає увагу на те, що ухвалення різних за змістом судових рішень (пункт 1 статті 11116 ГПК України) матиме місце в разі, коли суд (суди) касаційної інстанції у розгляді двох чи більше справ за подібних предмета спору, підстав позову, змісту позовних вимог та встановлених судом фактичних обставин і однакового матеріально-правового регулювання спірних правовідносин дійшов (дійшли) неоднакових правових висновків, покладених в основу цих судових рішень.
Зі змісту постанови суду касаційної інстанції, про перегляд якої просить заявник, та постанов Вищого господарського суду України від 05.04.2011 у справі №15/426/09, на яку посилається заявник, вбачається, що судові рішення в цих справах прийнято і, відповідно, застосовано норми матеріального права в залежності від встановлених судами попередніх інстанцій фактичних обставин справи.
У постанові Вищого господарського суду України 09.02.2011, про перегляд якої просить заявник, суд касаційної інстанції погодився з висновком суду апеляційної інстанції про те, що позивачу при виході з товариства підлягає виплаті вартість частини майна, пропорційна його частці у статутному капіталі товариства, виходячи з балансової вартості належного товариству майна. При цьому зазначив про помилковість посилань суду першої інстанції на висновок судової будівельно-технічної експертизи № 1674 від 08.09.09, яким визначено ймовірну ринкову вартість майна.
Водночас, у прийнятті постанови від 05.04.2011 у справі №15/426/09, на яку посилається заявник, суд касаційної інстанції погодився з висновками суду апеляційної інстанції про задоволення позовних вимог про стягнення вартості майна пропорційно частки в статутному фонді, виходячи з ринкової вартості належного товариству майна, яка визначена на підставі висновків експертизи. При цьому суд врахував, що ринковою вартістю є вартість, за яку можливе відчуження об'єкта оцінки на ринку подібного майна на дату оцінки, а порівняльний підхід, застосований експертом, повністю відповідає меті, поставленій перед останнім, оскільки передбачає саме дослідження ринку подібного майна та визначення ринкової вартості, тобто вартості, яка склалась на ринку подібного майна.
Таким чином, неоднакові правові висновки, покладені в основу згаданих постанов суду касаційної інстанції, не можна розцінювати як ухвалення різних за змістом судових рішень у подібних правовідносинах, оскільки при їх прийнятті суд касаційної інстанції виходив з різних фактичних обставин справи щодо достовірності викладеної у висновках експертизи інформації про ринкову вартість належного товариству майна.
З аналізу матеріалів заяви ОСОБА_1 вбачається, що заявником порушується питання неповного дослідження фактичних обставин справи судом касаційної інстанції, зокрема, заявник просить Верховний Суд України "звернути увагу на очевидну не співрозмірність між балансовою та дійсною (ринковою) вартістю майна Товариства з обмеженою відповідальністю "Проект Україна" .
Колегія суддів зазначає, що встановлений статтею 11116 ГПК України перелік підстав для подання заяви про перегляд судових рішень господарських судів є вичерпним.
При цьому, колегія суддів Вищого господарського суду України звертає увагу на те, що за змістом частини другої статті 38 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" та розділу ХІІ2 Господарського процесуального кодексу України основною метою діяльності Верховного Суду України є створення однакової судової практики застосування норм матеріального права та усунення порушення Україною міжнародних зобов'язань при вирішенні справи судом.
Таким чином, в порядку, встановленому розділом ХІІ2 Господарського процесуального кодексу України, правова оцінка повноти дослідження обставин справи попередніми судовими інстанціями під час перегляду справи не здійснюється.
З огляду на викладене Вищий господарський суд України дійшов висновку про відсутність підстав для допуску даної справи до провадження Верховного Суду України.
Керуючись статтями 11116, 11121 ГПК України, Вищий господарський суд України
Відмовити ОСОБА_1 у допуску справи №15/49 до провадження Верховного Суду України.
Головуючий, суддя А. Демидова
Судді
С. Владимиренко
С. Мирошниченко
І. Плюшко
С. Шевчук