20 червня 2011 р. № 2/350
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого:Плюшка І.А.
суддів:Владимиренко С.В.
Демидової А.М.
Козир Т.П.
Панової І.Ю.
розглянувши заяву Генерального прокурора України
про перегляд Верховним Судом України
постановиВищого господарського суду України від 30.03.2011
у справі№ 2/350
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Мегаполісжитлобуд"
доКиївської міської ради;
Головного управління земельних ресурсів Київської міської державної адміністрації
третя особа:Акціонерне товариство холдингової компанії "Київміськбуд"
провизнання договору укладеним
Рішенням господарського суду міста Києва від 24.12.2009 у справі № 2/350, залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 10.11.2010, задоволено позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Мегаполісжитлобуд" до Київської міської ради, Головного управління земельних ресурсів Київської міської державної адміністрації про визнання договору укладеним.
Постановою Вищого господарського суду України від 30.03.2011 у даній справі постанову Київського апеляційного господарського суду від 10.11.2010 залишено без змін.
Генеральним прокурором України подано заяву від 28.04.2011 № 05/3-14592-11 (вх. № 03.14.04-11/1061/2011 від 01.06.2011) про перегляд Верховним Судом України постанови Вищого господарського суду України від 30.03.2011 у справі № 2/350, в якій просить скасувати постанову Вищого господарського суду України від 30.03.2011 і направити справу на новий розгляд до Вищого господарського суду України. Заяву мотивовано неоднаковим застосуванням Вищим господарським судом України одних і тих самих норм матеріального права у подібних відносинах, при цьому заявник, посилаючись на постанови Вищого господарського суду України від 10.02.2011 у справі №2-28/3003-2010, від 01.02.2011 у справі №44/647, від 12.03.2008 у справі № 4/11 вказує на неоднакове застосування судом касаційної інстанції положень статей 12, 116, 120, 124, пункту 12 Перехідних положень Земельного кодексу України, статей 331, 377 Цивільного кодексу України, пункту 34 статті 26, статті 59 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні".
Розглянувши заяву про перегляд постанови суду касаційної інстанції та додані до неї матеріали, колегія суддів вважає необхідним відмовити в допуску справи до провадження Верховного Суду України з таких підстав.
Відповідно до пункту 1 статті 11116 Господарського процесуального кодексу України (далі -ГПК України) заява про перегляд судових рішень господарських судів може бути подана на підставі неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, внаслідок чого ухвалено різні за змістом судові рішення у подібних правовідносинах.
Колегія суддів не розцінює як доказ неоднакового застосування судом касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права постанови Вищого господарського суду України від 10.02.2011 у справі № 2/28/3003-2010, від 12.03.2008 у справі № 4/11 та від 30.03.2011 у справі № 2/350, оскільки предметом спору в першій є визнання частково недійсним рішення, в другій -визнання права на набуття в оренду земельної ділянки та права на розроблення проекту землеустрою, в той час, як предметом спору у постанові, про перегляд якої просить заявник (від 30.03.2011 у справі № 2/350) є визнання укладеним додаткової угоди до договору оренди земельної ділянки, тобто спірні правовідносини у даних справах не є подібними.
Зі змісту постанов суду касаційної інстанції від 30.03.2011 у справі № 2/350, про перегляд якої просить заявник, від 01.02.2011 у справі № 44/647, на яку він посилається, вбачається, що судові рішення в цих справах прийнято і застосовано відповідні норми матеріального права в залежності від встановлених судами попередніх інстанцій фактичних обставин справи щодо наявності підстав для укладення договору оренди земельної ділянки.
В постанові від 30.03.2011 у справі № 2/350 суд касаційної інстанції дійшов висновку про задоволення позовних вимог про визнання укладеною додаткової угоди до договору оренди земельної ділянки від 27.07.2006 № 79 6 00482, виходячи з того, що право користування земельною ділянкою до позивача перейшло на підставі договору від 19.03.2007 № 19 про інвестування будівництва багатофункціонального торгівельно-розважального, виставково-готельно-офісного комплексу з паркінгом, предметом якого є відносини з приводу передачі позивачу прав та обов'язків замовника будівництва, здійснення позивачем фінансування будівельних робіт та інших втрат, пов'язаних з будівництвом на земельній ділянці, яка була надана в користування АТХК "Київміськбуд" (замовник) в оренду договором оренди від 27.07.2006 № 79 6 00482 на підставі рішень Київської міської ради від 27.10.2005 № 342/3803 та від 22.02.2007 № 222/883. Враховуючи викладені обставини, судом касаційної інстанції застосовано приписи статті 120 Земельного кодексу України та статті 377 Цивільного кодексу України з посиланням на те, що в договорі оренди від 27.07.2006 № 79 6 00482 в зв'язку з укладенням договору від 19.03.2007 № 19 (зміною власника будівель (споруд), які розташовані на земельній ділянці) сталася зміна сторони, а саме орендаря.
Проте, в постанові Вищого господарського суду України від 01.02.2011 у справі № 44/647, на яку посилається заявник, встановлено відсутність підстав для визнання укладеним договору оренди земельної ділянки, оскільки Київською міською радою не приймалось відповідне рішення, прийняття якого передбачене частиною першою статті 123 Земельного кодексу України, пунктом 34 частини першої статті 26 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні".
Вказане свідчить лише про те, що судами касаційних інстанцій у зазначених вище справах встановлені різні фактичні обставини справи, у зв'язку з чим були прийняті різні по своїй суті судові рішення.
Колегія суддів Вищого господарського суду України звертає увагу на те, що ухвалення різних за змістом судових рішень (пункт 1 статті 11116 ГПК України) матиме місце в разі, коли суд (суди) касаційної інстанції у розгляді двох чи більше справ за подібних предмета спору, підстав позову, змісту позовних вимог та встановлених судом фактичних обставин і однакового матеріально-правового регулювання спірних правовідносин дійшов (дійшли) неоднакових правових висновків, покладених в основу цих судових рішень.
З огляду на викладене Вищий господарський суд України дійшов висновку про відсутність підстав для допуску даної справи до провадження Верховного Суду України.
Керуючись статтями 11116, 11121 ГПК України, Вищий господарський суд України, -
Відмовити Генеральному прокурору України у допуску справи № 2/350 до провадження Верховного Суду України.
Головуючий суддя І.Плюшко
Судді С.Владимиренко
А.Демидова
Т.Козир
І.Панова