20 травня 2011 р. № 25/81
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого суддіМирошниченка С.В.,
суддів:Владимиренко С.В.,
Демидової А.М.,
Малетича М.М.,
Плюшка І.А.,
розглянувши заяву Акціонерного банку "Банк регіонального розвитку"
про перегляд Верховним Судом України
постановиВищого господарського суду України від 31.01.2011
у справі№ 25/81
за позовом Акціонерного банку "Банк регіонального розвитку"
доТовариства з обмеженою відповідальністю "Агрофірма "Лан"
третя особа:Закрите акціонерне товариство "РодАн-Капітал"
про стягнення 5384899,18 грн.,
Рішенням господарського суду Полтавської області від 26.08.2010 у справі №25/81, залишеним без змін постановою Харківського апеляційного господарського суду від 18.11.2010, в позові відмовлено повністю.
Постановою Вищого господарського суду України від 31.01.2011 у справі № 25/81 залишено без змін постанову Харківського апеляційного господарського суду від 18.11.2010 у даній справі.
Акціонерний банк "Банк регіонального розвитку" звернувся з заявою від 28.02.2011 вих. №22/297 про перегляд Верховним Судом України постанови Вищого господарського суду України від 31.01.2011 у справі №25/81 господарського суду Полтавської області, в якій просить її скасувати та направити справу на новий розгляд до суду касаційної інстанції. Заяву з посиланням на постанови Вищого господарського суду України від 23.10.2007 у справі №15/327, від 29.07.2009 у справі №2/234-Б, від 07.03.2007 у справі №6/289-06, від 31.03.2010 у справі №16/151, від 25.01.2007 у справі №35/214-06, від 11.05.2010 у справі №51/185, від 24.03.2010 у справі №12-9/337-07-8902, від 05.08.2008 у справі №40/293 та постанову Судової палати у господарських справах Верховного Суду України від 11.04.2006 у справі №4/797-7/73 мотивовано неоднаковим застосуванням Вищим господарським судом України одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах, а саме положень статті 601 Цивільного кодексу України та статті 30 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" щодо законності здійснення зарахування зустрічних однорідних вимог в межах ліквідаційної процедури.
10.05.2011 Акціонерним банком "Банк регіонального розвитку" надіслано доповнення до заяви про перегляд постанови Вищого господарського суду України від 31.01.2011 у справі №25/81. До даного документу додано копії постанов Вищого господарського суду України від 01.03.2011 у справі №22/365, від 12.04.2011 у справі №27/291-10 на підтвердження неоднакового застосування судом касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах.
Розглянувши заяву про перегляд постанови суду касаційної інстанції та додані до неї матеріали, колегія суддів вважає необхідним відмовити в допуску справи до провадження Верховного Суду України з наступних підстав.
Відповідно до пункту 1 статті 11116 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) заява про перегляд судових рішень господарських судів може бути подана на підставі неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, внаслідок чого ухвалено різні за змістом судові рішення у подібних правовідносинах.
Ухвалення різних за змістом судових рішень матиме місце в разі, коли суд касаційної інстанції у розгляді двох чи більше справ за подібних предмета спору, підстав позову, змісту позовних вимог та встановлених судом фактичних обставин і однакового матеріально-правового регулювання спірних правовідносин дійшов неоднакових правових висновків, покладених в основу цих судових рішень.
Колегія суддів не розцінює як доказ неоднакового застосування судом касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права постанови Вищого господарського суду України від 29.07.2009 у справі №2/234-Б, від 24.03.2010 у справі №12-9/337-07-8902, від 01.03.2011 у справі №22/365, від 12.04.2011 у справі №27/291-10, оскільки предмети спорів у цих справах та у справі, про перегляд якої подано заяву, є різними. Так, у справі №2/234-Б предметом спору є визнання банкрутом Шепетівського підприємства теплових мереж, у справі №12-9/337-07-8902 - визнання договору дійсним та визнання права власності на нерухоме майно, у справі №22/365 -припинення зобов'язань, у справі №27/291-10 -зміна господарських правовідносин, шляхом зменшення обсягу зобов'язань позивача, що виникли на підставі кредитних договорів, тоді як у справі №25/81, про перегляд постанови у якій просить заявник, предметом спору є стягнення заборгованості по кредитному договору.
Зі змісту постанови суду касаційної інстанції від 31.01.2011 у справі №25/81, про перегляд якої просить заявник, та постанов Вищого господарського суду України від 07.03.2007 у справі №6/289-06, від 31.03.2010 у справі № 16/151, від 11.05.2010 у справі № 51/185, від 05.08.2008 у справі № 40/293, на які він посилається, вбачається, що судові рішення в цих справах прийнято і застосовано відповідні норми матеріального права в залежності від встановлених судами попередніх інстанцій фактичних обставин справи.
Як зазначалося, у справі № 25/81, про перегляд постанови у якій заявлено, Вищим господарським судом України підтримано висновки судів попередніх інстанцій про відмову в позові про стягнення заборгованості за кредитним договором. Вирішуючи спір, суди всіх інстанцій дійшли висновку, що пропозиція відповідача про зарахування зустрічних однорідних вимог шляхом підписання угоди з третьою особою - договору відступлення права вимоги (цесії) під час ліквідаційної процедури позивача не суперечить повноваженням ліквідатора та забезпечує здійснення цієї процедури, а тому дії Закритого акціонерного товариства "РодАн-Капітал" та Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрофірма Лан" щодо відступлення права вимоги (цесії) та проведення взаємозаліку однорідних вимог між відповідачем та позивачем є правомірними. Крім того, суд касаційної інстанції звернув увагу на те, що правочин про зарахування зустрічної однорідної вимоги від 13.04.2010 і договір про відступлення права вимоги (цесії) від 16.03.2010 № 1 є чинними і у встановленому законом порядку не оскаржувались скаржником та не були визнані судом недійсними. Надаючи оцінку правовідносинам щодо відступлення права вимоги (цесії) та проведення взаємозаліку однорідних вимог, суд касаційної інстанції, виходив з того, що вони склалися між учасниками судового процесу під час процедури ліквідації Акціонерного банку "Банк регіонального розвитку", який знаходиться в особливому правовому режимі, що регламентується нормами Закону України "Про банки і банківську діяльність".
Водночас, у постанові від 11.05.2010 у справі №51/185, на яку посилається заявник, суд касаційної інстанції дійшов висновку, що взаємозалік зустрічних однорідних вимог за заявами відповідача після порушення господарським судом Кіровоградської області справи про банкрутство Державного підприємства "Світловодський комбінат твердих сплавів і тугоплавких металів" (позивача у справі № 51/85) суперечить вимогам Закону України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом” та є порушенням мораторію на задоволення вимог кредиторів боржника у справі про банкрутство.
Аналогічних висновків про наявність підстав для визнання недійсним заліку зустрічних однорідних вимог та стягнення суми боргу суд касаційної інстанції дійшов у постанові від 05.08.2008 у справі №40/293, на яку також посилається заявник як на доказ неоднакового застосування судом касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах. Позовні вимоги у цій справі мотивовані банкрутством позивача; відповідач у справі зарахував зустрічні однорідні вимоги на підставі статті 601 Цивільного кодексу України під час ліквідаційної процедури позивача. У зазначеній справі, суд касаційної інстанції підтримав висновки судів попередніх інстанцій про пріоритетне застосування до спірних правовідносин положень Закону України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом”. Така позиція мотивована тим, що відповідно до пункту 5 частини першої статті 206 Цивільного кодексу України не допускається зарахування зустрічних вимог у випадках, встановлених договором або законом. За змістом статті 30 Закону України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом” у ліквідаційній процедурі ліквідатор має повністю реалізувати активи, а отримані кошти зарахувати на основний рахунок боржника і лише тоді вправі проводити розрахунки з кредиторами в порядку, встановленому статтею 31 цього Закону.
Тобто, неоднакові правові висновки, покладені в основу згаданих постанов суду касаційної інстанції, не можна розцінювати як ухвалення різних за змістом судових рішень у подібних правовідносинах, оскільки при їх прийнятті суд касаційної інстанції, вирішуючи питання щодо законності здійснення зарахування зустрічних однорідних вимог в межах ліквідаційних процедур, виходив з різних фактичних обставин справи та різного правового режиму ліквідаційних процедур, що регламентується нормами Закону України "Про банки і банківську діяльність" та Закону України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом”.
При прийнятті постанови від 31.03.2010 у справі №16/151 суд касаційної інстанції, на відміну від фактичних обставин, що були встановлені у постанові, про перегляд якої просить заявник, виходив з того, що позивач не погодився з заявою відповідача про зарахування зустрічних вимог, які не є безспірними, в зв'язку з чим погодився з висновком суду апеляційної інстанції, який задовольняючи позовні вимоги, визнав неправомірним проведення відповідачем взаємозаліків зустрічних вимог.
Постанова Вищого господарського суду України від 07.03.2007 у справі №6/289-06 не приймається як доказ неоднакового застосування судом касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, оскільки при її прийнятті суд касаційної інстанції дійшов аналогічних висновків, що і у постанові про перегляд якої просить заявник, а саме визнав правомірним зарахування зустрічних позовних вимог між сторонами, в зв'язку з чим відмовив у задоволенні позовних вимог.
Колегія суддів зазначає, що до судових рішень, на які в заяві може бути посилання на підтвердження підстави, встановленої пунктом 1 частини першої статті 11116 ГПК України, не належать судові рішення Верховного Суду України в господарських та адміністративних справах. Тому не може братися до уваги посилання заявника на постанову Судової палати у господарських справах Верховного суду України від 11.04.2006 у справі №4/797-7/73.
Постановами Вищого господарського суду України від 23.10.2007 у справі №15/327, від 25.01.2007 у справі №35/214-06, на які посилається заявник в якості доказів неоднакового застосування судом касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах, рішення судів попередніх інстанцій скасовані, а справи направлені на новий розгляд.
Колегія суддів Вищого господарського суду України звертає увагу на те, що прийняття ж касаційним господарським судом постанови про скасування судових рішень господарських судів нижчих інстанцій з передачею справи на новий розгляд не є остаточним вирішенням спору у справі, а тому відповідні постанови не можуть бути предметом перегляду в порядку, передбаченому розділом ХІІ2 Господарського процесуального кодексу України, і на них не може здійснюватись посилання на підтвердження підстави, встановленої пунктом 1 частини першої ст. 11116 цього Кодексу.
З огляду на викладене підстави для допуску даної справи до провадження Верховного Суду України відсутні.
Керуючись статтями 11116, 11121 ГПК України, Вищий господарський суд України
Відмовити Акціонерному банку "Банк регіонального розвитку" у допуску справи №25/81 до провадження Верховного Суду України.
Головуючий суддяС. Мирошниченко
Судді:С. Владимиренко
А. Демидова
М. Малетич
І. Плюшко