79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128
12.08.11 Справа№ 5015/27/11
Господарський суд Львівської області, розглянувши у відкритому судовому засіданні справу:
за позовом:Суб'єкта підприємницької діяльності ОСОБА_1 (м.Луцьк)
до відповідача:Львівської філії “Акціонерний Банк “Експрес-Банк” (м.Львів)
про:стягнення заборгованості в сумі 16 748,08 грн.
Суддя : В.М. Пазичев
При секретарі :І.Є.Башак
Представники сторін:
від позивача:ОСОБА_4 - представник, довіреність від 13.07.2010 року
від відповідача:ОСОБА_5 - представник, довіреність від 15.10.2010 року
Представникам сторін, присутнім в судовому засіданні, роз'яснено їх права та обов'язки відповідно до ст.ст. 20, 22 ГПК України, зокрема, право заявляти відводи.
Суть спору: На розгляд Господарського суду Львівської області подано позов Суб'єкта підприємницької діяльності ОСОБА_1 (м.Луцьк) (надалі -ФОП ОСОБА_1) до Львівської філії “Акціонерний Банк “Експрес-Банк” (м.Львів) (надалі -АБ “Експрес-Банк”) про стягнення заборгованості в сумі 16 748,08 грн.
Ухвалою господарського суду Львівської області від 05.01.2011 року порушено провадження у справі і призначено до розгляду на 13.01.2011 року. Ухвалою від 13.01.2011 року розгляд справи відкладено до 21.01.2011 року, у зв'язку з неявкою представника позивача. Ухвалою від 21.01.2011 року розгляд справи відкладено до 28.01.2011 року, у зв'язку з неявкою представника позивача. Ухвалою від 28.01.2011 року, за клопотанням відповідача провадження у справі зупинено до моменту вирішення по суті Господарським судом Волинської області справи №5004/84/11. Ухвалою від 26.07.2011 року провадження у справі поновлено та призначено до розгляду на 01.08.2011 року. Ухвалою від 01.08.2011 року розгляд справи відкладено до 08.08.2011 року, за клопотанням сторін та для надання доказів. Ухвалою від 08.08.2011 року розгляд справи відкладено до 12.08.2011 року, за клопотанням сторін та для надання доказів.
Позивач вимог ухвали суду про порушення провадження у справі від 05.01.2011 року, про відкладення від 13.01.2011 року, від 21.01.2011 року, від 01.08.2011 року, від 08.08.2011 року не виконав, явку повноважного представника в судове засідання забезпечив.
21.01.2011 року за вх.№1162/11 позивач подав клопотання про збільшення позовних вимог, згідно якого просить суд стягнути з відповідача на користь позивача заборгованість в розмірі 27 201,58 грн.
21.01.2011 року за вх.№1161/11 позивач подав клопотання про долучення додаткових доказів до матеріалів справи.
14.02.2011 року за вх.№3332/11 від позивача надійшла заява по справі.
24.03.2011 року за вх.№6842/11 позивач подав заяву по справі.
22.04.2011 року за вх.№9329/11 позивач подав заяву по справі.
01.06.2011 року за вх.№12906/11 позивач подав заяву про поновлення провадження у справі.
16.06.2011 року за вх.№13591/11 позивач подав заяву про збільшення позовних вимог, згідно якої просить суд стягнути з відповідача заборгованість в розмірі 44 989,92 грн.
20.06.2011 року за вх.№13753/11 позивач подав заяву про долучення додаткових доказів до матеріалів справи.
01.07.2011 року за вх.№14736/11 позивач подав заяву по справі.
08.08.2011 року за вх.№17737/11 позивач подав клопотання про збільшення позовних вимог, згідно якого просить суд стягнути з відповідача заборгованість в розмірі 45 248,69 грн.
12.08.2011 року за вх.№18174/11 позивач подав заяву про уточнення позовних вимог, відповідно до якої просить стягнути з відповідача 41814,00 грн. - основного боргу, 3% річних -571,93 грн., інфляційні втрати -2756,22 грн., державне мито у розмірі 167,48 грн. та 2000,00 грн. -оплати послуг адвоката.
Відповідач вимог ухвали суду про порушення провадження у справі від 05.01.2011 року, про відкладення від 13.01.2011 року, від 21.01.2011 року, від 01.08.2011 року, від 08.08.2011 року не виконав повністю, відзив на позов представив, явку повноважного представника забезпечив.
13.01.2011 року за вх.№517/11 відповідач подав клопотання по справі, в якому просить суд зупинити провадження у справі.
13.01.2011 року за вх.№518/11 відповідач подав відзив на позов, в якому просить суд відмовити в задоволенні позову.
21.01.2011 року за вх.№1149 відповідач подав пояснення по справі.
26.01.2011 року за вх.№1680/11 відповідач подав клопотання по справі, згідно якого просить суд зупинити провадження у справі, оскільки 21.06.2010 року “Акціонерним Банком “Експрес-Банк” було подано позовну заяву до Господарського суду Волинської області про розірвання договору оренди від 14.05.2007 року, укладеного між фізичною особою -підприємцем ОСОБА_1 та “Акціонерним Банком “Експрес-Банк”, в якій просить розірвати договір оренди з 17.05.2010 року. Рішенням Господарського суду Волинської області у справі №03/30-91 від 28.07.2010 року позов Акціонерного Банку “Експрес-Банк” задоволено частково -договір оренди розірвано з 01.08.2010 року та стягнуто з ФОП ОСОБА_1 судові витрати.
Не погоджуючись із прийнятим рішенням, відповідач (АБ “Експрес-Банк”) подав апеляційну скаргу, в якій просив рішення суду скасувати в частині строку розірвання договору, тобто, розірвати договір оренди з моменту фактичного вивільнення приміщення, а саме, з 17 травня 2010 року. Одночасно, позивач (ФОП ОСОБА_1) подав апеляційну скаргу на рішення Господарського суду Волинської області.
Постановою Львівського апеляційного господарського суду у справі №03/30-91 від 26.10.2010 року апеляційну скаргу АБ “Еспрес-Банк” задоволено, а Апеляційну скаргу ФОП ОСОБА_1 залишено без задоволення. Згідно даної постанови, Договір оренди приміщення від 14.05.2007 року, що укладений між ФОП ОСОБА_1 та АБ “Експрес-Банк”, розірвано з 17.05.2010 року.
Не погоджуючись з прийнятим рішенням, ФОП ОСОБА_1 подав касаційну скаргу на рішення Господарського суду Волинської області та постанову Львівського апеляційного господарського суду. Вищим Господарським судом України було встановлено, що суди невірно витлумачили норми матеріального права, та 15.12.2010 року винесено Постанову про задоволення касаційної скарги ОСОБА_1 частково, а саме: постанову Львівського апеляційного господарського суду від 26.10.2010 року та рішення Господарського суду Волинської області від 28.07.2010 року у справі №03/30-91 скасовано, а справу №03/30-91 направлено на новий розгляд до Господарського суду Волинської області. Рішенням від 09 березня 2011 року Господарського суду Волинської області у справі № 5004/84/11 за позовом АБ „Експрес-Банк" до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про розірвання договору оренди, АБ „Експрес-Банк" у задоволенні позову було відмовлено, а постановою від 31 травня 2011 року Рівненського апеляційного господарського суду Рішення Господарського суду Волинської області від 09.03.2011 року у справі № 5004/84/11 залишено без змін, а апеляційну скаргу АБ „Експрес-Банк" в особі Львівської філії АБ „Експрес-Банк" без задоволення.
06.04.2011 року за вх.№8013/11 відповідач подав клопотання по справі.
16.05.2011 року за вх.№10842/11 відповідач подав клопотання по справі.
01.08.2011 року за вх.№17149/11 відповідач подав клопотання про відкладення розгляду справи.
05.08.2011 року за вх.№17615/11 відповідач подав пояснення до відзиву на позовну заяву та заяву про збільшення позовних вимог.
12.08.2011 року за вх.№18173/11 відповідач подав заперечення на розрахунок штрафних санкцій.
Позов розглянуто у присутності сторін за наявними в справі матеріалами, відповідно до ст.75 ГПК України.
Відповідно до ст. 85 ГПК України, рішення виготовлено, підписано та оголошено 12.08.2011 року.
Розглянувши матеріали і документи, подані сторонами, заслухавши пояснення представників сторін, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, сукупно оцінивши докази, які мають значення для справи, суд встановив наступне:
У позовній заяві позивач зазначив, що 14.05.2007 року між фізичною особою-підприємцем ОСОБА_6 (надалі - орендодавець) та Акціонерним банком «ЕКСПРЕС-БАНК»(надалі - орендар) укладено Договір оренди (надалі - Договір), згідно якого «Орендодавець»надає, а «Орендар»приймає у платне строкове користування (в оренду) нежитлове приміщення площею 175,5 м.кв., яке розташоване за адресою АДРЕСА_1. Відповідно до підпункту 3.2 пункту 3 Договору оренди від 14.05.2007 року, він був укладений сторонами строком на п'ять років. Відповідно до п.п 4.1. п.4 Договору, розмір орендної плати за користування приміщенням, що орендується, складає 50 доларів США, що є еквівалентом 252,50 грн., станом на час укладення договору оренди, за один квадратний метр приміщення в розрахунку за один календарний місяць.
Позивач зазначає, що, у зв'язку із відчуженням орендодавцем -підприємцем ОСОБА_6 на користь підприємця ОСОБА_1 приміщення, що є предметом оренди за Договором оренди від 14.05.2007 року, 01.08.2007 року між підприємцем ОСОБА_1 (надалі -орендодавець, позивач) та Акціонерним банком «ЕКСПРЕС-БАНК»(надалі -орендар, відповідач), в особі заступника керуючого Львівської філії Акціонерного банку «Експрес-Банк»Олішкевича Андрія Євгеновича, укладена Додаткова угода до Договору оренди 14.05.2007 року.
Позивач стверджує, що згідно Додаткової угоди від 01.08.2007 року внесені зміни до Договору оренди від 14.05.2007 року, відповідно якої орендодавцем виступає підприємець ОСОБА_1, який передав відповідачу частину вбудованого приміщення магазину «ІНФОРМАЦІЯ_1», що підтверджується актом приймання-передачі нежитлового приміщення від 07.10.2008 року, підписаного обома сторонами.
На думку позивача, відповідач свої зобов'язання не виконує, плату за користування приміщенням з червня по 26 жовтня 2010 року не перераховує.
Таким чином, відповідно до розрахунку позивача, відповідач заборгував позивачу по Додатковій угоді від 01.08.2007 року за період з червня 2010 року по 26 жовтня 2010 року - 16 748,08 грн.
16.06.2011 року за вх.№13591/11, позивач подав клопотання про збільшення позовних вимог, відповідно до якого просить стягнути з відповідача заборгованість за червень 2010 року - грудень 2010 року - 24 391 грн. 50 коп., за січень 2011 року - травень 2011року - 17 422 грн. 50 коп. Всього позивач просить стягнути з відповідача 41 814 грн. основного боргу, а також 3% річних в сумі 1252 грн. 47 коп. та інфляційних втрат в сумі 1923 грн. 45коп..
Окрім того, позивач просить стягнути з відповідача 2000,00 грн. витрат за надання правової допомоги адвокатом.
08.08.2011 року за вх.№17737/11, позивач подав клопотання про збільшення позовних вимог, відповідно до якого просить стягнути з відповідача 45248,69 грн., в тому числі: 41 814 грн. основного боргу, 3% річних в сумі 678 грн. 47 коп. та інфляційних втрат в сумі 2756 грн. 22 коп.
12.08.2011 року позивач подав заяву про уточнення позовних вимог, відповідно до якої просить стягнути з відповідача 41814,00 грн. -основного боргу, 3% річних -571,93 грн., інфляційні втрати -2756,22 грн., державне мито у розмірі 167,48 грн. та 2000,00 грн. -оплати послуг адвоката.
Відповідач подав відзив до позовної заяви, в якому зазначив, що на його думку договір 01.08.2007 року підлягає розірванню з моменту фактичного вивільнення приміщення та припинення мети, з якою воно орендувалось, а саме 17 травня 2010 року, тому, на думку відповідача, орендна плата за період з червня 2010 року по травень 2011 року не підлягає стягненню. Відповідач зазначив, що 09 березня 2011 року Господарський суд Волинської області ухвалив рішення у справі № 5004/84/11 за позовом АБ „Експрес-Банк" до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про розірвання договору оренди, яким АБ „Експрес-Банк" у задоволенні позову було відмовлено. На вказане рішення Господарського суду Волинської області відповідач подав апеляційну скаргу. 31 травня 2011 року Рівненський апеляційний господарський суд своєю постановою залишив без змін рішення Господарського суду Волинської області від 09.03.2011 року у справі № 5004/84/11, а апеляційну скаргу АБ „Експрес-Банк" в особі Львівської філії АБ „Експрес-Банк" без задоволення.
Відповідач стверджує, що не погоджуючись з мотивами та доказами, викладеними у Рішенні Господарського суду Волинської області і в постанові Рівненського апеляційного господарського суду 16 червня 2011 року подав касаційну скаргу на вказані рішення,
Відповідач вважає, що до розгляду і вирішення справи № 5004/84/11 Вищим господарським судом України, у позивача відсутні будь-які законні підстави вимагати стягнення заборгованості за період після 17 травня 2011 року, а відповідно, на думку відповідача, немає підстав для сплати орендної плати за період червень 2010 року - грудень 2010 року на суму 24 391 грн. 50 коп., та за період за січень 2011 року - травень 2011 року на суму 17 422 грн. 50 коп.
Окрім того, відповідач стверджує, що, на його думку, свої зобов'язання щодо сплати орендної плати у порядку, передбаченому Договором та чинним законодавством, він повністю виконав свої зобовязання, що, на думку відповідача підтверджується відповідними платіжними дорученнями.
Станом на момент розгляду справи відповідач не подав докази погашення заборгованості в повному обсязі.
При прийнятті рішення суд виходив з наступного :
Відповідно до ст. 11 ЦК України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.
Згідно ст. 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.
Згідно до ст. 173 ГК України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених Господарським кодексом України, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, в тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, в тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Відповідно до ст. 179 ГК України, майново-господарські зобов'язання, які виникають між суб'єктами господарювання або між суб'єктами господарювання і негосподарюючими суб'єктами -юридичними особами на підставі господарських договорів, є господарсько-договірними зобов'язаннями.
У відповідності до ч.7 ст.179 ГК України, господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.
Згідно ст.193 ГК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання -відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Згідно ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно ст. 629 ЦК України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Згідно ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
В ході судового розгляду справи було встановлено, що 14.05.2007 року між підприємцем ОСОБА_6 (орендодавець) та Акціонерним банком "ЕКСПРЕС-БАНК" (орендар) було укладено договір оренди (надалі Договір) та додаткові угоди до нього, які були нотаріально посвідчені приватним нотаріусом та договір внесено до Державного реєстру правочинів, про що свідчить відповідний витяг.
Відповідно до пункту 1.1 розділу 1 Договору від 14.05.2007 року, орендодавець передає, а орендар приймає у строкове платне користування частину вбудованого приміщення магазину "ІНФОРМАЦІЯ_1" площею 175,5 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 (надалі - приміщення).
Відповідно до пункту 2.1 розділу 2 Договору, приміщення надається орендарю для розміщення банківської установи.
Згідно абзацу 1 пункту 4.1 розділу 4 Договору, розмір орендної плати, за користування приміщенням, що орендується, складає 50 у.о. за один квадратний метр приміщення з розрахунку за один календарний місяць, що на дату укладення договору становить 252,50 грн. за 1 кв.м.
Додатковими угодами до Договору оренди орендна плата змінювалася, а з 01.01.2010 року залишилася на рівні розміру, встановленого пунктом 4.1 Договору оренди.
У зв'язку із відчуженням орендодавцем -підприємцем ОСОБА_6 на користь підприємця ОСОБА_1 приміщення, що є предметом оренди за Договором оренди від 14.05.2007 року, 01.08.2007 року між підприємцем ОСОБА_1 (орендодавець, позивач) та Акціонерним банком "ЕКСПРЕС-БАНК" (орендар, відповідач) було укладено Додаткову угоду до Договору оренди, пунктом першим якої сторону орендодавця за Договором замінено на Фізичну особу - підприємця ОСОБА_1
Передача позивачем приміщення відповідачу підтверджується актом приймання-передачі нежитлового приміщення від 07.10.2008 року, підписаного обома сторонами.
Згідно уточнених позовних вимог, за підрахунком позивача, сума боргу відповідача перед позивачем становить 41814,00 грн. - основного боргу, 3% річних -на суму 571,93 грн., інфляційні втрати -на суму 2756,22 грн., та 2000 грн. -оплати послуг адвоката.
Згідно ч. 2 ст. 35 ГПК України, факти, встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори), за винятком встановлених рішенням третейського суду, під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.
Згідно п. 10.3. Договору, внесення змін та доповнень до даного договору, його дострокове розірвання можливе тільки за наявності згоди обох сторін або за рішенням суду.
Відповідач стверджує, що він дотримав процедуру розірвання Договору, а тому на його думку договір є розірваним з 17.05.2010 року, у зв'язку з чим він звернувся з позовом до Господарського суду Волинської області. Однак, рішенням від 09 березня 2011 року Господарського суду Волинської області у справі № 5004/84/11 за позовом АБ „Експрес-Банк" до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про розірвання договору оренди, яким АБ „Експрес-Банк" у задоволенні позову було відмовлено, а постановою від 31 травня 2011 року Рівненського апеляційного господарського суду Рішення Господарського суду Волинської області від 09.03.2011 року у справі № 5004/84/11 залишено без змін, а апеляційну скаргу АБ „Експрес-Банк" в особі Львівської філії АБ „Експрес-Банк" без задоволення. Таким чином, з твердженням відповідача погодитися про те, що Договір є розірваним погодитися не можна, оскільки, відповідно до ч.2 ст.35 ГПК України, факти, встановлені рішенням господарського суду під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони, а рішеннями судів по справі № 5004/84/11 підтверджено дійсність Договору між позивачем та відповідачем. Окрім того, незважаючи на вимогу суду, відповідач не представив належні та допустимі докази згоди обох сторін на дострокове розірвання договору, у відповідності до п. 10.3. Договору.
Також, відповідач стверджує, що 17.05.2011 року він звільнив приміщення, а тому немає правових підстав для сплати орендної плати за наступні місяці. З таким твердженням відповідача також погодитися не можна, оскільки умовами Договору не передбачено, що у випадку невикористання відповідачем приміщення, сторони звільняються від виконання умов Договору, зокрема, що відповідач звільняється від виконання обов'язку по оплаті вартості орендної плати за використання приміщення.
Таким чином, вимога позивача про стягнення з відповідача 41814,00 грн. основного боргу за Договором є обґрунтованою, відповідає умовам договору та нормам чинного законодавства України, а тому підлягає задоволенню.
Відповідно ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
З врахуванням зазначених норм законодавства, позивач, при збільшенні позовних вимог, нарахував відповідачу за Договором оренди нежитлових приміщень від 14.05.2007 року інфляційні втрати в розмірі 2756,22 грн. З таким нарахуванням інфляційних втрат у розмірі 2756,22 грн. можна погодитися, оскільки воно відповідає умовам Договору та нормам чинного законодавства України. Тому, вимога позивача про стягнення з відповідача інфляційних втрат у розмірі 2756,22 грн. є обґрунтованою і підлягає до задоволення.
Також, при збільшенні позовних вимог від 12.08.2011 року, позивачем було нараховано відповідачу три проценти річних від простроченої суми на суму 571,93 грн. З таким нарахуванням позивача 3% річних на суму 571,93 грн. можна погодитися, оскільки, таке нарахування відповідає вимогам чинного законодавства України, умовам договору, а тому, вимога позивача про стягнення з відповідача 3% річних на суму 571,93 грн. є обґрунтованою і підлягає задоволенню.
Згідно ст. 44 ГПК України, судові витрати складаються з державного мита, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката, витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Позивач також просить стягнути з відповідача 2000,00 грн., які були оплачені ним за послуги адвоката. Такі витрати на послуги адвоката підтверджуються: Договором про надання юридичних послуг від 01.02.2010 року, Актом приймання-передачі виконаних робіт від 26.11.2010 року, а також квитанцією до прибуткового касового ордера №05/10 від 26.10.2010 року, яка підтверджує оплату позивачем 2000,00 грн. вартості послуг адвоката. Таким чином, вимога позивача про стягнення з відповідача 2000,00 грн. вартості послуг адвоката є обґрунтованою, такою, що відповідає вимогам чинного законодавства України, підтвердженою належними доказами, які знаходяться в матеріалах справи, а тому, підлягає до задоволення.
Згідно ч.3 ст.22 ГПК України, сторони зобов'язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, виявляти взаємну повагу до прав і охоронюваних законом інтересів другої сторони, вживати заходів до всебічного, повного та об'єктивного дослідження всіх обставин справи.
Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень.
Враховуючи, що позивачем представлено достатньо об'єктивних та переконливих доказів в підтвердження своїх позовних вимог, а відповідач не подав докази погашення боргу, суд прийшов до висновку, що позов Суб'єкта підприємницької діяльності ОСОБА_1 (м.Луцьк) (надалі -ФОП ОСОБА_1) до Львівської філії “Акціонерний Банк “Експрес-Банк” (м.Львів) (надалі -АБ “Експрес-Банк”) про стягнення заборгованості в сумі 45142,15 грн. є обґрунтованим та підлягає до задоволення.
Згідно ст. 45 ГПК України, позовні заяви, заяви про вжиття запобіжних заходів і заяви про оскарження рішень, ухвал, постанов господарського суду оплачуються державним митом, крім випадків, встановлених законодавством.
Відповідно до ст.46 ГПК України, державне мито сплачується чи стягується в доход державного бюджету України в порядку і розмірі, встановлених законодавством України.
Згідно ст. 47-1 ГПК України, розмір витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу визначається Кабінетом Міністрів України за поданням Вищого господарського суду України.
Згідно п. ”а” ч.2 ст.3 Декрету Кабінету Міністрів України “Про державне мито” № 7-93 від 21.01.1993 року, ставки державного мита встановлюються в таких розмірах: із заяв майнового характеру, що подаються до господарських судів - 1 відсоток ціни позову, але не менше 6 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і не більше 1500 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Як доказ сплати судових витрат, позивач подав квитанцію №5354250 від 01.12.2010 року на суму 167,48 грн., квитанцію №1451\з4 від 08.08.2011 року на суму 5,00 грн. та квитанцію №6515678 від 09.06.2011 року на суму 283,00 грн., всього на суму 455,48 грн. про сплату державного мита та квитанцію №5354294 від 01.12.2010 року на суму 236,00 грн. про сплату витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
Судові витрати, відповідно до ст. 49 ГПК України, слід покласти на відповідача, оскільки спір виник з його вини.
Враховуючи наведене, керуючись ст.ст. 11, 509, 526, 610, 611, 625, 629 ЦК України, ст.ст. 173, 179, 193, 230, 231, 232 ГК України, ст.ст. 43, 33, 43, 49, 75, 82, 83, 84, 85 ГПК України, суд -
1. Уточненні позовні вимоги - задоволити.
2. Стягнути із Акціонерного банку “ЕКСПРЕС-БАНК” (79058, м.Львів, пр.Чорновола,67, код ЄДРПОУ 25243353, р/р 3678911991, МФО 325956, ІПН 252433513077) на користь Приватного підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_2, ідентифікаційний номер НОМЕР_2, р/р НОМЕР_1 в ПАТ КБ “Правекс-Банк”, м.Київ, МФО 321983) -заборгованість в розмірі 41 814 (сорок одна тисяча вісімсот чотирнадцять) грн. 00 коп., 3% річних в розмірі -571 (п'ятсот сімдесят одна) грн. 93 коп., інфляційних втрат 2756 (дві тисячі сімсот п'ятдесят шість) грн. 22 коп., 2 000 (дві тисячі) грн. 00 коп. оплати послуг адвоката, 451 (чотириста п'ятдесят одну) грн. 42 коп. -сплаченого державного мита та 236 (двісті тридцять шість) грн. 00 коп. -сплачених витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
3. Наказ видати в порядку ст. 116 ГПК України, після набрання рішенням законної сили.
Суддя Пазичев В.М.