79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128
26.07.11 Справа № 5015/3381/11
Господарський суд Львівської області у складі судді Мазовіти А.Б. при секретарі Волошин О.Я., за участю представника позивача Харечка Р.І., розглянув у відкритому судовому засіданні справу за позовом Приватного підприємства “Еталон-Трейд”, м. Львів до Приватного підприємства “ЯВА ЗЕТ”, м. Львів про стягнення 21500 грн. 00 коп.
Приватне підприємство “Еталон-Трейд”, м. Львів звернулося до господарського суду Львівської області з позовом до Приватного підприємства “ЯВА ЗЕТ”, м. Львів про стягнення 21500 грн. 00 коп.
Розглянувши матеріали справи, суд визнав представлені матеріали достатніми для прийняття позовної заяви до розгляду і ухвалою від 22.06.2011 р. призначив розгляд справи на 06.07.2011 р. Ухвалою суду розгляд справи відкладався 26.07.2011 р.
В судових засіданнях представник позивача позов підтримав, просив задоволити. З приводу заявленого позову пояснив, що між позивачем та відповідачем 16.03.2011 р. було укладено договір купівлі-продажу, на виконання умов якого відповідачу було перераховано 21500 грн. 00 коп. Однак, відповідач свої зобов'язання щодо поставки товару не виконав -на дату звернення до суду не поставлено оплачений товар на загальну суму 21500 грн. 00 коп. У зв'язку з тим, що прострочення поставки товару втратило інтерес для позивача, останній просив стягнути з відповідача 21500 грн. 00 коп. сплачених за не поставлений товар, а також покласти на відповідача судові витрати, в тому числі витрати на юридичну допомогу в розмірі 2000 грн. 00 коп.
Відповідач в судові засідання явку представника не забезпечив, проти позову не заперечив, доказів поставки товару чи повернення коштів не надав, вимог ухвали суду від 22.06.2011 р. не виконав, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином (повідомлення про вручення в матеріалах справи), тому у відповідності до ст. 75 ГПК України суд розглядає справу за наявними в ній матеріалами.
Представнику сторони роз'яснено права та обов'язки, передбачені ст. 22 ГПК України, заяв про відвід суду не поступало.
В судовому засіданні 26.07.2011 р. оголошено вступну та резолютивну частину рішення. Повний текст рішення складено та підписано 01.08.2011 р.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, суд встановив наступне.
16 березня 2011 р. між позивачем та відповідачем було укладено договір купівлі-продажу №163-16.
За цим договором продавець (відповідач) зобов'язується в порядку та на умовах, визначених договором поставити та передати у власність покупця (позивача) товар -гранітну продукцію, а покупець зобов'язується в порядку та умовах, визначених договором прийняти та оплати продукцію.
Згідно п. 5.1. договору купівлі-продажу №163-16 від 16.03.2011 р. оплата продукції, що поставляється за даним договором, проводиться покупцем шляхом прямого банківського переказу на поточний рахунок постачальника 100% вартості товару.
Відповідно до п. 2.2. договору купівлі-продажу №163-16 від 16.03.2011 р. продукція відвантажується покупцю на умовах ЕХW-франко-завод, відповідно до вимог Інкотермс-2000.
30 березня 2011 р. позивач згідно рахунку №СФ-000301 від 23.03.2011 р. здійснив передоплату вартості товару на суму 21500 грн. 00 коп., що підтверджується платіжним дорученням №1111 від 30.03.2011 р.
За вих. №18/04 від 29.04.2011 р. та вих. №20/05 від 24.05.2011 р. позивач надіслав відповідачу вимоги про повернення 21500 грн. 00 коп., які залишені останнім без розгляду та задоволення.
За вих. №12 від 12.07.2011 р. позивач надіслав відповідачу вимогу, в якій просив у 7-денний термін з отримання цієї вимоги забезпечити наявність гранітної продукції на суму 21500 грн. 00 коп. на станції Підзамче.
Як вбачається з матеріалів справи, пояснень представника сторони, відповідач свої зобов'язання перед позивачем щодо поставки оплаченого товару не виконав, на дату розгляду справи в суді кошти в сумі 21500 грн. 00 коп. не повернув.
Згідно ст. 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Відповідно до ст. 11 ЦК України, однією з підстав виникнення зобов'язань, є зокрема договори та інші правочини.
Відповідно до ч. 1 ст. 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Відповідно до ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Стаття 599 ЦК України вказує на те, що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Відповідно до ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Аналогічні вимоги встановлені ст. 193 ГК України.
Згідно ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Частиною 1 ст. 612 ЦК України встановлено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Згідно ч. 2 ст. 693 ЦК України якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.
Відповідно до ч. 3 ст. 612 ЦК України, якщо внаслідок прострочення боржником виконання зобов'язання втратило інтерес для кредитора, він може відмовитися від прийняття виконання і вимагати відшкодування збитків.
У відповідності до ст. 615 ЦК України, у разі порушення зобов'язання однією стороною друга сторона має право частково або в повному обсязі відмовитися від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом. Одностороння відмова від зобов'язання не звільняє винну сторону від відповідальності за порушення зобов'язання. Внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання частково або у повному обсязі відповідно змінюються умови зобов'язання або воно припиняється.
За таких обставин, суд дійшов висновку про прострочення виконання зобов'язання боржником, що в свою чергу є підставою для стягнення суми сплачених коштів.
Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Згідно ст. 34 ГПК України, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.
Відповідно до ст. 43 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи. Ніякі докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили.
Враховуючи наведене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги обґрунтовані поданими доказами, а загальна сума заборгованості, яка підтверджена матеріалами справи та підлягає до задоволення, складає 21500 грн. 00 коп. сплачених за не поставлений товар.
Згідно ст. 44 ГПК України, судові витрати складаються з державного мита, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката, витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Відповідно до ст. 49 ГПК України, державне мито покладається у спорах, що виникають при укладанні, зміні та розірванні договорів, - на сторону, яка безпідставно ухиляється від прийняття пропозицій іншої сторони, або на обидві сторони, якщо господарським судом відхилено частину пропозицій кожної із сторін.
Суми, які підлягають сплаті за проведення судової експертизи, послуги перекладача, адвоката, витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та інші витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються при задоволенні позову - на відповідача.
Стосовно стягнення з відповідача витрат на правову допомогу в розмірі 2000 грн. 00 коп., то така вимога до задоволення не підлягає, оскільки, відповідно до ст. 44 ГПК України, до складу судових витрат можна віднести витрати на юридичну допомогу, надану лише адвокатом. Позивачем не подано письмових доказів, що правова допомога надавалася особою, яка має статус адвоката.
Оскільки спір виник з вини відповідача, то судові витрати по розгляду справи необхідно покласти на відповідача відповідно до ст. 49 ГПК України.
З огляду на викладене, керуючись ст.ст. 11, 16, 509, 526, 530, 599, 611, 612, 615, 625, 626, 651 ЦК України, ст.ст. 193, 230, 231, 232 ГК України та ст.ст. 4, 33, 34, 35, 44, 49, 75, 80, 82, 83, 84, 85, 115, 116 ГПК України, суд -
1. Позов задоволити.
2. Стягнути з Приватного підприємства “ЯВА ЗЕТ”, м. Львів, вул. В.Великого, будинок 4, офіс 328 (ідентифікаційний код 35942831) на користь Приватного підприємства “Еталон-Трейд”, м. Червоноград, вул. Шептицького, будинок 6, Львівська область (ідентифікаційний код 33775385) 21500 грн. 00 коп. сплачених за не поставлений товар, 215 грн. 00 коп. державного мита, 236 грн. 00 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
3. Наказ видати згідно ст. 116 ГПК України.
Суддя Мазовіта А.Б.