Запорізької області
27.07.11 Справа № 30/5009/2911/11
Суддя Кагітіна Л.П.
за позовом: Закритого акціонерного товариства «Бердянськбуд»(71112, м. Бердянськ Запорізької області, вул. Шевченко, 13)
до відповідача: Приватного підприємства «Ясон»(юр. адреса: 71100, м. Бердянськ Запорізької області, вул. Шаумяна, 24/17; фактична адреса: м. Бердянськ Запорізької області, пр. Леніна, 35)
про стягнення суми,
Суддя Кагітіна Л.П.
За участю представників сторін та учасників процесу:
від позивача -ОСОБА_1. (довіреність № 128 від 20.06.2011 р.);
ОСОБА_2. (довіреність № 72 від 15.04.2011 р.);
від відповідача -не з'явився
Закрите акціонерне товариство «Бердянськбуд»звернулося до господарського суду Запорізької області з позовом про стягнення з Приватного підприємства «Ясон»136674,40грн. основного боргу за договором № 20 від 20.06.2006р., 18997,74 грн. втрат від інфляції та 5437,01 грн. -3% річних.
Позовні вимоги обґрунтовані приписами статей 526, 625, 629 Цивільного кодексу України, ст.ст. 180, 193 Господарського кодексу України та умовами укладеного між сторонами договору. Зокрема, в позовній заяві позивач зазначив, що в порушення умов укладеного між сторонами договору ПП «Ясон»за виконані будівельні роботи не розрахувалося, станом на 24.11.2010р. сума заборгованості становить 136674,40 грн. В якості підтвердження розміру заборгованості позивач посилається на акти звірки взаєморозрахунків від 01.01.2009р., від 01.12.2009р., від 24.11.2010р. та від 29.04.2011р. Також надає акти виконаних підрядних робіт, що свідчать про прийняття відповідачем підрядних робіт на зазначену суму. Вказує на те, що невиконання відповідачем своїх зобов'язань за договором є підставою для покладення на останнього додаткової відповідальності у вигляді передбачених законом санкцій.
Ухвалою господарського суду Запорізької області від 27.05.2011р. порушено провадження у справі № 30/5009/2911/11, розгляд якої призначено на 21.06.2011р.
На підставі ст. 77 Господарського процесуального кодексу України, у зв'язку з неявкою у судове засідання представника відповідача та необхідністю витребування від сторін додаткових доказів ухвалою господарського суду від 21.06.2011р. розгляд справи було відкладено на 27.07.2011р.
До прийняття рішення по справі заявою від 22.07.2011 р. позивач на підставі ст. 22 ГПК України збільшив позовні вимоги та просить стягнути з відповідача 136674,40грн. основного боргу, 39362,24 грн. інфляційних втрат та 6436,80 грн. -3% річних.
Розглянувши заяву про збільшення позовних вимог, суд відзначає, що передбачені ч.4 ст.22 ГПК України права позивача збільшити або зменшити розмір позовних вимог, відмовитись від позову можуть бути реалізовані до прийняття рішення судом першої інстанції. Під збільшенням або зменшенням розміру позовних вимог слід розуміти відповідно збільшення або зменшення суми позову за тією ж самою вимогою, яку було заявлено в позовній заяві.
Заява про збільшення позовних вимог прийнята судом, оскільки не суперечить ст. 22 ГПК України і не порушує чиїх-небудь прав і охоронюваних законом інтересів.
Розглядаються вимоги позивача про стягнення з відповідача 136674,40 грн. основного боргу, 39362,24 грн. інфляційних втрат та 6436,80 грн. -3% річних.
За письмовим клопотанням представників позивача розгляд справи здійснювався без застосування технічних засобів фіксації судового процесу.
В судовому засіданні представники позивача підтвердили вимоги, викладені у позовній заяві та в заяві про збільшення позовних вимог, а також надали усні пояснення щодо обставин справи та заявлених до стягнення сум. На підтвердження позовних вимог представником позивача надано оригінали Актів приймання виконаних робіт в кількості 10 шт. на загальну суму 145609,20 грн. та оригінали відповідних Довідок про вартість виконаних підрядних робіт, які долучено судом до матеріалів справи.
Також, у судовому засіданні представником позивача надано письмову заяву про забезпечення позову в порядку ст.ст. 66, 67 ГПК України, в якому позивач просить накласти арешт на грошові кошти відповідача в розмірі 182473,44 грн. посилаючись на умисне неотримання останнім кореспонденції та наміри відповідача змінити керівництво.
Розглянувши клопотання позивача, суд не вбачає підстав для його задоволення з огляду на наступне.
Відповідно до вимог ст. 66 ГПК України, господарський суд за заявою сторони, прокурора чи його заступника, який подав позов, або з своєї ініціативи має право вжити заходів до забезпечення позову. Забезпечення позову допускається в будь-якій стадії провадження у справі, якщо невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду.
Згідно з ст. 67 ГПК України, позов забезпечується: накладанням арешту на майно або грошові суми, що належать відповідачеві; забороною відповідачеві вчиняти певні дії; забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору; зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку.
Відповідно до роз'яснення Вищого арбітражного суду України від 23.08.94 № 02-5/611 «Про деякі питання практики застосування заходів до забезпечення позову», а також інформаційного листа Вищого господарського суду України від 30.12.2008 № 5-05/759, заява про вжиття заходів до забезпечення позову повинна бути обґрунтована з поданням належних і допустимих доказів, що підтверджують можливість виникнення в подальшому ускладнень у виконанні судового рішення.
У відповідності до матеріалів справи, обґрунтувань щодо наявності підстав забезпечення позову, як того вимагають роз'яснення Вищого господарського суду України, в заяві позивачем не зазначено.
Позивач просить суд з метою забезпечення позову накласти арешт на грошові кошти відповідача відповідно ціни позову. Разом з тим, в чому полягає можливість виникнення в подальшому ускладнень у виконанні судового рішення позивач суду не довів, свої доводи не обґрунтував, належних доказів на підтвердження викладених в заяві обставин суду не надав.
У зв'язку з вищевикладеним, а також враховуючи, що підставою для задоволення заяви про забезпечення позову є її обґрунтованість, заяву слід визнати такою, що не підлягає задоволенню через її необґрунтованість.
Крім того, на стадії прийняття господарським судом рішення у справі забезпечення позову є недоцільним, оскільки у рішенні господарського суду, як правило вже вирішується питання про скасування забезпечення позову. Дії щодо забезпечення виконання судового рішення в подальшому відносяться до повноважень Державної виконавчої служби.
Відповідач -Приватне підприємство «Ясон»-письмовий відзив на позов суду не надав. Процесуальним правом на участь представника в судовому засіданні не скористався, про причини неявки суд не повідомив. Про час та місце слухання справи відповідач повідомлений належним чином.
До початку судового засідання відповідачем до канцелярії суду надано клопотання від 27.07.2011р., в якому відповідач посилаючись на зміну керівництва підприємства та у зв'язку з цим відсутністю документів просить розгляд справи відкласти. При цьому вказує, що документи, надані до позовної заяви повноважними представниками ПП «Ясон»не підписувалися.
Розглянувши клопотання відповідача, суд вважає його таким, що не підлягає задоволенню, як необґрунтоване.
Згідно зі ст. 28 Господарського процесуального кодексу України справи юридичних осіб в господарському суді ведуть їх органи, що діють у межах повноважень, наданих їм законодавством та установчими документами, через свого представника. Представниками юридичних осіб можуть бути керівники та інші особи, повноваження яких підтверджуються довіреністю від імені підприємства, організації.
Згідно зі ст. 22 ГПК України сторони зобов'язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, вживати заходів до всебічного, повного та об'єктивного дослідження всіх обставин справи.
Відкладення на підставі ст. 77 ГПК України розгляду справи у разі нез'явлення представника сторони за викликом господарського суду є правом, а не обов'язком суду, і використовується ним, якщо неявка представника сторони перешкоджає вирішенню спору в даному судовому засіданні.
В даному випадку суд вважає, що наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду справи по суті, і неявка представника відповідача не перешкоджає вирішенню спору в даному судовому засіданні.
Враховуючи обмеженість розгляду справи визначеними законом процесуальними строками та достатність матеріалів справи для розгляду справи, суд дійшов висновку про можливість розгляду справи за відсутності представника відповідача.
Статтею 75 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що при неподанні відзиву на позовну заяву і витребуваних господарським судом матеріалів справу може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами.
В судовому засіданні 27.07.2011р. справу розглянуто за наявними в ній матеріалами, прийнято і оголошено на підставі ст. 85 ГПК України вступну і резолютивну частини рішення.
Розглянувши та дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників позивача, суд
02.06.2008р. між Приватним підприємством «Ясон»(Замовником, відповідачем у справі) та СП-5 «Заводбуд»ЗАТ «Бердянськбуд»(Підрядником, позивачем у справі) укладено договір № 20 (далі -Договір), за умовами якого Замовник передав, а Підрядник прийняв на себе зобов'язання по будівництву Туристичного притулку по вул. Макарова, 15-А в м. Бердянську (п. 1.1 Договору).
Згідно з п. 1.2 Договору договірна вартість доручених Підряднику робіт визначається проектно-кошторисною документацією та уточнюється по фактично виконаним роботам згідно актів виконаних робіт.
Підпунктами 3.1.1 та 3.1.2 Договору передбачено, що Підрядник зобов'язується виконати роботи в установлені строки: начало робіт 02.06.2008р., закінчення -30.06.2009р., та представити акти приймання-передачі виконаних робіт не пізніше першого числа місяця, наступного за звітним.
В свою чергу, за змістом підпунктів 3.2.1 -3.2.4 Замовник зобов'язався передати Підряднику до початку виробництва робіт затверджену проектно-кошторисну документацію; узгодити та затвердити договірну ціну; підписати акт приймання-передачі виконаних робіт (ф.2) не пізніше 3-го числа місяця, наступного за звітним або направити Підряднику мотивовану відмову; здійснювати технічний нагляд за виробництвом ремонтно-будівельних робіт.
Згідно з п. 4.1 Договору розрахунок за виконані роботи здійснюється у триденний строк шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок Підрядника на підставі акта виконаних робіт КБ-2, довідки КБ-3.
Додатковою угодою № 1 від 19.06.2009р. до Договору сторони узгодили договірну вартість додаткових робіт в розмірі 150000,00 грн. (в т.ч. ПДВ) та змінили п. 3.1.1 Договору щодо закінчення строків -на 30 грудня 2009р.
За змістом позовної заяви, в порушення умов укладеного між сторонами Договору відповідачем вартість виконаних підрядних робіт в обумовлений договором строк не сплачено.
Позовні вимоги про стягнення з Приватного підприємства «Ясон»136674,40 грн. основного боргу, 39362,24 грн. інфляційних втрат та 6436,80 грн. -3% річних є предметом судового розгляду у даній справі.
Дослідивши та проаналізувавши матеріали та фактичні обставини справи, оцінивши надані письмові докази у їх сукупності, вислухавши представників позивача, суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають частковому задоволенню виходячи з наступного.
Згідно з ч.ч. 2, 3 ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є: договори та інші правочини… Цивільні права та обов'язки можуть виникати безпосередньо з актів цивільного законодавства.
Статтею 629 ЦК України визначено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Матеріали справи свідчать, що між сторонами склалися господарські відносини на підставі укладеного ними Договору, який породив взаємні обов'язки: обов'язком позивача стало виконання робіт, визначених у розділі 1.1 Договору, а обов'язком відповідача -прийняття виконаних позивачем робіт і оплата їх вартості.
За своєю правовою природою укладений сторонами Договір є договором підряду.
Згідно зі ст. 837 ЦК України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити роботу.
Передання робіт підрядником і прийняття їх замовником оформляється актом, підписаним обома сторонами (ч. 4 ст. 882 ЦК України).
Взяті на себе зобов'язання щодо виконання підрядних робіт за Договором позивач виконав належним чином, про що свідчать матеріали справи, зокрема, оригінали підписаних відповідачем без заперечень двосторонніх Актів приймання виконаних підрядних робіт (форма КБ-2в): № 1 за жовтень 2009р. на суму 9078,00 грн., № 1 за жовтень 2009р. на суму 17206,80 грн., № 1 за жовтень 2009р. на суму 11224,80 грн., № 1 за жовтень 2009р. на суму 1160,40 грн., № 1 за жовтень 2009р. на суму 4071,60 грн., № 1 за жовтень 2009р. на суму 4396,80 грн., № 1 за жовтень 2009р. на суму 3705,60 грн., № 1 за жовтень 2009р. на суму 33225,60 грн., № 6 за жовтень 2009р. на суму 37792,80 грн., № 8 за жовтень 2009р. на суму 23746,80 грн.
Виходячи з вище перелічених Актів, а також відповідних Довідок про вартість виконаних підрядних робіт (форми КБ-3) по вказаним Актам, які з боку позивача підписані ОСОБА_3. та скріплені печаткою підприємства, вартість виконаних позивачем для відповідача протягом жовтня 2009 року робіт, що належить до сплати, становить 145610,00грн.
Відповідно до ст. 854 ЦК України, якщо договором підряду не передбачена попередня оплата виконаної роботи або окремих її етапів, замовник зобов'язаний сплатити підрядникові обумовлену ціну після остаточної здачі роботи за умови, що роботу виконано належним чином і в погоджений строк.
Умовами Договору, а саме пунктом 4.1 було встановлено, що розрахунки за Договором здійснюються протягом 3-х днів шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок Підрядника на підставі акта виконаних робіт (форми КБ-2) та довідки про вартість виконаних підрядних робіт (форми КБ-3).
Відповідно до статей 525, 526 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог -відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Аналогічне положення містить ст. 193 ГК України.
Однак, всупереч умов Договору та вимог закону, з боку Замовника (відповідача у справі) зобов'язання щодо оплати прийнятих підрядних робіт в повному обсязі не було виконано. Внаслідок цього у відповідача утворилась заборгованість за Договором.
Доказів остаточної оплати виконаних позивачем робіт відповідачем суду не надано.
Суд також приймає до уваги, що згідно з Актом звірки взаємних розрахунків, підписаним обома сторонами без зауважень та скріпленим печатками підприємств (арк. справи 50), відповідач частково провів розрахунки за виконані роботи -на суму 8934,80грн., і станом на момент розгляду справи господарським судом першої інстанції сума його основного боргу за Договором становить 136674,40 грн.
Згідно з чинним законодавством України, акту звірки взаєморозрахунків не надано юридичної сили як доказу наявності обов'язку сплатити грошові кошти або ж відсутності такого обов'язку. Проте, в розумінні ст.ст. 9, 10 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»вказаний акт є зведеним обліковим документом, який відображає загальну суму заборгованості та фіксує стан розрахунків між сторонами.
Враховуючи вищенаведене, суд вважає, що позовна вимога про стягнення з відповідача основного боргу в сумі 136674,40 грн. заявлена обґрунтовано і підлягає задоволенню.
Крім вищезгаданої вимоги про стягнення основного боргу, позивачем заявлено вимоги про стягнення з відповідача 39362,24 грн. втрат від інфляції та 6436,80 грн. -3% річних.
Згідно зі ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
На особу, яка допустила неналежне виконання зобов'язання, покладаються додаткові юридичні обов'язки, в тому числі передбачені статтею 625 Цивільного кодексу України.
Зокрема, частиною 2 статті 625 ЦК України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
З огляду на викладене, враховуючи встановлений факт прострочення відповідачем виконання грошових зобов'язань, вимоги про стягнення з нього втрат від інфляції та 3% річних заявлені позивачем обґрунтовано.
Разом з тим, перевіривши надані позивачем розрахунки втрат від інфляції та 3% річних, суд дійшов до висновку, що вимоги про їх стягнення підлягають частковому задоволенню: за заявлений позивачем період сума втрат від інфляції становить 21833,09 грн., а трьох відсотків річних -6425,57 грн., тому в решті вимог про стягнення інфляційних втрат та 3% річних (17529,15 грн. та 11,23 грн., відповідно) слід відмовити як заявлених необґрунтовано.
За таких обставин, з відповідача на користь позивача слід стягнути суму 21833,09 грн. інфляційних втрат та 6425,57 грн. -3% річних.
Згідно зі ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
В силу вказаної норми предметом доказування є обставини, які свідчать про дійсні права та обов'язки сторін у справі та складаються з фактів, якими позивач обґрунтовує підстави позову, та фактів, якими відповідач обґрунтовує заперечення проти позову.
Статтями 42, 43 ГПК України встановлено, що господарський судовий процес здійснюється на засадах змагальності та рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом. При цьому принцип змагальності передбачає покладання тягаря доказування на сторони, покладання на них відповідальності за доведеність їхніх вимог чи заперечень; вимагає від сторін ініціативи та активності в реалізації їхніх процесуальних прав.
В даному випадку, відповідач не скористався наданим йому законом правом відповідно до ст. 33 ГПК України, не надав до суду доказів, які могли б свідчити про належне виконання зобов'язань за договором № 20 від 02.06.2008р.
Оскільки позивачем доведено правомірність заявлених позовних вимог лише частково, суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають частковому задоволенню.
Отже, з підстав зазначених вище, вимоги позивача про стягнення з відповідача заборгованості за Договором підлягають задоволенню частково -в сумі 136674,40 грн. основного боргу, 21833,09 грн. інфляційних втрат та 6425,57 грн. -3% річних. В решті позовних вимог (17529,15 грн. інфляційних втрат та 11,23 грн. 3% річних) суд відмовляє з огляду на їх необґрунтованість.
Відповідно до приписів ст.49 ГПК витрати з державного мита та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покладаються на сторін пропорційно задоволеним вимогам.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 45, 22, 33, 34, 44, 49, 75, ст.ст. 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд
Позов Закритого акціонерного товариства «Бердянськбуд»(м. Бердянськ Запорізької області) до Приватного підприємства «Ясон»(м. Бердянськ Запорізької області) задовольнити частково.
Стягнути з Приватного підприємства «Ясон»(юр. адреса: 71100, м. Бердянськ Запорізької області, вул. Шаумяна, 24/17; фактична адреса: м. Бердянськ Запорізької області, пр. Леніна, 35; р/р № 26002055870004 в ЗРУ КБ «Приватбанк», МФО 313399, код ЄДРПОУ 32273225) на користь Закритого акціонерного товариства «Бердянськбуд»(71112, м.Бердянськ Запорізької області, вул. Шевченко, 13; р/р № 2600301160023 в Філії «Відділення Промінвестбанку в м. Бердянську», МФО 313117; код ЄДРПОУ 01239826) 136674 (сто тридцять шість тисяч шістсот сімдесят чотири) грн. 40 коп. основного боргу, 21833 (двадцять одну тисячу вісімсот тридцять три) грн. 09 коп. втрат від інфляції, 6425 (шість тисяч чотириста двадцять п'ять) грн. 57 коп. -3% річних, 1649 (одну тисячу шістсот сорок дев'ять) грн. 56 коп. державного мита та 213 (двісті тринадцять) грн. 34 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
В решті заявлених позовних вимог відмовити.
Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Суддя Л.П. Кагітіна
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання. Рішення оформлене у повному обсязі та підписане згідно із вимогами ст. 84 ГПК України 01.08.2011р.