Ухвала від 16.08.2011 по справі 20/5005/10480/2011

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
УХВАЛА

про відмову у прийнятті позовної заяви

16.08.11р.Справа № 20/5005/10480/2011

Суддя Пархоменко Н.В., розглянувши матеріали

за позовом АТ "Брокбізнесбанк" в особі Дніпропетровської філії, м. Дніпропетровськ

до Приватного нотаріуса Дніпропетровського міського нотаріального округу ОСОБА_1, м. Дніпропетровськ

про скасування протесту про неоплату векселя

ВСТАНОВИВ:

Позовна заява не підлягає розгляду в господарських судах України з наступних підстав:

Позивач звернувся з позовом до Приватного нотаріуса Дніпропетровського міського нотаріального округу ОСОБА_1, в якому просить скасувати протест про неоплату векселя Серії АА №1968979 віл 20.10.2010р. на суму 1 182 000,00 грн. зі строком платежу 17.04.2011р., вчинений 29.04.2011р. приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу ОСОБА_1

Відповідно п. 12 Рекомендацій Вищого господарського суду від 27.06.2007р. № 04-5/120 "Про деякі питання підвідомчості та підсудності справ господарським судам" відповідно до частини сьомої статті 50 Закону України "Про нотаріат" спір про право, оснований на вчиненні нотаріальної дії, вирішується судом у позовному порядку. При вирішенні питань підвідомчості такого спору слід крім суб'єктного складу спору виходити з того, що виконавчий напис нотаріального органу не є актом державного чи іншого органу (статті 87-89 Закону України "Про нотаріат").

Спір про визнання вчиненого нотаріусом виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню повністю або частково, або про повернення стягненого за виконавчим написом нотаріуса вирішується господарським судом за позовом боржника до стягувача, якщо суб'єктний склад сторін спору відповідає приписам статті 1 ГПК України.

Справи, пов'язані з оскарженням виконавчого напису нотаріуса, не підвідомчі господарським судам.

Вищий арбітражний суд в листі від 14.10.1998 № 01-8/391 "Про деякі питання практики застосування окремих норм чинного законодавства у вирішенні спорів" зазначає, що чинне законодавство, зокрема, зокрема, Закон України "Про нотаріат", не надає приватним нотаріусам статусу підприємства чи організації у розумінні статті 1 АПК, і отже, згідно зі статтею 21 названого Кодексу вони не можуть бути стороною в арбітражному процесі.

Відповідно ст. 3 Закону України "Про нотаріат" нотаріусом може бути громадянин України, який має вищу юридичну освіту, володіє державною мовою, має стаж роботи у сфері права не менше трьох років, пройшов стажування протягом одного року в державній нотаріальній конторі або у приватного нотаріуса, склав кваліфікаційний іспит, одержав свідоцтво про право на зайняття нотаріальною діяльністю. Не може бути нотаріусом особа, яка має судимість за вчинення злочину, обмежена у дієздатності або визнана недієздатною за рішенням суду.

Нотаріус не може займатися підприємницькою або адвокатською діяльністю, бути засновником адвокатських об'єднань, перебувати на державній службі або на службі в органах місцевого самоврядування, перебувати у штаті інших юридичних осіб, входити самостійно, через представника або підставних осіб до складу правління чи інших виконавчих органів господарських організацій, кредитно-фінансових установ, а також виконувати іншу оплачувану роботу, крім викладацької, наукової і творчої, у вільний від роботи час.

Відповідно до ст. 12 Господарського процесуального кодексу України господарським судам підвідомчі: справи у спорах, що виникають при укладанні, зміні, розірванні і виконанні господарських договорів, у тому числі щодо приватизації майна, та з інших підстав, крім: спорів про приватизацію державного житлового фонду; спорів, що виникають при погодженні стандартів та технічних умов; спорів про встановлення цін на продукцію (товари), а також тарифів на послуги (виконання робіт), якщо ці ціни і тарифи відповідно до законодавства не можуть бути встановлені за угодою сторін; спорів, що виникають із публічно-правових відносин та віднесені до компетенції Конституційного Суду України та адміністративних судів; інших спорів, вирішення яких відповідно до законів України та міжнародних договорів України віднесено до відання інших органів; 2) справи про банкрутство; 3) справи за заявами органів Антимонопольного комітету України, Рахункової палати з питань, віднесених законодавчими актами до їх компетенції; 4) справи, що виникають з корпоративних відносин у спорах між господарським товариством та його учасником (засновником, акціонером), у тому числі учасником, який вибув, а також між учасниками (засновниками, акціонерами) господарських товариств, що пов'язані із створенням, діяльністю, управлінням та припиненням діяльності цього товариства, крім трудових спорів; 5) справи у спорах щодо обліку прав на цінні папери; 6) справи у спорах, що виникають із земельних відносин, в яких беруть участь суб'єкти господарської діяльності, за винятком тих, що віднесено до компетенції адміністративних судів.

Відповідно ст. 21 Господарського процесуального кодексу України Сторонами в судовому процесі - позивачами і відповідачами - можуть бути підприємства та організації, зазначені у статті 1 цього Кодексу. Позивачами є підприємства та організації, що подали позов або в інтересах яких подано позов про захист порушеного чи оспорюваного права або охоронюваного законом інтересу. Відповідачами є підприємства та організації, яким пред'явлено позовну вимогу.

Згідно ст. 1 Господарського процесуального кодексу України підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності (далі - підприємства та організації), мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням. У випадках, передбачених законодавчими актами України, до господарського суду мають право також звертатися державні та інші органи, фізичні особи, що не є суб'єктами підприємницької діяльності.

Отже, приватний нотаріус Дніпропетровського нотаріального округу ОСОБА_1 не може бути стороною в господарському процесі у розумінні статей 1, 21 Господарського процесуального кодексу України.

Таким чином, позовна заява не підлягає розгляду в господарських судах України, у зв'язку з чим суд відмовляє у її прийнятті.

Відповідно п. 1 ст. 62 Господарського процесуального кодексу України суддя відмовляє у прийнятті позовної заяви, якщо позовна заява не підлягає розгляду в господарських судах України.

Керуючись ст.1, 12, п. 1ст.62, ст.86 Господарського процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

У прийнятті позовної заяви відмовити.

Позовні матеріали повернути позивачу.

Додаток: позовна заява до неї документи.

Ухвала набирає чинності з дня її прийняття.

Суддя Н.В. Пархоменко

Попередній документ
17848714
Наступний документ
17848716
Інформація про рішення:
№ рішення: 17848715
№ справи: 20/5005/10480/2011
Дата рішення: 16.08.2011
Дата публікації: 26.08.2011
Форма документу: Ухвала
Форма судочинства: Господарське
Суд: Господарський суд Дніпропетровської області
Категорія справи: Господарські справи (до 01.01.2019); Майнові спори