11.08.11р.Справа № 37/5005/5911/2011
За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "СТАЛКЕР СІТІ", м. Київ
до Товариства з обмеженою відповідальністю "КЕРАМІН-ДНІПРО", смт. Ювілейне Дніпропетровський район, Дніпропетровська область
Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Товариство з обмеженою відповідальністю "ФК ФАКТОРИНГ", м. Київ
про визнання недійсним договору
Суддя Коваленко О.О.
Представники:
Від позивача - не з'явився
Від відповідача - Лінник Д.В., директор, посвідчення АЕ№747805 від 30.08.2005р.; ОСОБА_1., довіреність №323-АС від 01.06.2011р
від третьої особи - не з'явився.
Розглядається позовна заява товариства з обмеженою відповідальністю "СТАЛКЕР СІТІ", м. Київ-далі по тексту -позивача до товариства з обмеженою відповідальністю "КЕРАМІН-ДНІПРО", смт. Ювілейне Дніпропетровський район, Дніпропетровська область -далі по тексту -відповідача, за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Товариство з обмеженою відповідальністю "ФК ФАКТОРИНГ", м. Київ, в якій позивач просить суд визнати недійсним договір поставки № 02/07 від 01.03.2007р., укладеного між позивачем та відповідачем.
Посилаючись на те, що спір було доведено до суду з вини відповідача, позивач вимагає стягнення з відповідача судових витрат по справі, а саме: 85,00 грн. держмита, 236,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
Позовна заява обґрунтована тим, що укладений між сторонами договір був підписаний з боку відповідача директором Линником Д. В., який перевищив свої повноваження, оскільки відповідно до статуту відповідача, даний договір поставки, у зв'язку зі значною його сумою, директор відповідача повинен був підписувати після отримання згоди загальних зборів, тоді як таких зборів не було проведено і такого права директору відповідача не було надано.
Третя особа без самостійних вимог Товариство з обмеженою відповідальністю "ФК ФАКТОРИНГ", м. Київ у судове засідання не з'явилася, у відзиві на позов проти позовних вимог позивача заперечує, посилаючись на рішення Господарського суду м. Києва від 12.10.2010 року по справі № 57/75, яке вступило в законну силу і яким позивачеві відмовлено в клопотанні про визнання недійсним договору факторингу № 017/01-10Ф від 10.03.2010 року, укладеного на підставі оспорюваного договору поставки № 02/07 від 01.03.2007 року, укладеного між позивачем та відповідачем.
Позивач вимоги суду чотири рази без поважних причин не виконав, у судове засідання чотири рази не з'явився, витребувані судом документи без поважних причин не надав, незважаючи на те, що позивача судом належним чином п'ять разів було повідомлено про час та місце судового засідання, що підтверджується штампом суду про відправлення відповідачеві копії ухвали суду від 10.05.2011 року, від 26.05.2011 року, від 17.06.2011 року, від 07.07.2011 року та від 28.07.2011 року, замовленою кореспонденцією з повідомленням про час та місце судового засідання, а позивач не скористався наданим йому законним правом участі у судовому засіданні, звернувся до суду телеграмою про відкладення слухання справи на більш пізніший термін та неможливість присутності в судовому засіданні представника позивача документально підтверджена не була, надані відповідачем та третьою особою матеріали та оригінали документів, які долучені до справи дозволяють розглянути справу по суті спору, у зв'язку з чим суд вважає за можливе розглянути справу в даному судовому засіданні за відсутністю представника позивача.
26.05.2011 року на підставі ст. 77 ГПК України слухання справи було відкладено до 21.06.2011року у зв'язку з тим, що ні позивач, ні відповідач у судове засідання не з'явилися, відповідач відзив на позов не надав.
17.06.2011 року у зв'язку з відпусткою по догляду за дитиною судді Кеся Н.Б., справу було передано для розгляду судді Господарського Дніпропетровської області Коваленко О.О. який прийняв справу до свого провадження і призначив слуханням на 07.07.2011 року
07.07.2011 року на підставі ст. 77 ГПК України слухання справи було відкладено до 28.07.2011року у зв'язку з тим, що позивач втретє у судове засідання не з'явився, та звернувся до суду з письмовим клопотанням про відкладення слухання справи на більш пізніший термін.
28.07.2011 року на підставі ст. 77 ГПК України слухання справи було відкладено до 11.08.2011року у зв'язку з тим, що позивач вчетверте у судове засідання не з'явився та третя особа вперше не з'явилася.
11.08.2011 року справу було розглянуто без участі представника позивача та третьої особи за наявними в ній матеріалами та оригіналами документів наданих третьою особою та відповідачем додатково на вимоги суду в судове засідання.
Вивчивши матеріали справи, господарський суд, -
01.03.2007 року між позивачем та відповідачем було укладено договір поставки № 02/07 - далі - договір, згідно з п.1.1 умов якого постачальник (відповідач у справі) зобов'язувався передати у власність покупця (позивача у справі), обумовлений сторонами товар а покупець зобов'язувався прийняти та оплатити товар у кількості та асортименті зазначених у накладних. Спірний договір, як з боку позивача так і з боку відповідача, підписано повноважними представниками сторін та скріплено печатками сторін. Даний договір з боку відповідача було виконано у повному обсязі, що підтверджується матерілами справи, оригіналами документів наданих відповідачем та третьою особою, яка не заявляє самостійні вимоги вимоги на предмет спору на стороні відповідача та по суті не оспорюється позивачем.
Приймаючим до уваги, що після отримання обумовленого сторонами товару, позивач в порушення умов вищеназваного договору поставки товару, отриманий ним від відповідача, товар оплатив частково, (у зв'язку з чим у позивача перед відповідачем) виникла заборгованість у сумі 579 892,84 грн., яку відповідач згідно чинного законодавства України та генерального договору факторингу № 017/01-10Ф відступив третій особі, якій позивач відмовився сплатити дану заборгованість та звернувся до Господарського суду м. Києва з позовною заявою про визнання недійсним даного договору факторингу і оскільки Рішенням Господарського суду м. Києва від 12.10.2010 року позивачеві було відмовлено в позові і дане рішення не було скасовано і вступило в законну дію, позивач 05.05.2011 року звернувся до господарського суду з позовною заявою у якій просить суд в примусовому порядку визнати недійсним договір поставки № 02/07 від 01.03.2007р., укладений між позивачем та відповідачем, посилаючись на те, що укладений між сторонами договір поставки товару був підписаний з боку відповідача директором Линником Д.В. який перевищив свої повноваження, оскільки відповідно до статуту відповідача, даний договір поставки, у зв'язку зі значною його сумою, директор відповідача повинен був підписувати договір після отримання згоди загальних зборів, тоді як таких зборів не було проведено і такого права директору відповідача не було надано.
Посилаючись на те, що спір було доведено до суду з вини відповідача, позивач вимагає стягнення з відповідача судових витрат по справі, а саме: 85,00 грн. держмита, 236,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
Позивачем в судовому засіданні на підставі ст. 33 Господарського процесуального кодексу України документально не було доведено ті обставини, на які він посилався в позовній заяві як на підставу своїх позовних вимог.
Відповідно до ч.1 ст.55 Господарського кодексу України суб'єктами господарювання визнаються учасники господарських відносин, які здійснюють господарську діяльність, реалізуючи господарську компетенцію (сукупність господарських прав та обов'язків), мають відокремлене майно і несуть відповідальність за своїми зобов'язаннями в межах цього майна, крім випадків, передбачених законодавством.
Відповідно до ч.1, 2 ст. 57 Господарського кодексу України установчими документами суб'єкта господарювання є рішення про його утворення або засновницький договір, а у випадках, передбачених законом, статут (положення) суб'єкта господарювання. В установчих документах повинні бути зазначені найменування суб'єкта господарювання, мета і предмет господарської діяльності, склад і компетенція його органів управління, порядок прийняття ними рішень, порядок формування майна, розподілу прибутків та збитків, умови його реорганізації та ліквідації, якщо інше не передбачено законом.
Відповідно до ч.1, 3 ст. 92 Цивільного кодексу України юридична особа набуває цивільних прав та обов'язків і здійснює їх через свої органи, які діють відповідно до установчих документів та закону. Порядок створення органів юридичної особи встановлюється установчими документами та законом. Орган або особа, яка відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступає від її імені, зобов'язана діяти в інтересах юридичної особи, добросовісно і розумно та не перевищувати своїх повноважень. У відносинах із третіми особами обмеження повноважень щодо представництва юридичної особи не має юридичної сили, крім випадків, коли юридична особа доведе, що третя особа знала чи за всіма обставинами не могла не знати про такі обмеження.
Відповідно до ч.1, 3 ст. 207 Цивільного кодексу України правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства, та
скріплюється печаткою.
Установчим документом товариства з обмеженою відповідальністю "Керамін Дніпро" (відповідача у справі) є Статут, відповідно до п.11.5 якого визначено компетенцію загальних зборів товариства до повноважень яких не входить затвердження, жодних договорів та узгоджень, оскільки п.11.9 Статуту передбачено, що директор без доручення виконує всі дії товариства при укладанні всіх договорів та угод.
Відповідно до п.11.8 Статуту передбачено, що збори учасників товариства можуть винести рішення про передачу повноважень, що належить їм, до компетенції директора.
Відповідно до ч. 1 ст. 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.
Відповідно до ч. 1-3, 5, 6 ст. 203 Цивільного кодексу України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним; правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей. Враховуючи викладене правові підстави зазначені в ст.ст. 203,205 Цивільного кодексу України для задоволення позовних вимог відсутні.
Дослідивши матеріали справи, оригінали наданих відповідачем та третьою особою документів в обґрунтування своїх позовних заперечень та заслухавши повноважних представників сторін в судовому засіданні суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог позивача.
Заперечення третьої особи без самостійних вимог, що рішенням Господарського суду м. Києва від 12.10.2010року по справі № 57/75 яке вступило в законну силу і яким позивачеві відмовлено в клопотанні про визнання недійсним договору факторингу № 017/01-10Ф від 10.03.2010року, укладеного на підставі оспорюваного договору поставки № 02/07 від 01.03.2007року, укладеного між позивачем та відповідачем, у зв'язку з чим позивачеві в позові слід відмовити, є документально обґрунтованими, такими, що не протирічать матеріалам справи та чинному законодавству України, а отже підлягають задоволенню.
Відповідно до вимог ст. 35 Господарського процесуального кодексу України факти, встановлені рішенням господарського суду під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.
Судові витрати по справі на підставі ст.49 Господарського процесуального кодексу України слід покласти на позивача, оскільки дану справу до суду було доведено з вини позивача.
Клопотання позивача про надання відповідачем оригіналу Статуту відповідача було задоволено і відповідач на вимоги суду надав в судове засідання суду для огляду оригінал Статуту відповідача.
На підставі вищенаведеного та керуючись ст.ст.1,33,34,49,82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -
У задоволенні позову відмовити.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного терміну з дня підписання рішення, оформленого відповідно до ст.84 Господарського процесуального кодексу України.
Суддя О.О. Коваленко
Повне рішення складено
15.08.2011р.