Автономна Республіка Крим, 95003, м.Сімферополь, вул.О.Невського/Річна, 29/11, к. 121
Іменем України
10.06.2011Справа №5002-23/2956-2011
За позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 (АДРЕСА_3)
До відповідача Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_1; АДРЕСА_2)
про визнання договору оренди недійсним
Суддя Доброрез І.О.
Від позивача - ОСОБА_2, представ. за довір. реєстр. № 3-1197 від 28.07.2011 р.
Від відповідача - ОСОБА_1., паспорт
Суть спору: Фізична особа-підприємець ОСОБА_3 (АДРЕСА_3; ідентифікаційний номер НОМЕР_1) звернулася до господарського суду АР Крим з позовом до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_1; ідентифікаційний номер НОМЕР_2) про визнання недійсним договору оренди від 16.11.2009 р., укладеного між сторонами. Крім того, позивач просить стягнути з відповідача судові витрати.
Ухвалою господарського суду АР Крим від 13.07.2011 р. позовну заяву прийнято до розгляду і порушено провадження у справі.
В судовому засіданні 28.07.2011р. позивач надав суду клопотання про зупинення виконавчого провадження у справі № 5002-33/3780-2010 до моменту прийняття рішення господарським судом АР Крим за позовом ФОП ОСОБА_3 до ФОП ОСОБА_1 про визнання недійсним договору оренди (в порядку ст. 230 ЦК України).
Представник позивача в судове засідання з'явився, позовні вимоги підтримав.
Відповідач в судове засідання з'явився, проти позову усно заперечував.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши доводи представника позивача та відповідача, суд
Встановив :
16 листопада 2009 року між фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 (орендодавець) та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_3 (орендар) укладений договір оренди об'єкту нерухомості (а.с. 11-12).
Відповідно до розділу 1 договору орендодавець передає, а орендар приймає в тимчасове володіння та користування кабінет, розташований на другому поверсі двоповерхової будівлі по вул. Некрасова/Кавказька, 22/9 у м. Сімферополі, площею 28.5 кв.м.
Строк оренди складає 11 місяців з моменту підписання даного договору та діє з 16 листопада 2009 року по 16 листопада 2010 року (пункт 4.1 договору).
Не погоджуючись із укладенням договору оренди нерухомого майна від 16 листопада 2009 року , позивач звернувся до суду з позовом про визнання недійсним вказаного договору.
Позовні вимоги мотивовані тим, що ФОП ОСОБА_1 не мав права укладати спірний договір оренди, оскільки він не був власником майна - кабінету площею 28,5кв. метрів на другому поверсі двоповерхового будинку в АДРЕСА_4, яке було надане позивачу у користування. З огляду на це, ФОП ОСОБА_3, керуючись ст. 230 ЦК України, просить визнати спірний договір недійсним.
Суд вважає, що позовні вимоги необґрунтовані та не підлягають задоволенню з огляду на наступне.
Стаття 203 ЦК України визначає, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.
Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).
У відповідності до ст. 759 ЦК України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.
Відповідно до ст. 761 ЦК України право передання майна у найм має власник речі або особа, якій належать майнові права. Наймодавцем може бути також особа, уповноважена на укладення договору найму.
Згідно частини другої статті 35 ГПК факти, встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори), за винятком встановлених рішенням третейського суду, під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.
Як вбачається з рішення Господарського суду АР Крим від 16.11.2010р. у справі №5002-32/4560-2010, відповідно до свідоцтва про право власності на нерухоме майно, виданого Виконавчим комітетом сімферопольської міської ради ОСОБА_4 є власником нежитлових приміщень площею 118м.кв., розташованих за адресою: АДРЕСА_5 (а.с.60)
Договором оренди нерухомого майна від 15.08.2009р., укладеним між ОСОБА_4 та суб'єктом підприємницької діяльності - ОСОБА_1, останній прийняв у платне користування приміщення, площею 118м.кв., розташовані за адресою: АДРЕСА_5 (а.с.59).
Пунктом 7.2. зазначеного Договору, відповідач наділений правом здавати об'єкт оренди або його складові частини в суборенду.
Відповідно до Договору дарування нежитлових приміщень від 12.03.2009р., посвідченого приватним нотаріусом Сімферопольського міського нотаріального округу ОСОБА_5, ОСОБА_6 належить право власності на нежитлові приміщення загальною площею 57,4 м.кв., розташованих за адресою: АДРЕСА_5.
Договором оренди нерухомого майна від 15.07.2009р., укладеним між ОСОБА_6 та суб'єктом підприємницької діяльності - ОСОБА_1 (відповідачем), останній прийняв у платне користування приміщення, площею 57,4 м.кв., розташовані за адресою: АДРЕСА_5 (а.с.61).
Пунктом 7.2 Договору від 15.07.2009р., відповідач наділений правом здавати об'єкт оренди або його складові частини в суборенду.
В процесі розгляду справи №5002-32/4560-2010 судом встановлено, що договір від 16.11.2009р., укладений між фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_3 є договором піднайму.
Таким чином, вже в процесі розгляду справи №5002-32/4560-2010 було встановлено право відповідача передавати орендоване приміщення у суборенду.
Крім того, рішенням Господарського суду АРК від 16.11.2010р. були відхилені інші доводи позивача стосовно недійсності укладеного між ним та відповідачем договору від 16 листопада 2009 року.
Вищевказане рішення Господарського суду АРК залишено без змін постановою Севастопольського апеляційного господарського суду від 31.01.2011р.
Відповідно до ст. 32 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.
Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування (ст. 34 ГПК України).
Інших доводів на підтвердження недійсності договору від 16.11.2009р. позивачем не надано.
Таким чином, суд приходить до висновку, що укладений між сторонами договір оренди об'єкту нерухомості від 16.11.2009р. відповідає чинному законодавству та підстав для визнання його недійсним у суду не має, у зв'язку з чим у задоволенні позову слід відмовити.
Клопотання позивача про зупинення виконавчого провадження у справі №5002-33/3780-2010 задоволенню не підлягає, оскільки вказані дії не передбачені Господарським процесуальним кодексом України.
В судовому засіданні 10.08.2011 р. після повернення з нарадчої кімнати судом була оголошена тільки вступна та резолютивна частини рішення. Повний текст рішення складений та підписаний 15.08.2011 р.
З огляду на викладене та керуючись ст.ст. 82, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. У задоволенні клопотання про зупинення виконавчого провадження у справі №5002-33/3780-2010 відмовити.
2.У позові відмовити.
Суддя Господарського суду
Автономної Республіки Крим Доброрез І.О.