91000, м. Луганськ, пл. Героїв ВВВ, 3а. Тел. 55-17-32
09.08.11 Справа № 17/81/2011
За позовом Фізичної особи -підприємця ОСОБА_1, м. Луганськ
до Товариства з обмеженою відповідальністю “ТД ЛУГА ПЛЮС”, м. Луганськ
про стягнення 54500 грн. 00 коп.
Суддя Фонова О.С.
в присутності представників сторін:
від позивача -ОСОБА_2, довіреність № 1010 від 11.04.2011,
від відповідача -не прибув;
Суть спору: позивачем заявлено вимогу про стягнення з відповідача 54500,00 грн. на відшкодування вартості виконаного за нікчемним правочином.
Від представника позивача надійшло клопотання про стягнення вартості оренди автотранспорту БАТ на базі Т-55
Відповідач витребувані судом документи не надав, явку повноважних та компетентних представників у судові засідання 16.06.2011, 04.07.2011, 11.0.2011, не забезпечив, хоча належним чином був повідомлений про час та місце їх проведення, про що свідчить відповідний штамп суду з відміткою про відправку документу на звороті примірника всіх ухвал суду, який містить вихідний реєстраційний номер, загальну кількість відправлених примірників ухвали, дату відправки, підпис працівника суду, яким вона здійснена.
Як зазначив Вищий господарський суд України в Інформаційному листі від 13.08.2008 №01-8/482 Про деякі питання застосування норм господарського процесуального кодексу України (п. 19)… дана відмітка, за умови, що її оформлено відповідно до вимог п. 3.5.11 Інструкції з діловодства в господарських судах України, затв. наказом ВГСУ від 10.12.2002 № 75 (з подальшими змінами), є підтвердженням належного надсилання копій процесуального документа сторонам та іншим учасникам судового процесу.
Статтею 18 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців»передбачено, якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін. Якщо такі відомості, є недостовірними і були внесені до нього, то третя особа може посилатися на них у спорі як на достовірні. Третя особа не може посилатися на них у спорі у разі, якщо вона знала або могла знати про те, що такі відомості є недостовірними. Якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб -підприємців, не були до нього внесені, вони не можуть бути використані в спорі з третьою особою, крім випадків, коли третя особа знала або могла знати ці відомості.
До повноважень суду не віднесено встановлення фактичного місцезнаходження учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому відповідні процесуальні документи надсилались згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи, а також згідно відомостей, що містяться у довідці з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб -підприємців, станом на час розгляду справи.
Про поважні причини неявки в судове засідання представника відповідача суд не повідомлений. Клопотань про відкладення розгляду справи від відповідача не надходило.
З огляду на вищевказане, відповідно до ст. 75 ГПК України справа розглядається за наявними в ній матеріалами.
Дослідивши обставини справи, витребувані судом та надані сторонами докази на підтвердження своїх доводів, заслухавши пояснення представників сторін, що прибули у судове засідання, суд
Між Фізичною особою - підприємцем ОСОБА_1 (позивач у справі), як Орендодавцем, та Товариства з обмеженою відповідальністю “ТД ЛУГА ПЛЮС” (відповідач у справі), як Орендарем, було підписано договір оренди транспортного засобу № 33 від 27.08.2008 (далі -Договір), згідно з яким відповідачу було передано в оренду автотранспорт БАТ на базі Т-55 ЯОЗ МТ 152, що підтверджується актом виконаних робіт від 16.12.2008.
Згідно пункту 4.1 Договору, розмір орендної плати був визначений сторонами на рівні 15000,00 грн. на місяць.
Як встановлено пунктом 4.2 Договору, орендна плата повинна сплачуватися готівкою через касу підприємця або у безготівковому вигляді на його рахунок не пізніше 3 числа кожного місяця.
Рішенням господарського суду Луганської області від 26.04.2011 у справі №9/42/2011 за позовом Фізичної особи -підприємця ОСОБА_1, м. Луганськ до Товариства з обмеженою відповідальністю “ТД ЛУГА ПЛЮС” про стягнення орендної плати в сумі 54500,00 грн., інфляційних збитків -16058,00 грн. та 3% річних -3824,64 грн. за договором оренди № 33 від 27.08.2008., у задоволенні позову було відмовлено з причин нікчемності договору оренди транспортного засобу.
У зв'язку з зазначеним, позивач звернувся з позовом про застосування правових наслідків недійсності нікчемного правочину -Договору, у вигляді двосторонньої реституції та стягнення з відповідача на користь позивача вартості наданих послуг за період з 27.08.2008 по 16.12.2008 у сумі 54500,00 грн.
На підтвердження факту виконання умов Договору позивач надав до справи акт виконаних робіт від 16.12.2008, підписаний сторонами та скріплений їх печатками. (а.с.38).
Позивач, зазначає, що відповідач взагалі не сплачував вартість оренди транспортного засобу, у зв'язку з чим вартість несплачених наданих послуг складає 54500,00 грн.
Відповідач не скористався наданим йому правом на судовий захист, обставин, на які посилається позивач в обґрунтування своїх позовних вимог не спростував.
Встановивши фактичні обставини справи, оцінивши доводи сторін та надані ними докази, суд дійшов висновку про наступне.
Стаття 129 Конституції України відносить до основних засад судочинства змагальність сторін, яка, зокрема, проявляється в тому, що, як зазначається в частині 1 статті 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Статтею 34 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтвердженні певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
З урахуванням вимог ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, суд оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом, дійшов висновку про те, що господарським судом у справі № 9/42/2011 встановлено факт нікчемності Договору, з огляду на приписи прямих норм -частини 1 статті 220 та статті 799 ЦК України.
Так, згідно із частиною 2 статті 215 Цивільного кодексу України, недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.
Відповідно до ч. 2 ст. 215 ЦК нікчемний правочин є недійсним через його невідповідність вимогам законодавства. Такий правочин недійсний з моменту його вчинення незалежно від того, чи визнав його таким суд.
Загальними положеннями про найм (оренду), які містяться у частині 3 статті 760 Цивільного кодексу України визначено, що особливості найму окремих видів майна встановлюються цим Кодексом та іншим законом.
Положеннями частини 2 статті 799 Цивільного кодексу України закріплено, що договір найму транспортного засобу за участю фізичної особи підлягає нотаріальному посвідченню.
Відповідно до частини 1 статті 220 Цивільного кодексу України у разі недодержання сторонами вимоги закону про нотаріальне посвідчення договору такий договір є нікчемним. Такий договір не тягне виникнення правових наслідків відповідно до статей 215, 216 Цивільного кодексу України, окрім пов'язаних з його недійсністю.
Суд, шляхом оцінки всіх доказів у справі дійшов висновку, що в частині з'ясування факту нікчемності правочину має місце преюдиція у вигляді рішення у справі № 9/42/2011, оскільки у відповідності до ст. 35 ГПК України факти, встановлені рішенням господарського суду під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.
Статтею 216 ЦК України встановлені правові наслідки недійсності правочину, зокрема, вказано, що недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю.
У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.
Так, на підтвердження вартості наданої послуги з оренди транспортного автотранспорту БАТ на базі Т-55 ЯОЗ МТ 152 позивачем надано цінову довідку з Луганської регіональної торгово-промислової палати № 709 від 22.07.2011 про те, що ринкова вартість оренди бульдозера ДТ-75 на внутрішньому ринку України станом на 22.07.2011 може складати 171,90 грн. на годину. Однак, даний доказ не є належним, оскільки підтверджує вартість оренди не автотранспорту БАТ на базі Т-55, а бульдозеру ДТ-75, що є іншим транспортним засобом.
Також, на підтвердження вартості наданої послуги з оренди транспортного автотранспорту БАТ на базі Т-55 ЯОЗ МТ 152 позивачем надано висновок суб'єкта оціночної діяльності ТОВ „ЛУНІГ” про встановлення вартості оренди шляхопровідника БАТ-М на базі танку Т-55, згідно якого станом на 04.08.2011 вартість оренди вказаного автотранспорту складає 2000,00 грн. на день.
Право на здійснення оціночної діяльності ТОВ „ЛУНІГ” підтверджується сертифікатом № 8158/08 від 26.12.2008, в якому зазначені напрями оцінки майна, щодо яких дозволена практична оціночна діяльність, зокрема, оцінка майнових прав та нематеріальних активів.
Оскільки між сторонами був підписаний акт виконаних робіт від 16.12.2008 підписаний сторонами та скріплений їх печатками, в якому визначений період користування транспортним засобом -з 27.08.2008 по 16.12.2008, тобто майже 3,5 місяці, та враховуючи вартість користування за 1 день у сумі 2000,00 грн. на момент відшкодування, суд дійшов висновку, що вартість користування складає значно більше ніж заявлено у позові, однак, позивачем подано клопотання про стягнення вартості користування в межах раніше заявленої суми, тому суд дійшов висновку про задоволення позову в заявленій сумі -54500,00 грн.
З огляду на вищевказане, позов слід задовольнити в повному обсязі з віднесенням судових витрат на відповідача, згідно зі статтею 49 ГПК України.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 33-35, 43, 44, 49, 75, 82, 84, 85 ГПК України, суд
1. Позов задовольнити.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю “ТД ЛУГА ПЛЮС”, м. Луганськ, вул. Луначарського, буд. 60а, кв. 14, ідентифікаційний код 35024308 на користь Фізичної особи -підприємця ОСОБА_1, АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1, 54500,00 грн. вартості послуг, отриманих за нікчемним правочином, державне мито в сумі 545,00 грн., витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 236,00 грн., видати наказ.
У судовому засіданні оголошено лише вступну і резолютивну частини рішення.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення 10-денного строку з дня його підписання.
Повне рішення складено: 15.08.2011.
Суддя О.С. Фонова