01032, м. Київ, вул. Комінтерну, 16 тел. 235-24-26
"09" серпня 2011 р. Справа № 10/130-11
Господарський суд Київської області в складі:
головуючого судді Привалова А.І.
при секретарі Худолій А.С.
розглянувши справу № 10/130-11
за позовом приватного підприємства «Кабаре Груп», м. Біла Церква;
до Білоцерківської міської ради Київської області, м. Біла Церква;
про визнання права власності на нежитлову будівлю
Представники сторін:
від позивача: ОСОБА_1, договір від 25.05.2011р. б/н;
від відповідача: не з'явився.
обставини справи:
До Господарського суду Київської області звернулась з позовом приватне підприємство «Кабаре Груп»(надалі -позивач) до Білоцерківської міської ради Київської області (надалі -відповідач) про визнання права власності на нежитлову будівлю.
Позивні вимоги обґрунтовані тим, що позивачем, на підстав Договору купівлі-продажу від 27.11.2009р., було придбано у власність комплекс, а саме: літ. «А»- нежитлова будівля, загальною площею 461,5 кв.м., літ. «Б»- павільйон, замощення 1-3, огорожа 4,7, підпорна стінка 5, що знаходяться за адресою в м. Біла Церква, бул. 50-річчя Перемоги, 13. Зазначені нежитлові будівлі, розміщені на земельній ділянці площею 0,3384 га, яка знаходиться у власності підприємства, згідно з Договором купівлі -продажу земельної ділянки від 01.12.2009р. та Державним актом на право власності на земельну ділянку, серії ЯЖ№9410528.
Оскільки площа нежитлової будівлі для використання за цільовим призначенням була недостатня, у 2010 році позивач без отримання відповідного дозволу здійснив добудову до нежитлової будівлі площею 523,6 кв.м, внаслідок чого площа нежитлової будівлі збільшилась до 985,10 кв.м., що підтверджується технічним паспортом КП КОР «Білоцерківське міжміське бюро технічної інвентаризації». Оскільки самочинне будівництво нежитлової будівлі проведено на земельній ділянці, яка належить на праві власності позивачу та не порушує прав та обов'язки третіх осіб, останній просить суд визнати за ним право власності на нежитлову будівлю, позначену на технічній документації літерою «А», загальною площею 985,10 кв.м., яка розміщена по бульвару 50 -річчя Перемоги, буд. №13 в місті Біла Церква, Київської області.
Ухвалою від 28.07.2011р. суд порушив провадження у справі № 10/130-11 та призначив її розгляд на 09.08.2011р.
Присутній у судовому засіданні 09.08.2010р. представник позивача позовні вимоги підтримав в повному обсязі та надав документи, витребувані судом.
Представник відповідача в судове засідання 09.08.2011р. не з'явився. Проте, через канцелярію господарського суду від відповідача надійшли витребувані судом документи та клопотання вирішити спір по суті на розсуд суду за відсутності представника Білоцерківської міської ради.
Дослідивши матеріали справи, враховуючи клопотання відповідача, господарський суд вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами, відповідно до ст. 75 ГПК України, яких достаньо для винесення рішення по суті спору.
Відповідно до ст. 85 ГПК України, у судовому засіданні була оголошена вступна та резолютивна частини рішення.
Розглянувши подані позивачем документи і матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, що мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд Київської області, -
27.11.2009р. між приватним підприємством «Прима-Вест»(за договором -продавець) та між приватним підприємством «Кабаре Груп»(за договором -покупець) був укладений Договір купівлі-продажу, який нотаріально посвідчений та зареєстрований в реєстрі за № 2685. Зазначений договір зареєстрований КП КОР «Білоцерківське міжміське бюро технічної інвентаризації»в електронному реєстрі прав власності на нерухоме майно 15.12.2009р.
Відповідно до умов договору купівлі-продажу, позивач придбав у власність комплекс, а саме : літ. «А»- нежитлова будівля, загальною площею 461,5 кв.м., літ. «Б»- павільйон, замощення 1-3, огорожа 4,7, підпорна стінка 5, що знаходиться у м. Біла Церква Київської області по бул. 50- річчя Перемоги, 13.
Нежитлові будівлі, розміщені на земельній ділянці площею 0,3384 га, яка знаходиться у власності позивача, що підтверджується Договором купівлі-продажу земельної ділянки від 01.12.2009р. та Державним актом на право власності на земельну ділянку, серії ЯЖ № 9410528.
Як встановлено судом, позивач без отримання дозволу господарським способом здійснив добудову до нежитлової будівлі, внаслідок чого площа останньої стала 985,10 кв.м., що підтверджується технічним паспортом, складеним КП КОР «Білоцерківське міжміське бюро технічної інвентаризації».
На замовлення позивача державним науково-дослідним та проектно-вишукувальним інститутом «НДІпроектреконструкція», що діє на підставі Ліцензії серії АВ № 490061, виданої Державною архітектурно-будівельною інспекцією 28.08.20098р., в особі Білоцерківського філіалу було проведено обстеження та наданий Висновок про загальних технічний стан будівельних конструкцій та інженерних мереж нежитлової будівлі по бул. 50-річчя Перемоги, 13 в м. Біла Церква Київської області, відповідно до розділу 5 якого, загальний технічний стан конструктивних елементів нежитлової будівлі оцінюється як добрий, приміщення будівлі відповідають нормативним, санітарним та протипожежним вимогам і придатні для подальшої експлуатації за цільовим призначенням.
Крім того, відповідно до листа управлінням містобудування та архітектури Білоцерківської міської ради №15/504 від 05.08.2011р. самочинна прибудова до будівлі повністю знаходиться на земельній ділянці, що належить ПП «Кабаре Груп»та не порушує меж червоних ліній.
Отже, з матеріалів справи вбачається, що будівництво спірного нерухомого майна здійснено позивачем без належно затвердженого проекту та відповідного дозволу на виконання будівельних робіт, а тому суд дійшов висновку, що воно є самочинним будівництвом.
Проте, згідно статті 15 Цивільного кодексу України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.
Стаття 16 Цивільного кодексу України зазначає, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Частина 2 зазначеної статті визначає способи захисту цивільних прав та інтересів, одними з яких є визнання права та примусове виконання обов'язку в натурі.
Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.
Відповідно до ст. 331 Цивільного Кодексу України, право власності на нову річ, яка виготовлена (створена) особою, набувається нею, якщо інше не встановлено договором або законом.
Особа, яка виготовила (створила) річ зі своїх матеріалів на підставі договору, є власником цієї речі.
Право власності на новостворене нерухоме майно (житлові будинки, будівлі, споруди тощо) виникає з моменту завершення будівництва (створення майна).
Якщо договором або законом передбачено прийняття нерухомого майна до експлуатації, право власності виникає з моменту його прийняття до експлуатації.
Якщо право власності на нерухоме майно відповідно до закону підлягає державній реєстрації, право власності виникає з моменту державної реєстрації.
Статтею 376 цього ж Кодексу передбачено, що житловий будинок, будівля, споруда, інше нерухоме майно вважаються самочинним будівництвом, якщо вони збудовані або будуються на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без належного дозволу чи належно затвердженого проекту, або з істотними порушеннями будівельних норм і правил.
Право власності на самочинно збудоване нерухоме майно може бути за рішенням суду визнане за особою, яка здійснила самочинне будівництво на земельній ділянці, що не була їй відведена для цієї мети, за умови надання земельної ділянки у встановленому порядку особі під уже збудоване нерухоме майно.
На вимогу власника (користувача) земельної ділянки суд може визнати за ним право власності на нерухоме майно, яке самочинно збудоване на ній, якщо це не порушує права інших осіб.
Відповідно до ст. 375 Цивільного кодексу України, власник земельної ділянки має право зводити на ній будівлі та споруди, створювати закриті водойми, здійснювати перебудову, а також дозволяти будівництво на своїй ділянці іншим особам. Власник земельної ділянки набуває право власності на зведені ним будівлі, споруди та інше нерухоме майно. На вимогу власника (користувача) земельної ділянки суд може визнати за ним право власності на нерухоме майно, яке самочинно збудоване на ній, якщо це не порушує права інших осіб.
З аналізу вказаних норм вбачається, що право власності на самочинне будівництво може бути визнано в судовому порядку лише в тому випадку, якщо особа, яка здійснила таке будівництво, отримала чи отримає в установленому законом порядку земельну ділянку, розташовану під збудованим нерухомим майном такого призначення, яке передбачає можливість будівництва на ній відповідного об'єкту.
У процесі розгляду справи судом встановлено, що спірна нежитлова будівля є самочинним будівництвом, що здійснив позивач, проте, яка відповідає вимогам ДБН, пожежним, санітарним, містобудівельним нормам. Самочинно реконструйована і збудована нежитлова будівля, знаходиться на земельній ділянці, що перебуває у власності позивача.
В процесі розгляду справи судом не встановлено доказів того, що визнання права власності на самочинно збудоване нерухоме майно за позивачем, може порушити права та інтереси інших осіб. Такі докази не надано і учасниками судового процесу.
Право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше право не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом (ст. 328 ЦК України).
Відповідно до ст. 147 Господарського кодексу України, майнові права суб'єктів господарювання захищаються законом.
Беручи до уваги вищенаведені обставини, суд вважає, що позовні вимоги ґрунтуються на вимогах чинного законодавства України, підтверджуються належними та допустимими доказами, наявними в матеріалах справи, а тому підлягають задоволенню.
Враховуючи те, що в діях відповідача відсутні ознаки неправомірності та позивачем не заявлялись вимоги про відшкодування судових витрат за рахунок відповідача, тому витрати по сплаті державного мита та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, відповідно до ч. 2 ст. 49 ГПК України, покладаються на позивача.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -
1. Позов задовольнити повністю.
2. Визнати право власності за приватним підприємством «Кабаре Груп» (09100, Київська область, м. Біла Церква, бул. 50-річчя Перемоги, 13-а; код ЄДРПОУ 36822699) на нерухоме майно, а саме на нежитлову будівлю, позначену на технічній документації літерою «А», загальною площею 985,10 кв. м., яка розміщена по бульвару 50-річчя Перемоги, буд. №13 в місті Біла Церква, Київської області.
Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття, оформленого відповідно до вимог ст. 84 Господарського процесуального кодексу України.
Суддя А.І. Привалов
Дата підписання повного тексту рішення -11.08.2011 р.