01032, м. Київ, вул. Комінтерну, 16 тел. 235-24-26
"17" травня 2011 р. Справа № 8/055-11
Господарський суд Київської області в складі судді Скутельника П.Ф., при секретарі Каплі А.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом приватного підприємства “ЗЕВС”, ідентифікаційний код: 31578034, місцезнаходження: 83102, м. Донецьк, вул. Куйбишева, 73,
до відповідача: фізична особа-підприємець Гаврильченко Тетяна Григорівна, ідентифікаційний код: НОМЕР_1 місцезнаходження: АДРЕСА_1,
про стягнення заборгованості
за участю представників сторін
від позивача: ОСОБА_1, який діє на підставі довіреності від 08.07.2008 року;
від відповідача: не з'явився, -
приватне підприємство “ЗЕВС” (далі за текстом: Позивач) звернулось до господарського суду Київської області з позовною заявою до фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 (далі за текстом: Відповідач) про стягнення заборгованості за Договором поставки від 04.03.2009 року за №К-2826 (далі за текстом: Договір) у вигляді основного боргу у сумі 6441,72 грн. (шість тисяч чотириста сорок одна гривня 72 коп.), штрафу у сумі 644,00 грн. (шістсот сорок чотири гривні 00 коп.) та судових витрат.
Свої вимоги Позивач обґрунтовує неналежним виконанням Відповідачем своїх зобов'язань за Договором, внаслідок чого у Відповідача перед Позивачем виникла заборгованість у вигляді основного боргу у сумі 6441,72 грн. (шість тисяч чотириста сорок одна гривня 72 коп.) та штрафу у сумі 644,00 грн. (шістсот сорок чотири гривні 00 коп.).
Відповідно до ухвали від 30.03.2011 року порушено провадження у справі №8/055-11 та призначено її розгляд на 26.04.2011 року.
26.04.2011 року в судове засідання з'явився Позивач, який частково виконав вимоги ухвали суду від 30.03.2011 року, дав пояснення, позов підтримав та просив задовольнити. Відповідач в судове засідання не з'явився, про причини неявки суд не повідомив будучи повідомленим про день та час розгляду справи, вимоги ухвали суду від 30.03.2011 року не виконав. Ухвалою суду від 26.04.2011 року розгляд справи відкладено на 17.05.2011 року.
17.05.2011 року в судове засідання з'явився Позивач, який частково виконав вимоги ухвали суду від 26.04.2011 року, дав пояснення, позов підтримав та просив задовольнити. Відповідач в судове засідання не з'явився, про причини неявки суд не повідомив будучи повідомленим про день та час розгляду справи, вимоги ухвал суду від 30.03.2011 року та від 26.04.2011 року не виконав. У зв'язку з цим спір розглядався за наявними у справі матеріалами, після дослідження яких та врахування раніше наданих пояснень Позивача, суд видалився до нарадчої кімнати для прийняття рішення у справі, оголошення якого призначено на 17.03.2011 року.
Згідно з роз'ясненнями президії Вищого арбітражного суду України «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України»від 18.07.1997 року за №02-5/289 особи, що беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження по справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною у позовній заяві.
Відповідно до ст.75 Господарського процесуального кодексу України, якщо відзив на позовну заяву і витребувані господарський судом документи не подано, справу може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами.
Враховуючи наданні Позивачем пояснення та матеріали справи, які є достатніми для вирішення спору в даному судовому засіданні, суд вважає за можливе розглянути позов за наявними у справі матеріалами, згідно з вимогами ст. 75 Господарського процесуального кодексу України.
Відповідно до вимог ч. 2 ст. 82 Господарського процесуального кодексу України, рішення приймається господарським судом за результатами оцінки доказів, поданих сторонами та іншими учасниками господарського процесу, а також доказів, які були витребувані господарським судом, у нарадчій кімнаті.
Детально розглянувши матеріали справи, заслухавши Позивача та дослідивши подані докази, господарський суд Київської області, -
відповідно до ч. 1 ст. 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Частиною 1 ст. 193 Господарського кодексу України встановлено, що до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Відповідно до ч. 2 п. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.
Згідно з ч. 7 ст. 179 Господарського кодексу України, господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.
Відповідно до ч. 1 ст. 202 Цивільного кодексу України, правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Згідно п.1, п.2 ст.509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правововідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утримуватися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.
Цивільним кодексом України у ч. 2 ст. 202 закріплено, що правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори).
Відповідно до ч. 1 ст. 655 Цивільного кодексу України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
04.03.2009 року між Позивачем і Відповідачем, з дотриманням вимог ст. 179 Господарського кодексу України та ст.ст. 202, 655 Цивільного кодексу України, був укладений договір поставки від 04.03.2009 року за № К-2826 (далі по тексту: Договір). За наслідками дослідження даного Договору суд приходить до висновку, що останній за своєю правовою природою є договором поставки.
За умовами п.п. 1.1. даного Договору, Позивач зобов'язувався поставляти Відповідачу напої партіями відповідно до замовлень останнього, а Відповідач зобов'язувався приймати і оплачувати такий товар у порядку та на умовах, визначених у Договорі.
Договір у п.п.1.2. передбачає, що найменування, асортимент, кількість та ціна товару визначається за домовленістю сторін і зазначається у видаткових накладних, які є невід'ємною частиною даного Договору. Особа, яка підписує видаткову накладну від імені Покупця (Відповідача), має всі повноваження по узгодженню даних умов (найменування, асортимент, кількість, ціна, а також місце, дата та час поставки).
Відповідно до умов п. 4.1. Договору, ціна на товар вільна. Ціна товару визначається за домовленістю сторін в момент передачі товару і зазначається у видаткових накладних, які є невід'ємною частиною даного Договору.
Згідно із вимогами п.п. 4.2., 4.3. Договору, Покупець (Відповідач) повинен оплачувати отриманий товар на умовах відстрочення платежу на 14 календарних днів з дня прийняття товару Покупцем (Відповідачем) шляхом перерахування коштів на розрахунковий рахунок Постачальника (Позивача).
Згідно зі ст. 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим до виконання сторонами.
Відповідно до ст.193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Не допускається одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.
Цивільний кодекс України в ст. 526 передбачає, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до вимог ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Згідно зі ст. 525 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається.
Судом встановлено, що на виконання вимог Договору в період з 05.03.2009 року по 17.03.2009 року Позивач з дотриманням вимог ст.ст. 526, 530, 629 Цивільного кодексу України передав, а Відповідач прийняв товар на загальну суму 6441,72 грн. (шість тисяч чотириста сорок одна гривня 72 коп.), що підтверджено видатковими накладними від 05.03.2009 року за №1ЗКК003393 та від 17.03.2009 року за №1ЗКК004155, копія яких міститься в матеріалах справи.
Факт отримання Відповідачем товару за вказаним Договором підтверджуються підписом та відбитком печатки Відповідача, який особисто отримав товар у Позивача, на видаткових накладних від 05.03.2009 року за №1ЗКК003393, від 17.03.2009 року за №1ЗКК004155, товарно-транспортних накладних від 05.03.2009 року серії 01АААЩ за №473146, від 17.03.2009 року серії 01АААЩ за № 455501, відомостях про вантаж до товарно-транспортних накладних від 05.03.2009 року серії 01АААЩ за №473146, від 17.03.2009 року серії 01АААЩ за № 455501, податковими накладними від 05.03.2009 року за №3370/02, від 17.03.2009 року за №4132/02, копія яких находиться в матеріалах справи.
Відповідач в порушення вимог п.п.4.1., 4.2., 4.3. Договору, ст. 179 Господарського кодексу України та ст.ст. 202, 655 Цивільного кодексу України, після отримання у Позивача товару не розрахувався з Позивачем за отриманий товар, внаслідок чого у Відповідача перед Позивачем виникла заборгованість за Договором у вигляді основного боргу у сумі 6441,72 грн. (шість тисяч чотириста сорок одна гривня 72 коп.).
За таких обставин у Відповідача перед Позивачем станом на 17.05.2011 року існує заборгованість за Договором у вигляді основного боргу у сумі 6441,72 грн. (шість тисяч чотириста сорок одна гривня 72 коп.).
Наявність заборгованості у Відповідача перед Позивачем за Договором у сумі 6441,72 грн. (шість тисяч чотириста сорок одна гривня 72 коп.) суд вважає доведеним фактом, який підтверджується матеріалами справи та Відповідачем належними і допустимими доказами не спростований. Судом береться до уваги, що доказів повної оплати чи оплати інших частин заборгованості Відповідачем, поставлених Позивачем товарів, за Договором суду не надано.
У зв'язку з цим вимоги Позивача про стягнення основної заборгованості з Відповідача у сумі 6441,72 грн. (шість тисяч чотириста сорок одна гривня 72 коп.) підлягають задоволенню шляхом стягнення з Відповідача на користь Позивача основної заборгованості за Договором у сумі 6441,72 грн. (шість тисяч чотириста сорок одна гривня 72 коп.).
Крім основної суми заборгованості Позивач просить стягнути з Відповідача штраф у сумі 644,00 грн. (шістсот сорок чотири гривні 00 коп.).
Господарський кодекс України у ст. 216 передбачає, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.
У відповідності із ч. 1 ст. 218 Господарського кодексу України, підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.
Крім того, відповідно до ч. 2 ст. 218 Господарського кодексу України, учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. У разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб'єкт господарювання за порушення господарського зобов'язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов'язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності. Не вважаються такими обставинами, зокрема, порушення зобов'язань контрагентами правопорушника, відсутність на ринку потрібних для виконання зобов'язання товарів, відсутність у боржника необхідних коштів.
Відповідно до вимог ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Згідно із ст. 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Господарський кодекс України у ст.230 передбачає застосування до учасника господарських відносин, який неналежно виконав свої зобов'язання, штрафних санкцій.
Відповідно до ст. 231 Господарського кодексу України, штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.
Цивільний кодекс України у ст. 612 передбачає, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. Боржник, який прострочив виконання зобов'язання, відповідає перед кредитором за завдані простроченням збитки і за неможливість виконання, що випадково настала після прострочення. Якщо внаслідок прострочення боржника виконання зобов'язання втратило інтерес для кредитора, він може відмовитися від прийняття виконання і вимагати відшкодування збитків. Прострочення боржника не настає, якщо зобов'язання не може бути виконане внаслідок прострочення кредитора.
Згідно із вимогами п. 7.5. Договору, у випадку затримки оплати більше 30 (тридцяти) календарних днів, Покупець (Відповідач) зобов'язаний додатково до суми боргу сплатити Постачальнику (Позивачу) штраф у розмірі 10% суми боргу.
Цивільний кодекс України у ч. 3 ст. 692 передбачає, що у разі прострочення оплати товару продавець має право вимагати оплати товару та сплати процентів за користування чужими грошовими коштами.
У відповідності із ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
На підставі вищевикладеного суд встановив, що дії Відповідача по не оплаті поставлених Позивачем товарів станом на 17.03.2011 року у сумі 6441,72 грн. (шість тисяч чотириста сорок одна гривня 72 коп.), яка встановлена судом, є порушенням договірних зобов'язань, тому Відповідач вважається таким, що прострочив виконання зобов'язання, тобто не виконав встановлених Договором зобов'язань, внаслідок чого є підстави для стягнення з Відповідача на користь Позивача штрафу у сумі 644,00 грн. (шістсот сорок чотири гривні 00 коп.).
За розрахунком Позивача розмір штрафу становить 644,00 грн. (шістсот сорок чотири гривні 00 коп.).
Перевіркою достовірності та правильності зазначеного розрахунку суд приходить до висновку, що останній являється обґрунтованим та вірним, в зв'язку з тим, що Позивачем суду доведено та Відповідачем не спростовано суму основної заборгованості 6441,72 грн. (шість тисяч чотириста сорок одна гривня 72 коп.) за Договором, в зв'язку з чим суд приходить до висновку, що Відповідач повинен сплатити на користь Позивача відповідно до умов п. 7.5. Договору штраф у сумі 644,00 грн. (шістсот сорок чотири гривні 00 коп.).
Враховуючи несвоєчасну та неповну сплату Відповідачем заборгованості за Договором, керуючись ст.ст. 549, 625, 692 Цивільного кодексу України, ст.ст. 230, 231 Господарського кодексу України та п. 7.5. Договору, суд приходить до висновку щодо обґрунтованості вимог Позивача про стягнення з Відповідача штрафу у сумі 644,00 грн. (шістсот сорок чотири гривні 00 коп.), внаслідок чого ці вимоги Позивача підлягають задоволенню судом в повному обсязі шляхом стягнення з Відповідача на користь Позивача штрафу у сумі 644,00 грн. (шістсот сорок чотири гривні 00 коп.).
Відповідно до вимог ст. 32 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.
Господарський процесуальний кодекс України у ст.36 встановлює, що письмовими доказами є документи і матеріали, які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору.
Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про те, що копії документів, які знаходяться в матеріалах справи та надавались Позивачем суду в якості доказів своєї позиції по справі, є письмовими доказами неналежного виконання Відповідачем зобов'язань, взятих ним, відповідно до Договору.
Згідно зі ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
У судовому засіданні, надані Позивачем докази, не спростовані та Відповідачем по суду не заперечувались.
Також, Позивач просить стягнути на його користь судові витрати у вигляді державного мита у сумі 102,00 грн. (сто дві гривні 00 коп.) та витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у сумі 236,00 грн. (двісті тридцять шість гривень 00 коп.).
Згідно з ч. 2 ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, господарський суд має право покласти на неї державне мито незалежно від результатів вирішення спору.
Відповідно до ч. 5 ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, при частковому задоволенні позову, господарські витрати покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
В результаті вивчення матеріалів справи встановлено, що Позивач довів суду здійснення ним фактично судових витрат у вигляді державного мита у сумі 102,00 грн. (сто дві гривні 00 коп.) та витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у сумі 236,00 грн. (двісті тридцять шість гривень 00 коп.), в зв'язку з чим вимоги Позивача про стягнення з Відповідача судових витрат у вигляді державного мита у сумі 102,00 грн. (сто дві гривні 00 коп.) та витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у сумі 236,00 грн. (двісті тридцять шість гривень 00 коп.) підлягають задоволення в повному обсязі.
Керуючись ст.ст.44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -
1. Позов приватного підприємства “ЗЕВС” до фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 про стягнення заборгованості, - задовольнити повністю.
2. Стягнути з фізичної особи-підприємця ОСОБА_2, ідентифікаційний код: НОМЕР_1 місцезнаходження: АДРЕСА_1, на користь приватного підприємства “ЗЕВС”, ідентифікаційний код: 31578034, місцезнаходження: 83102, м. Донецьк, вул. Куйбишева, 73, борг за Договором поставки від 04.03.2009 року за № К-2826 у вигляді основного боргу у сумі 6441,72 грн. (шість тисяч чотириста сорок одна гривня 72 коп.), штрафу у сумі 644,00 грн. (шістсот сорок чотири гривні 00 коп.), державне мито у сумі 102,00 грн. (сто дві гривні 00 коп.) та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у сумі 236,00 грн. (двісті тридцять шість гривень 00 коп.).
3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Дане рішення господарського суду Київської області набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його належного оформлення і підписання та може бути оскаржено в апеляційному порядку.
Суддя П.Ф. Скутельник
Рішення підписано 17.05.2011 року