01032, м. Київ, вул. Комінтерну, 16 тел. 235-24-26
"04" серпня 2011 р. Справа № 18/050-11
Розглянувши матеріали справи за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Тат -агро», м.Київ
до Товариства з обмеженою відповідальністю «Великоєрчиківське», с.Великі Єрчики
про стягнення 378342,24 грн.
Суддя А.Ю.Кошик
за участю представників сторін:
від позивача: не з"явився
від відповідача: Овчінніков Ю.М.
До Господарського суду Київської області надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю «Тат-агро»(далі -позивач) до Товариства з обмеженою відповідальністю «Великоєрчиківське» (далі -відповідач) про стягнення 178342,24 грн.
Провадження у справі №18/050-11 порушено відповідно до ухвали суду від 26.05.2011 року та призначено справу до розгляду на 07.06.2011 року.
У судовому засіданні 07.06.2011 року представник відповідача подав відзив на позовну заяву, в якому проти позову заперечує. Розгляд справи відкладався на 21.06.2011 року.
Позивач у судове засідання 21.06.2011 року не з'явився, надіслав суду заперечення на відзив відповідача. Розгляд справи відкладався на 19.07.2011 року.
Заслухавши у судовому засіданні пояснення представників сторін, суд дійшов висновку про необхідність відкладення розгляду справи з метою витребування додаткових доказів, необхідних для повного та всебічного вирішення спору.
Крім того, у судовому засіданні 19.07.2011 року представники сторін заявили спільне клопотання про продовження строку розгляду справи, передбаченого ч. 1 ст. 69 ГПК України. Строк розгляду справи, який закінчується 24.07.2011 року, було продовжено до 08.08.2011 року. Розгляд справи відкладався до 04.08.2011 року
В судовому засіданні 04.08.2011 року позивач підтримав позовні вимоги. Відповідач проти позову заперечував, вважаючи вимоги позивача погашеними у зв'язку з зарахуванням зустрічних вимог.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін та дослідивши надані ними докази, судом встановлено.
Згідно домовленості сторін, позивач протягом червня - липня 2009 року поставив відповідачу засоби захисту рослин та насіння с/г культур (кукурудзи, соняшнику) на загальну суму 378 342,24 грн.
Факт поставки позивачем зазначеного товару та прийняття такого товару відповідачем підтверджується:
- видатковою накладною №РН-00239/2 від 01.06.2009 року на суму 83 583,12 грн. на підставі довіреності на отримання товарно-матеріальних цінностей серії ЯПЛ №484595 від 20.05.2009 року;
- видатковою накладною №РН-00239/3 від 01.06.2009 року на суму 68 019, 60 грн. на підставі довіреності серії ЯПЛ №484591 від 29.05.2009 року;
- видатковою накладною №РН-00265 від 09.06.2009 року на суму 12 234,24 грн. на підставі довіреності серії ЯПЛ №484599 від 09.06.2009 року;
- видатковою накладною №РН-00291 від 16.06.2009 року на суму 155 014,80 грн. на підставі довіреності серії ЯПЛ №484599 від 09.06.2009 року;
- видатковою накладною №РН-00317 від 01.07.2009 року на суму 59 490,48 грн. на підставі довіреності серії ЯПЛ №484600 від 26.06.2009 року.
Як вбачається з наданих позивачем документів, поставлений товар був отриманий відповідачем в повному обсязі без претензій щодо якості чи кількості поставленого товару.
Крім того, факт поставки товару відповідачем не заперечено та не спростовано.
Оскільки, поставка товару відбувалась згідно усної домовленості сторін, строк оплати товару не визначався, позивач 11.04.2011 року надіслав на адресу відповідача в порядку ч. 2 ст. 530 Цивільного кодексу України вимогу про оплату отриманого товару в семиденний строк.
Однак, як стверджує позивач, відповідач своєчасно та в повному обсязі свої зобов'язання з оплати триманого товару не виконав, у зв'язку з чим, його заборгованість на момент звернення до суду з даним позовом складає 378342,24 грн.
Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу, зокрема, з правочинів.
Згідно з ч. 2 ст. 205 Цивільного кодексу України правочин, для якого законом не встановлена обов'язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків.
Згідно зі ст. 207 Цивільного кодексу України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони.
Згідно ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Відповідно до ст. 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Таким чином, враховуючи, що сторони вчинили зустрічні юридично значимі дії по передачі товару та його прийняттю, між ним виникли відносини щодо купівлі-продажу.
Відповідно до ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару
З огляду на норму ч. 2 ст. 642 Цивільного кодексу України якщо особа, яка одержала пропозицію укласти договір, у межах строку для відповіді вчинила дію відповідно до вказаних у пропозиції умов договору (відвантажила товари, надала послуги, виконала роботи, сплатила відповідну суму грошей тощо), яка засвідчує її бажання укласти договір, ця дія є прийняттям пропозиції, якщо інше не вказане в пропозиції укласти договір або не встановлено законом.
Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до ч.1 ст. 202 Господарського кодексу України, ст. 599 Цивільного кодексу України зобов'язання, зокрема, припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Стаття 525 Цивільного кодексу України передбачено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Приписами статті 530 Цивільного кодексу України передбачено, що, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.
Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Частиною 1 статті 612 Цивільного кодексу України визначено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Таким чином, судом встановлено зобов'язання відповідача оплатити поставлений позивачем товар на суму 378342,24 грн.
Відповідач, заперечуючи проти позову, посилається на відсутність спірної заборгованості перед позивачем у зв'язку з її погашенням шляхом зустрічного зарахування вимог. Зокрема, відповідач н підставі Договору купівлі-продажу від 12.07.2009 року н підставі довіреності № 197/1 від 27.07.2009 року за видатковою накладною № РН-026/10 від 27.07.2009 року поставив позивачу 123.020 тон пшениці на суму 104566,51 грн. та на підставі Договору купівлі-продажу від 12.07.2009 року за видатковою накладною № РН-026/1 від 29.07.2009 року передав у власність позивача гірчицю в кількості 88.280 тон на суму 397273,49 грн. (з яких було повернуто гірчицю на суму 103337,76 грн.).
У зв'язку з викладеним, відповідач вважає, що станом на 22.12.009 року заборгованість перед позивачем відсутня, що підтверджується Актом звірки розрахунків станом на 22.12.2009 року.
Позивач в своїх поясненнях на відзив заперечує факт погашення відповідачем заборгованості шляхом зарахування, вважає, що акт звірки розрахунків не може вважатись належним доказом зарахування зустрічних однорідних вимог в розумінні ст. 601 Цивільного кодексу України.
В своїх поясненнях відповідач наполягає на факті зарахування зустрічних однорідних вимог з позивачем саме згідно акту звірки розрахунків від 22.12.2009 року. При цьому, посилається на усну домовленість сторін щодо зарахування, яке засвідчено відповідним актом звірки.
Дослідивши заперечення відповідача та відповідні пояснення позивача, судом встановлено, що з наданого відповідачем Акту звірки взаєморозрахунків від 22.12.2009 року не можливо встановити на підставі яких первинних документів виникла заборгованість, яка погашалась зарахуванням.
Акт звірки розрахунків не є первинним бухгалтерським документом і не породжує правових наслідків, а відтак не може підтверджувати юридичного факту щодо проведення заліку зустрічних вимог.
Крім того, суд враховує, що з огляду на норму ст. 601 Цивільного кодексу України, зобов'язання припиняється зарахуванням зустрічних однорідних вимог, строк виконання яких настав, а також вимог, строк виконання яких не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги. Зарахування зустрічних вимог може здійснюватися за заявою однієї із сторін.
У зв'язку з чим, суд в ухвалі від 19.07.2011 року зобов'язував відповідача надати письмові пояснення за яких обставин та в якій (визначеній законом) формі було досягнуто домовленості про зарахування зустрічних однорідних вимог; надати суду докази (на виконання ч. 2 ст. 601 Цивільного кодексу України) про звернення до позивача з заявою про зарахування вимог (надати заяву для огляду суду та докази направлення такої заяви позивачу); у разі відсутності заяви, надати докази погодження іншим шляхом зарахування зустрічних вимог наведених у відзиві.
Відповідач не надав суду належних доказів погодження зарахування з позивачем зустрічних однорідних вимог, на які йдеться посилання у відзиві. В ході розгляду спору відповідач не надав заяви про зарахування зустрічних однорідних вимог з позивачем.
Таким чином, виходячи зі встановлених судом обставин, позивачем доведено заборгованість відповідача з оплати поставленого товару, стан розрахунків між сторонами за зобов'язаннями, на які відповідач посилається у відзиві, не є предметом розгляду в даній справі. В разі встановлення заборгованості, сторони не позбавлені можливості провести зарахування зустрічних однорідних вимг в установленому законодавством порядку.
Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підстави своїх вимог і заперечень.
Проаналізувавши вищезазначені норми чинного законодавства України, повно та всебічно розглянувши матеріали справи господарський суд дійшов висновку, що позовні вимоги позивачем доведені, відповідачем не спростовані, тому підлягають задоволенню в повному обсязі.
Витрати по оплаті державного мита та витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу згідно ст. 49 Господарського процесуального кодексу України покладаються на відповідача.
Керуючись ст. ст. 33, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд Київської області, -
вирішив:
1. Позовні вимоги задовольнити повністю.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ВЕЛИКОЄРЧИКІВСЬКЕ»(09024, Київська обл., Сквирський р-н, с. Великі Єрчики, вул. Коноплястого, 7, код ЄДРПОУ 03754082) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ТАТ-АГРО»(03187, м. Київ, вул. Глушкова, 12, кВ. 5, код ЄДРПОУ 33294293) 378 342,24 (триста сімдесят вісім тисяч триста сорок дві) грн. основного боргу, 3783,45 (три тисячі сімсот вісімдесят три) грн. витрат по сплаті державного мита та 236 (двісті тридцять шість) грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
Наказ видати після набрання судовим рішенням законної сили.
Суддя Кошик А. Ю.