01032, м. Київ, вул. Комінтерну, 16 тел. 235-24-26
"04" серпня 2011 р. Справа № 26/079-11
Господарський суд Київської області у складі судді Лилака Т.Д., розглянувши справу за позовом Прокурора м. Біла Церква в інтересах держави в особі Київської обласної ради, м. Київ до Басейнового управління водних ресурсів р. Рось, м. Біла Церква, Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, Вінницька обл., Погребищенський р-н, м. Погребище про визнання договору удаваним та недійсним за участю представників позивача -не з'явилися, відповідача-1 - ОСОБА_2, довіреність № 242 від 30.06.2011 року, відповідача-2 ? ОСОБА_1, ОСОБА_3, договір № б/н від 17.06.2011 року, прокуратури ? не з'явилися,
У травні 2011 року Прокурор м. Біла Церква в інтересах держави в особі Київської обласної ради звернувся до господарського суду Київської області з позовом до Басейнового управління водних ресурсів р. Рось та Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про визнання договору про спільне вирощування риби в ставу №1 с. Селезенівка Сквирського району, Київської області удаваним та визнання його недійсним.
Ухвалою господарського суду Київської області від 31.05.2011 року порушено провадження у справі та призначено справу до розгляду на 16.06.2011 року.
Ухвалою господарського суду Київської області від 16.06.2011 року розгляд справи було відкладено на 30.06.2011 року.
У судовому засіданні 30.06.2011 року відповідач-1 надав відзив на позовну заяву, в якому проти позову заперечував, та просив суд у задоволені позову відмовити.
У судовому засіданні 30.06.2011 року відповідач-2 надав відзив на позовну заяву, в якому проти позову заперечував, та просив суд у задоволені позову відмовити повністю.
Ухвалою господарського суду Київської області від 30.06.2011 року розгляд справи було відкладено на 14.07.2011 року.
У судовому засіданні 14.07.2011 року позивач надав письмові пояснення у справі.
У судовому засіданні 14.07.2011 року представник відповідача-2 надав заяву про застосування позовної давності у даній справі.
У судовому засіданні 14.07.2011 року оголошувалася перерва на 21.07.2011 року.
Ухвалою господарського суду Київської області від 21.07.2011 року розгляд справи було відкладено на 28.07.2011 року.
У судовому засіданні 28.07.2011 року представником відповідача-1 було подано клопотання про продовження строку вирішення спору.
Ухвалою господарського суду Київської області від 28.07.2011 року суд продовжив строк вирішення спору та відклав розгляд справи на 04.08.2011 року.
04.08.2011 року через канцелярію суду Прокурор м. Біла Церква подав заяву про відмову від позову, та просив припинити провадження у справі.
Відповідно до ч. 4, 5 ст. 29 ГПК України Прокурор, який бере участь у справі, несе обов'язки і користується правами сторони, крім права на укладення мирової угоди. Відмова прокурора від поданого ним позову не позбавляє позивача права вимагати вирішення спору по суті.
Згідно п. 6 Роз'яснень Президії Вищого господарського суду України від 22.05.2002 р., N 04-5/570 „Про деякі питання участі прокурора у розгляді справ, підвідомчих господарським судам” відмова прокурора від поданого ним позову не є обов'язковою для позивача, і так само відмова позивача від позову не є обов'язковою для прокурора. У відповідних випадках спір підлягає вирішенню по суті. Лише у разі коли обидва згадані учасники судового процесу - прокурор і позивач - заявили про відмову від позову, суд може припинити провадження зі справи згідно з пунктом 4 частини першої статті 80 ГПК, з урахуванням вимог частини шостої статті 22 ГПК.
Враховуючи викладене, та зважаючи на те, що позивач не заявляв клопотання про відмову від позову, а від позову відмовився тільки прокурор, правові підстави для припинення провадження у справі на підставі п. 4 ст. 80 ГПК України відсутні.
Відповідно до ст. 2 ГПК України господарський суд порушує справи за позовними заявами прокурорів та їх заступників, які звертаються до господарського суду в інтересах держави. Прокурор, який звертається до господарського суду в інтересах держави, в позовній заяві самостійно визначає, в чому полягає порушення інтересів держави, та обґрунтовує необхідність їх захисту, а також вказує орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах.
Із рішення Конституційного Суду України № 3-рп/99 від 8 квітня 1999 року у справі № 1-1/99 (справа про представництво прокуратурою України інтересів держави в арбітражному суді) також вбачається, що "інтереси держави" є оціночним поняттям, прокурор чи його заступник у кожному конкретному випадку самостійно визначає з посиланням на законодавство, на підставі якого подається позов, в чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних або інших інтересів держави, обґрунтовує у позовній заяві необхідність їх захисту та зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах.
Таким чином, прокурор у позовній заяві самостійно визначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах, який набуває статусу позивача у господарській справі. При цьому, прокурор повинен обґрунтувати у чому саме полягають інтереси держави, а також яким чином буде відновлено порушені права та законні інтереси вказаного ним у позові органу в результаті задоволення судом господарського позову.
Предметом даного судового спору є вимоги прокурора про визнання удаваним та недійсним договору про спільне вирощування риби в ставу № 1 с. Селезенівка Сквирського району, Київської області від 21.02.2007 року, укладеного між Білоцерківським міжрайонним управлінням водного господарства, правонаступником якого є Басейнове управління водних ресурсів р. Рось та Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 з метою одержання доходу від вирощеної рибної продукції. У позовній заяві прокурор вказує, що спірним договором було порушено порядок передачі об'єктів водного фонду місцевого значення у користування, так як вбачав у ньому договір оренди. Тобто, прокурором було подано господарський позов з метою захисту інтересів держави, які полягають у відновленні передбаченого законом порядку набуття та здійснення водокористування об'єктами водного фонду.
Положеннями ст.ст. 46-49 Водного кодексу України передбачено, що водокористування може бути загальним та спеціальним. Загальне водокористування здійснюється громадянами для задоволення їх потреб (купання, плавання на човнах, любительське і спортивне рибальство, водопій тварин, забір води з водних об'єктів без застосування споруд або технічних пристроїв та з криниць) безкоштовно, без закріплення водних об'єктів за окремими особами та без надання відповідних дозволів. Спеціальне водокористування - це забір води з водних об'єктів із застосуванням споруд або технічних пристроїв, використання води та скидання забруднюючих речовин у водні об'єкти, включаючи забір води та скидання забруднюючих речовин із зворотними водами із застосуванням каналів. Спеціальне водокористування здійснюється юридичними і фізичними особами насамперед для задоволення питних потреб населення, а також для господарсько-побутових, лікувальних, оздоровчих, сільськогосподарських, промислових, транспортних, енергетичних, рибогосподарських та інших державних і громадських потреб. Спеціальне водокористування здійснюється на підставі дозволу. Дозвіл на спеціальне водокористування видається: державними органами охорони навколишнього природного середовища - у разі використання води водних об'єктів загальнодержавного значення; Радою міністрів Автономної Республіки Крим, обласними, Київською та Севастопольською міськими Радами за погодженням з державними органами охорони навколишнього природного середовища - у разі використання води водних об'єктів місцевого значення.
Із довідки Державного агентства водних ресурсів України № 3055/11-11 від 22.07.2011 року вбачається, що Селезенівський ставок №1 відноситься до об'єктів водного фонду загальнодержавного значення, а тому згідно вказаних вище вимог законодавства, уповноваженим державою органом щодо надання особі дозволів на спеціальне водокористування та укладення договорів оренди такої водойми для риборозведення відноситься до повноважень державних органів охорони навколишнього природного середовища. Разом з тим, звертаючись до господарського суду з позовом в порядку ст. 2 ГПК України, прокурор вказав, що ним захищаються інтереси держави в особі Київської обласної ради.
Таким чином, прокурором було помилково визначено орган, на який державою покладено обов'язок щодо здійснення функцій контролю та управління у спірних правовідносинах. Відтак, прокурором було невірно визначено позивача у даній господарській справі.
Господарський суд повинен оцінювати правильність визначення прокурором органу, на який державою покладено обов'язок щодо здійснення конкретних функцій у правовідносинах, пов'язаних із захистом інтересів держави. У випадках неправильного визначення прокурором (його заступником) позивача, тобто органу, уповноваженого державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах, господарський суд на підставі пункту 1 частини першої статті 63 ГПК повертає таку позовну заяву і додані до неї документи без розгляду. Якщо господарський суд помилково порушив справу за позовом прокурора чи його заступника, в якій неправильно визначено позивача за вимогами про захист інтересів держави, такий позов підлягає залишенню без розгляду відповідно до пункту 1 частини першої статті 81 ГПК України (п. 3 Роз'яснення Вищого господарського суду України від 22.05.2002 р. № 04-5/570 „Про деякі питання участі прокурора у розгляді справ, підвідомчих господарським судам”).
Отже, з огляду на викладене, суд вважає, що позов Прокурора м. Біла Церква в інтересах держави в особі Київської обласної ради до Басейного управління водних ресурсів р. Рось про визнання договору удаваним та недійсним підлягає залишенню без розгляду.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Вищого господарського суду України від 07.12.2009 року у справі № 22/141-09-4212.
Керуючись ст. 22, п. 5 ч.1 ст. 81 Господарського процесуального кодексу України, суд
Позов Прокурора м. Біла Церква в інтересах держави в особі Київської обласної ради до Басейного управління водних ресурсів р. Рось про визнання договору удаваним та недійсним залишити без розгляду.
Суддя Т.Д. Лилак