ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА
01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98
Справа № 55/17705.07.11
Господарський суд міста Києва у складі судді Ягічевої Н.І.,
за участю секретаря Іванова О.В. розглянув у відкритому судовому засіданні справу
за позовною заявою: Товариства з обмеженою відповідальністю “Аллан ПАК”, м. Луганськ
до Відповідача: Відкритого акціонерного товариства «Коровай», м.Київ
про: стягнення заборгованості у розмірі 98 206,03 грн.
за участю уповноважених представників:
від Позивача -ОСОБА_1.(дов. б/н від 06.01.2011р.);
від Відповідача - не з'явився.
Товариство з обмеженою відповідальністю «Аллан ПАК», м.Луганськ (далі -Позивач) звернулось до Господарського суду міста Києва з позовною заявою до Відкритого акціонерного товариства «Коровай», м.Київ (далі -Відповідач) про стягнення суми основного боргу у розмірі 90 000,74 грн., інфляційних нарахувань -5580,00 грн. та 3% річних у сумі -2626,03 грн.
В обґрунтування позовних вимог Позивач посилається на неналежне виконання Відповідачем грошових зобов'язань внаслідок чого утворилась стягувана заборгованість.
В судовому засіданні 20.05.2011р. Позивач надав для залучення до матеріалів справи Витяг з ЄДРПОУ станом на 11.05.2011р. щодо статусу та місцезнаходження Відповідача, підтримав позовні вимоги та просив задовольнити їх у повному обсязі.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 20.05.2011р. розгляд справи відкладено на 16.06.2011р.
В судовому засіданні 16.06.2011р. Позивач надав для залучення до матеріалів справи Акт звіряння взаємних розрахунків станом на 15.06.2011р. підписаний з боку Позивача, Акт звіряння взаємних розрахунків станом на 06.06.2011р. підписаний з боку Позивача, копії банківських виписок.
Крім того, Позивач надав клопотання про продовження строку розгляду справи на 15 днів.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 16.06.2011р. відкладено розгляд справи на 05.07.2011р. та продовжено строк розгляду справи на 15 днів на підставі ст.. 69 Господарського процесуального кодексу України.
В судовому засіданні 05.07.2011р. Позивач надав для залучення до матеріалів справи банківські виписки щодо часткової оплати Відповідачем.
Відповідач у судові засідання не з'являвся, відзиву та доказів сплати заборгованості не надав, хоча належним чином повідомлявся про судові засідання шляхом своєчасного надсилання ухвал за адресою, визначеною за матеріалами справи, а саме за Витягом з ЄДРПОУ щодо статусу та місцезнаходження Відповідача.
Крім того, доказами належного повідомлення Відповідача про час та місце судових засідань є відмітки на поштових повідомленнях про вручення кореспонденції, які містяться в матеріалах справи.
Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною в позовній заяві (роз'яснення Президії Вищого арбітражного суду України від 18.09.97 р. N 02-5/289 із змінами "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України").
Крім того, в інформаційному листі Вищого господарського суду України від 14.08.2007 р. N 01-8/675 "Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у першому півріччі 2007 року" (пункт 15) зазначено, що відповідно до пункту 2 частини другої статті 54 Господарського процесуального кодексу України позовна заява повинна містити, зокрема, місцезнаходження сторін (для юридичних осіб).
Таким чином, судом були вжиті усі належні заходи для повідомлення відповідача про місце, дату та час проведення судового засідання, шляхом надсилання поштової кореспонденції на його юридичну адресу.
Клопотання щодо фіксації судового процесу Позивачем не заявлялось, у зв'язку з чим, розгляд справи здійснювався без застосуванням засобів технічної фіксації судового процесу у відповідності до статті 81-1 ГПК України.
Відповідно до статті 75 Господарського процесуального кодексу України, якщо відзив на позов та витребувані господарським судом документи не подано, справу може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами.
Зважаючи на строки вирішення спору передбачені ст.69 Господарського процесуального кодексу України та на достатність представлених позивачем документів, згідно статті 75 Господарського процесуального кодексу України справа розглянута за наявними у ній матеріалами.
Розглянувши матеріали справи, долучивши до матеріалів справи надані позивачем докази, суд
Між Позивачем (Постачальник) та Відповідачем (Покупець) був укладений Договір поставки № 04002 (надалі-Договір).
Відповідно до п.1.1. Договору Постачальник зобов'язується поставити та передати у власність Покупця плівку термозбіжну, плівку стрейч (далі - продукція), кількість, ціна, вартість продукції обумовлені у специфікаціях, а Покупець прийняти та оплатити її відповідно специфікаціям та виписаних на підставі заявок рахунків, на умовах даного Договору.
Згідно п. 4.1.Договору, ціна на продукцію встановлюється на підставі погоджених сторонами специфікацій, які є невід'ємною частиною договору, та може бути змінена лише за умови взаємної згоди та попереднього погодження з Покупцем, не менш ніж за 15 банківських днів до зміни. Нова специфікація вступає в силу з моменту її підписання сторонами (або в інший строк, вказаний в специфікації), при цьому попередня специфікацію втрачає силу виключно в частині, яка суперечить новій специфікації.
Відповідно до п.4.3. Договору, оплата за поставлену продукцію здійснюється Покупцем з відстроченням 5 календарних днів від дати отримання продукції, відповідно до виставленого рахунку Постачальника та товаросупровідним документам.
Згідно п.4.4 Договору, днем виконання грошового зобов'язання є списання грошових коштів з рахунку Покупця.
Договір вступає в силу з моменту його підписання та діє до 31 грудня 2010року.
На виконання Договору Позивачем було поставлено Відповідачу продукцію на загальну суму 149 199,78 грн., відповідно до Довіреності № 2165 від 23.03.2010р. на отримання товарно-матеріальних цінностей та видаткової накладної № 41 від 23.03.2010р., які містяться в матеріалах справи.
Відповідач за поставлений товар розрахувався частково на загальну суму 59 199,78 грн., що підтверджується банківськими виписками, які містяться в матеріалах справи, в наслідок чого утворилась заборгованість у розмірі 90 000,00 грн.
Проте, Відповідач всупереч умовам Договору заборгованість не оплатив.
За таких обставин та у зв'язку із неналежним виконанням грошових зобов'язань Відповідачем Позивач звернувся до суду з позовом про стягнення заборгованості.
Відповідач процесуальними правами, передбаченими ст. 22 Господарського процесуального кодексу України не скористався, хоча про судові засідання повідомлявся належним чином шляхом своєчасного надсилання ухвал за адресою, визначеною у якості місцезнаходження згідно відомостей Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців.
Дослідивши матеріали справи суд вважає вимоги Позивача до Відповідача такими, що підлягають задоволенню у повному обсягу, враховуючи наступне:
Як вбачається із матеріалів справи, сутність розглядуваного позову полягає у примусовому спонуканні Відповідача до виконання грошових зобов'язань за договором поставки та застосуванні наслідків їх невиконання у вигляді стягнення 3 % річних та інфляційних нарахувань.
Згідно ст.ст. 11, 509 Цивільного кодексу України зобов'язання виникають зокрема з договорів. Аналогічні положення встановлені і в ст.ст. 173-175 Господарського кодексу України.
Беручи до уваги правову природу укладеного договору, кореспондуючі права та обов'язки його сторін, оцінка правомірності заявлених вимог має здійснюватися судом з урахуванням приписів законодавства, які регламентують правовідносини з поставки.
Як встановлено ч.1 ст.265 Господарського кодексу України та ч.1 ст.712 Цивільного кодексу України за поставлену продукцію покупець зобов'язаний сплатити постачальнику певну грошову суму.
В силу приписів ч.6 ст.265 Господарського кодексу України та ч.2 ст.712 Цивільного кодексу України до правовідносин постачання застосовуються норми Цивільного кодексу України про купівлю-продаж, які (ст.655, ч.1 ст.691) також передбачають обов'язок покупця сплатити за придбаний товар певну суму грошових коштів.
Отже, в контексті зазначених норм укладений між Позивачем та Відповідачем договір № 04002 від 04.01.2010 р. є належною підставою для виникнення у останнього грошових зобов'язань, визначених його умовами.
Відповідно до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України та ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання мають виконуватися належним чином відповідно до умов закону, інших правових актів, договору, а за відсутністю таких умов та вимог -відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно ч.1 ст.530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Як встановлено ч.ч.1, 2 ст.692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або законодавством не встановлений інший строк оплати товару.
При цьому, приписи ч.7 ст.193 Господарського кодексу України та ст.525 Цивільного кодексу України встановлюють загальне правило щодо заборони односторонньої відмови від зобов'язання або односторонньої зміни його умов, що кореспондується із вимогами ст. 629 Цивільного кодексу України щодо обов'язковості договору для виконання сторонами.
На виконання Договору Позивачем було поставлено Відповідачу продукцію на загальну суму 149 199,78 грн., відповідно до Довіреності № 2165 від 23.03.2010р. на отримання товарно-матеріальних цінностей та видаткової накладної № 41 від 23.03.2010р., які містяться в матеріалах справи.
Відповідач, всупереч умовам Договору, а саме п.4.3., за поставлений товар розрахувався частково на загальну суму 59 199,78 грн., що підтверджується банківськими виписками, які містяться в матеріалах справи, в наслідок чого утворилась заборгованість у розмірі 90 000,00 грн.
Таке невиконання грошових зобов'язань кваліфікується судом як їх порушення зобов'язання у розумінні ст. 610 Цивільного кодексу України.
За змістом ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання та на вимогу кредитора має сплатити суму боргу, що узгоджується із правами постачальника, передбаченими ч.3 ст.692 Цивільного кодексу України.
Відповідно до ст. 202 Господарського кодексу України та ст.598 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняються виконанням, проведеним належним чином.
Приймаючи до уваги, що наявність заборгованості перед Позивачем за поставлений товар та її розмір, підтверджується матеріалами справи, Відповідачем в порядку ст.ст. 4-3, 33 Господарського процесуального кодексу України не спростована (наявність)/недоведене припинення зобов'язання будь-яким передбаченим законом способом, позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню у повному обсягу -у сумі 90 000,00 грн.
За змістом ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора має сплатити, крім суми боргу, 3% річних та інфляційну індексацію.
Суд, перевіривши арифметичних розрахунок в частині позовних вимог про сплату 3% річних за допомогою відповідної програми системи інформаціно-правового забезпечення „Ліга:ЗАКОН Еліт 8.2.2.”, встановив, що розмір 3% річних, який може бути нарахований протягом періоду, з моменту прострочення по 21.03.2011р. не перевищує заявленого до стягнення розміру, а отже підлягає стягненню у розмірі 2626,03 грн.
Суд, перевіривши арифметичних розрахунок в частині позовних вимог про сплату індексу інфляції, за допомогою відповідної програми системи інформаціно-правового забезпечення „Ліга:ЗАКОН Еліт 8.2.2.” та згідно з Рекомендаціями Верховного Суду України відносно порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ” Лист ВСУ від 03.04.97р. №62-97р, за період моменту прострочення по 21.03.2011р. встановив: що визначений Позивачем індекс інфляції у сумі 5580,00 грн. не перевищує розмір індексації, яка може бути нарахована вказаний період, а отже підлягає стягненню з Відповідача повністю у розмірі 5580,00 грн.
Відповідно до ст.49 Господарського процесуального кодексу України судової витрати покладаються на Відповідача у разі повного задоволення позовних вимог.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 33, 34, 43, 43, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд,
1. Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Аллан-ПАК», м.Луганськ задовольнити повністю.
2. Стягнути з Відкритого акціонерного товариства «Коровай», м.Київ на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Аллан-ПАК», м.Луганськ основну суму боргу у розмірі 90 000,00 грн., інфляційні нарахування у розмірі - 5580,00 грн., 3 % річних у розмірі -2626,03 грн.
Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
3. Стягнути з Відкритого акціонерного товариства «Коровай», м.Київ на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Аллан-ПАК», м.Луганськ державне мито в розмірі 982,06 грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 236,00 грн.
Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
У судовому засіданні 05.07.2011р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Повний текст рішення підписаний 08.07.2011р.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду скарги апеляційним господарським судом.
Суддя Н.І. Ягічева