ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА
01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98
Справа № 2/74
30.06.11
За позовом Публічного акціонерного товариства "Київенерго" в особі Структурного відокремленого підрозділу "Енергозбут Київенерго"
до Товариства з обмеженою відповідальністю «Українська будівельна компанія -Сервіс»
про стягнення заборгованості за спожиту теплову енергію в розмірі 294854,32 грн.
Суддя Домнічева І.О.
Представники:
Від позивача: Фінагіна В.Б.
Від відповідача: Шило Є.П.
Рішення винесено відповідно до ст. 77 Господарського процесуального кодексу України, -
Публічне акціонерне товариство "Київенерго" в особі Структурного відокремленого підрозділу "Енергозбут Київенерго" (позивач) звернулося до господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Українська будівельна компанія -Сервіс»(відповідач) про стягнення заборгованості за спожиту теплову енергію в розмірі 294854,32 грн.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що на виконання вимог договору на постачання теплової енергії у гарячій воді № 1540999 від 20.11.2007 р. позивач поставив відповідачу теплову енергію, проте відповідач грошові зобов'язання по оплаті поставленої енергії виконав не в повному обсязі, в зв'язку з чим виникла заборгованість. Крім того, позивач просить стягнути з відповідача інфляційну складову боргу та 3% річних.
В процесі розгляду справи позивачем було уточнено суму основного боргу, що становить 261443 грн. 41 коп.
Як вбачається з відзиву на позовну заяву, відповідач в цілому не заперечуючи наявність заборгованості за договором, ставить під сумнів в розмір заявленого позивачем боргу.
За таких обставин в судовому засіданні була оголошена перерва та було зобов'язано сторони провести звірку взаєморозрахунків за спожиту теплову енергію за договором № 1540999.
За результатами проведення звірки між сторонами був підписаний акт з звірки, з якого вбачається, що сторони підтвердили наявність заборгованості в сумі 261443,41 грн.
При розгляді матеріалів справи встановлено, що:
Між Публічним акціонерним товариством “Київенерго” в особі Структурного підрозділу “Енергозбут Київенерго”(постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Українська будівельна компанія -Сервіс»(споживач) був укладений договір на постачання теплової енергії в гарячій воді № 1540999 від 20.11.2007 р., відповідно умов якого постачальник зобов'язується виробити та поставити теплову енергію споживачу для потреб опалення та гарячого водопостачання, а споживач зобов'язується отримати її та оплатити відповідно до умов, викладених у даному договорі.
Умови зазначеного договору свідчать про те, що за своєю правовою природою він є договором енергопостачання.
У відповідності до частини 1 статті 275 Господарського кодексу України, за договором енергопостачання підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (далі-енергію) споживачеві (абоненту), який зобов'язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується.
Згідно частини 1 статті 714 Цивільного кодексу України, за договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов'язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов'язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання.
Пунктом 2.1 договору № 1540999 від 20.11.2007 р. визначено, що при виконанні умов даного договору, а також при вирішенні всіх питань, що необумовлені цим договором, сторони зобов'язуються керуватися тарифами, затвердженими Київською міською державною адміністрацією (КМДА), чинним законодавством України, правилами користування тепловою енергією, нормативними актами з питань користування, обліку та взаєморозрахунків за енергоносії.
Згідно з п. 2.2.1 договору постачальник зобов'язується безперебійно постачати теплову енергію у вигляді гарячої води на межу балансової належності із споживачем (додаток 1) для потреб опалення -в період опалювального сезону; для гарячого водопостачання -протягом року, згідно з заявленими споживачем величинами приєднаного теплового навантаження, зазначеними в додатку 1 до даного договору.
Згідно додатка 2 до договору розрахунки за відпущену теплову енергію відповідачу здійснюються на підставі тарифів, встановлених та затверджених Київською міською державною адміністрацією, з 01.01.2011р. затверджені постановою Національної комісії регулювання електроенергетики, які можуть змінюватись в період дії договору.
На підставі п. 9 додатку до договору, відповідач зобов'язаний щомісячно з 12 по 15 число самостійно отримувати у районному відділі тепло збуту табуляграму фактичного споживання теплової енергії за попередній період та акт звірки на початок розрахункового періоду.
Відповідно до п. 10 додатка до Договору сплату за вказаними в п. 2 документами проводити не пізніше 25 числа поточного місяця.
Як вбачається, свої зобов'язання за договором відповідач своєчасно не виконує.
Станом на день прийняття рішення борг відповідача становить 261443,41 грн.
Відповідно до ст. 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Як визначено частиною 1 статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання -відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Відповідно до частини 2 статті 193 Господарського кодексу України зазначено, що кожна сторона повинна вжити заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.
До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог -відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Статтею 525 Цивільного кодексу України встановлено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Частинами 6, 7 статті 276 Господарського кодексу України встановлено, що розрахунки за договорами енергопостачання здійснюються на підставі цін (тарифів), встановлених відповідно до вимог закону. Оплата енергії, що відпускається, здійснюється, як правило, у формі попередньої оплати. За погодженням сторін можуть застосовуватися планові платежі з наступним перерахунком або оплата, що провадиться за фактично відпущену енергію.
Згідно ст. 20 Закону України "Про теплопостачання", тарифи на теплову енергію, реалізація якої здійснюється суб'єктами господарювання, що займають монопольне становище на ринку, є регульованими. Тарифи на виробництво, транспортування та постачання теплової енергії затверджуються органами місцевого самоврядування, крім теплової енергії, що виробляється суб'єктами господарювання, що здійснюють комбіноване виробництво теплової і електричної енергії та/або використовують нетрадиційні та поновлювані джерела енергії, на підставі розрахунків, виконаних теплогенеруючими, теплотранспортуючими та теплопостачальними організаціями за методиками, розробленими центральним органом виконавчої влади у сфері теплопостачання.
Зважаючи на встановлені факти та вимоги вищезазначених правових норм, а також враховуючи, що відповідач спростував наявність боргу, суд приходить до висновку, що позов в частині стягнення основного боргу в розмірі 261443 грн. 41 коп. нормативно та документально доведений, а тому підлягає задоволенню.
Позивач також просить суд стягнути з відповідача 17554,62 грн. інфляційної складової боргу та 5378,68 грн. трьох відсотків річних у зв'язку з неналежним виконанням відповідачем грошового зобов'язання за договором.
Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Враховуючи вказані норми Цивільного кодексу України та здійснивши перевірку наданих позивачем розрахунків розміру трьох відсотків річних та інфляційної складової боргу, суд прийшов до висновку, що вимоги позивача про стягнення з відповідача суми трьох відсотків та суми інфляційної складової боргу обґрунтовані та підлягають задоволенню повністю.
Відповідно до ст. 44 ГПК України, до судових витрат віднесені державне мито, суми, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрати, пов'язані з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплата послуг перекладача, адвоката, витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та інші витрати, пов'язані з розглядом справи.
Відповідно до ст. 49 ГПК України, стороні на користь якої відбулося рішення, господарський суд відшкодовує державне мито за рахунок другої сторони, а також витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
За таких обставин, на відповідача покладаються витрати по сплаті державного мита та на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
Враховуючи викладене та керуючись ст. ст. 49, 82, п. 1-1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України, -
Позовні вимоги задовольнити частково.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Українська будівельна компанія - Сервіс»(м. Київ, проспект Повітрофлотський, 72; код ЄДРПОУ 35076047) на користь Публічного акціонерного товариства “Київенерго” в особі Структурного відокремленого підрозділу “Енергозбут Київенерго” (01001, м. Київ, пл. І. Франка, 5, код ЄДРПОУ 00131305) 261443 (двісті шістдесят одна тисяча чотириста сорок три) грн. 41 коп. - основного боргу, 17554 (сімнадцять тисяч п'ятсот п'ятдесят чотири) грн. 62 коп. - інфляційних, 5378 (п'ять тисяч триста сімдесят вісім) грн. 68 коп. - 3 % річних, 2948 (дві тисячі дев'ятсот сорок вісім) грн. 54 коп. -державного мита та 236,00 грн. (двісті тридцять шість гривень 00 коп.) витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
В решті вимог провадження у справі припинити.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.
Суддя
І.О. Домнічева
Повне рішення складено 04.07.2011р.