83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46
іменем України
18.07.11 р. Справа № 11/100
за позовом: Публічного акціонерного товариства „Нікопольський завод феросплавів”, м. Нікополь
до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю „Авдіївський коксохімічний завод”, м. Авдіїївка
про стягнення 7480,29грн.
Суддя Соболєва С.М.
Представників сторін:
від позивача - не з'явився
від відповідача: ОСОБА_1 - за довіреністю №11/18/39 від 04.05.2011р.
Заявлено позов Публічним акціонерним товариством „Нікопольський завод феросплавів”, м. Нікополь до Товариства з обмеженою відповідальністю „Авдіївський коксохімічний завод”, м. Авдіїївка про стягнення інфляційних витрат в сумі 6086,67грн. та 3% річних в сумі 1393,62грн.
Заявою від 21.06.2011р. (вх.№ 02-41/27954) позивач збільшив розмір позовних вимог, а саме збільшив розмір інфляційних витрат станом на 20.05.2011р. до 6956,20грн. Розглянувши дану заяву суд дійшов висновку, що вона відповідає вимогам ст. 22 ГПК України та підлягає розгляду.
В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на те, що рішенням господарського суду Донецької області від 01 лютого 2011року по справі №34/282 було встановлено факт наявності заборгованості відповідача перед позивачем у розмірі 108690,60грн. та порушення строків виконання грошового зобов'язання. Станом на 20.05.2011р. заборгованість відповідача погашена повністю, однак у період 16.12.2010р. по 20.05.2011р. борг був несплаченим, у зв'язку із чим позивач просить суд стягнути за цей період інфляційні витрати та 3% річних.
Відповідач у відзиві на позовну заяву від 18.07.2011р. (вхід. №02-41/31653) проти позову заперечує та зазначає, що, оскільки вимог щодо стягнення штрафних санкцій позивачем заявлено не було, то і зобов'язань по їх оплаті не виникло. Також позивач просить застосувати строк позовної давності відповідно до ст. 625ЦК України.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника відповідача, господарський суд, встановив :
01 лютого 2011року рішенням господарського суду Донецької області по справі 34/282 з Товариства з обмеженою відповідальністю „Авдіївський коксохімічний завод”, м. Авдіїївка на користь Публічного акціонерного товариства „Нікопольський завод феросплавів”, м. Нікополь було стягнуто борг в сумі 108690,60грн., інфляційні витрати в сумі 14999,30грн. та 3% річних в сумі 5288,62грн. за період прострочення виконання грошових зобов'язань з 03.05.09р. до 15.12.10р.
Сума боргу та штрафні санкції, які були стягнуті з відповідача рішенням господарського суду Донецької області від 01.02.2011р. були оплачені відповідачем у повному обсязі 20.05.2011р., що підтверджується платіжним дорученням №U1453476 від 20.05.2011р. на суму 128978,52грн.
Штрафні санкції, які були заявлені в справі №34/282 та задоволенні у рішенні суду від 01.02.2011р. були розраховані станом на 15.12.2010р. У зв'язку із невиконанням своїх зобов'язань та несплатою суми боргу у розмірі 108690,60грн. у період з 16.12.2010р. по 20.05.2011р. позивач просить суд стягнути за цей період інфляційні витрати в сумі 6956,20грн. та 3% річних в сумі 1393,62грн.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника відповідача господарський суд дійшов висновку, що позовні вимоги обґрунтовані та підлягають задоволенню частково з огляду на наступне.
Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 Цивільного кодексу України та ст.174 Господарського кодексу України.
В силу ст.526 ЦК України, ст.193 ГК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання -відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Відповідно до ст.599 ЦК України, ст.202 ГК України, господарське зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином. Якщо зобов'язання не виконано або виконано неналежним чином, то воно не припиняється, а навпаки на сторону, яка допустила неналежне виконання, покладаються додаткові юридичних обов'язки, у тому числі передбачені ст.625 ЦК України, оскільки остання передбачає, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
Згідно статті 598 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.
Тобто діюче законодавство не пов'язує припинення зобов'язання з наявністю судового рішення чи відкриттям виконавчого провадження з примусового виконання рішення.
Рішенням господарського суду від 01.02.2011р. №34/282 встановлений факт наявності у відповідача перед позивачем заборгованості в сумі 108690,60грн. та порушення відповідачем строків виконання грошового зобов'язання, тому ці факти не повинні доводитися знову у відповідності до п. 2 ст. 35 ГПК України.
Таким чином, реалізація позивачем свого права на звернення до суду щодо стягнення заборгованості в сумі 1108690,60грн., що доведено рішенням господарського суду Донецької області по справі №34/282 не позбавляє позивача права на стягнення матеріальних втрат у вигляді 3% річних та індексу інфляції, понесених ним внаслідок несплати своєчасно відповідачем вказаної суми.
Відповідно до ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та трьох процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.
Крім того, якщо після прийняття господарським судом рішення про відшкодування збитків їх розмір збільшився в результаті росту цін на майно або роботи, кредитор не позбавлений права подати новий позов до винної особи.
Згідно з інформаційним листом Вищого господарського суду України № 01-8/685 від 20.11.2008 р. "Про практику застосування у вирішенні спорів деяких норм чинного законодавства" чинне законодавство, зокрема, приписи ст. 625 ЦК України не заперечують можливість звернення кредитора з вимогою про стягнення з боржника, який прострочив виконання зобов'язання суми, на яку заборгованість за грошовим зобов'язанням підвищена в порядку індексації, а також процентів річних від простороченої суми за невиконання зобов'язання, і, зокрема, за період, що утворився після прийняття судом відповідного рішення.
Так, у відповідача існував обов'язок повернути позивачу його кошти на підставі рішення господарського суду Донецької області від 01.02.2011р. по справі №34/282. Дане рішення відповідачем не виконувалося до 20.05.2011р., тобто відповідач продовжував безпідставно користуватися грошовими коштами позивача, отримуючи від цього прибуток, та завдаючи позивачу збитків.
При цьому, застосування положень частини другої статті 625 Цивільного кодексу України не передбачає наявність вини боржника, оскільки згідно частини першої цієї ж статті боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
Такої ж правової позиції дотримується Вищий господарський суд України у постанові №2-11/712-2009 від 16.09.2009р.
За таких обставин позовні вимоги позивача про стягнення 3% річних за період з 16.12.2010р. по 20.05.2011р. в сумі 1393,62грн. та інфляційне збільшення боргу за період з грудня 2010р. по квітень 2011р. в сумі 6956,20грн. є доведеними, однак арифметично невірними, тому підлягають задоволенню частково з огляду на наступне:
За висновком суду розрахунок 3% річних, який зроблений позивачем за період з 16.12.2010р. по 20.05.2011р. є невірним, оскільки 20.05.2011р. зобов'язання відповідача щодо оплати суми боргу були вже виконані, що підтверджується платіжним дорученням №U1453476 від 20.05.2011р., тому за на думку суду розрахунок повинно робити станом на 19.05.2011р. Відтак вимоги позивача щодо стягнення 3% річних підлягають задоволенню частково в сумі 1384,69грн. за період з 16.12.2010р. по 19.05.2011р. включно.
В розрахунку інфляційних витрат позивач також невірно визначив період прострочення виконання зобов'язання. Так позивач здійснив розрахунок за період з грудня 2010р. та із посиланням на Лист Верховного Суду України від 03.04.97р. N 62-97р "Рекомендації відносно порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ” врахував також і травень 2011р. Однак суд зазначає, що Верховним судом України в цих же рекомендаціях зазначено, що якщо сума, яка внесена за період з 16 по 31 число відповідного місяця то розрахунок починається з наступного місяця. Відтак, оскільки період прострочення заборгованості починається з 16.12.2010р. то при розрахунку інфляційного збільшення враховується індекс інфляції починаючи з січня 2011р. Відтак за розрахунком суду стягненню підлягають інфляційні витрати в сумі 5977,98грн.
Клопотання відповідача щодо застосування до позовних вимог строків позовної давності задоволенню не підлягає, оскільки зобов'язання щодо поставки товару у відповідача виникли у квітні 2008р., позов про стягнення суми боргу за недопоставлену продукцію позивач подав суду подав у грудні 2010р. Відтак строк позовної давності відповідально до п. 2 ст. 264 ЦК України було перервано та на сьогоднішній день не сплинув.
Судові витрати покладаються на відповідача відповідно до ст. 49 ГПК України пропорційно задоволеним позовним вимогам.
На підставі Цивільного кодексу України, Господарського кодексу України, та керуючись ст.ст. 33, 43, 49, ст.ст. 82-85 ГПК України, господарський суд,-
Позовні вимоги Публічного акціонерного товариства „Нікопольський завод феросплавів”, м. Нікополь до Товариства з обмеженою відповідальністю „Авдієвський коксохімічний завод”, м. Авдіїївка про стягнення інфляційних витрат в сумі 6956,20грн. та 3% річних в сумі 1393,62грн.., задовольнити частково.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю „Авдієвський коксохімічний завод” (86066, м. Авдіївка, проїзд Індустріальний, 1, п/р №26003301745424 в філіалі ГУ ПІБ в Донецькій області, МФО 334635, код ЄДРПОУ 00191075) на користь Публічного акціонерного товариства „Нікопольський завод феросплавів” (53200, Дніпропетровська область, м. Нікополь, вул. Електрометалургів, 310, п/р №26008057009082 в ПАТ КБ „Приватбанк”, м. Дніпропетровськ, МФО 305299, код ЄДРПОУ 00186520) інфляційні витрати в сумі 5977,98грн., 3% річних в сумі 1384,69грн., державне мито в розмірі 73,63грн. та витрати з інформаційно-технічного забезпечення розгляду справ у судах в розмірі 208,11грн.
В іншій частині позовних вимог відмовити.
Видати накази після набрання рішенням законної сили.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано і може бути оскаржене через господарський суд Донецької області в апеляційному порядку протягом десяти днів з дня прийняття рішення. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.
У разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення, зазначений строк обчислюється з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 Господарського процесуального кодексу України.
В судовому засіданні 18.07.2011р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Повний текст рішення виготовлено та підписано 22.07.2011р.
Суддя Соболєва С.М.
< Список > < Довідник >
< Список > < Довідник >
< Текст >