Справа № 2-а-4966/09
Номер статистичного звіту - 60
Коду суду - 07/07
11 вересня 2009 року м. Мукачево
Суддя Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської області Фазикош О.В., розглянувши в порядку письмового провадження в м. Мукачево адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до управління Пенсійного фонду України в місті Мукачево Закарпатської області про поновлення пропущеного строку звернення до суду, зобов'язання нарахувати надбавку до пенсії в розмірі 30 % згідно ст.. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» за період з 01.01.2006 року по 01.07.2009 року та зобов'язання надалі при нарахування пенсії враховувати соціальну державну допомогу,
встановив:
ОСОБА_1 звернулася до Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської області з позовною заявою до управління Пенсійного фонду України в місті Мукачево Закарпатської області про поновлення пропущеного строку звернення до суду, зобов'язання нарахувати надбавку до пенсії в розмірі 30 % згідно ст.. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» за період з 01.01.2006 року по 01.07.2009 року та зобов'язання надалі при нарахування пенсії враховувати соціальну державну допомогу.
Позивач в судове засідання не з'явилася, надала суду письмове клопотання, яким просила розглянути справу без її присутності у судовому засіданні в порядку письмового провадження.
Представник відповідача в судове засідання не з'явився, подавши до суду заяву про розгляд справи за його відсутності, виклавши свою позицію у письмових запереченнях.
Відповідно до ч.3 ст.122 КАС України - сторона, яка бере участь у справі має право заявити клопотання про розгляд справи за її відсутності, якщо таке клопотання заявили всі особи, які беруть участь у справі, судовий розгляд справи здійснюється у порядку письмового провадження
Згідно п. 10 ч. 1 ст.3 КАС України, письмове провадження - розгляд і вирішення адміністративної справи в суді першої інстанції без виклику осіб, які беруть участь у справі та проведення судового розгляду на основі наявних у суду матеріалів.
Враховуючи те, що всі особи, які беруть участь у справі, заявили клопотання про розгляд справи за їхньої відсутності суд вважає можливим здійснення розгляду справи у порядку письмового провадження.
В обґрунтування заперечень представник відповідача посилається на те, що рішенням Конституційного Суду України від 9 липня 2007 року №6-рп/2007 було визнано неконституційними норми лише Закону України «Про Державний бюджет на 2007 рік». Це рішення зворотної сили не має. Крім того, законодавством, не визначено механізму нарахування підвищення до пенсії в розмірі, встановленому ст. 6 Закону «Про соціальний захист дітей війни», а так дії управління Пенсійного Фонду України були правомірними й підстав для нарахування підвищення до пенсії у зазначеному позивачем розмірі немає. Крім того, представник відповідача просив застосувати норми ст. 99 КАС про річний строк, наданий для. звернення до суду з адміністративним позовом, вказав, що вказані позивачем причини пропуску строку не є поважними, просив відмовити у задоволенні позовних вимог повністю.
Суд, дослідивши письмові докази, вважає, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, виходячи з наступних підстав.
Судом встановлено, що позивач ОСОБА_1 народилася ІНФОРМАЦІЯ_1 року й згідно ст.1 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», оскільки на час закінчення Другої світової війни їй було менше 18 років, має право на отримання передбачених цим Законом пільг та державної соціальної підтримки.
Статтею 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» передбачено право таких громадян на отримання державної соціальної підтримки, а саме підвищення до пенсії на 30 % мінімальної пенсії за віком.
Статтею 71 пунктом 12 Закону України «Про Державний бюджет на 2007 рік» дію статті 6 Закону України № 2195-ІV було зупинено, як було зупинено цю ж норму в'2006 році Законом України «Про внесення змін до Закону України «Про державний бюджет України на 2006 рік». Відповідно до пункту 41 підпункту 2 Розділу II Закону України «Про Державний бюджет на 2008 рік» текст статті 6 викладено в новій редакції, а саме - дітям війни (крім тих, на яких поширюється
. дія Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту») до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується
' замість пенсії, виплачується підвищення у розмірі надбавки, встановленої для учасників війни, і таке підвищення у 2008 році відповідачем частково виплачувалось позивачеві.
Статтею 64 Конституції України встановлено, що конституційні права і свободи людини і громадянина не можуть бути обмежені, крім випадків, передбачених Конституцією України. Відповідно до статті 22 Конституції України при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.
Рішенням Конституційного Суду України від 09 липня 2007 року № 6-рп/2007 (справа про соціальні гарантії громадян) визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними) положення, зокрема, статті 71 пункту 12 Закону України «Про Державний бюджет на 2007 рік». Рішенням Конституційного Суду України від 22 травня 2008 року № 10-рп/2008 (справа щодо предмета та змісту закону про Державний бюджет України) визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними) положення, зокрема, пункту 41 Розділу II Закону України «Про Державний бюджет на 2008 рік». Відповідно до статті 152 частини 2 Конституції України закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визначені неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність. Рішення Конституційного Суду України від 09 липня 2007 року та від 22 травня 2008 року зворотної дії в часі не мають, а відтак на період до 09 липня 2007 року та до
22 травня 2008 року не поширюється. Щодо виплати щомісячної державної соціальної допомоги в розмірі '30 відсотків мінімальної пенсії за віком за 2007 рік вимоги позивача підлягають частковому задоволенню, а саме за період з 09 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року. Щодо виплати щомісячної державної соціальної допомоги в розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за. віком за 2008 рік суд приходить до висновку, що у зв'язку з тим, що у 2008 році частково проводилася виплата щомісячної державної соціальної допомоги дитини війни, то задоволенню підлягають вимоги позивача за період з 22 травня 2008 року по 31 грудня 2008 року з врахуванням уже проведених виплат.
Що стосується вимоги позивача за період 2006 року. Відповідно до статті 77 пункту 17 Закону України «Про Державний бюджет України на 2006 рік» № 3235-IV від 20 грудня 2005 року дію статті 5 абзацу 7 та статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» на 2006 рік зупинено. Законом України «Про внесення змін до Закону України «Про Державний бюджет України на 2006 рік» від 19 січня 2006 року № 3367- IV пункт 17 статті 77 Закону України «Про Державний бюджет України на 2006 рік» було виключено. А відтак відновлено дію статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни». Цим же Законом України «Про внесення змін до Закону України «Про Державний бюджет України на 2006 рік» від 19 січня 2006 року № 3367- IV. статтю 110 Закону України «Про Державний бюджет України на 2006 рік» було викладено в новій . редакції, відповідно до якої пільги дітям війни, що передбачені статтею 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» - запроваджуються у 2006 році поетапно, за результатами виконання бюджету у першому півріччі, у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України за погодженням з Комітетом Верховної Ради України з питань бюджету. Отже, з моменту набрання чинності Законом України «Про внесення змін до Закону України «Про Державний бюджет України на 2006 рік» від 19 січня 2006 року № 3367- IV право позивача на тримання підвищення до пенсії було пов'язано з виконанням Закону України «Про Державний бюджет України на 2006 рік». За результатами виконання бюджету України на 2006 рік Кабінет Міністрів України у 2006 році не визначив відповідний порядок. Таким чином, позовні вимоги в частині отримання підвищення до пенсії за 2006 рік до задоволення не підлягають.
Що стосується вимоги позивача за період з 01.01.2009 року по 01.07.2009 року, то відповідно до ст. 71 Закону України «Про Державний бюджет України на 2009 р.» від 27.12.08 р. №835-УІ було надано право Кабінету Міністрів України у 2009 р. встановлювати розмір соціальних виплат, які відповідно до законодавства визначаються залежно від розміру мінімальної заробітної плата, в абсолютних сумах в межах асигнувань, передбачених за відповідними бюджетними програмами.
Проте, на. виконання вищезазначеної норма Кабінетом Міністрів України не приймалося окремої постанови щодо встановлення у 2009 р. розміру підвищення до пенсії особам, відносно до категорії «Дитина війни». П. 8 Постанови КМУ від 28.05.08 р. №530 «Деякі питання соціального захисту окремих категорій громадян» передбачено, що дітям війни (крім тих, на яких поширюється Закон України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» та «Про жертви.нацистських переслідувань») до пенсії або щомісячного довічного грошового отримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, підвищення проводиться в таких розмірах: з 22 травня - 48, 1 грн., з 1 липня - 48, 2 грн. та з 1 жовтня - 49, 8 грн. Розмір підвищення до пенсії з 01.01.2009 р. цієї постановою не визначений та змін стосовно цього питання у 2009 р.у вищезазначену постанову не виносилось.
Таким чином, ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» з 01.01.2009 р. по теперішній час є діючою в наступній редакції: «дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищується на 30 % мінімальної пенсії за віком»..
Фактично відповідач виплачує позивачу підвищення до пенсії з 01.01.09 р. в розмірі 10 % мінімальної пенсії за віком, тобто в розмірі меншому, що передбачено законом. Тому позовні вимоги в частині покладення на відповідача обов'язку нарахувати підвищення до пенсії з 01.01.09 р. по 01.07.09 р. підлягають задоволенню.
Конкретний розрахунок зазначеного підвищення повинен провести відповідач відповідно до своїх функцій з урахуванням фактично здійснених виплат.
Відповідно до статті 3 частини 2 Закону України № 2195-IV, державні гарантії дітям війни, встановлені цим Законом, не можуть бути обмежені або скасовані іншими нормативно-правовими актами.
Щодо розрахункової величини мінімальної пенсії за віком, з якої необхідно рахувати підвищення до пенсії дітям війни в розмірі 30 %, суд приходить до наступних висновків.
Відповідно до статті 28 частини 1 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» мінімальний розмір пенсії за віком за наявності у чоловіків 25, а у жінок -20 років страхового стажу встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили. працездатність.
При цьому, частиною 3 статті 28 цього ж Закону передбачено, що мінімальний розмір пенсії за віком, встановлений чистиною першою цієї статті, застосовується виключно для визначення розмірів пенсій, призначених згідно з цим Законом.
Однак, враховуючи той факт, що Закон України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» є єдиним законодавчим актом, який визначає розмір мінімальної пенсії за віком, та, зважаючи на позицію Європейського Суду з прав людини, відповідно до якої держава не може посилатися на відсутність певного нормативного акту, який визначає механізм реалізації прав та свобод громадян, закріплених у конституційних та інших актах, а громадяни повинні мати змогу покладатися на зобов'язання взяті державою, навіть якщо такі зобов'язання містяться у законодавчому акті, який загалом не має автоматичної прямої дії (Yvonne van Duyn v. Home Office (Case 41/74 van Duyn v. Home Office), суд вважає за можливе застосувати саме статтю 28 частину 1 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» для розрахунку зазначеного підвищення дітям війни. Крім того, в даному випадку мінімальний розмір пенсії за віком використовується не для визначення розміру будь-якої пенсії, а лише як розрахункова величина для визначення розміру щомісячної доплати до пенсії, передбаченої Законом України № 2195-IV, оскільки цей Закон передбачає в якості критерію визначення розміру щомісячної доплати до пенсії саме мінімальну пенсію за віком, що на думку суду не суперечить вимогам статті 28 частини 3 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»,
Доводи відповідача про відсутність механізму реалізації статті 6 Закону. України № 2195-IV не можуть бути підставою для невиконання вимог зазначеного Закону:
Суд також відхиляє доводи представника відповідача щодо пропуску позивачем річного строку, передбаченого ст. 99 КАС України для звернення до суду з наступних підстав.
Частиною 1 статті 99 КАС України передбачено, що адміністративний позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами. Згідно ч. 2 цієї норми закону передбачено, що для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється річний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод Чи інтересів. Для захисту прав свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
У Рішенні у Справі "Кечко проти України" (Заява N 63134/00) від 8 листопада 2005 року Європейський суд з прав людини зазначив, що поняття "власності", яке міститься в першій частині статті 1 Протоколу N 1, має автономне значення, яке не обмежене власністю на фізичні речі і не залежить від формальної класифікації в національному законодавстві: деякі інші права та інтереси, наприклад, борги, що становлять майно, можуть також розглядатись як "майнові права", і, таким чином, як "власність" в цілях вказаного положення. Питання, що потребує визначення, полягає в тому, чи мав відповідно до обставин справи, взятих в цілому, заявник право на матеріальний інтерес, захищений статтею 1 Протоколу N 1 (рішення у справі Broniowski v. Poland, N 31443/96, пар. 98).
У преамбулі Закону України "Про соціальний захист дітей війни" зазначено, що цей Закон установлює основи соціального захисту дітей війни та гарантує їх соціальну захищеність шляхом надання пільг і державної соціальної підтримки.
Статтею 1 цього Закону встановлено, що державна соціальна гарантія - встановлений цим Законом мінімальний розмір державної соціальної допомоги, а також пільги з метою надання соціальної підтримки дітям війни. '.
Згідно ст. 6 цього Закону держава взяла на себе зобов"язання підвищити дітям війни пенсії. або. щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальну допомогу, що виплачується замість пенсії на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком.
Як зазначено в п. 3.2. Рішення Конституційного Суду України від 09.07.2007р. № 6-рп/2007, утверджуючи і забезпечуючи права і свободи громадян, держава окремими законами України встановила певні соціальні пільги, компенсації і гарантії, що є складовою конституційного права на соціальний захист і юридичними засобами здійснення цього права, а тому відповідно до частини другої статті 6, частини другої статті 19, частини першої статті 68 Конституції. України вони є загальнообов'язковими..
Таким чином, громадянин у відповідності до чинного законодавства очікує на отримання від держави гарантованого матеріального забезпечення, складовою якого є встановлене ст.6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни" підвищення пенсії, тобто має „законні сподівання" на отримання майна.
Таким чином, оскільки позивач має право на матеріальний інтерес, невиплата передбаченого Законом підвищення пенсії становить порушення його майнових прав відповідно до статті 1 Протоколу N 1 до Конвенції про захист прав і основних свобод людини.
Статтею 177 Цивільного кодексу України передбачено, що об'єктами цивільних прав є, в тому числі майнові права: Статтею 257 ЦК України передбачено, що загальна позовна давність (строк, у межах якого особа може звернутися до суду за захистом свого цивільного права або інтересу) встановлюється тривалістю у три роки.
Крім того, згідно ч. 2 ст. 87 Закону України від 5 листопада 1991 року № 1788-ХП „Про пенсійне забезпечення" суми пенсії, не одержані своєчасно з вини органу, що призначає або виплачує Пенсію, виплачуються за минулий час без обмеження строком. Частиною 2 ст.46 Закону України від 9 липня 2003 року „Про загальнобов"язкове пенсійне страхування" передбачено, що нараховані суми пенсії, не отримані з вини органу, що призначає і виплачує пенсію, виплачуються за минулий час без обмеження будь-яким строком з нарахуванням компенсації втрати частини доходів.
Також, враховуючи, що законом не передбачено подання заяви пенсіонером або іншої форми його волевиявлення для отримання підвищення до пенсії, обов'язок виплати покладається на органи Пенсійного фонду України, порушення права позивача тривало з 9 липня по 31 грудня 2007 року, враховуючи похилий вік позивача, віднесення позивача до вразливих верств населення, які обмежені у, засобах користування офіційними урядовими виданнями засобів масової інформації, що перешкоджає своєчасній правовій обізнаності позивача, з огляду на обмежені фінансові можливості доступу до правової допомоги, суд дійшов висновку, що позивачем не пропущено строк звернення до суду.
Із змісту позовної заяви та заперечень відповідача вбачається, що в даному спорі фактично оскаржується бездіяльність територіального управління Пенсійного фонду України Щодо відмови в нарахуванні та виплаті зазначеного підвищення до пенсії.
Відповідно до статті 162 частини 2 абз. 2 КАС України суд може прийняти іншу постанову,яка б гарантувала дотримання і захист прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Таким чином, оскільки позивач посилається на неправомірність нарахування та невиплати відповідачем передбаченої законом державної соціальної допомоги, згідно із статтею 11 частиною 2 КАС України, з метою повного захисту прав та інтересів позивача, суд вважає необхідним вийти за межі позовних вимог, визнавши також бездіяльність управління Пенсійного фонду України в. місті Мукачево Закарпатської області протиправною та зобов'язати відповідана провести відповідні виплати.
Позовні вимоги про зобов"язання відповідача надалі при нарахуванні пенсії нараховувати Щомісячну державну соціальну допомогу відповідно до Закону України «Про соціальний захист дітей війни», задоволенню не підлягають, оскільки, як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_1 дійсно рахується на обліку в УПФУ в місті Мукачево, як пенсіонер по віку. При вирішенні справи суд застосовує законодавство, яке чинне на момент виникнення правовідносин. Згідно частини 1 статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері, публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі, на виконання делегованих повноважень. В межах Кодексу адміністративного судочинства України захисту підлягає порушене право позивача, внаслідок чого зобов'язання УПФУ в місті Мукачево в подальшому робити перерахунок пенсії враховуючи зазначену вище щомісячну соціальну державну допомогу є безпідставним, оскільки встановлює обов'язки на майбутнє без врахування змін чинного законодавства, яке може мати місце та без наявності спірних правовідносин. Таким чином, позовні вимоги про зобов'язання відповідача надалі при нарахуванні пенсії нараховувати щомісячну державну соціальну допомогу відповідно до Закону України «Про соціальний захист дітей війни» з дня постановления рішення на майбутнє задоволенню не підлягають.
За таких обставин, суд приходить до висновку про необхідність зобов'язати Управління Пенсійного фонду України в місті Мукачево Закарпатської області здійснити перерахунок пенсії. ОСОБА_1 за період з 09 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року та з 22 травня 2008 року по 31 грудня 2008 року та з 01.01.2009 року по 01.07.2009 року з підвищенням пенсії на 30 % з розміру мінімальної пенсії за віком, встановленого статті 28 частиною 1 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» та провести відповідні виплати з врахуванням уже проведених виплат.
Згідно вимог частини 3 статті 94 КАС України, якщо адміністративний позов задоволено частково, судові витрати, здійснені позивачем, присуджуються йому відповідно до задоволених вимог.
На підставі викладеного, відповідно до статті 64 Конституції України, статей 3, 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», керуючись статтями 7, 8, 9, 10, 11, 71, 94, 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
постановив:
Позовну заяву ОСОБА_1 до управління Пенсійного фонду України в місті Мукачево Закарпатської області задовольнити частково.
Визнати бездіяльність управління Пенсійного фонду України в місті Мукачево Закарпатської області протиправною.
Зобов'язати управління Пенсійного фонду України в місті Мукачево Закарпатської області здійснити перерахунок пенсії ОСОБА_1 з підвищенням її на 30 % мінімальної пенсії за віком з розміру, встановленого статтею 28 частиною 1 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» та провести відповідні виплати за період з 09 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року та з 22 травня 2008 року по 31 грудня 2008 року та з 0.1.01.2009 року по 01.07.2009 року з врахуванням уже проведених виплат.
В іншій частині позовних вимог відмовити.
Стягнути з Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 витрати зі сплати судового збору у розмірі 1 гривень 70 копійки.
Постанова суду може бути оскаржена до Львівського апеляційного адміністративного суду через Мукачівський міськрайонний суд шляхом подачі заяви про апеляційне оскарження постанови суду першої інстанції протягом десяти днів з дня її проголошення, а в разі складання постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 КАС України - з дня складання в повному обсязі. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження. Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.