Іменем України
09 серпня 2011 року Справа № 5002-15/396-2011
Севастопольський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді Балюкової К.Г.,
суддів Волкова К.В.,
Гоголя Ю.М.,
за участю представників сторін:
позивача: ОСОБА_1, дов. № 378-Д від 22 квітня 2011 року (публічне акціонерне товариство "Крименерго" в особі структурного підрозділу Ялтинська міська електрична мережа)
відповідача: не з'явився (Державна житлово-експлуатаційна організація "Кореїз")
розглянувши апеляційну скаргу Державної житлово-експлуатаційної організації "Кореїз" на рішення господарського суду Автономної Республіки Крим (суддя Іщенко І.А.) від 19 травня 2011 року у справі № 5002-15/396-2011
за позовом публічного акціонерного товариства "Крименерго" (вул. Київська, 74/6, місто Сімферополь, 95034) в особі структурного підрозділу Ялтинська міська електрична мережа (вул. Бірюкова, 16,Ялта,Автономна Республіка Крим,98600)
до Державної житлово-експлуатаційної організації "Кореїз" (вул. Парковий спуск, 8, смт. Кореїз, місто Ялта, 98670)
про стягнення 5624,14 грн.
Відкрите акціонерне товариство „Крименерго” в особі структурного підрозділу Ялтинська міська електрична мережа, звернулось до господарського суду Автономної Республіки Крим з позовом до відповідача - Державної житлово-експлуатаційної організації „Кореїз” про стягнення заборгованості за електроенергію по акту про порушення Правил користування електричної енергії №107841 у розмірі 4 950,73 грн., 3% річних в сумі 64,75 грн. та 227,71 грн. інфляційних втрат.
Позовні вимоги мотивовані тим, що на підставі акту про порушення Правил користування електричною енергією №107841 від 03 березня 2010 року, рішенням комісії відкритого акціонерного товариства „Крименерго” №5063 від 15 березня 2010 року по розгляду актів про порушення Правил користування електричної енергії, відповідачу була нарахована сума вартості недооблікованої електричної енергії у розмірі 4950,73 грн. та був виставлений відповідний рахунок. Так, відкрите акціонерне товариство „Крименерго” зазначало, що вказана сума не була сплачена відповідачем в добровільному порядку, що й стало причиною для звернення до суду з позовом про стягнення заборгованості за недовраховану електроенергію у розмірі 4950,73 грн. в примусовому порядку. Також, позивач просив суд першої інстанції стягнути з відповідача 227,71 грн. інфляційних втрат та 64,75 грн. 3% річних.
Рішенням господарського суду Автономної Республіки Крим від 19 травня 2011 року у справі №5002-15/396-2011 уточнену позовну заяву позивача залишено без задоволення, позов задоволено частково.
Стягнуто з Державної житлово-експлуатаційної організації "Кореїз" на користь публічного акціонерного товариства "Крименерго" в особі структурного підрозділу Ялтинська міська електрична мережа 4950,73 грн. заборгованості, 96,31 грн. державного мита, 222,84 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
В іншій частині позовних вимог відмовлено.
Рішення суду, в частині задоволених позовних вимог, мотивовано їх обґрунтованістю нормами чинного законодавства та доведеністю належними доказами.
Не погодившись з рішенням суду, 01 червня 2011 року державна житлово-експлуатаційна організація "Кореїз" звернулась до Севастопольського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення суду першої інстанції скасувати у частині задоволення позову, в позові відмовити.
Доводи апеляційної скарги обґрунтовані порушенням місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права.
Так, заявник апеляційної скарги вважає, що акт про порушення Правил користування електричною енергією №107841 від 03 березня 2010 року був складений з порушенням Правил користування електричної енергії, а саме, вказаний акт був складений за відсутністю представника споживача, а також споживач не був належним чином повідомлений про час та місце засідання комісії.
У судове засідання, призначене на 09 серпня 2011 року, представник відповідача не з'явився, про час і місце розгляду справи повідомлений належним чином рекомендованою кореспонденцією.
Відповідно до статті 22 Господарського процесуального кодексу України зобов'язує сторони добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами. Оскільки явка в судове засідання представників сторін - це право, а не обов'язок, справа може розглядатись без їх участі, якщо нез'явлення цих представників не перешкоджає вирішенню спору.
Крім того, статтею 28 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що представниками сторін у справі можуть бути як керівники підприємств та організацій так і інші особи, повноваження яких визначені законодавством або установчими документами, тобто коло осіб, які можуть здійснювати представництво в суді, чинним законодавством не обмежується.
Враховуючи, що відповідно до частини 2 статті 101 Господарського процесуального кодексу України апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги (подання) і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі, судова колегія визнала можливим розглянути скаргу за відсутності нез'явившегося представника відповідача.
Представник позивача у судовому засіданні з доводами апеляційної скарги не погодився, вважає рішення господарського суду Автономної Республіки Крим законним та обґрунтованим, підстав для його скасування не вбачає.
Повторно розглянувши справу в порядку статті 101 Господарського процесуального кодексу України, судова колегія встановила наступне.
Як вбачається з матеріалів справи, 29 жовтня 1996 року між відкритим акціонерним товариством «Крименерго» в особі структурного підрозділу Ялтинська міська електрична мережа (Енергозабезпечуюча організація) та Державною житлово-експлуатаційною організацією «Кореїз»(Абонент) був укладений договір №484 про користування електричною енергією (т.1, а.с. 13-14).
Відповідно до п.6 Договору № 484 він вступає в силу з дня його підписання та діє до 31.12.1997 р., а в частині розрахунків до їх повного завершення. Цей договір вважається щорічно продовженим, якщо не надійшла заява від однієї зі сторін про його припинення або перегляд.
Оскільки докази припинення або розірвання сторонами дії Договору № 484 в матеріалах справи відсутні, судова колегія вважає, що діючим й на час розгляду даної справи через щорічну пролонгацію.
Згідно пункту 1.1 Договору № 484 Постачальник та Споживач зобов'язались керуватись цим Договором, тарифами, встановленими урядом України, рішеннями уряду, Правилами користування електричною енергією, затвердженими Постановою НКРЕ № 28 від 31.07.1996 р., та іншими директивними документами, що регламентують питання користування електричною енергією.
З матеріалів справи вбачається та було встановлено судом першої інстанції, що в ході проведення перевірки об'єкта відповідача розташованого за адресою: Автономна Республіка Крим, місто Ялта, смт. Кореїз, вул. Парковий спуск, 8, представниками позивача був встановлений факт порушення відповідачем Правил користування електричною енергією, а саме: „Самовільне безоблікове підключення електричних навантажень цокольного приміщення, електроенергія споживається, але не враховується та не оплачується” про що був складений акт про порушення ПКЕЕ №107841 від 03 березня 2010 року (т.1, а.с.15).
На підставі вищевказаного акту, рішенням засідання комісії з розгляду актів про порушення ПКЕЕ, оформленого протоколом №5063 від 15 березня 2010 року, була донарахована вартість електричної енергії у розмірі 4 950,73 грн. за період з березня 2009 року по березень 2010 року згідно з Методикою обчислення обсягу електричної енергії, недоврахованої внаслідок порушення Правил користування електричною енергією (т.1, а.с.16).
Доказів оспорювання чи скасування акту про порушення ПКЕЕ №107841 від 03 березня 2010 року, або доказів скасування чи оскарження даного протоколу матеріали справи не містять.
17 березня 2010 року позивачем був виставлений відповідачу рахунок №484/5 на суму 4950,73 грн. за електроенергію по акту порушення ПКЕЕ №107841 (т. 1, а.с.19).
Однак, відповідачем заборгованість не була сплачена в добровільному порядку, що й стало приводом для звернення позивача з позовом до господарського суду про стягнення суми заборгованості за недовраховану електричну енергію у розмірі 4950,73 грн. в примусовому порядку.
Вивчивши матеріали справи, заслухавши представника позивача, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права та відповідність висновків суду обставинам справи, судова колегія вважає апеляційну скаргу такою, що не підлягає задоволенню, а рішення залишенню без змін, з наступних підстав.
Згідно зі статтею 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим для виконання сторонами Договору.
Відповідно до підпункту 6.40 Правил користування електричною енергією, затверджених постановою Національної комісії з питань регулювання електроенергетики України від 31 липня 1996 року № 28 у разі виявлення у споживача пошкоджень або зриву пломб електропередавальної організації та/або пломб держповірки або за умови збереження цілісності пломб держповірки та електропередавальної організації пошкодження розрахункових приладів обліку (розбите скло, пошкодження цілісності корпусу приладу обліку тощо), встановлення перемички, шунтуючої коло струму лічильника, використання різного роду пристроїв з метою зменшення показів приладу обліку, несанкціонованого втручання у параметри багатофункціональних лічильників, порушення цілісності ізоляції вторинних кіл трансформаторів струму чи напруги, знеструмлення кіл струму або кіл напруги приладу обліку, самовільного встановлення споживачем трансформаторів струму чи напруги, коефіцієнти трансформації яких не відповідають указаним на паспорті (табличці) трансформатора та/або вказаним у договорі про постачання, інших дій або бездіяльності споживача з метою зниження значення показів засобу обліку, покази розрахункового засобу обліку не враховуються, а електропередавальна організація (постачальник електричної енергії за регульованим тарифом) здійснює перерахунок обсягу фактично спожитої електричної енергії за період від дня останнього контрольного огляду засобу обліку представником електропередавальної організації (постачальника електричної енергії за регульованим тарифом) чи фактично проведеної і підтвердженої актом технічної перевірки роботи схеми комерційного обліку, що мала передувати виявленню порушень, але цей період має не перебільшувати шести місяців.
Згідно пункту 6.41 Правил користування електричною енергією у разі виявлення під час контрольного огляду або технічної перевірки уповноваженим представником постачальника електричної енергії, від якого споживач одержує електричну енергію, або електропередавальної організації порушень цих Правил або умов договору на місці виявлення порушення у присутності представника споживача оформляється двосторонній акт порушень. Акт складається в двох примірниках, один з яких передається або надсилається споживачеві. У разі відмови споживача підписати акт в ньому робиться запис про відмову. У цьому разі акт вважається дійсним, якщо він підписаний не менше ніж трьома уповноваженими представниками постачальника електричної енергії (електропередавальної організації). Споживач має право подати пояснення і зауваження щодо змісту акта, які зазначаються в акті, а також викласти мотиви своєї відмови від його підписання. Акт підписують тільки особи, які брали участь в контрольному огляді або технічній перевірці.
Як вбачається з вищевказаних правових норм постачальник електричної енергії набуває право визначити обсяг спожитої електричної енергії на підставі методики лише при наявності з боку споживача електричної енергії навмисних протиправних дій, спрямованих на приховування реального обсягу спожитої електричної енергії.
Так, як вже було вказано вище, в ході проведення перевірки об'єкта відповідача розташованого за адресою: Автономна Республіка Крим, місто Ялта, смт. Кореїз, вул. Парковий спуск, 8, представниками позивача був встановлений факт порушення відповідачем Правил користування електричною енергією, а саме: „Самовільне безоблікове підключення електричних навантажень цокольного приміщення, електроенергія споживається, але не враховується та не оплачується” про що був складений акт про порушення ПКЕЕ №107841 від 03 березня 2010 року (т.1, а.с.15).
Згідно статті 26 Закону України «Про електроенергетику», споживач енергії несе відповідальність за порушення умов договору з енергопостачальником та правил користування електричною і тепловою енергією.
Відповідно до статті 27 Закону України «Про електроенергетику», правопорушення в електроенергетиці тягне за собою встановлену законодавством України цивільну, адміністративну і кримінальну відповідальність.
Правопорушеннями в електроенергетиці відповідно до закону є зокрема крадіжка електричної і теплової енергії, самовільне підключення до об'єктів електроенергетики і споживання енергії без приладів обліку.
Постановою Верховного суду України від 09 листопада 2010 року по справі №2-15/1783-2009 встановлено, що рішення постачальника електричної енергії про донарахування споживачу вартості недоврахованої електричної енергії є саме оперативно-господарською санкцією.
Згідно частини 1 статті 235 Господарського кодексу України, за порушення господарських зобов'язань до суб'єктів господарювання та інших учасників господарських відносин можуть застосовуватися оперативно-господарські санкції - заходи оперативного впливу на правопорушника з метою припинення або попередження повторення порушень зобов'язання, що використовуються самими сторонами зобов'язання в односторонньому порядку.
Відповідно до статті 235 Господарського кодексу України, підставою для застосування оперативно-господарських санкцій є факт порушення господарського зобов'язання другою стороною. Оперативно-господарські санкції застосовуються стороною, яка потерпіла від правопорушення, у позасудовому порядку та без попереднього пред'явлення претензії порушнику зобов'язання. Порядок застосування сторонами конкретних оперативно-господарських санкцій визначається договором. У разі незгоди з застосуванням оперативно-господарської санкції заінтересована сторона може звернутися до суду з заявою про скасування такої санкції та відшкодування збитків, завданих її застосуванням.
Суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що Державна житлово-експлуатаційної організації „Кореїз” в порядку статей 33, 34 Господарсько процесуального кодексу України згідно з якими, кожна сторона має довести суду ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень способом, який встановлений законом для доведення такого роду фактів, не представила господарському суду належних доказів оплати заборгованості перед позивачем у розмірі 4950,73 грн.
Таким чином, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції стосовно того, що відповідачем було порушено вимоги Закону України «Про електроенергетику», через що позовні вимоги про стягнення з відповідача суми недорахованої внаслідок порушення користувачем ПКЕЕ електроенергії по акту про порушення ПКЕЕ №107841 у розмірі 4 950,73 грн. є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
Також, позивач просить суд першої інстанції стягнути з відповідача 64,75 грн. - 3% річних та 227,71 грн. - інфляційних втрат.
Частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Положення частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України суд вважає таким, що кореспондуються зі статтею 536 Цивільного кодексу України, яка встановлює, що за користування чужими грошовими коштами боржник зобов'язаний сплачувати проценти.
Однак, постановою Верховного суду України від 29 листопада 2010 року по справі №2-15/1783-2009 встановлено, що рішення постачальника електричної енергії про донарахування споживачу вартості недоврахованої спожитої електроенергії є оперативно-господарською санкцією, а чинним законодавством України не передбачено права позивача вимагати від відповідача сплати суми оперативно-господарської санкції з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо боржник, який прострочив виконання оперативно-господарської санкції.
Таким чином, суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції стосовно того, що вимоги позивача про стягнення з відповідача 64,75 грн. - 3% річних та 227,71 грн. - інфляційних втрат задоволенню не підлягають.
Стосовно доводів апеляційної скарги про те, що акт про порушення Правил користування електричною енергією № 107841 від 03 березня 2010 року був складений з порушенням Правил користування електричної енергії, а саме, вказаний акт був складений за відсутністю представника споживача, а також споживач не був належним чином повідомлений про час та місце засідання комісії, слід зазначити наступне.
Згідно з нормами Правил користування електричною енергією спірні питання, які виникають між сторонами при складанні акта, визначення розміру коштів, належних до оплати, здійснення платежів вирішуються у судовому порядку (пункти 1.14, 6.42, 6.43, 6.47, 6.48).
Як зазначалось вище, відповідач, у порушення норм процесуального права, не надав доказів того, що акт № 107841 від 03 березня 2010 року та протокол комісії № 5063 від 15 березня 2010 року визнані недійсними та/або скасовані у судовому порядку, а тому у суду немає підстав вважати їх неправомірними.
Докази направлення відповідачу копії протоколу комісії та додатку до нього (вих. № 517 від 17.03.2010 р.) та отримання їх уповноваженою особою відповідача наявні в матеріалах справи (а.с.18,-20), отже відповідач з прийнятими відносно нього рішеннями та нарахуванням був своєчасно ознайомлений, однак своїм правом на оскарження рішення комісії від 15.03.2010 р. в суді, передбаченим пунктом 6.42 Правил користування електричною енергією, не скористався на власний розсуд, що позбавляє його права посилатися на недоліки акту та рішення комісії як на підставу заперечень на позов про стягнення нарахованих за цим рішенням коштів.
Слід зазначити, що предметом даної справи є стягнення коштів за порушення Правил користування електричною енергією, а не встановлення факту правомірності дій представників позивача при складанні акту.
Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 103 Господарського процесуального кодексу України апеляційна інстанція за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити рішення місцевого господарського суду без змін, а скаргу без задоволення.
Враховуючи викладене, судова колегія вважає, що оскаржуване рішення місцевого господарського суду є повним, законним та обґрунтованим, прийнятим при дослідженні всіх обставин справи із правильним застосуванням норм матеріального та процесуального права, а тому судова колегія не вбачає підстав для його зміни чи скасування.
Керуючись статтями 101, 103 (пункт 1), 105 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Апеляційну скаргу Державної житлово-експлуатаційної організації "Кореїз" залишити без задоволення.
2. Рішення господарського суду Автономної Республіки Крим від 19 травня 2011 року у справі № 5002-15/396-2011 залишити без змін.
Головуючий суддя К.Г. Балюкова
Судді К.В. Волков
Ю.М. Гоголь
Розсилка:
1. Публічному акціонерному товариству "Крименерго" (вул. Київська, 74/6, місто Сімферополь, 95034) 2. Структурному підрозділу Ялтинська міська електрична мережа (вул. Бірюкова, 16,Ялта,Автономна Республіка Крим,98600)
3. Державній житлово-експлуатаційній організації "Кореїз" (вул. Парковий спуск, 8, смт. Кореїз, місто Ялта, 98670)
4. до господарського суду Автономної Республіки Крим.