Іменем України
11 серпня 2011 року Справа № 5020-1060/2011
Севастопольський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді Маслової З.Д.,
суддів Градової О.Г.,
Євдокімова І.В.,
за участю представників сторін:
ініціюючого кредитора: Державна податкова інспекція у Балаклавському районі міста Севастополя -ОСОБА_2, дов. № 4532/10 від 09.08.2011 р.,
боржника: фізична особа - підприємець ОСОБА_3 -не з'явилась.
розглянувши апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Балаклавському районі міста Севастополя на ухвалу господарського суду міста Севастополя (суддя Янюк О.С.) від 11 липня 2011 року у справі № 5020-1060/2011
за заявою Державної податкової інспекції у Балаклавському районі міста Севастополя (вул. 7 Листопада, 3,Севастополь,99042)
до боржника фізичної особи - підприємця ОСОБА_3 ІНН НОМЕР_1 АДРЕСА_1)
про визнання відсутнього боржника банкрутом
07 липня 2011 року ДПІ у Балаклавському районі міста Севастополя на підставі ст. 52 Закону України „Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом” № 2343-XII від 14.05.1992 р. звернулось до господарського суду АР Крим з заявою про порушення справи про банкрутство в спрощеному порядку відсутнього боржника - ФОП ОСОБА_3 (а.с. 4-9).
Заява мотивована тим, що за ФОП ОСОБА_3 мається заборгованість з податків у розмірі 30.434 грн. 73 коп., що протягом 2-ох років 09.02.2010 р. -09.02.2011 р. вона надала до податкових органів декларацію про доходи з прочерками, що свідчить про відсутність її підприємницької діяльності, зареєстрованого на праві власності майна вона не має, за місцем реєстрації відсутня, що є підставою застосування ст.52 ЗУ № 2343-XII.
Ухвалою господарського суду м. Севастополя від 11 липня 2011 року ДПІ у Балаклавському районі міста Севастополя у прийнятті заяви про визнання ФОП ОСОБА_3 банкрутом відмовлено з посиланням на п.1 ст. 62 ГПК України (а.с. 1-2).
Ухвала суду мотивована тим, що неотримання підприємцем прибутку не є доказом відсутності підприємницької діяльності та можливості застосування до нього спрощеної процедури банкрутства на підставі ст. 52 Закону України „Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом”.
ДПІ у Балаклавському районі міста Севастополя оскаржило ухвалу суду від 11.07.2011 р. у апеляційному порядку.
Доводи апеляційної скарги мотивовані тим, що відсутність протягом звітних періодів валового доходу, витрат, пов'язаних з одержанням доходу, і як наслідок -сукупного чистого доходу, свідчать про відсутність підприємницької діяльності боржника а.с. 18-19).
У зв'язку з хворобою судді Латиніна О.А., його замінено на суддю Євдокімова І.В. за розпорядженням в.о. секретаря 2-ої судової палати САГС Остапової К.А. від 11.08.2011 р.
У судовому засіданні 11 серпня 2011 року представник ДПІ у Балаклавському районі міста Севастополя підтримала доводи апеляційної скарги з підстав, викладених в заяві про визнання банкрутом та апеляційній скарзі, ФОП ОСОБА_3 у судове засідання не з'явилась, про час і місце судового засідання повідомлена своєчасно та належним чином, про причини неявки суд не сповістила.
Оскільки явка в судове засідання згідно статті 22 Господарського процесуального кодексу України -це право, а не обов'язок сторін, справа може розглядатися без їх участі, якщо нез'явлення цих представників не перешкоджає вирішенню спору.
Враховуючи те, що матеріали справи в достатній мірі характеризують взаємовідносини сторін, судова колегія вважає за можливе переглянути ухвалу суду першої інстанції за відсутності ФОП ОСОБА_3
Розглянувши справу повторно в порядку ст. 106 Господарського процесуального кодексу України, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм процесуального права та відповідність висновків суду обставинам справи, судова колегія вважає апеляційну скаргу не підлягаючою задоволенню з наступних підстав.
Встановлено, що з 27.05.2008 року ФОП ОСОБА_3 зареєстрована платником податку на додану вартість (свідоцтво № НОМЕР_2). Даних, що вона знята з реєстрації, заявником не надано.
Безспірність вимог встановлена рішенням Окружного адміністративного суду м. Севастополя у справі № 2а-2423/09/2770 від 12.01.2010 р.
Відповідно до п.1 ст. 52 Закону України „Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом” у разі, якщо:
1. громадянин-підприємець - боржник відсутній за місцезнаходженням,
2. у разі ненадання боржником протягом року до органів державної податкової служби згідно із законодавством податкових декларацій, документів бухгалтерської звітності,
3. а також за наявності інших ознак, що свідчать про відсутність підприємницької діяльності боржника, заява про порушення справи про банкрутство відсутнього боржника може бути подана кредитором незалежно від розміру його вимог до боржника та строку виконання зобов'язань.
Згідно з ч. 1 ст. 106 Господарського процесуального кодексу України, ухвали місцевого господарського суду можуть бути оскаржені в апеляційному порядку у випадках, передбачених цим Кодексом та Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".
Правову позицію щодо можливості оскарження ухвал у справах про банкрутство висловлено в рекомендаціях Президії Вищого господарського суду України від 04.06.2004 р. № 04-5/1193 "Про деякі питання практики застосування Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".
Частиною 2 ст. 34 ГПК України передбачено, що обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Заява ДПІ в Балаклавському районі м. Севастополя про порушення справи про банкрутство обґрунтована тим, що ФОП ОСОБА_3 за місцем реєстрації відсутня, в підтвердження чого заявник посилається на довідку АДБ УМВС України в м. Севастополі про відсутність відомостей про місце мешкання ОСОБА_3
Згідно п.1 ст. 17 ЗУ № 755-IV від 15.05.2003 р. (в редакції закону 3422 від 09.02.2006 р.) відомості про фізичну особу - підприємця включаються до Єдиного державного реєстру шляхом внесення записів на підставі відомостей з відповідних реєстраційних карток та відомостей, що надаються юридичними особами державному реєстратору за місцезнаходженням реєстраційної справи згідно із законодавством України.
Відповідно до вимог ч. 1 ст. 18 вказаного закону, якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використанні в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін.
Частинами 7, 8 статті 19 Закону України „Про державну реєстрацію юридичних та фізичних осіб -підприємців” передбачено можливість внесення державним реєстратором до Єдиного державного реєстру запису про відсутність юридичної особи за її місцезнаходженням або запису про відсутність підтвердження відомостей про юридичну особу, які мають різну правову природу та різні правові наслідки.
Згідно з ч. 8 ст. 19 Закону України „Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців”, якщо до Єдиного державного реєстру не внесено запис про відсутність юридичної особи за її місцезнаходженням, то в разі неодержання реєстраційної картки про підтвердження відомостей про юридичну особу в установлений ч. 7 цієї статті строк, а також у разі одержання державним реєстратором від органу державної податкової служби повідомлення встановленого зразка про відсутність юридичної особи за її місцезнаходженням, державний реєстратор зобов'язаний у строк, що не перевищує десяти робочих днів з дати, яка встановлена для подання реєстраційної картки про підтвердження відомостей про юридичну особу, або з дати одержання повідомлення від органу державної податкової служби, направити рекомендованим листом юридичній особі повідомлення про необхідність подання державному реєстратору реєстраційної картки про підтвердження відомостей про юридичну особу.
У разі повернення до держаного реєстратора рекомендованого листа з відміткою відділення зв'язку про відсутність юридичної особи за вказаною адресою або неподання юридичною особою протягом місяця з дати направлення їй відповідного повідомлення реєстраційної картки про підтвердження відомостей про юридичну особу, державний реєстратор повинен внести до Єдиного державного реєстру запис про відсутність юридичної особи за її місцезнаходженням або запис про відсутність підтвердження відомостей про юридичну особу.
Пунктом 105 постанови Пленуму Верховного Суду України від 18.12.2009 р. № 15 „Про судову практику в справах про банкрутство” визначено, що, згідно зі ст. 17 Закону України „Про державну реєстрацію юридичних та фізичних осіб -підприємців” в Єдиному державному реєстрі містяться відомості про місцезнаходження юридичної особи (ч. 2), а також про відсутність юридичної особи за її місцезнаходженням, про відсутність підтвердження відомостей про юридичну особу (ч. 5). Ст. 20 вказаного закону визначено, що відомості, які містяться в Єдиному державному реєстрі, є відкритими і загальнодоступними, за винятком ідентифікаційних номерів фізичних осіб - платників податків; відомості, що містяться в Єдиному державному реєстрі, надаються у вигляді витягу з Єдиного державного реєстру та довідки про наявність або відсутність в Єдиному державному реєстрі інформації, яка запитується.
Тому, відповідно до вимог ст. 34 ГПК України допустимими доказами, які можуть підтверджувати дані про відсутність боржника за місцезнаходженням, є зазначені витяг чи довідка з Єдиного державного реєстру підприємств, установ, організацій України про державну реєстрацію відсутності за місцезнаходженням та документи, які підтверджують обставини викладені в заяві про визнання банкрутом станом на день розгляду справи.
Отже, лише факт внесення таких відомостей до ЄДРПО України може слугувати доказом відсутності боржника.
Така правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 22.05.2007 р. у справі №21/19-06-518.
Згідно витягу з ЄДРПО України наданого ДПІ суду 1-ої інстанції підприємець ОСОБА_3 знаходиться в даному реєстрі за місцем проживання: АДРЕСА_1.
Посилання ДПІ в Балаклавському районі м. Севастополя на відсутність ФОП ОСОБА_3 за місцем реєстрації, як доказ відсутності боржника за його місцезнаходженням є не належними доказами відсутності боржника, з огляду на вимоги статті 34 ГПК України та ст. 52 Закону України „Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом”.
З тексту заяви ДПІ в Балаклавському районі м. Севастополя слідує, що ФОП ОСОБА_3 останню звітність про доходи за 2009- 2010 р.р. надала з прочерком, тобто, факт „неподання податкової звітності”, передбачений статтею 52 Закону № 2343-XII відсутній, закон вимагає „ненадання” протягом року податкових декларацій, документів бухгалтерської звітності.
Аналогічна думка викладена в постанові Вищого господарського суду України від 01.06.2010 р. по справі № 2-30/6274-2009, постанові від 27.05.2009 р. по справі № 15/410-6-43/495.
С копій декларацій ФОП ОСОБА_3 слідує, що декларацію про доходи за 2009 рік вона надала з прочерком 09.02.2010 р. (вх. № 1151), за 2010 рік -09.02.2011 р. з прочерком (вх. № 2-143).
Згідно ст. 42 ГК України підприємництво - це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб'єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку.
Відповідно ст. 44 ГК України підприємництво здійснюється на основі вільного вибору підприємцем видів підприємницької діяльності.
Пунктом 5 ст. 128 ГК України громадянин-підприємець здійснює свою діяльність на засадах свободи підприємництва та відповідно до принципів, передбачених у статті 44 цього Кодексу.
Таким чином, наявність чи відсутність прибутку не є доказом відсутності здійснення ФОП ОСОБА_3 підприємницької діяльності, так як отримання прибутку є незалежним вибором самого підприємця.
За даним ВДАІ при УМВС України в м. Севастополі за ОСОБА_3 зареєстровано з 15.11.1994 р. і на даний час автомобіль ВАЗ-21011, 1980 р./в., д./н. НОМЕР_3 (лист ВДВС Балаклавського РУЮ від 31.03.2011 р. № 298/3/8/12).
На підставі викладеного, суд 1-ої інстанції правомірно з посиланням на п.1 ст. 62 ГПК України та ст. 52 ЗУ № 2343 відмовив ДПІ в Балаклавському районі м. Севастополя про визнання відсутнього боржника банкрутом.
Керуючись п. 1 ч. 1 ст. 103, ст. 106 суд -
1. Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Балаклавському районі міста Севастополя залишити без задоволення.
2. Ухвалу господарського суду міста Севастополя від 11 липня 2011 року у справі № 5020-1060/2011 залишити без змін.
Головуючий суддя З.Д. Маслова
Судді О.Г. Градова
І.В. Євдокімов
Розсилка:
1. Державна податкова інспекція у Балаклавському районі міста Севастополя (вул. 7 Листопада, 3, Севастополь, 99042)
2. Фізична особа - підприємець ОСОБА_3 (АДРЕСА_1)