Іменем України
09 серпня 2011 року Справа № 5002-22/1525-2011
Севастопольський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді Балюкової К.Г.,
суддів Волкова К.В.,
Гоголя Ю.М.,
за участю представників сторін:
позивача: ОСОБА_1, дов. № 182/10 від 23 грудня 2010 (дочірня компанія "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України")
відповідача: не з'явився (Державне підприємство України "Міжнародний дитячий центр "Артек")
розглянувши апеляційну скаргу Державного підприємства України "Міжнародний дитячий центр "Артек" на рішення господарського суду Автономної Республіки Крим (суддя Калініченко А.А.) від 30 травня 2011 року у справі № 5002-22/1525-2011
за позовом дочірньої компанії "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" (вул. Шолуденка, 1, місто Київ 116,04116)
до державного підприємства України "Міжнародний дитячий центр "Артек" (вул. Ленінградська, 41, смт. Гурзуф, місто Ялта, 98645)
про стягнення 47265,80 грн.
11 квітня 2011 року дочірня компанія "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" звернулась до господарського суду Автономної Республіки Крим з позовом до державного підприємства України "Міжнародний дитячий центр "Артек" про стягнення 47265,80 грн., з яких: сума основного боргу - 41735,54 грн., пеня - 2679,66 грн., збитки від інфляції - 2051,00 грн. та 3% річних у розмірі 799,60 грн. (а.с. 2-5).
Позов обґрунтований тим, що відповідач по справі порушив взяті на себе зобов'язання за договором на постачання природного газу № 06/08- 1824-ТЕ-19 від 29 вересня 2008 року та додаткової угоди до нього № 4 від 31 липня 2009 року, не у повному обсязі здійснив оплату за отриманий природний газ, внаслідок чого виникла заборгованість.
Рішенням господарського суду Автономної Республіки Крим від 30 травня 2011 року у справі № 5002-22/1525-2011 позов задоволено (а.с. 58-61).
Рішення суду мотивовано обґрунтованістю позовних вимог нормами чинного законодавства та доведеністю їх належними доказами.
Не погодившись з вказаним рішенням суду, державне підприємство України "Міжнародний дитячий центр "Артек" звернулось до Севастопольського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати зазначене рішення суду першої інстанції та прийняти нове про відмову в задоволенні позовних вимог.
Апеляційна скарга обґрунтовується неповнотою з'ясування судом першої інстанції обставин, які мають значення для справи та з порушенням норм матеріального та процесуального права.
04 серпня 2011 року від дочірньої компанії "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" надійшов відзив на апеляційну скаргу як на таку, що не відповідає дійсним обставинам справи та положенням діючого законодавства, якими закріплені принцип свободи договору та обов'язковості виконання зобов'язань.
05 серпня 2011 року від державного підприємства України "Міжнародний дитячий центр "Артек" надійшло клопотання про відкладення слухання справи, яке призначене на 09 серпня 2011 року, у зв'язку з відрядженням представника.
До клопотання відповідачем був долучений його наказ № 127 від 02.08.2011 р. про відрядження до Вищого господарського суду України керівника юридичної служби ОСОБА_2 з 09 по 11 серпня 2011 р.
Враховуючи, що явка представників сторін обов'язковою судом апеляційної інстанції не визнавалась, а також те, що чинний Господарський процесуальний кодексу України не обмежує коло представників юридичних осіб, які мають право представляти їх інтереси в господарському процесі, тоді як з наказу про відрядження вбачається наявність на підприємстві відповідача юридичної служби, тому відрядження її керівника не позбавляє відповідача можливості забезпечити явку до суду іншого представника, судова колегія визнала за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами, яки є достатніми для розгляду справи, у відсутність нез'явившегося представника відповідача.
Представник позивача у судовому засіданні заперечував проти задоволення апеляційної скарги відповідно до письмових заперечень.
Розглянувши справу повторно в порядку статті 101 Господарського процесуального кодексу України, судова колегія вважає, що апеляційна скарга Державного підприємства України "Міжнародний дитячий центр "Артек" не підлягає задоволенню, а оскаржуване рішення суду першої інстанції не підлягає скасуванню, виходячи з наступного.
Як вбачається з матеріалів справи, 29 вересня 2008 року між дочірньою компанією "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" (далі - Постачальник) та Державним підприємством України "Міжнародний дитячий центр "Артек" (далі - Покупець) укладений договір постачання природного газу № 06/08-1824-ТЕ-19 (далі -Договір) (а.с. 10-16).
Згідно з умовами вказаного Договору Постачальник зобов'язався передати Покупцю протягом жовтня - грудня 2008 року та січня - квітня 2009 року природний газ, а Покупець зобов'язався прийняти та оплатити поставлений природний газ.
Матеріалами справи підтверджено, що свої зобов'язання згідно даного договору Постачальник (позивач по справі) виконав, передавши Покупцю (відповідачу по справі) протягом жовтня - грудня 2008 року, січня - квітня 2009 року природний газ, на загальну суму 385616,59 грн., що підтверджується актами прийому - передачі природного газу, які складенні та підписанні сторонами (а.с. 23-29). Також, вказаний факт не заперечується відповідачем.
31 липня 2009 року між Постачальником (позивач) та Покупцем (відповідач) була укладена додаткова угода № 4 до Договору на постачання природного газу № 06/08-1824-ТЕ-19 від 29 вересня 2008 року (а.с. 21-22).
Відповідно до пункту 1 додаткової угоди № 4 сторони прийшли до згоди про зміну строку проведення розрахунків за договором на постачання природного газу № 06/08-1824-ТЕ-19 від 29 вересня 2008 року укладеному між сторонами.
Згідно з пунктом 2 додаткової угоди № 4, станом на 01 лютого 2009 року заборгованість Покупця перед Постачальником за поставлений природний газ згідно з Договором за період з жовтня 2008 року по січень 2009 року складає 143093.48 грн. та с непогашеною на дату підписання даної додаткової угоди.
Пунктом 3 додаткової угоди № 4 встановлено, що Боржник (відповідач) зобов'язується провести розрахунки із Кредитором (позивач) на суму, зазначену у пункті 2 цієї додаткової угоди, на умовах розстрочення її погашення на 5 (п'ять) років з відстроченням початку розрахунків до 01 січня 2010 року та сплатою у відповідності з графіком.
Відповідно до графіку погашення заборгованості, станом на 01 березня 2011 року Державне підприємство України "Міжнародний дитячий центр "Артек" повинно було сплатити 41735,54 грн.
Однак, відповідач свої зобов'язання щодо виконання умов додаткової угоди № 4 від 31 липня 2009 року не виконав.
Згідно з пунктом 4 додаткової угоди № 4 оплата повинна проводитись не пізніше останнього числа кожного місяця.
Отже, сума боргу відповідача перед позивачем, термін погашення якої настав згідно графіку погашення заборгованості станом на 01 березня 2011 року, становить 41735.54 грн.
Відповідно до частини 1 статті 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Розподіл тягаря доказування визначається предметом спору. За загальним правилом обов'язок (тягар) доказування певних обставин покладається на особу, яка посилається на ці обставини. Отже в рамках цієї справи на відповідача покладено обов'язок доказування відсутності заборгованості.
Однак відповідачем по справі не був доведений суду факт оплати та не надано належних доказів погашення заборгованості в сумі 41735,54 грн.
Згідно з статтею 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком (стаття 546 Цивільного кодексу України).
У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: 1) припинення зобов'язання внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; 2) зміна умов зобов'язання; 3) сплата неустойки; 4) відшкодування збитків та моральної шкоди (стаття 611 Цивільного кодексу України).
Відповідно до статті 622 Цивільного кодексу України, боржник, який сплатив неустойку і відшкодував збитки, завдані порушенням зобов'язання, не звільняється від обов'язку виконати зобов'язання в натурі, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно зі статтею 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом. Застосування господарських санкцій до суб'єкта, який порушив зобов'язання, не звільняє цього суб'єкта від обов'язку виконати зобов'язання в натурі, крім випадків, коли інше передбачено законом або договором, або управнена сторона відмовилася від прийняття виконання зобов'язання.
Як зазначалось вище позивач, окрім стягнення основної суми заборгованості, просить суд стягнути пеню у розмірі 2679,66 грн., збитки від інфляції у розмірі 2051,00 грн. та 3% річних у розмірі 799,60 грн.
Згідно з пунктом 7.2 Договору за несвоєчасну оплату спожитого газу Покупця (відповідача) зобов'язано сплатити на користь Постачальника (позивач) пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу, за кожен день прострочення платежу.
Відповідно до пункту 7.10 Договору неустойка нараховується Постачальником протягом шести місяців, що передують моменту звернення з позовом.
Нормами статті 1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань»встановлено, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.
Статтею 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань»передбачено, що розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.
Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Таким чином, судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що позовні вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі, оскільки вони є обґрунтованими та які підтверджені належними доказами.
Доводи апеляційної скарги відповідача зводяться до того, що Додаткова угода № 4 до Договору була укладена всупереч Постанови Кабінету Міністрів України № 54 від 31.01.2009 р. „Про деякі питання забезпечення функціонування державних підприємств „Міжнародний дитячий центр „Артек” і „Український дитячий центр „Молода гвардія”, пунктом 7 якого передбачено списання заборгованості відповідача за спожиті природний газ, електроенергію і воду, яка склалась на 31 січня 2009р .
З приводу зазначених доводів судова колегія вбачає наступне.
Згідно пункту 7 Постанови Кабінету Міністрів України № 54 від 31.01.2009 р. „Про деякі питання забезпечення функціонування державних підприємств „Міжнародний дитячий центр „Артек” і „Український дитячий центр „Молода гвардія”, Міністерству палива та енергетики, Національній акціонерній компанії „Нафтогаз України”, Раді Міністрів Автономної Республіки Крим та державному підприємству „Енергоринок” предписано в установленому порядку вжити заходів до списання заборгованості державного підприємства „Міжнародний дитячий центр „Артек” за спожиті природний газ, електроенергію і воду, яка склалася на 31 січня 2009р.
Як вбачається з фактичних обставин справи, незважаючи на наявність зазначеної Постанови, сторони Договору самостійно врегулювали питання погашення заборгованості за спожитий природний газ, що виникла за Договором від 29.09.2009 р., уклавши 31 липня 2009 р. Додаткову угоду до Договору № 4 про зміну строку проведення розрахунків, а фактично про реструктуризацію існуючої заборгованості відповідача, що утворилась станом на 01.03.2011 р. до 2013 р. (а.с.21).
Пунктом 3 частини 1 статті 3 Цивільного кодексу України закріплений один з найважливіших принципів цивільного законодавства -принцип свободи договору. Відповідно до статті 6 того ж Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимогу розумності та справедливості.
Згідно частини 1 статті 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Укладаючи Додаткову угоду № 4 відповідач чітко розумів наслідки, яки вона створює у вигляді повного погашення заборгованості у визначений строк, списання заборгованості умовами зазначеної Додаткової угоди не передбачено.
Умови Договору не містять жодних застережень щодо невиконання його умов на підставі постанов Кабінету Міністрів України.
Оскільки ані Договір, ані Додаткова угода № 4 до нього у встановленому законом порядку розірвані або визнані недійсними не були, вони підлягають виконанню їх сторонами належним чином.
Частина 2 статті 218 Господарського кодексу України передбачає, що не є підставою для звільнення від відповідальності за невиконання зобов'язання, зокрема порушення зобов'язання контрагентами правопорушника, відсутність на ринку потрібних для виконання зобов'язання товарів, відсутність у боржника необхідних коштів. Отже, посилання відповідача на той факт, що заборгованість не була списана, як на підставу для відмови в задоволенні позовних вимог є безпідставними.
Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 103 Господарського процесуального кодексу України апеляційна інстанція за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити рішення місцевого господарського суду без змін, а скаргу без задоволення.
Враховуючи викладене, оскаржуване рішення є повним, законним та обґрунтованим, прийнятим при дослідженні всіх обставин справи із правильним застосуванням норм матеріального та процесуального права, а тому судова колегія не вбачає підстав для його зміни чи скасування.
Керуючись статтями 101, 103 пункт 1, 105 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Апеляційну скаргу державного підприємства України "Міжнародний дитячий центр "Артек" залишити без задоволення.
2. Рішення господарського суду Автономної Республіки Крим від 30 травня 2011 року у справі № 5002-22/1525-2011 залишити без змін.
Головуючий суддя К.Г. Балюкова
Судді К.В. Волков
Ю.М. Гоголь
Розсилка:
1. Дочірній компанії "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" (вул. Шолуденка, 1, місто Київ 116,04116)
2. Державному підприємству України "Міжнародний дитячий центр "Артек" (вул. Ленінградська, 41, смт. Гурзуф, місто Ялта, 98645)
3. до господарського суду Автономної Республіки Крим.