Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,
тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41
"01" серпня 2011 р. Справа № 5023/3852/11
вх. № 3852/11
Суддя господарського суду Аюпова Р.М.
при секретарі судового засідання Павленко А.В.
за участю представників сторін:
позивача - ОСОБА_1, дов. № 19 від 06.01.2011 р.
Представник відповідача - ОСОБА_2, дов. №1636 від 06.07.11р.
розглянувши справу за позовом Харківського комунального підприємства "Міськелектротранс" Ордена трудового Червоного прапору ім. 60-річчя Радянської України, м. Харків
до Фізичної особи - підприємця ОСОБА_3, м. Харків
про стягнення коштів
Позивач -Харківське комунальне підприємство "Міськелектротранс" Ордена трудового Червоного прапору ім. 60-річчя Радянської України, м. Харків звернувся до господарського суду Харківської області з позовною заявою про стягнення з відповідача -ФОП ОСОБА_3 на свою користь заборгованість з орендної плати з урахуванням пені, 3% річних та інфляційних у розмірі 2472,28 грн., а також, просить суд зобов'язати відповідача звільнити приміщення за адресою: АДРЕСА_2 площею 16,9 кв.м та повернути його позивачеві шляхом складання акту прийому-передачі. Окрім того, просить віднести на відповідача свої витрати по оплаті державного мита та витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, мотивуючи свої вимоги неналежним виконанням відповідачем своїх обов'язків за договором № 1614 оренди нежитлового приміщення (будівлі) від 14.04.2004 року, щодо своєчасного внесення орендної плати та експлуатаційних витрат..
Ухвалою господарського суду Харківської області від 20 травня 2011 року прийнято вказану позовну заяву до розгляду, порушено провадження у справі та призначено її розгляд на 06 червня 2011 року об 11:00 год.
У призначеному судовому засіданні 01 серпня 2011 року представник позивача пояснив, що відповідачем заявлена до стягнення сума боргу з орендної плати (2473,28 грн.) сплачена, у зв'язку з чим, просить суд зобов'язати відповідача звільнити орендоване приміщення та повернути його позивачеві а також стягнути судові витрати. Також позивачем надано додаткові письмові пояснення (вх. № 14626, 14625), та додаткові документи, які судом долучені до матеріалів справи.
Присутній у судовому засіданні представник відповідача проти позову, в частині звільнення орендованого приміщення та повернення його позивачеві заперечує та просить відмовити в його задоволенні, з підстав, викладених у відзиві на позов та додаткових письмових поясненнях.
З'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позов, дослідивши матеріали справи та заслухавши пояснення представників сторін, всебічно та повно дослідивши надані учасниками судового процесу докази, суд встановив наступне.
14 квітня 2004 року між Службою руху Харківського комунального підприємства "Міськелектротранс" (далі позивач) та СПДФР ОСОБА_3 (далі - відповідач) укладено договір № 1614 оренди нежитлового приміщення (будівлі) (далі- договір), предметом якого є оренда нежитлового приміщення (будівлі) -площею 16,9 кв.м, яке знаходяться за адресою: АДРЕСА_2.
Факт передачі об'єкту оренди підтверджується актом приймання-передачі орендованого майна, підписаним сторонами 14 квітня 2004 року.
Розділом 3 договору оренди ( з урахування додаткової угоди від 03.10.2007 року до договору оренди) передбачено, що орендна плата визначається на підставі рішення 15 сесії Харківської міської ради 5 скликання “Про затвердження Методики розрахунку і порядку використання плати за оренду майна, що знаходиться у комунальній власності територіальної громади м. Харкова” від 03.10.2007 року № 208/07 і складає з 03.10.2007 року по 31.10.2007 року -93,35 грн. грн., а за листопад 2007 року -101,97 грн. без урахування ПДВ. Ставка орендної плати з 03.10.2007 року складає 6% (п. 3.2 договору).
Нарахування орендної плати з дати підписання акту прийому передачі та сплачується щомісячно на протязі 15 календарних днів наступного місяця, розмір орендної плати за кожний наступний місяць визначається шляхом коригування орендарем розміру орендної плати за минулий місяць на індекс інфляції за поточний місяць і сплачується їм самостійно (п.3.3).
Відповідно до п. 3.5 договору оренди встановлено, що орендна плата перераховується: 70% на розрахунковий рахунок орендодавця (позивача), 30% - до міського бюджету.
Відповідно до п. 4.6 договору оренди встановлено, що відповідач зобов'язаний сплачувати витрати, пов'язані з поточною експлуатацією орендованого приміщення.
Пунктом 4.5 договору оренди від 20.05.2004 року передбачено, що орендар зобов'язаний своєчасно і у повному обсязі сплачувати орендну плату.
Як зазначав позивач у позовній заяві, Орендар (відповідач) порушував умови договору оренди щодо своєчасного внесення орендної плати за оренду майна та витрат, пов'язаних з утриманням орендованого майна, внаслідок чого, за період з 01.11.2010 року по 01.03.2011 року, у відповідача виникла заборгованість у сумі 2472,28 грн., з яких 2375,96 заборгованість з орендної плати, 32,62 грн. - пеня, 14,36 грн.- 3%річних; та 49,34 грн. інфляційних. що стало підставою для звернення прокурора до господарського суду Харківської області з відповідним позовом.
Як свідчать надані відповідачем докази, а також письмові пояснення позивача, відповідач згідно квитанції №4741.33.3 від 03.06.2011 року сплатив заявлену до стягнення суму заборгованості з орендної плати, а також пені, інфляційних та річних у загальному розмірі 2473,28 грн.
Враховуючи, що на момент розгляду справи відповідач добровільно задовольнив позовні вимоги в частині стягнення заборгованості з орендної плати, пені, інфляційних та річних у загальному розмірі 2473,28 грн, про що зазначено позивачем у наданих письмових поясненнях (вх. № 14034 від 26.07.2011 року), а також вбачається з квитанції №4741.33.3 від 03.06.2011 року, суд вважає що провадження у справі в цій частині позовних вимог підлягає припиненню на підставі п. 1-1 статті 80 Господарського процесуального кодексу України за відсутністю предмету спору.
Враховуючи, що заборгованість за договором оренди відповідачем сплачена після звернення позивача з даним позовом до суду, то відповідно до ст. 49 ГПК України судові витрати за позовну вимогу в частині стягнення 2473,28 грн. підлягають стягненню з відповідача.
Розглянувши вимогу позивача щодо зобов'язання відповідача звільнити приміщення за адресою: АДРЕСА_2 площею 16,9 кв.м та повернути його позивачеві шляхом складання акту прийому-передачі, судом встановлено наступне.
В обґрунтування зазначеної вимоги, позивач посилається на те, що договір № 1614 оренди нежитлового приміщення (будівлі) від 14.04.2004 року є припиненим у зв'язку із закінченням строку його дії.
Відповідно до ч. 7 ст. 179 Господарського кодексу України, господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.
Статтею 763 Цивільного кодексу України встановлено, що договір найму укладається на строк, встановлений договором.
Відповідно до ст.. 785 Цивільного кодексу України, У разі припинення договору найму наймач зобов'язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона булла одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі. Якщо наймач не виконує обов'язку щодо повернення речі, наймодавець має право вимагати від наймача сплати неустойки у розмірі подвійної плати за користування річчю за час прострочення.
Згідно ст. 764 Цивільного кодексу України, яка кореспондується із ч. 2 ст. 17 Закону України "Про оренду державного і комунального майна", якщо наймач продовжує користуватися майном після закінчення строку договору найму, то за відсутністю заперечень наймодавця протягом одного місяця, договір вважається поновленим на строк, якій був раніше встановлений договором.
Так, п. 8.1 договору оренди встановлено, що цей договір діє з 14.04.2004 року по 14.03.2005 року, тобто договір укладено на одинадцять місяців.
Додатковою угодою від 02.12.2009 року сторони продовжили строк дії договору до 14.12.2010 року.
Як свідчать матеріали справи та не спростовано представниками сторін у судовому засіданні, відповідач, після закінчення встановленого додатковою угодою від 02.12.2009 року до договору оренди строк продовжував користуватися орендованим майном.
Позивач вважає, що договір припинив свою дію у зв'язку з закінченням строку його дії, оскільки ним надсилались на адресу відповідача листи № 1879/1 від 11.11.2010 року, № 2029/1 від 03.12.2010 року, № 2363 від 30.12.2010 року з посиланням на те, що він не має наміру пролонговувати договір оренди № 1614 від 12.04.2004 року.
Проте, такі доводи позивача спростовуються матеріалами справи, з огляду на наступне.
По-перше, позивач в позовній заяві просив суд стягнути з відповідача заборгованість з орендної плати з урахуванням пені, 3% річних та інфляційних у розмірі 2472,28 грн. В обґрунтування зазначених вимог позивач посилався на те, що орендарем (відповідач), в порушення умов договору оренди № 1614 від 12.04.2004 року, за період з 01.11.2010 року по 01.03.2011 року не було сплачено орендну плату за користування приміщення.
Відповідно до ст. 759 Цивільного кодексу України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк. Законом можуть бути передбачені особливості укладення та виконання договору найму (оренди). Аналогічні за змістом норми містяться у статті 283 Господарського кодексу України.
Згідно ст. 2 Закону України “Про оренду державного та комунального майна” орендою є засноване на договорі строкове платне користування майном, необхідним орендареві для здійснення підприємницької та іншої діяльності.
Відповідно до статті 284 Господарського кодексу України орендна плата є істотною умовою договору оренди.
Пунктом 1 статті 286 Господарського кодексу України встановлено, що орендна плата -це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності. Відповідно до пункту 1 статті 762 Цивільного кодексу України за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.
Отже, підставою стягнення заборгованості за орендною платнею відповідно до вимог Цивільного кодексу України та Закону України “Про оренду державного та комунального майна” є укладений договір оренди відповідних приміщень.
Як свідчить позовна заява, а також додатково подані до матеріалів справи докази, позивач просив суд стягнути саме орендну плату, а не неустойку відповідно до ч. 2 ст. 785 Цивільного кодексу України.
Отже, позивач, звертаючись до суду з позовними вимогами про стягнення з відповідача заборгованості з орендної плати за період з 01.11.2010 року по 01.03.2011 року, яка виникла з договору оренди № 1614 від 12.04.2004 року, підтверджує факт дії договору після закінчення встановленого додатковою угодою від 02.12.2009 року строку (14.12.2010 року). Таким чином, матеріали справи свідчать, що після зазначеного строку відповідач отримував від позивача орендні послуги в рамках договору оренди № 1614 від 12.04.2004 року, відповідач мав заборгованість з отриманих орендних послуг за період з 01.11.2010 року по 01.03.2011 року, яка сплачена ним під час розгляду даної справи, про що свідчить квитанція № 4741.33.3 від 03.06.2011 року, з якої вбачається призначення платежу: «оплата за оренду, згідно договору № 1614 від 14.04.2004 року». Суд також зазначає, що позивач прийняв цей платіж, про що зазначив представник позивача у судових засіданнях та додатково поданих поясненнях (вх. № 14334 від 26.07.2011 р.).
Враховуючи викладене, суд вважає, договір оренди № 1614 від 12.04.2004 року був продовжений сторонами на підставі ст. 764 Цивільного кодексу України, яка кореспондується із ч. 2 ст. 17 Закону України "Про оренду державного і комунального майна" на одинадцять місяціві - до 14.11.2011 року.
Також посилання позивача на припинення дії договору у зв'язку з надісланням на адресу відповідача листів № 1879/1 від 11.11.2010 року, № 2029/1 від 03.12.2010 року про відмову від продовження терміну дії договору не підтверджені належними та допустимими доказам, оскільки до матеріалів справи не надано доказів надіслання цих листів орендарю (відповідачу).
У судовому засіданні та наданих додаткових письмових поясненнях (вх. № 14625) представник позивача зазначив, що листи про відмову від продовження терміну дії договору надсилались на адресу відповідача простою кореспонденцією, у зв'язку з чим, докази направлення та отримання відповідачем даних листів у позивача відсутні. Окрім того, представник відповідача у судових засіданнях зазначив, що листи позивача про відмову від продовження терміну дії ним не отримувались.
Відповідно до ст. 4-3 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.
Згідно із ст. 34 Господарського процесуального кодексу України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.
Відповідно до ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили. Визнання однією стороною фактичних даних і обставин, якими інша сторона обґрунтовує свої вимоги або заперечення, для господарського суду не є обов'язковим.
Відповідно до вимог ст. 32 Господарського процесуального кодексу України: доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.
При цьому, належністю доказів є спроможність фактичних даних містити інформацію щодо обставин, що входять до предмета доказування, слугувати аргументами (посилками) у процесі встановлення об'єктивної істини.
Стаття 129 Конституції України відносить до основних засад судочинства змагальність сторін.
За загальним правилом, обов'язок доказування певних обставин покладається на особу, яка посилається на ці обставини. Обов'язок доказування та подання доказів розподіляється між сторонами, виходячи з того, хто посилається на юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги та заперечення. Це стосується позивача, який повинен доказати факти, на підставі яких пред'явлено позов, а також відповідача, який має можливість доказувати факти, на підставі яких він будує заперечення проти позову.
У відповідності до вимог ст. 54 Господарського процесуального кодексу України, позовна заява повинна містити виклад обставин, на яких ґрунтуються позовні вимоги з зазначенням доказів. До обставин, на яких позивач обґрунтовує свої вимоги, відносять обставини, які становлять предмет доказування у справі. Предмет доказування це сукупність обставин, які необхідно встановити для правильного вирішення справи. У предмет доказування включаються факти матеріально-правового характеру, що є підставою вимог позивача та заперечень відповідача.
Позивач не довів суду, що договір оренди № 1614 від 14.04.2004 року є припиненими, а отже вимога про зобов'язання відповідача звільнити приміщення за адресою: АДРЕСА_2 площею 16,9 кв.м та повернути його позивачеві шляхом складання акту прийому-передач, є необґрунтованою та такою, що не підтверджена належними доказами, тому суд дійшов висновку про наявність правових підстав для відмови у задоволенні цих позовних вимог .
Вирішуючи питання розподілу судових витрат суд керується ст. 49 ГПК України. У спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав державне мито покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Суми, які підлягають сплаті за проведення судової експертизи, послуги перекладача, адвоката, витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та інші витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: при задоволенні позову - на відповідача; при відмові в позові - на позивача; при частковому задоволенні позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Таким чином, судові витрати в частині вимоги позивача щодо звільнити відповідачем приміщення та повернути його позивачеві покладаються на позивача.
Враховуючи вищевикладене та керуючись статтями 6, 8, 19, 55, 124, 129 Конституції України, , статтями 759, 762, Цивільного кодексу України, статтями 283, 284, 286, Господарського кодексу України, статтями 2, 17 Закону України "Про оренду державного та комунального майна", статтями 1, 4, 12, 32, 33, 43, 44, 49, п. 1-1 ст. 80, статтями 82-85 Господарського процесуального кодексу України суд -
В частини стягнення з Фізичної особи - підприємця ОСОБА_3 на користь Харківського комунального підприємства "Міськелектротранс" Ордена трудового Червоного прапору ім. 60-річчя Радянської України заборгованості з орендної плати з урахуванням пені, 3% річних та інфляційних у розмірі 2472,28 грн.- провадження у справі припинити.
Стягнути з Фізичної особи - підприємця ОСОБА_3 (61184, АДРЕСА_1) на користь Харківського комунального підприємства "Міськелектротранс" Ордена трудового Червоного прапору ім. 60-річчя Радянської України, м. Харків (р/р 260043022791 в ХОФ ПАТ “Укрсоцбанк”, м. Харків, МФО 351016, код 09351014) 102,00 грн. державного мита та 118,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
Видати наказ після набрання судовим рішення законної сили.
В задоволенні решти позовних вимог - відмовити.
Суддя Аюпова Р.М.
Рішення оформлено згідно з вимогами ст. 84 ГПК України
та повний текст рішення складено та підписано 08 серпня 2011 року
справа № 5023/3852/11