Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,
тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41
"04" серпня 2011 р. Справа № 5023/5540/11
вх. № 5540/11
Суддя господарського суду Тихий П.В.
при секретарі судового засідання Михайлюк В.Ю.
за участю представників сторін:
позивача - ОСОБА_1 дов. від 01.09.10;
відповідача - не з"явився;
розглянувши справу за позовом ТОВ "Арис - Юг", м. Київ;
до ФОП ОСОБА_2, м. Харків;
про стягнення коштів
Позивач просить суд стягнути з відповідача 8698,34 грн. заборгованості за договорами №160/1, №160/2, №160 від 18.08.08 та №160/3 від 01.02.09, 668,58 грн. пені, 479,84 грн. річних та судові витрати.
Відповідач в судове засідання 25.07.11 не з"явився, вимоги ухвали суду про порушення провадження по справі не виконав.
Розгляд справи було відкладено на 04.08.11.
04.08.11 позивач надав до канцелярії суду доповнення до позовної заяви (вих.№398 від 03.08.11), в яких просить суд стягнути з відповідача 8698,34грн. основного боргу, 888,23грн. пені, 513,20грн. інфляційних втрат. Разом із доповненями були надані документи для долучення до матеріалів справи.
В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав, наполягає на задоволенні позову.
Відповідач правом на участь представника у судовому засіданні не скористався, причину неявки не повідомив, витребуваних судом документів не надав.
Відповідно до ст. 22 ГПК України, позивач вправі до прийняття рішення по справі збільшити розмір позовних вимог за умови дотримання встановленого порядку досудового врегулювання спору у випадках, передбачених статтею 5 цього Кодексу в цій частині, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог. До початку розгляду господарським судом справи по суті позивач має право змінити предмет або підставу позову шляхом подання письмової заяви.
Суд, розглянувши доповнення позивача, визнав їх такими, що не суперечать чинному законодавству та не порушує чиї - небудь права та охоронювані законом інтереси, відповідають вимогам ст. 22 ГПК України та підлягає прийняттю до розгляду.
Враховуючи те, що норми ст. 65 Господарського процесуального кодексу України, щодо обов'язку господарського суду витребувати у сторін документи і матеріали, що необхідні для вирішення спору, кореспондуються з диспозитивним правом сторін подавати докази, а п. 4 ч. 3 ст. 129 Конституції України визначає одним з принципів судочинства свободу в наданні сторонами суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, суд вважає, що господарським судом, в межах наданих ним повноважень, створені належні умови для надання сторонами доказів та здійснені всі необхідні дії щодо витребування додаткових доказів, та вважає за можливе розглянути справу за наявними у ній та додатково поданими на вимогу суду матеріалами та документами.
З'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, всебічно та повно дослідивши матеріали справи та надані учасниками судового процесу докази, заслухавши пояснення представника позивача, суд встановив, що між сторонами 18.08.08 були підписані договори №160, №160/1, №160/2 та 01.02.09 - договір №160/3. Відповідно до умов вказаних договорів позивач (товариство), у відповідності до договорів доручення (№1/07 від 01.07.03 (до договорів №160 та №160/1), №04/01 від 04.01.08 та №01/07 від 01.07.09, відповідно) від імені та за рахунок довірителів , зобов"язався надавати послуги із заправки автотранспорту відповідача (підприємства) та надавати додаткові послуги на підставі пред"явлених підприємством пластикових карток.
На виконання умов вищевказаних договорів, позивач передав, а відповідач прийняв в користування пластикові картки, за якими відповідачу й надавались послуги, що підтверджується матеріалами справи, зокрема актами приймання-передачі.
Як вбачається з матеріалів справи, відповідачу були надані послуги на загальну суму 81704,04грн., проте, в порушення умов договорів, вартість отриманих послуг відповідач сплатив частково, внаслідок чого сума заборгованості відповідача перед позивачем становить 8698,34грн.
Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Відповідно до ч. 1 ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що грунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.
Враховуючи, що вказана сума боргу відповідачем не оспорена, відповідач не надав суду доказів про погашення боргу в повному обсязі, а також враховуючи, що відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання повинні виконуватись належним чином і в установлений строк, позовні вимоги позивача в сумі 8698,34грн. є обгрунтованими, підтверджуються наданими суду доказами та підлягають задоволенню.
Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання повинен сплатити кредитору суму грошового боргу з урахуванням індексів інфляції та 3% річних. За таких обставин, позовні вимоги позивача в сумі 513,20 грн. інфляційних витрат, обгрунтовані і підлягають задоволенню.
Пунктом 4.2. договорів сторони встановили відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань у вигляді пені у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла на період, за який вона сплачується, від суми простроченого платежу за кожен день прострочки.
Відповідно до ст. 1 Закону України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов”язань”, платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Ст. 3 цього ж закону передбачено, що розмір пені, передбачений ст. 1, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного Банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.
Приймаючи до уваги, що відповідач не виконав свої зобов'язання по оплаті у термін, встановлений договором, нарахована позивачем пеня в сумі 888,23грн. відповідає умовам договору та вимогам законодавства і підлягає стягненню.
Відповідно до ст. 44 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати складаються з державного мита, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов"язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката, витрат на інформаційно - технічне забезпечення судового процесу та інших витрат, пов"язаних з розглядом справи. Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, стороні, на користь якої відбулося рішення, господарський суд відшкодовує мито за рахунок іншої сторони і в тому разі коли друга сторона звільнена від його сплати; суми які підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов"язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката, витрат на інформаційно - технічне забезпечення судового процесу та інших витрат, пов"язаних з розглядом справи покладаються при задоволенні позову на відповідача, а при відмові в позові -на позивача.
За таких обставин, суд, керуючись ст. ст. 22, 33, 34, 43, 44, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -
Прийняти доповнення до позовної заяви (вих.№398 від 03.08.11).
Позов задовольнити повністю.
Стягнути з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 (61032, АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1, п/р НОМЕР_2 в ХОВ АКБ "Укрсоцбанк" м. Харків, МФО 351016) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Арис-Юг" (03028, м. Київ, проспект Науки, 41, оф. 442, код ЄДРПОУ 31745725, п/р 260063257001 в ВАТ "Агрокомбанк", м. Київ, МФО 322302) 8698,34 грн. основного боргу, 888,23 грн. пені, 513,20 грн., 102,00 грн. державного мита та 236,00грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Суддя Тихий П.В.
повний текст рішення складено 09.08.11р.