Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,
тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41
"08" серпня 2011 р. Справа № 5023/4074/11 (н.р. 33/236-09)
вх. № 4074/11
Колегія суддів господарського суду в складі:
Головуючий суддя Ковальчук Л.В.
суддя Жиляєв Є.М.
суддя Сальнікова Г.І.
при секретарі судового засідання Гетьман І.А.
за участю представників сторін:
позивача - ОСОБА_1., дов. № 557 від 25.05.11 р., ОСОБА_2., дов. № 380 від 03.03.11 р. відповідача - 1-го та 2-го - ОСОБА_3., дов. № 400/22 від 19.05.11 р.
розглянувши справу за позовом СТГО "Південна залізниця" м. Харків
до 1. ВАТ ДЕК "Центренерго" в особі відокремленого структурного підрозділу Зміївська ТЕС ВАТ ДЕК "Центренерго", с. Комсомольське
2. ПАТ "Державна енергогенеруюча компанія "Центренерго" м.Київ
про стягнення 29538662,14 грн.
Рішенням господарського суду Харківської області від 02.07.2010 р. у справі № 33/236-09 було в задоволенні клопотання про призначення судової експертизи відмовлено; в задоволенні клопотання про залучення до участі у справі ДП “Вугілля Україна" в якості 3-ї особи відмовлено; позов задоволено; стягнуто з Відкритого акціонерного товариства “Державна енергогенеруюча компанія “Центренерго” на користь Статутного територіально-галузевого об'єднання “Південна залізниця” 33936252,89 грн. належних до сплати платежів, витрати по сплаті державного мита у сумі 25500,00 грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у сумі 236,00 грн.
Дану справу було розглянуто в колегіальному складі суддів: головуючий суддя Савченко А.А., судді Кононова О.В., Смирнова О.В.
Постановою Харківського апеляційного господарського суду від 11.01.11 р. апеляційну скаргу Відкритого акціонерного товариства “Державна енергогенеруюча компанія “Центренерго” в особі відокремленого структурного підрозділу Зміївської теплової електричної станції, смт. Комсомольське Зміївського району Харківської області, залишено без задоволення; частини 3, 4 резолютивної частини рішення Господарського суду Харківської області від 02.07.2010 р. у справі № 33/236-09 змінено й викладено їх у наступній редакції:
“Позов задовольнити частково.
Стягнути з Відкритого акціонерного товариства “Державна енергогенеруюча компанія “Центренерго” (адреса відокремленого структурного підрозділу Зміївська теплова електрична станція - 63460, Харківська обл., Зміївський р-н, смт. Комсомольське, в тому числі р/р 26004301730035 у АК ПІБ смт. Комсомольське, МФО 351210, код ЄДРПОУ 05471247) на користь Статутного територіально галузевого об'єднання “Південна залізниця” (61052, м. Харків, вул. Червоноармійська, 7, в тому числі р/р 26007000002 ХФ АБ “Експрес-Банк”, МФО 350716, код ЄДРПОУ 01072609) 33936037,61 грн. належних до сплати платежів, витрати по сплаті державного мита у сумі 25500,00 грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у сумі 236,00 грн. В стягненні 215,28 грн. відмовити.“
Постановою Вищого господарського суду України від 12.04.11 р. у справі № 33/236-09 касаційну скаргу Відкритого акціонерного товариства "Державна енергогенеруюча компанія "Центренерго" в особі відокремленого структурного підрозділу Зміївської теплової електричної станції задоволено; рішення господарського суду Харківської області від 02.07.2010 року та постанову Харківського апеляційного господарського суду від 11.01.2011 року у справі № 33/236-09 господарського суду Харківської області скасовано. Справу направлено на новий розгляд до господарського суду Харківської області.
Ухвалою суду від 27.05.11 р. справу призначено до розгляду в судовому засіданні на 16.06.11 р. в колегіальному складі суду головуючий суддя Ковальчук Л.В., судді Лаврова Л.С., Жиляєв Є.М..
Ухвалою суду від 16.06.11 р. клопотання позивача про продовження строку розгляду спору задоволено, продовжено строк розгляду спору до 08.08.11 р.
Розпорядженням голови господарського суду Харківської області від 04.08.11 р. у зв'язку з відпусткою судді Лаврової Л.С. призначено колегію суддів у складі: головуючий суддя Ковальчук Л.В., судді Жиляєв Є.М., Сальнікова Г.І.
Позивач в судовому засіданні 04.08.11 р. надав заяву про залучення другого відповідача та уточнення позовних вимог, в якій просить суд залучити до справи № 5023/4074/11, додатково, другого відповідача - Публічне акціонерне товариство "Державна енергогенеруюча компанія "Центренерго", 03151, м.Київ, Солом*янський район, вул.Народного ополчення,1, код ЄДРПОУ 22927045, стягнути з Публічного акціонерного товариства "Державна енергогенеруюча компанія "Центренерго" (підрозділу Зміївська теплова електрична станція) на користь позивача суму належних до сплати платежів у розмірі 33936037,61 грн., відшкодувати позивачу за рахунок другого відповідача витрати по сплаті держмита та на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
Ухвалою суду від 04.08.11 р. заяву позивача про уточнення позовних вимог прийнято до розгляду та залучено до участі у справі в якості другого відповідача Публічне акціонерне товариство "Державна енергогенеруюча компанія "Центренерго".
Позивач в судовому засіданні 08.08.11 р. позовні вимоги з урахуванням їх уточнень підтримує повністю та просить суд позов задовольнити в повному обсязі.
Перший відповідач проти позовних вимог заперечує та надав до суду повідомлення, в якому посилається на той факт, що у зв'язку з реорганізацією ВАТ "Державна енергогенеруюча компанія "Центренерго" у Публічне акціонерне товариство "Центренерго", яке стало його правонаступником згідно Статуту, статус Зміївської ТЕС не визначений, у зв'язку з чим не може бути відповідачем, та просить суд направити дану справу на розгляд за місцем знаходження юридичної особи. Доказів того, що Зміївська ТЕС є структурним підрозділом Публічного акціонерного товариства "Державна енергогенеруюча компанія "Центренерго" на момент розгляду справи відсутні.
Враховуючи те, що за заявою позивача в якості другого відповідача, ухвалою суду від 04.08.11 р., залучено до участі у справі Публічне акціонерне товариство "Державна енергогенеруюча компанія "Центренерго", дане повідомлення Зміївської ТЕС задоволенню не підлягає.
Окрім того, перший відповідач звернувся до суду з клопотанням, в якому просить залучити в якості співвідповідача по справі ДП "Вугілля України" м.Київ, а також залучити в якості третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору ДП "Донецька залізниця" м.Донецьк та ДП "Укрзалізниця" м.Київ.
Розглянувши дане клопотання, судова колегія дійшла висновку, що воно не підлягає задоволенню як необґрунтоване.
Також, представник першого та другого відповідачів надав заперечення на позов, в яких вважає, що позивач не довів і не обґрунтував суму позовних вимог належними і допустимими доказами, а також сам порушив договірні зобов'язання, просить в задоволенні позову відмовити, судові витрати покласти на позивача.
Розглянувши матеріали справи, надані докази, вислухавши пояснення представників сторін, суд встановив наступне.
Відповідно до ст.1 Закону України «Про залізничний транспорт» - залізниця - це статутне територіально-галузеве об'єднання, до складу якого входять підприємства, установи та організації залізничного транспорту і яке, при централізованому управлінні, здійснює перевезення пасажирів та вантажів у визначеному регіоні транспортної мережі.
Пунктом 1.1 Статуту Південної залізниці встановлено, що Південна залізниця - це створене згідно зі статтями 1, 4 Закону України «Про залізничний транспорт» статутне територіально-галузеве об'єднання (СТГО), засноване на державній власності і підпорядковане Державній адміністрації залізничного транспорту України, що входить до сфери управління Міністерства транспорту України. Позивачем надано копію Довідки №6070 про включення СТГО «Південна залізниця" до єдиного державного реєстру підприємств та організацій України та копія свідоцтва про державну реєстрацію юридичної особи -СТГО «Південна залізниця». За таких обставин, твердження відповідача про невизначеність правового статусу позивача є безпідставним.
23.03.2001 р. між сторонами укладено Договір № 021016 про організацію перевезень вантажів і проведення розрахунків за перевезення та надані залізницею послуги, предметом якого є надання Залізницею (позивачем) Вантажовласнику (відповідачу) послуг, пов'язаних з перевезенням та проведення розрахунків за ці послуги.
Згідно п.2.1. Договору сторони передбачили, що Вантажовласник зобов'язується здійснювати вивантаження вантажів, що прибувають на його адресу.
Пунктом 2.4. Договору передбачено, що вантажовласник зобов'язується здійснювати попередню оплату за перевезення вантажів та додаткові послуги шляхом перерахування коштів у сумах, відповідних до обсягу перевезення та вагонообігу на під'їзній колії на рахунок Залізниці, визначений в договорі.
У відповідності до п.3.1 договору розмір попередньої оплати та періодичність її внесення визначається вантажовласником, виходячи із очікуваного обсягу перевезень та послуг на підставі діючих тарифів.
У відповідності до п.3.2 договору у міру виконання перевезень та надання послуг Залізниця списує відповідні суми (провізну плату, додаткові збори, штрафи) з особового рахунку вантажовласника на підставі перевізних документів, накопичувальних карток, відомостей плати за користування вагонами, контейнерами і т.ін.
Строк дії договору пролонговано на 2010 р. у відповідності до п.7.4 договору.
18.12.2006 р. між сторонами укладено договір про експлуатацію залізничної під'їзної колії № 2/219/22-12/06. Згідно пункту 16 договору про експлуатацію залізничної під'їзної 2/219/22-12/06 Власник колії (Вантажовласник за договором від 23.03.2001р. № 021016) сплачує Залізниці:
- плату за користування вагонами згідно з правилами користування вагонами та контейнерами;
- інші збори і плати згідно Тарифного керівництва №1 та договору про організацію перевезення вантажів і проведення розрахунків за перевезення та надані залізницею послуги.
Збори та плати вносяться шляхом 100 % попередньої оплати.
Відповідно до статті 909 Цивільного кодексу України, статті 307 Господарського кодексу України, статті 22 Статуту «укладення договору перевезення вантажу підтверджується складенням перевізного документа - транспортної накладної, відповідно до вимог законодавства», яка одночасно є обов'язковою двосторонньою письмовою формою угоди про перевезення вантажу на бланку встановленої форми між відправником та залізницею на користь третьої особи. Уклавши договір на перевезення вантажу Залізниця, як Вантажовідправник, так і Одержувач взяли зобов'язання виконувати вимоги як Статуту, так і Правил перевезення вантажів залізничним транспортом, які регулюють взаємовідносини сторін з питань перевезення.
Відповідно до п.4 Правил користування вагонами та контейнерами, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 25 лютого 1999 р. № 113 відомості плати за користування вагонами, контейнерами складаються на вагони, контейнери, що подаються під навантаження та вивантаження, є документами обліку часу перебування вагонів, контейнерів у пунктах навантаження та вивантаження та на під'їзних коліях і містять розрахунки платежів за користування вагонами, контейнерами. Відомість плати за користування вагонами (контейнерами) складається у трьох примірниках - два для залізниці і один для вантажовласника, окремо для вагонів і для контейнерів.
Пунктом 2.6 Правил розрахунків за перевезення вантажів, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 21 листопада 2000 р. N 644, усі належні залізниці платежі за додаткові послуги, штрафи (які не були включені в перевізні документи і у відомості плати за користування вагонами та контейнерами) включаються в накопичувальні картки, які складаються станціями в трьох примірниках із зазначенням у них відомостей про надані послуги і їх вартість. Ці відомості підтверджуються підписами працівника станції і вантажовласника. Один примірник накопичувальної картки, відомості плати за користування вагонами та контейнерами, за подавання, забирання вагонів та маневрову роботу надаються вантажовласнику.
При дослідженні матеріалів справи судом встановлено, що позивач виконав належним чином взяті на себе зобов'язання за договорами, в період з 18.05.2009р. по 01.02.2010р. надав відповідачу послуги з перевезення вантажів залізничним транспортом. Позивачем на підтвердження надання послуг відповідачу за договорами надано низку розрахункових документів, в тому числі відомості плати за користування вагонами, накопичувальні картки, перевізні документи за період з 18.05.2009 р. по 01.02.2010 р. Відповідні документи складені та оформлені у відповідності до вимог вищевказаних нормативних актів, які регулюють питання перевезення, складення та оформлення документів, що підтверджують певні обставини та є підставою для нарахування та стягнення платежів з відповідача.
Пунктом 3 Правил складання актів, затверджених наказом Міністерства транспорту України № 334 від 28.05.2002 р., зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 08.07.2002 р. за № 567/6855 передбачено, що акти загальної форми складаються для засвідчення обставин, що виникли в процесі перевезення вантажу і можуть бути підставою для матеріальної відповідальності, зокрема, при затримці вагонів в очікуванні подачі під вивантаження з причин, що залежать від одержувача та при відмові вантажовласника від підписання: облікової картки, накопичувальної картки, відомості за користування вагонами (контейнерами). Акт підписується особами, які беруть участь у засвідченні обставин, що стали підставою для складання акта, але неменше як двома особами. Один примірник акта загальної форми, складеного під час перевезення, додається до перевізних документів, другий залишається на станції, яка його склала.
Позивачем до матеріалів справи надано низку актів загальної форми, які складені ст.Шебелінка для засвідчення обставин, які пов'язані з нарахуванням належних платежів та зборів за перевезення вантажів на 283 арк. у спірний період. За змістом цих актів зафіксовано відмову відповідача від підпису у відомостях за користування вагонами та накопичувальних картках та наявність певних зауважень в частині перевищення обсягів постачання.
Суд вважає необхідним зазначити, що діючим законодавством не передбачено обов'язку Залізниці щодо надання копії акту загальної форми вантажоотримувачу, тому твердження відповідача про невиконання позивачем обов'язку з надання йому актів є безпідставним та не ґрунтується на нормах закону.
Заперечуючи проти позову відповідач посилається на великий обсяг постачання та його неспроможність прийняти вантаж внаслідок перевантаження вугільного складу, відсутність його підпису на деяких перевізних документах, наявність його заперечень щодо певних накопичувальних карток, та, відповідно, відсутності його вини, що є підставою для звільнення його від оплати за договорами.
Суд вважає заперечення відповідачів безпідставними, виходячи з наступного.
Предметом договору перевезення та договору про організацію перевезень вантажів і проведення розрахунків за перевезення та надані залізницею послуг не є визначення та коригування обсягу перевезень вантажів. Дана умова є предметом договору поставки, що укладається між відправником та одержувачем без участі залізниці. Посилання відповідача на те, що він звертався до позивача з вимогами зменшити обсяги постачання, не спростовує його відповідальність за неналежне виконання зобов'язань перед позивачем в частині своєчасної та повної оплати за договорами, укладеними з позивачем.
До того ж, договір про організацію перевезень, укладений між сторонами, не містить будь-яких обмежень щодо обсягу перевезень. До цього договору будь-яких змін та доповнень не було укладено, відповідач не звертався до суду у встановленому законом порядку про внесення змін щодо будь-яких обмежень обсягів перевезень або встановлення іншого порядку. Договір є чинним та має виконуватись сторонами у відповідності до визначених у ньому умов.
Відповідно до статті 29 Статуту залізниць України лише Укрзалізниця за зверненням вантажоотримувача, а не СТГО «Південна залізниця» має право запроваджувати, за погодженням з Міністерством транспорту та зв'язку України, тимчасові обмеження щодо перевезень в окремі райони під час скупчення не розвантажених транспортних засобів у пунктах призначення. Доказів звернення у встановленому порядку до Укрзалізниці, вирішення відповідного питання уповноваженими органами та введення відповідних обмежень, які не були виконані позивачем, відповідач до суду не надав. За таких обставин, позивач, як перевізник, повинен був належним чином виконувати договір перевезення та своєчасно доставляти вантаж за місцем призначення. Доказів того, що позивачем не було надано послуги з організації перевезення, визначеного спірними договорами, відповідач до суду не надав.
Суд вважає необхідним зазначити, що відповідач мав змогу звернутись до контрагента за договором постачання ДП «Вугілля України» з пропозицією про внесення до договору постачання змін, пов'язаних зі зменшенням обсягів поставки. Доказів на підтвердження відповідного звернення та зменшення обсягів, вирішення відповідного питання в судовому порядку шляхом внесення до договору змін або доповнень, відповідачем до суду не подано.
Відповідач у доповненні до відзиву посилається частково на норми пункту 16 Правил користування вагонами і контейнерами, затверджених наказом Міністерства транспорту України №113 від 25.02.1999, зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 15.03.1999 за №165/3458, а саме, вантажовласник звільняється від плати за користування вагонами і контейнерами: а) якщо затримка вагонів виникла через стихійне лихо, що спричинило припинення руху на залізничних під'їзних коліях, а також через стихійне лихо або аварію на підприємстві, внаслідок яких згідно з чинними положеннями заборонено виконувати вантажні роботи, б) у разі подання залізницею вагонів і контейнерів у кількості, що перевищує максимальну переробну спроможність навантажувальних і розвантажувальних пунктів відправника й одержувача.
Однак, суд вважає необхідним зазначити, що відповідно до того ж пункту Правил, причина звільнення від плати за користування вагонами і контейнерами зазначається у графі «Примітки" відомостей плати за користування вагонами. Графи «Примітки" в копіях відомостей плати за користування вагонами наданих Позивачем на підтвердження своїх позовних вимог жодних зауважень або відомостей стосовно причин звільнення від плати за користування не містять.
Відповідачами не надано доказів, які б підтверджували максимальну переробну спроможність станції та доказів подання залізницею вагонів і контейнерів у кількості, яка б перевищувала максимальну переробну спроможність станції та обсяги, встановлені договором.
Пункт 2.10 Правил розрахунків за перевезення вантажів (затверджених наказом Міністерства транспорту України №644 від 21.11.2000, зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 24.11.2000 за №864/5085) визначає, що усі спірні питання з розрахунків за перевезення вантажів і додаткових послуг платники регулюють безпосередньо зі станціями, які нараховували платежі, і розрахунковими підрозділами, що провадили розрахунки, у разі недосягнення домовленості спірні питання вирішуються в претензійно-позовному порядку.
Низка накопичувальних карток та відомостей плати не є підписаними з боку відповідача. Певні картки та відомості підписані з запереченнями. Ці заперечення ґрунтуються на тому, що понаднормативне користування вагонами виникло не з вини ТЕС, а з вини вантажовідправника, залізниці через відвантаження вугільної продукції в обсягах більших, ніж передбачено в додатках до дог. № 01-09/1 -ЕН від 17.02.09р. та переповнення вугільного складу.
Суд вважає, що сам факт не підписання вищевказаних документів з підстав, зазначених у запереченнях, не свідчить про невиконання позивачем договору перевезення та відсутності обов'язку відповідача по оплаті наданих послуг.
Заперечення до відомостей плати та накопичувальних карток, які надані відповідачем до матеріалів справи, складені в одноособовому порядку, вони не є підставою для звільнення відповідача від оплати наданих послуг, так як складені у вільній формі, зазначені суми відповідачем визнаються без надання відповідних розрахунків та підстав невизнання нарахованих позивачем сум.
До того ж, чинне законодавство визначає лише один спосіб надання зауважень і відмови від підпису відомостей плати за користування вагонами та накопичувальних карток - безпосередньо на станції призначення. Доказів надсилання та подання відповідних заперечень у відповідності до встановленого порядку відповідач до суду не надав.
Відповідач у відзиві на позов, заперечуючи проти позову посилається на те, що в позовній заяві відсутнє документальне підтвердження про повідомлення Вантажоодержувача про час подавання вагонів під розвантаження (відправлення листів, телеграм тощо).
Згідно пункту 4.1. Правил обслуговування залізничних під'їзних колій, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 21 листопада 2000 р. N 644, подача та забирання вагонів на під'їзні колії виконується за повідомленнями або через установлені інтервали часу. Пунктом 5 Договору про експлуатацію залізничної під'їзної колії від 18.12.2006 №2/219/22-12/06 визначено, що повідомлення про подачу вагонів на під'їзну колію передаються ДСП (черговим по станції) Шебелинка по прямому зв'язку ДСП (черговому по станції) Лиман або по телефону через комутатор Зміївської ТЕС 5-22-47.
Позивачем надано до суду витяг з книги повідомлення отримувачів вантажів, який є доказом належного повідомлення відповідача у порядку, встановленому договором та Правилами видачі вантажів, затвердженими наказом Міністерства транспорту України від 21.11.2000 р. N 644, які регулюють порядок повідомлення.
За надані послуги позивачем за період з 18.05.2009 р. по 31.01.2010 р. здійснено нарахування платежів в сумі 33936037,61 грн. Розрахунок належних до сплати платежів проведено позивачем за методиками викладеними в Збірнику тарифів на перевезення вантажів залізничним транспортом у межах України та пов'язані з ними послуги (затверджено наказом Міністерства транспорту та зв'язку України № 317 від 26.03.2009 р., зареєстровано в Міністерстві юстиції України 15.04.2009 р. за № 340/16356) та Статуті залізниць України (затверджений постановою Кабінету Міністрів України № 457 від 06.04.1998 р.).
Позивачем на адресу першого відповідача було направлено претензії №№ НЮ 21/650 та М-08/502 та на адресу другого відповідача було направлено вимогу № ДН-2-06-02/301 від 18.07.11 р. сплатити відповідні кошти, але відповідачами оплату не було проведено.
Відповідно до ст.33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Відповідно до ст.43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.
Наданими позивачем до справи матеріалами підтверджено порушення другим відповідачем умов договорів та вимог ст.526 ЦК України, за таких обставин, суд вважає вимогу позивача про стягнення з другого відповідача 33936037,61 грн. належних до сплати платежів законною, обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню.
Витрати по сплаті держмита та на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу підлягають віднесенню на другого відповідача.
Керуючись ст. 526, 909 ЦК України, статтями 1, 12, 33, 43, 44, 47, 49, 82-85 ГПК України, -
В задоволенні повідомлення першого відповідача - відмовити.
В задоволенні клопотання першого відповідача про залучення в якості співвідповідача по справі ДП "Вугілля України" м.Київ, а також залучення в якості третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору ДП "Донецька залізниця" м.Донецьк та ДП "Укрзалізниця" м.Київ - відмовити.
Позов задовольнити.
Стягнути з Публічного акціонерного товариства «Державна енергогенеруюча компанія «Центренерго» (код ЄДРПОУ 22927045, 03151, м.Київ, вул.Народного ополчення,1, р/р 26008302872 в ГОУ "Ощадного банку" м.Київ, МФО 300465) на користь Статутного територіально-галузевого об'єднання “Південна залізниця” (61052, м.Харків, вул.Червоноармійська,7, код ЄДРПОУ 01072609, р/р 26007000002 ХФ АБ «Експрес-Банк», МФО 350716) - 33936037,61 грн. належних до сплати платежів, 25500,00 грн. держмита та 236,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Головуючий суддя Ковальчук Л.В.
суддя Жиляєв Є.М.
суддя Сальнікова Г.І.
Повне рішення складено 11.08.11 р.