Автономна Республіка Крим, 95003, м.Сімферополь, вул.Р.Люксембург/Речна, 29/11, к. 203
Іменем України
17.06.2008
Справа №2-29/3264-2008А
За позовом - Приватного підприємства «Алта-Е», м. Сімферополь.
До відповідача - Державної податкової інспекції у м.Сімферополі, м.Сімферополь.
Про визнання нечинними податкових повідомлень-рішень.
Суддя Башилашвілі О.І.
Секретар судового засідання Романів В.В.
Від позивача - Бордачова В.О., представник, довіреність у справі.
Від відповідача - Щербіна Д. С., довіреність № 45/100 від 25.05.07р., ДПІ.
Суть спору: Приватне підприємство «Алта-Е» звернулось до господарського суду АР Крим із позовом до відповідача - ДПІ у м.Сімферополі про визнання нечинними податкових повідомлень-рішень: від 03.12.07р. № 0008171701/0 на суму 14012,37 грн. зобов'язання з податку з доходів найманих працівників, у тому числі 4670,79 грн. - основного платежу та 9431,58 грн. штрафу; від 03.12.07р. № 0018742301/0 та від 14.02.2008р. № 001874230/1 на суму 12617,4 грн. зобов'язання по податку на прибуток, у тому числі 9918 грн. - основного платежу, 2699,4 грн. - штрафу; від 13.02.08р. № 0008171701\1 на суму 10866,69 грн. зобов'язання по податку з доходів найманих працівників, у тому числі 3622,23 грн. - основного платежу, 7244,46 грн. - штрафу; від 14.02.08р. № 0001542301/1 на суму 401,13 грн. зобов'язання по податку на прибуток, у тому числі 340,25 грн. основного платежу, 60,88 грн. штрафу.
Заявою від 17.06.2008р. позивач подав до суду заяву про виправлення помилок в тексті позову та просить суд: в тексті позовної заяви на стр.1 в абз.3 слова: «в сумі 122617,4» читати «в сумі 12617,4», в абз.5 слова: «в т.ч. 3627,23 грн.» слід читати: «у т.ч. 3622,23 грн.». На стр.5 в абз.10 слова «до органів угоди» слід читати «до сторін угоди».
Заява прийнята судом.
Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідач не обґрунтовано донарахував позивачу податок з доходів фізичних осіб, не законно збільшив податкове зобов'язання з податку на прибуток. Позивач посилається на те, що підставою для прийняття спірних податкових повідомлень рішень послужили помилкові та не обґрунтовані висновки посадових осіб відповідача, викладені в акті перевірки.
Відповідач проти позову заперечує, посилається на те, що вказані в акті перевірки висновки є вірними та обґрунтованими, у зв'язку з чим підстави для задоволення позову відсутні.
Після з'ясування усіх обставин справи, та перевірення доказів, суд перейшов до судових дебатів, та після закінчення яких, суд віддалявся для ухвалення рішення по даній справі до нарадчої кімнати.
Розглянувши матеріали справи та дослідивши письмові докази, суд, -
Згідно плану-графіку на жовтень 2007 р. була проведена виїзна планова перевірка приватного підприємства "Альта-Е" з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.10.2005р. по 30.06.2007р.
За результатами перевірки складений акт №7493/23-7/3 1859682 від 23.11.2007р (а.с. 18-55).
В акті перевірки № 7493/23-7/31859682 від 23.11.2007р. відображено, що в періоді, що перевіряється між ПП «Альта-Е» і фізичною особою Грішаковою Світланою Олександрівною були укладені два договори оренди автотранспорту, а саме: договір оренди автотранспорту № б/н від 01.10.2006р. на а/машину Ореl Моvаnо, державний номер АС 2376 АЕ, термін оренди з 01.10.2006р. по 31.12.2008р., орендна плата становить 1560 грн. на рік; договір оренди автотранспорту № б/н від 01.10.2006р. на а/машину ЗИЛ 5301ЯО, 021-12 КО, а/машину ЗИЛ 47411А, державний номер 021-11 КО, а/машину Меrsedes-Веnz, державний номер 23452 КР, термін оренди з 01.10.2006р. по 31.12.2008р., орендна плата становить 2500 грн. в рік.
З акту перевірки вбачається, що посадові особи відповідача під час перевірки дійшли висновків, зокрема: про порушення позивачем п.п.5.3.1 п.5.3 ст.5 ЗУ "Про оподаткування прибутку підприємств" № 283/97 ВР від 22.05.1997р. (зі змінами та доповненнями), п.1 ст.220, п.2 ст.799 ЦК Україна № 435-1V від 16.01.2003 р. (зі змінами т» доповненими), у зв'язку з чим донараховано податку на прибуток за 2006р. у сумі 2055 грн., у т.ч. по періодах: IV квартал 2006р. - 2055 грн.; донараховано податку на прибуток за півріччя 2007р, у сумі 7863 грн., у т.ч. по періодах: І квартал 2007р. - 3048 грн.; II квартал 2007р. - 4815 грн.; про порушення ст.4 п.4.2 п.п. 4.2.9 "є" 3акону України «Про податок з доходів фізичних осіб" №889-ІY від 22.05.2003р. (із змінами та доповненнями), у зв'язку з чим донараховано ПДФО у сумі 4 670,79 грн.
На підставі акту перевірки, відповідачем винесені податкові повідомлення-рішення: від 03.12.07р. № 0008171701/0 по податковому зобов'язанню з податку з доходів найманих працівників в сумі 14012,37 грн., в т.ч. 4670,79 грн. основного платежу і штрафу 9341,58 грн.; від 03.12.07р. № 0018742301/0 по податковому зобов'язанню по податку на прибуток в сумі 12617,4, в т.ч. 9918 грн. - основного платежу, 2699,4 грн. -штрафу.
За результатами перевірки скарг ПП «Альта - Е» відповідач прийняв податкові повідомлення - рішення: від 13.02.2008р. № 0008171701/1 по податку з доходів найманих працівників в сумі 10806,69 грн., в т.ч., 3622,23. грн. - основного платежу, 7244,46 грн. штрафу; від 14.02.2008р. №0001542301\1 по зобов'язанням по податку на прибуток в сумі 401,13грн. в т.ч. 340,25 грн. - основного платежу, 60,88 грн. - штрафу; від 14.02.2008р. № 0018742301 по зобов'язанням по податку на прибуток в сумі 12617, 4грн., - в т.ч. основного платежу - 9918 грн., штрафу - 2699,4 грн.
За результатами перевірки скарг позивача на податкові повідомлення-рішення відповідач рішенням про результати розгляду первинних скарг від 06.02.08р. № 6265\10\25-010 залишив без зміни податкове повідомлення-рішення від 03.12.07р. № 0018742301/0 по податку на прибуток і збільшив податкове зобов'язання по податку на прибуток на 340,75 грн. і штраф в сумі 60,88 грн.
Відмінив податкове повідомлення-рішення від 03.12.07р. № 0008171701\0 в частині податку з доходів фізичних осіб в сумі 1048,56 грн. і штрафу - 2097,12 грн., а в решті частини залишив його без змін, направивши по результатах податкові повідомлення-рішення від 13.02.08р. і від 14.02.08р. вказані вище.
Розглянувши матеріали справи, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог, у зв'язку з наступним.
Актом перевірки від 23.11.07р. встановлено, що 01.01.06р. і 01.10.06р. ПП «АЛЬТА-Е» уклало 3 договору оренди транспортних засобів з фізичною особою Гришаковою С.А. строком до 31.12.08р. і сплатило за договорами орендну плату 2500 грн. і 1560 грн., 720 грн. за рік оренди відповідно за кожним договором.
Актом також встановлено, що податок з доходів фізичних осіб з сум орендної плати нараховувався і перераховувався до бюджету своєчасно і в повному об'ємі.
З акту перевірки виходить, що підприємство не сплатило податок з доходів фізичних осіб з суми коштів витрачених на ремонт і послуги з експлуатації орендованих підприємством транспортних засобів, а саме: з 27896,93 грн., в т.ч. по періодах за 2006р. - з 9594,36 грн. (донараховано 1433,11 грн.), за 2007р. - з 18354,22 грн. (донараховано 3237,68 грн.), всього за вказаний період донараховано 4670,79 грн., відповідно до ст.4 п.4.2 п.п.4.2.9 «е» і ст.3, п.3.4 3акону України «Про податок з доходів фізичних осіб».
З акту перевірки також виходить, що підставою для такого донарахування податку з'явилася відсутність нотаріального посвідчення договорів оренди, як того вимагає п.2 ст.799 Цивільного кодексу України, у зв'язку з чим відповідача вважає вказані договори нікчемними на підставі ст.ст. 215,220 ЦК України.
Відповідно до ч.2 ст.1 ЦК України, положення ЦК України не розповсюджуються на податкові відносини, оскільки ці відносини регулюються спеціальними законами, у зв'язку з чим, суд вважає, що відповідач помилково при збільшенні податкових зобов'язань виходив з положень ЦК України.
Нікчемність операції не засвідченої нотаріально не тягне за собою збільшення податкових зобов'язань в розумінні Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» та Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств».
Відповідно до ст.4, п.4.2, п.п.4.2.9 «е» Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» на підставі якого донарахований податок з доходів фізичних осіб по спірному повідомленню-рішенню, до складу загального місячного доходу оподаткування включаються додаткові блага у вигляді вартості безкоштовно отриманих товарів, робіт (послуг), а також зниження ціни нижче звичайної.
При наданні додаткового блага в сумі, що відрізняється від грошової, об'єкт оподаткування обчислюється за правилами п.п.3.4 ст.3 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб».
Якщо додаткове благо надається особі, яка не є працівником підприємства, то такі доходи прирівнюються до подарунків з їх відповідним оподаткуванням.
Пунктом 3.4 ст.3 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб», визначений порядок оподаткування доходів отриманих в не грошовій формі.
Донарахування податку відповідачем не відповідає вказаним положенням Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб».
Суд вважає, що в акті перевірки необґрунтовано вартість витрат на придбання запасних частин і на обслуговування орендованих підприємством автомобілів в сумі 27654,84 грн. віднесені відповідачем до доходів фізичної особи - орендодавця.
Відповідно до п.п. 1.1, 1.2 ст.1 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб», додаткове благо - кошти, матеріальні або нематеріальні цінності, послуги, інші види доходу, які виплачуються (надаються) платнику податку.
Дохід це сума грошей, вартість матеріального і нематеріального майна, інших активів, що мають вартість, отриманих (фізичною особою) платником податку у власність.
Таким чином, підставою для застосування Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» є передача матеріального блага у власність фізичної особи.
Однак в матеріалах справи відсутні докази того, що орендодавець - гр.Гришакова С.А. отримала в 2006-2007р.р. у свою власність придбані позивачем запасні частини, а також витрати на технічне обслуговування автомобілів, переданих нею в користуванню позивача.
З акту перевірки вбачається, що договори оренди укладені 01.01.06р. і 01.10.06р. строком до 31.12.08р. витрати на ремонт і технічне обслуговування автомобілів проведені позивачем в період з 10.10.06р. по 27.06.07р. З акту перевірки не вбачається, що гр.Гришакова С.А. приймала ці витрати по акту в свою власність і ними користувалася.
Наказами позивача від 02.10.06р. і від 03.01.07р. орендовані у гр.Гришаковой С.А. автомобілі прийняті на баланс підприємства і передані в управління водіям підприємства Мальцеву В.А., Філяку Д.Д., Ошомка В.И.
Це підтверджує, що гр.Гришакова С.А. не могла користуватися придбаними підприємством запчастинами або послугами, а тому вартість цих запчастин і послуг не є доходом гр.Гришаковой С.А. розумінні Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб».
Таким чином, позивач фактично використовував для власної господарської діяльності придбані запчастини, а тому їх вартість не є об'єктом оподаткування по податку з доходів фізичних осіб.
Відсутність нотаріального посвідчення договорів оренди транспорту не є підставою для збільшення доходу гр.Гришакової С.А. на вартість не отриманих нею фактично матеріальних благ.
Викладене свідчить про те, що донарахування податку з доходів фізичних осіб по спірному податковому повідомленню-рішенню є незаконним і необґрунтованим.
Суд вважає, що відповідач також необґрунтовано збільшив податкове зобов'язання по податку на прибуток, з наступних підстав.
З акту перевірки вбачається, що відповідач дійшов висновку про те, що оскільки договори з фізичною особою і не посвідчені нотаріально, то витрати по експлуатації транспорту не повинні включатися позивачем у валові витрати.
Згідно акту перевірки від 23.11.07р. відповідачем встановлено завищення валових витрат за IV кварталу 2006р. на 8220 грн. за 1 кв.2007р. на 12191 грн., за ІІ квартал 2007р. на 19261 грн.
Однак, ні в акті перевірки ні в податковому повідомленні-рішенні не вказано, яка з підстав п.п.5.3.1 п.5.3 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», застосоване відповідачем для зменшення валових витрат позивача.
Згідно п.п.5.3.1 п.5.3 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» не включаються до складу валових витрат витрати на: потреби, не пов'язані з веденням господарської діяльності, а саме: організацію та проведення прийомів, презентацій, свят, розваг та відпочинку, придбання та розповсюдження подарунків (крім благодійних внесків та пожертвувань неприбутковим організаціям, визначеним пунктом 7.11 цього Закону, та витрат, пов'язаних з проведенням рекламної діяльності, які регулюються нормами підпункту 5.4.4 цієї статті). Обмеження частини другої цього підпункту не стосуються платників податку, основною діяльністю яких є організація прийомів, презентацій і свят за замовленням та за рахунок інших осіб; придбання лотерей, участь в азартних іграх; фінансування особистих потреб фізичних осіб за винятком виплат, передбачених пунктами 5.6 і 5.7 цієї статті, та в інших випадках, передбачених нормами цього Закону.
Враховуючи наведену норму, суд приходить до висновку, що Законом не передбачена така підстава для виключення з валових витрат як витрати на експлуатацію транспорту, яким користується платник податків на підставі нотаріально не посвідченого договору оренди.
Відповідно до ч.3 п.п.5.3.1 п.5.3 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» виплати, передбачені п.п.5.6 і 5.7 ст.5 цього Закону не виключаються з валових витрат.
Відповідно до п.5.6 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» до валових витрат відносяться витрати на оплату праці, в т.ч. відшкодування вартості товарів (робіт, послуг), виплати за виконання робіт (послуг), згідно з угодами цивільно-правового характеру, будь-які інші виплати в грошовій або натуральній формі, встановлені за домовленістю сторін.
Таким чином, виплати у вигляді орендної плати гр.Гришакової С.А.- це виплати за домовленістю сторін, встановлені за передачу гр.Гришаковой С.А. власного транспорту для виробничих цілей позивача, а тому відносяться до валових витрат, відповідно до п.5.6 ст.5 Закону.
Суд враховує те, що відповідачем не встановлений факт експлуатації цього транспорту не для господарської діяльності позивача, а тому на ці витрати безпідставно зменшені валові витрати позивача.
Посилання в акті перевірки на положення цивільного Кодексу України необгрунтовано, оскільки, відповідно до ч.2 ст. 1 ЦК України, до податкових відносин цивільне законодавство не застосовується.
Для цілей оподаткування слід встановлювати відношення витрат до господарської діяльності підприємства.
Виходячи з положень п.п.5.1 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», валові витрати виробництва та обігу , це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.
Відповідно до п.п.5.2.1 п.5.2 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», до валових витрат відносяться будь-які витрати сплачені (нараховані) протягом звітного періоду, у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва.
Перевіркою встановлено, що транспорт наданий фізичною особою в користування позивача використовувався підприємством для власної господарської діяльності, а тому суд вважає, що витрати по його експлуатації, позивачем правильно віднесені до валових витрат на підставі п.п.5.2.1 п.5.2 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств».
Крім того, суд вважає, що недотримання сторонами угоди, встановленої законом форми угоди, стосується лише правовідносин, що виникають між сторонами такої угоди, та не яким чином не впливають на оподаткування суб'єктів, що таку угоду уклали.
В свою чергу Закон України «Про оподаткування прибутку підприємств» не містить положення по яким нікчемна операція впливає на відносини з бюджетом.
Відповідно до ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України, завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.
До адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.
У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:
- на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України;
- з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано;
- обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають
- значення для прийняття рішення (вчинення дії);
- безсторонньо (неупереджено);
- добросовісно;
- розсудливо;
- з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації;
- пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія);
- з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення;
- своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Одним з принципів адміністративного судочинства, передбачених ст. 7 Кодексу адміністративного судочинства України, є принцип законності, який відповідно до ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України, полягає в наступному, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ч.ч. 1,2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Відповідач не довів суду обґрунтованість спірних податкових повідомлень-рішень.
Враховуючи викладене, суд вважає, що позов цілком обґрунтований та підлягає задоволенню.
Вступна та резолютивна чистини постанови оголошені - 17.06.2008р.
Повний текст постанови оформлений та підписаний - 23.06.2008р.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 152, п. 1 ст. 153, 160, 163, п. 4 ст. 167 КАС України, суд -
1. Позов задовольнити.
2. Визнати нечинними податкові повідомлення-рішення Держаної податкової інспекції в м. Сімферополь:
- від 03.12.07р. № 0008171701/0 на суму 14012,37 грн. зобов'язання з податку з доходів найманих працівників, у тому числі 4670,79 грн. - основного платежу та 9341,58 грн. штрафу;
- від 03.12.07р. № 0018742301/0 та від 14.02.2008р. № 0018742301/1 на суму 12617,4 грн. зобов'язання по податку на прибуток, у тому числі 9918 грн. - основного платежу, 2699,4 грн. - штрафу;
- від 13.02.08р. № 0008171701\1 на суму 10866,69 грн. зобов'язання по податку з доходів найманих працівників, у тому числі 3622,23 грн. - основного платежу, 7244,46 грн. - штрафу;
- від 14.02.08р. № 0001542301/1 на суму 401,13 грн. зобов'язання по податку на прибуток, у тому числі 340,25 грн. основного платежу, 60,88 грн. штрафу.
Постанова може бути оскаржена до Севастопольського апеляційного господарського суду через господарський суд АР Крим шляхом подачі заяви про апеляційне оскарження постанови в десятиденний строк з дня її проголошення, з подальшим поданням апеляційної скарги на постанову протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження та в порядку передбаченому ч.5 ст. 186 КАС України.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, у разі не подання відповідної заяви ( ст. 254 КАС України)
Суддя Господарського суду
Автономної Республіки Крим Башилашвілі О.І.