83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46
іменем України
25.06.08 р. Справа № 32/48пн
Господарський суд Донецької області у складі судді О.М. Сковородіної при секретарі судового засідання: Фесечко Ю.П.
за участю представників сторін:
від позивача: Котенєва О.О. - арбітражний керуючий
Магдеєва Н.М. довіреність від 01.03.08р.
Ібрагімов В.М. довіреність від 01.03.08р.
від відповідача: Вороніна Є.О. довіреність від 05.10.08р.
від третьої особи: не з'явився
у справі за позовом: Відкритого акціонерного товариства «Содовий завод» м. Слов'янськ
до відповідача: Регіонального відділення Фонду державного майна України по Донецькій області м. Донецьк
за участю третьої особи: Міністерства промислової політики України
про включення до ліквідаційної маси майна, яке знаходиться на балансі, та не увійшло до статутного фонду при перетворенні, визнання права власності на майно
Позивач, Відкрите акціонерне товариство «Содовий завод» м. Слов'янськ, 12.03.08р. звернувся до господарського суду Донецької області з позовом до Регіонального відділення Фонду державного майна України по Донецькій області м. Донецьк про включення до ліквідаційної маси майна, яке знаходиться на балансі, та не увійшло до статутного фонду при перетворенні, визнання права власності на майно.
В обґрунтування своїх вимог позивач посилався на те, що під час приватизації, відповідно до пунктів 5,10 Указу Президенту України «Про заходи щодо забезпечення прав громадян на використання приватизаційний майнових сертифікатів» № 699/94 від 26.11.1994р., спірне майно мало бути передано у власність ВАТ «Содовий завод», як правонаступнику державного підприємства. Фактично, спірне майно не увійшло до складу статутного фонду позивача, хоча і знаходилось на балансі, утримувалось за його рахунок. Вважає, що спірне майно, в силу ст. 26 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», має бути включено до ліквідаційної маси і реалізоване, та просить суд визнати право власності на нього.
Відповідач проти позову заперечував, посилався на те, що спірне майно дійсно не входило до складу об'єктів приватизації та, як слід, не передавалось позивачу у власність.
Також зазначав, що майно не передавалось позивачу у повне господарське відання. Вважає, що правове становище спірного майна слід кваліфікувати, як безоплатне зберігання, що відповідно до вимог діючого законодавства не породжує ані права власності на нього, ані права повного господарського відання.
Ухвалою від 15.04.08р. господарським судом до участі у справі було залучено в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, Міністерство промислової політики України.
Третьої особою на адресу господарського суду був надісланий лист, з якого вбачається, що на час приватизації Слов'янське виробниче об'єднання «Хімпром», на базі якого було створено ВАТ «Содовий завод», представники Міністерства промислової політики не залучались.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши представників сторін, суд встановив.
Відкрите акціонерне товариство «Содовий завод» засноване відповідно до рішення Фонду державного майна України від 20.12.1995р. № 50 - АТ шляхом перетворення державного підприємства Слов'янського виробничого об'єднання «Хімпром» у відкрите акціонерне товариство згідно з Указом Президента України від 26 листопада 1994р. № 699/94 «Про заходи щодо забезпечення прав громадян на використання приватизаційний майнових сертифікатів».
Під час створення позивача в процесі приватизації було складено акт оцінки вартості цілісного майнового комплексу Слов'янського виробничого об'єднання «Хімпром», затверджений 20.12.1995р. головою Фонду державного майна України Ю. Єхануровим, в якому зазначено, що:
1) вартість цілісного майнового комплексу становить 4211574849,00крб. (рядок 13 акту);
2) вилучено вартість майна: а) державного житлового фонду, б) об'єктів, які не підлягають приватизації; в) щодо якого встановлено пільги; г) щодо якого органом приватизації встановлено особливий режим приватизації, на суму 919274724,00крб. (рядки 14, 14.1., 14.2., 14,3., 14,4 акту)
3) вартість майна, що підлягає приватизації (розмір статутного фонду акціонерного товариства): рядок 13 - рядок 14 +рядок 15 акту, в сумі 3292300125,00крб. (рядок 16 акту)
Відповідно до п. 6.1. статуту статутний фонд товариства становить 3292300125000, 00крб.
На запит відповідача (як органа, уповноваженого управляти державним майном) аудиторською фірмою «Аудит Юс» було складено аудиторський звіт з перевірки майна, яке знаходилось на балансі на дату приватизації та не увійшло до статутного фонду позивача (т. 1 арк. справи 87 - 150, т. 2 арк. справи 1 - 28).
Отже, при приватизації цілісного майнового комплексу Слов'янського виробничого об'єднання «Хімпром» частина майна на суму 919274724,00крб. (до складу якого входить спірне майно) була вилучена та, відповідно, не передана до статутного фонду позивача.
Посилання позивача на те, що, відповідно до п. 10 Указу Президента України від 26 листопада 1994р. № 699/94 «Про заходи щодо забезпечення прав громадян на використання приватизаційний майнових сертифікатів», до нього, як правонаступника Слов'янського виробничого об'єднання «Хімпром», перейшли всі активи та пасиви підприємства, оцінюється судом критично, з огляду на таке.
Відповідно до п. 5 зазначеного Указу розмір статутного фонду позивача визначається на підставі балансу відповідно до об'єкта станом на 01.01.1995р. та результатів останньої повної інвентаризації майна.
Пунктами 10,11 Указу передбачено, що з моменту державної реєстрації ВАТ «Содовий завод» активи і пасиви об'єкта переходять до позивача, який є правонаступником відповідного об'єкту.
Тобто, у зазначеному Указі йдеться про об'єкт приватизації в цілому, а не про підприємство, яке підлягає приватизації, про що зазначає позивач.
Відповідно до ст. 5 Закону України «Про приватизацію майна державних підприємств», який діяв на час приватизації позивача, до об'єктів державної власності, що підлягають приватизації, належить майно підприємств, цехів, виробництв, дільниць, інших підрозділів, що виділяються в самостійні підприємства і є єдиними (цілісними) майновими комплексами та інше.
Тобто, і у спеціальному нормативному акті законодавцем теж розмежовані поняття «об'єкт приватизації» та «підприємство», що підлягає приватизації.
Також, суд вважає хибними твердження позивача про те, що Державною програмою приватизації на 1994рік (схваленою Постановою Верховної Ради України від 26.01.1994р. № 3876) не передбачено виключення спірного майна зі складу цілісного майнового комплексу, що підлягав приватизації, виходячи з наступного.
Законом України «Про приватизацію майна державних підприємств», Державною програмою приватизації на 1994р. передбачено, що рішення про приватизацію об'єктів, органи приватизації приймають з власної ініціативи і є засновниками новостворених відкритих акціонерних товариств.
Відповідно до ст.ст. 13,14 «Про приватизацію майна державних підприємств» після прийняття рішення про приватизацію майна державного підприємства створюється комісія по приватизації об'єкта, до складу якої входять представники товариств покупців, представники державного органу приватизації та органу державного управління, інші.
Комісія по приватизації складає план приватизації об'єкта, в якому враховуються пропозиції трудового колективу підприємства, покупців, місцевих органів самоврядування.
План приватизації повинен передбачати строки і організаційні форми приватизації, початкову ціну об'єкта приватизації, розмір статутного фонду господарського товариства. Тобто, формування статутного фонду відбувається з урахуванням пропозицій і самого підприємства, і інших державних органів та трудового колективу.
Тобто, саме до повноважень відповідних органів входило визначення майна, з якого складався об'єкт приватизації.
Суд зазначає, що до теперішнього часу приватизація позивача (в тому порядку, за яким вона відбувалась) не скасована в судовому порядку, та, як слід, презумується як легітимна.
За таких обставин суд дійшов висновку, що позивач не довів належними та допустимими доказами виникнення у нього права власності на спірне майно внаслідок приватизації та інших підстав, визначених діючим законодавством.
Також, суд вважає необґрунтованими посилання позивача на те, що за положеннями статуту та відповідно до ст. 136 ГК України спірне майно закріплено за ним на праві повного господарського відання з огляду на те, що:
1)зазначений правовий режим є притаманним для державних підприємств;
2)доказів, які б підтверджували саме таке розпорядження власника (держави) майном на користь позивача, суду не надано.
З іншого боку, виходячи з приписів п.4 наказу Фонду державного майна України, Міністерства економіки України «Про управління державним майном, яке не увійшло до статутних фондів господарських товариств у процесі приватизації, але перебуває на їх балансі» № 908/68 від 19.05.1999р., вимог п.п.1.1., абзацу 6 п. 14.1. та інших самого Положення, затвердженого вказаним наказом, главою 66 ЦК України, суд вважає, що в даному випадку правовідносини, які виникли між позивачем та відповідачем (як органом, уповноваженим державою на управління державним майном), щодо спірного майна слід кваліфікувати, як договір безоплатного зберігання.
Як слід, таке речове право на чуже майно, як зберігання, не породжує у позивача ані права власності, ані права повного господарського відання.
Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про те, що в позовній вимозі про визнання права власності на спірне майно слід відмовити за безпідставністю.
Дві інші вимоги - включення до ліквідаційної маси майна, яке знаходиться на балансі, і не увійшло до статутного фонду при перетворенні, та розподілення виручки від реалізації майна, яке не увійшло до статутного фонду ВАТ «Содовий завод», у відповідності до Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» без застосування норм діючого законодавства про продаж державного майна - не підлягають задоволенню, виходячи з наступного.
Статтею 16 ЦК України, статтею 20 ГК України визначені способи захисту права. Також, в даних нормах вказано, що суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.
Обраний позивачем спосіб захисту права - включення до ліквідаційної маси майна, яке знаходиться на балансі, та не увійшло до статутного фонду при перетворенні, та встановлення певного порядку реалізації спірного майна - не передбачений законом.
Рішення робочої наради з розгляду питання щодо погашення заборгованості із заробітної плати на підприємствах м. Слов'янська від 02.04.08р., яким ліквідатора зобов'язано продовжити роботу щодо включення в судовому порядку до ліквідаційної маси боржника основних фондів, які перебували на балансі підприємства, але не входили до статутного фонду ВАТ «Содовий завод», зокрема, природоохоронних об'єктів, для їх подальшої реалізації з метою погашення заборгованості із заробітної плати працівникам цього підприємства, не є законом, а тому не може вважатись таким, що встановлює спосіб захисту права, як-то визначено згаданими нормами законів.
Враховуючи викладене, позовні вимоги щодо включення до ліквідаційної маси майна, яке знаходиться на балансі, і не увійшло до статутного фонду при перетворенні, та розподілення виручки від реалізації майна, яке не увійшло до статутного фонду ВАТ «Содовий завод», у відповідності до Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» без застосування норм діючого законодавства про продаж державного майна не підлягають задоволенню через невірне обрання способу захисту права.
Судові витрати підлягають віднесенню на позивача в порядку, що передбачений ч. 2 ст. 49 Господарського процесуального кодексу України.
На підставі ст. 16, гл.66 ЦК України, ст.ст. 20, 136 ГК України, Указу Президента України від 26 листопада 1994р. № 699/94 «Про заходи щодо забезпечення прав громадян на використання приватизаційний майнових сертифікатів», Закону України «Про приватизацію майна державних підприємств», наказу Фонду державного майна України, Міністерства економіки України «Про управління державним майном, яке не увійшло до статутних фондів господарських товариств у процесі приватизації, але перебуває на їх балансі» № 908/68 від 19.05.1999р., Положення, затвердженого наказом Фонду державного майна України, Міністерства економіки України «Про управління державним майном, яке не увійшло до статутних фондів господарських товариств у процесі приватизації, але перебуває на їх балансі» № 908/68 від 19.05.1999р., керуючись ст. ст. 22, 33, 43, 49, 82-85 ГПК України, господарський суд, -
Відмовити в задоволенні позовних вимог Відкритого акціонерного товариства «Содовий завод» м. Слов'янськ до Регіонального відділення Фонду державного майна України по Донецькій області м. Донецьк, за участю третьої особи: Міністерства промислової політики України про включення до ліквідаційної маси майна, яке знаходиться на балансі, та не увійшло до статутного фонду при перетворенні, визнання права власності на майно та розподілення виручки від реалізації майна, яке не увійшло до статутного фонду ВАТ «Содовий завод», у відповідності до Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» без застосування норм діючого законодавства про продаж державного майна.
Повний текст рішення підписаний 26.07.08р.
Рішення набирає законної сили 07.07.08р.
Рішення може бути оскаржено в Донецький апеляційний господарський суд згідно розділу XII ГПК України.
Суддя