27.07.2011 Справа № 2-2653/11
27 липня 2011 р. Приморський районний суд м. Одеси
у складі: головуючого судді - Науменко А.В.,
при секретарі - Коваленко А.Д.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Одесі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства комерційний банк «Надра», третя особа ОСОБА_2 про визнання недійсним договорів кредиту, поруки та іпотеки від 23.07.2007 року недійсними, суд ,-
Позивачка ОСОБА_1 звернулася до Приморського районного суду м. Одеси з позовом до Публічного акціонерного товариства комерційний банк «Надра», третя особа ОСОБА_2 про визнання недійсним договорів кредиту, поруки та іпотеки від 23.07.2007 року недійсними, посилаючись на те, що 23.07.2007 року між сторонами укладений кредитний договір № ОД 06/07/2007/840-к/36, згідно умов якого ВАТ комерційний банк «Надра»надав ОСОБА_1 кредит у сумі 198015,00 доларів США, строком до 22.07.2021 року, зі сплатою за користування кредитними коштами 12,49 % річних.
У якості забезпечення виконання зобов'язань за вказаним кредитним договором, між ПАТ комерційний банк «Надра»та ОСОБА_2 був укладений договір поруки № ОД06/07/2007/840-П/36 від 23.07.2007 р., згідно якого ОСОБА_2 приймає на себе зобов'язання відповідати по зобов'язаннях ОСОБА_1, які виникають з умов кредитного договору ОД 06/07/2007/840-к/36 від 23.07.2007 року.
Позивач посилаючись на норми Закону України «Про захист прав споживача», Закону України «Про банки та банківську діяльність», Декрету КМ України «Про систему валютного регулювання і валютного контролю»та Цивільного Кодексу України заявлено, що оскаржені договори є недійсними. Заявив, що положення Закону України «Про захист прав споживача»підлягають застосуванню до спірних правовідношень, яки виникли з укладеного між сторонами кредитного договору.
Представник позивача в судове засідання з'явився, на задоволенні позову наполягав з підстав зазначених в позовній заяві.
Представник відповідача -в судове засідання з'явився, просив в задоволенні позову ОСОБА_1 відмовити.
Третя особа ОСОБА_2 про час та місце розгляду заяви був сповіщений належним чином, але не з'явився, що не є перешкоджанням в розгляді заяви по суті.
Суд, вислухавши пояснення та доводи сторін, ознайомившись та дослідивши матеріали справи, надані заперечення й докази, вважає, що позовні вимоги позивача не підлягають задоволенню в повному обсязі з наступних підстав.
Статтею 212 ч.1,3 ЦПК України передбачене, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому досліджені наявних у справі доказів. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Відповідно до ст. 60 ЦПК України, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень.
З матеріалів справи вбачається, що відповідач звернувся з заявою до Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Надра»про надання кредиту в доларах США. 23.07.2007 року між сторонами укладений кредитний договір № ОД 06/07/2007/840-к/36, згідно умов якого ВАТ комерційний банк «Надра»надав ОСОБА_1 кредит у сумі 198015,00 доларів США, строком до 22.07.2021 року, зі сплатою за користування кредитними коштами 12,49 % річних. Суд враховує пояснення позивача, що вона звернулася до банку за отриманням кредиту саме в доларах США, без будь якого примушення, для придбання квартири..
В забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором № ОД 06/07/2007/840-к/36, було укладено договір іпотеки ВЕР № 673907 від 23.07.2007 р. між ПАТ КБ «Надра»та ОСОБА_1, згідно з яким ОСОБА_1 було передано в іпотеку придбане нерухоме майно, а саме чотирьохкімнатну квартиру, жилою площею 66,7 кв.м., загальною площею 116,2 кв.м., яка розташована за адресою: АДРЕСА_1.
Також 23.07.2007 року між Публічним акціонерним товариством «Комерційний банк «Надра»та ОСОБА_2 був укладений договір поруки № ОД06/07/2007/840-П/36 від 23.07.2007 року, згідно з яким останній виступив поручителем по кредитному договору № ОД06/07/2007/840-К/36.
ПАТ «Комерційний банк «Надра»свої зобов'язання за кредитним договором виконав, а саме ОСОБА_1., було надано кредит у сумі 198015,00 доларів США. У позові не спростовується укладення договору кредиту та отримання грошів у валюті США, але посилаючись на норми Закону України «Про захист прав споживача», Закону України «Про банки та банківську діяльність», Декрету КМ України «Про систему валютного регулювання і валютного контролю»та Цивільного Кодексу України заявлено про неправомірність укладення між сторонами кредитного договору в іноземної валюті та порушення умовами договору прав ОСОБА_1, як споживача. Також вказується, що відповідачем не виконана переддоговірна робота з позивачем, як позичальником.
Згідно до ч. 2 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний сторонами.
Відповідно ч. 1 ст. 218 ЦК України заперечення однією стороною факту вчинення правочину або оспорювання його частин може доводитися письмовими доказами, засобами аудіо-, відеозапису та іншими доказами. Рішення суду не може ґрунтуватися на свідченнях свідків.
Суд визнає, що до справи не надані будь-які належні та допустимі доказі ( ст. ст. 58-59 ЦПК України) у підтвердження введення позивача в оману працівниками банку або примушення позивача та третю особу щодо укладення договорів кредиту та поруки. Також, у суду не має підстав вважати, що позивач не розумів наслідків виконання власноручного підпису в договорі в підтвердження його добровільного укладення. Таким чином, суд визнає, що факт вчинення позивачем оскарженого договору підтверджується належним та допустимим письмовим доказом.
Як вбачається з позовної заяви, позивач вимагав визнання недійсним кредитного договору з одночасно з декількох підстав, по-перше з підстав порушення укладенням оскаржених договорів прав позивача передбачених Законом «Про захист прав споживачів»
Відповідно до ст. 1 Закону України «Про захист прав споживачів» ( ч. 1 п. 23 та 19), споживчий кредит -кошти, що надаються кредитодавцем (банком або іншою фінансовою установою) споживачеві на придбання продукції. Продукція -будь-які виріб (товар) робота чи послуга, що виготовляються виконуються чи надаються для задоволення суспільних потреб.
Пунктом 2 Пленуму ВСУ «Про практику розгляду цивільних справ за позовами про захист прав споживачів»передбачене, що оскільки закон не визначає певних меж своєї дії, судам слід мати на увазі, що до відносин які ним регулюються належать, зокрема ті що виникають із договорів про надання фінансово-кредитних послуг для задоволення власних побутових потреб громадян.
Отже, з урахуванням викладеного можна зробити висновок, що застосування Закону України "Про захист прав споживачів" до спорів, які виникають з кредитних правовідносин, можливе в тому разі, якщо предметом і підставою позову є питання надання інформації споживачеві про умови отримання кредиту, типи відсоткової ставки, валютні ризики, процедура виконання договору тощо, які передують укладенню договору. Після укладення договору між сторонами виникають кредитні правовідносини, тому до спорів щодо виконання цього договору цей закон не може застосовуватись, а застосуванню підлягає спеціальне законодавство в системі кредитування.
На підставі викладеного, суд вважає, надання коштів за умовами договору на придбання квартири не відноситься до побутових потреб, тому не є «споживчим кредитом»й «продукцією»на придбання якої видавався кредит, а сторони договору не є «виконавцем»(продавцем) та «споживачем» в розумінні ст. 1 Закону України «Про захист прав споживачів». Таким чином, положення норм Закону України «Про захист прав споживачів»не застосуються до спірних правовідносин.
Частина 2 ст.192 ЦК України встановлює, що іноземна валюта може використовуватися в Україні у випадках і в порядку, встановлених законом. Відповідно до ст.193 ЦК України порядок вчинення правочинів з валютними цінностями встановлюється законом. Згідно до ч. 3 ст. 533 ЦК України, використання іноземної валюти, а також платіжних документів в іноземної валюті при здійсненні розрахунків на території України за зобов'язаннями допускається у випадках, порядку та на умовах, встановлених законом.
Відповідно до діючого Декрету КМ України от 19.02.1993 р. № 15-93 "Про систему валютного регулювання і валютного контролю":
ст.5- НБУ видає індивідуальні та генеральні ліцензії на здійснення валютних операцій зокрема: пункт в) надання і одержання резидентами кредитів в іноземній валюті; пункт г) використання іноземної валюти на території України як засобу платежу.
ст.8- для валютних операцій використовуються валютні (обмінні) курси іноземних валют, виражені у валюті України. Зазначені курси встановлюються НБУ за погодженням з КМ України.
Таким чином, згідно діючого законодавства України операції з валютними цінностями (іноземною валютою) є саме «валютними операціями», які здійснюються банками на підставі відповідної ліцензії.
Згідно матеріалів справи, на час укладення договору кредиту ПАТ КБ «Надра»мав Банківську ліцензію видану НБУ, та дозвіл на здійснення операцій з додатком до дозволу , яким зокрема надане право на залучення та розміщення іноземної валюти на валютному ринку України, тобто на видачу кредитів у валюті.
Листом № 13-210/7871-22612 від 07.12.2009 року Національний банк України роз'яснив, що у п. 4 ст. 5 Декрету КМ України передбачає наявність індивідуальної ліцензії на надання і одержання резидентами кредитів в іноземної валюті, якщо терміни і суми таких кредитів перевищують встановлені законодавством межі. Банк зазначив, що на сьогодні законодавець не визначив межі термінів і сум надання/одержання кредитів в іноземної валюті. Таким чином, операція з наданням банками кредитів в іноземної валюті не потребує індивідуальної ліцензії.
Суд вважає, що порядок та підстави видачі індивідуальних ліцензій не врегульовані діючим законодавством та факт відсутності даної ліцензії не є підтвердженням неправомірної діяльності позивача, тому укладення кредитного договору між сторонами з умовами в валюті не є порушенням законодавства.
Таким чином, розглянувши справу повно, всебічно, об'єктивно та неупереджено, суд вважає неправомірними заявлену позивачем вимогу, тому вважає за необхідне відмовити в її задоволенні в повному обсязі.
Керуючись ст. ст. 10, 11, 60, 209, 212-215, 223-225 ЦПК України, ст.ст. 15, 16, 203, 526, 554, 625, 1049, 1050, 1054 ЦК України ст. 47 Закону України «Про банки та банківську діяльність», ст. 5 Декрету КМ України «Про систему валютного регулювання та валютного контролю (1993), суд -
В задоволенні позову ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Надра», третя особа ОСОБА_2 про визнання недійсним договорів кредиту, поруки та іпотеки від 23.07.2007 року недійсними - відмовити в повному обсязі.
Рішення може бути оскаржено до апеляційного суду Одеської області шляхом подання до Приморського районного суду м. Одеси апеляційної скарги на рішення суду протягом десяти днів з дня його оголошення.
Суддя А.В.Науменко