Справа № 2-а-367/11
25 березня 2011 рокуГородищенський районний суд
Черкаської області
в складі :
головуючого Голосія А.В.
при секретарі Волошиній І.Л.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Городище цивільну справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Управління праці та соціального захисту населення Городищенської районної державної адміністрації Черкаської області про визнання суб»єкта владних повноважень неправомірними та відшкодування компенсації на оздоровлення учаснику ліквідації аварії на Чорнобильській АЕС та адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Управління праці та соціального захисту населення Городищенської районної державної адміністрації Черкаської області про визнання суб»єкта владних повноважень неправомірними та відшкодування компенсації по одноразовій допомозі учаснику ліквідації аварії на Чорнобильській АЕС,-
ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Управління праці та соціального захисту населення Городищенської районної державної адміністрації Черкаської області про визнання незаконними дій Управління праці та соціального захисту населення Городищенської районної державної адміністрації Черкаської області про стягнення недоплачених сум одноразової компенсації, за шкоду заподіяну здоров'ю та щорічної допомоги на оздоровлення.
Обґрунтовуючи свій позов позивач посилається на те, що він являється ліквідатором, постраждалим внаслідок аварії на Чорнобильській АЕС. Посвідченням від 16.03.2007 року йому присвоєно першу категорію інваліда третьої групи від захворювання пов'язаного з виконанням обов'язків військової служби по ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС, у зв»язку з чим він у відповідності до Закону України 28.02.1991 року № 796-XІІ має право на одноразову компенсацію та щорічну допомогу на оздоровлення. Управління праці та соціального захисту Городищенської РДА не в повній мірі виконує умови чинного законодавства, тому за захистом своїх порушених та невизнаних прав позивач звернувся до суду.
У судовому засіданні позивач позов підтримав, посилаючись на обставини викладені в адміністративному позові та просить суд визнати відмову Управління праці та соціального захисту населення Городищенської районної державної адміністрації Черкаської області щодо невиплати одноразової компенсації та щорічної допомоги на оздоровлення відповідно до вимог ст.48 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» протиправною, зобов'язати нарахувати та виплатити йому одноразову компенсацію та щорічну допомогу на оздоровлення.
Представник Управління праці та соціального захисту населення Городищенської районної державної адміністрації Черкаської області у судовому засіданні та доданому письмовому запереченні позовні вимоги не визнав та заперечує щодо їх задоволення за безпідставністю, оскільки позовні вимоги не ґрунтуються на чинному законодавстві, а саме про стягнення одноразової компенсації та щорічної допомоги на оздоровлення за 2008-2010 роки, з урахуванням положень Законів України про державний бюджет на відповідні роки надано право Кабінету Міністрів України встановлювати розміри соціальних виплат, які відповідно до законодавства визначаються залежно від розміру мінімальної заробітної плати, в абсолютних сумах асигнувань, передбачених бюджетними програмами; виплата щорічної допомоги на оздоровлення та сум компенсаційних виплат має разовий характер, тому право особи на її отримання та обов'язок органів соціального захисту населення здійснити таку виплату припиняється з моменту виплати. Також позивач пропустив строки позовної давності на звернення до суду. А тому відсутні підстави для визнання дій Управління праці та соціального захисту населення Городищенської районної державної адміністрації Черкаської області неправомірними та проводити позивачу перерахунки та виплати недоотриманої одноразової допомоги на оздоровлення за 2008-2010 роки та одноразову компенсацію при встановленні інвалідності у березні місяці 2007 року, оскільки Управління праці та соціального захисту населення Городищенської районної державної адміністрації Черкаської області діє в межах Закону та наданих йому повноважень.
Суд, дослідивши матеріали справи, вислухавши учасників судового розгляду, вважає, що даний позов підлягає до часткового задоволення з наступних підстав.
Судом встановлено, що позивач є учасником ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС І категорії та має захворювання, яке пов'язане з ліквідацією наслідків аварії на ЧАЕС.
Відповідно до пункту 1 ст. 92 Конституції України виключно законами України визначаються права і свободи людини і громадянина, гарантії цих прав і свобод; основні обов'язки громадянина.
Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України «органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно статті 48 Закону України «Про соціальний статус громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» виплата щорічно ї допомоги на оздоровлення є компенсацією за шкоду або відшкодуванням шкоди, заподіяної здоров'ю особам, які стали інвалідами внаслідок Чорнобильської катастрофи, учасникам ліквідації аварії на Чорнобильській АЄС та сім'ям за втрату годувальника.
Абзацом третім частини першої ст.48 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" від 28.02.1991 року № 796-ХІІ передбачено, що одноразова компенсація учасникам ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, які стали інвалідами внаслідок Чорнобильської катастрофи, та сім'ям, які втратили годувальника із числа осіб, віднесених до учасників ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС та смерть яких пов'язана з Чорнобильською катастрофою, виплачується в таких розмірах : інвалідам - 3 групи - 30 мінімальних заробітних плат.
Відповідно до ст.8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права.
Постановою КМУ від 26.07.1996 р. № 836 "Про компенсаційні виплати особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" встановлено розміри одноразової компенсації в твердій грошовій сумі, що суперечить Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" від 28.02.1991 року № 796-ХІІ, котрим визначено кратність одноразової компенсації залежно від розміру мінімальної заробітної плати,яка встановлюється законом.
З моменту прийняття постанови встановлені нею розміри компенсації залишалися незмінними, у той час як Верховною Радою України неодноразово змінювався розмір мінімальної заробітної плати,щорічно затверджувався державний бюджет, тому ,оскільки ні Верховна Рада України,ні Кабінет Міністрів України в наступному будь-яких рішень із цих питань не приймали, то, виходячи із загальних засад пріоритетності законів над підзаконними нормативними актами, якими є Постанови КМУ, при вирішенні даного спору застосуванню підлягають саме ст.48 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" від 28.02.1991 року № 796-ХІІ та статті законів, якими передбачено мінімальний розмір заробітної плати, а не Постанова КМУ № 836 від 26.07.1996 р. "Про компенсаційні виплати особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи".
В цьому зв»язку суд вважає безпідставними посилання відповідача на нову редакцію ст.48 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", викладену в пп.11 п.28 розділу 11 Закону України «Про Державний бюджет на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» : « одноразова компенсація учасникам ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС,які стали інвалідами внаслідок Чорнобильської катастрофи, та сім»ям , які втратили годувальника із числа осіб, віднесених до учасників ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС та смерть яких пов»язана з Чорнобильською катастрофою, щорічна допомога на оздоровлення виплачується в порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України, згідно із якою щорічна допомога на оздоровлення виплачується в порядку та розмірах, встановлених ПКМУ».
Крім того, позивач як інвалід 3 групи від захворювання пов'язаного з виконанням обов'язків військової служби по ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС у відповідності до ст.48 Закону України „Про соціальний статус громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”, має право на щорічну допомогу на оздоровлення в розмірі чотирьох мінімальних заробітних плат. Розмір мінімальної заробітної плати визначається на момент виплати. За таких обставин та з урахуванням вимог ст.48 Закону України „Про соціальний статус громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”, відповідач по справі повинен виплатити позивачу щорічну допомогу із сум мінімальної заробітної плати на момент виплати.
Суд не приймає до уваги доводи відповідача про те,що управління праці та соціального захисту населення Городищенської районної державної адміністрації Черкаської області не є головним розпорядником коштів, а тому не може бути належним відповідачем у справі, виходячи з наступного.
Відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України від 4 березня 2002 року № 256, якою затверджений Порядок фінансування видатків місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення за рахунок субвенцій з державного бюджету, головними розпорядниками коштів місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення є керівники головних управлінь, управлінь, відділів та інших самостійних структурних підрозділів місцевих держадміністрацій, виконавчих органів рад, до компетенції яких належить питання праці та соціального захисту населення (далі-головні розпорядники коштів). Таким чином, управління праці та соціального захисту населення Городищенської районної державної адміністрації Черкаської області є головним розпорядником коштів місцевого бюджету за рахунок субвенцій з державного бюджету. Статтею 63 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", передбачено, що фінансування витрат, пов»язаних з реалізацією цього Закону, здійснюється за рахунок коштів державного бюджету. Зазначене доводить, що управління праці та соціального захисту населення Городищенської районної державної адміністрації Черкаської області, як розпорядник коштів Державного бюджету України, є належним відповідачем.
За змістом ч.3 ст. 99 Кодексу адміністративного судочинства України для захисту прав, свобод та інтересів особи Кодексом адміністративного судочинства України та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, ніж шестимісячний строк передбачений ч.2 ст. 99 Кодексу адміністративного судочинства України. Таким чином, виходячи з системного аналізу ст. 48 Закону України „Про соціальний статус громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи ”, п.3 ч.1 ст. 268 Цивільного кодексу України та ч.ч. 2 та 3 ст. 99 Кодексу адміністративного судочинства України, суд вважає, що на вимоги позивача відшкодувати шкоду, заподіяну його здоров'ю строки позовної давності не поширюються та шестимісячний строк звернення до адміністративного суду не застосовується. До того ж, у відповідності до ст.. 76 Закону України «Про використання ядерної енергії та радіаційну безпеку» право на відшкодування ядерної шкоди, заподіяної життю і здоров»ю особи, та у відповідності до п.3 ч.1 ст. 268 ЦК України вимоги про відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров»я не обмежуються будь - яким строком.
Відповідно до частини 3 статті 22 Конституції України при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.
Кабінет Міністрів України не уповноважений Законом № 796-ХІІ зменшувати встановлені останнім конкретні розміри доплат, пенсій і компенсацій, зокрема допомоги на оздоровлення. Навпаки, у частині 1 статті 67 зазначеного Закону встановлено, що ці розміри підвищуються Кабінетом Міністрів України відповідно до зміни індексу вартості життя і зростання мінімальної заробітної плати.
У Законі № 796-ХІІ викладено основні положення щодо реалізації конституційного права громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, на охорону їх життя і здоров'я, оскільки відповідно до частини 1 статті 50 Конституції України кожен має право на безпечне для життя і здоров'я довкілля та на відшкодування завданої порушенням цього права шкоди.
Пільги, компенсації, гарантії є видом соціальної допомоги і необхідною складовою, конституційного права на достатній життєвий рівень, тому звуження підзаконним актом змісту та обсягу права, наданого Законом № 796-ХІІ, є безпідставним, а тому позовні вимоги підлягають до задоволення в повному обсязі.
Щодо стягнення належних позивачеві сум щорічної допомоги на оздоровлення та недоотриманої суми одноразової компенсації у визначеній ним сумі, не підлягає до задоволення, оскільки здійснення перерахунку на нарахування зазначених виплат до компетенції суду не належить.
На підставі наведеного та керуючись ст.ст. 2, 4, 5, 17, 94, 158-163 Кодексу адміністративного судочинства України, відповідно до ст.48 Закону України „Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”, суд
Адміністративний позов ОСОБА_1 до Управління праці та соціального захисту населення Городищенської районної державної адміністрації Черкаської області про визнання суб»єкта владних повноважень неправомірними та відшкодування компенсації по одноразовій допомозі учаснику ліквідації аварії на Чорнобильській АЕС - задоволити частково.
Визнати протиправною бездіяльність Управління праці та соціального захисту населення Городищенської районної державної адміністрації Черкаської області щодо відмови у виплаті ОСОБА_1 належних сум щорічної допомоги на оздоровлення та недоотриманої суми одноразової компенсації учасникам ліквідації аварії на ЧАЕС.
Зобов'язати Управління праці та соціального захисту населення Городищенської районної державної адміністрації Черкаської області виплатити ОСОБА_1 щорічну допомогу на оздоровлення за 2008- 2010 роки, відповідно до ст.48 Закону України „Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”, які повинні обраховуватись із встановленої на дату фактичної виплати мінімальної заробітної плати з врахуванням раніше отриманих виплат.
Зобов'язати Управління праці та соціального захисту населення Городищенської районної державної адміністрації Черкаської області виплатити ОСОБА_1 недоотриманої ним одноразової компенсації при встановленні йому 3 групи інвалідності у 2007 році відповідно до ст.48 Закону України „Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”, в розмірі 30 мінімальних заробітних плат з врахуванням раніше отриманих виплат.
В іншій частині позовних вимог - відмовити.
Судовий збір у справі віднести за рахунок держави.
Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції може бути подана до Київського апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня її проголошення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.
Суддя А. В. Голосій