"19" червня 2008 р.
Справа № 21/236-07-9301
Одеський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
Головуючого судді: Л.В. Поліщук
Суддів: Л.І. Бандури, В.Б. Туренко,
при секретарі судового засідання -О.О. Соломахіній,
за участю представників сторін:
від позивача -не з'явився
від відповідача -М.В. Бойко,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Білгород-Дністровської районної державної адміністрації Одеської області
на рішення господарського суду Одеської області
від 27.02.2008р.
у справі № 21/236-07-9301
за позовом ТОВ «ЗЛАТА»
до Білгород-Дністровської районної державної адміністрації Одеської області
про визнання права власності на самочинне будівництво,
встановив:
ТОВ «ЗЛАТА» звернулося до господарського суду з позовом та уточненням до нього про визнання на підставі ст.331 Цивільного кодексу України за ТОВ «ЗЛАТА» права власності на самовільно збудовані будівлі, що зазначені у технічному паспорті від 10.10.2007р. як двохповерховий спальний корпус літ.1«Г», навіс літ.1«Д» та незакінчене будівництво - двоповерховий корпус літ.1«В» бази відпочинку «Тирас», що знаходяться за адресою: Одеська область, Білгород-Дністровський район, Будацька коса.
Рішенням господарського суду Одеської області від 27.02.2008р. (суддя Зеленов Г.М.) позов задоволено частково, визнано за ТОВ «ЗЛАТА» право власності на двохповерховий спальний корпус літ. 1«Г» та навіс літ. 1«Д» бази відпочинку «Тирас», що знаходяться за вищевказаною адресою. В іншій частині позову відмовлено, оскільки двоповерховий корпус літ. 1«В» є об'єктом незавершеного будівництва готовністю 70 %, а відповідно до ч. 3 ст. 331 ЦК України до завершення будівництва (створення майна) особа вважається власником матеріалів, обладнання тощо, які були використані в процесі цього будівництва (створення майна).
Білгород-Дністровська районна державна адміністрація Одеської області, не погоджуючись з прийнятим судом рішенням, звернулася із апеляційною скаргою, в якій просить рішення скасувати, справу передати на новий розгляд до суду першої інстанції. Апеляційна скарга мотивована тим, що відповідно до ч.4 ст.376 ЦК України якщо власник (користувач) земельної ділянки заперечує проти визнання права власності на нерухоме майно за особою, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво на його земельній ділянці, або якщо це порушує права інших осіб, майно підлягає знесенню особою, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво, або за її рахунок. Представник районної державної адміністрації при розгляді справи в першій інстанції заперечував проти задоволення позову. Отже, суд першої інстанції, приймаючи рішення, порушив вищезазначені норми матеріального права.
В судовому засіданні при розгляді апеляційної скарги представник Білгород-Дністровської районної державної адміністрації уточнив вимоги і просив рішення суду скасувати і в позові відмовити.
Заслухавши представника скаржника, дослідивши матеріали справи та перевіривши правильність застосування судом норм матеріального та процесуального права, апеляційна інстанція встановила наступне.
15.07.2004р. Білгород-Дністровським міжміським бюро технічної інвентаризації на підставі свідоцтва про право власності серії САА №893268 від 24.03.2004р., виданого згідно розпорядження Білгород-Дністровської райдержадміністрації № 244/2004 від 01.03.2004р., за ТОВ «ЗЛАТА» зареєстровано право власності на нерухоме майно -будівлі та споруди бази відпочинку «Тирас», що знаходяться за адресою: Одеська обл., Білгород-Дністровський район, територія Будацької коси.
Розпорядженням Білгород-Дністровської райдержадміністрації від 20.10.2004р. № 1292/2004 затверджено розроблену Одеським відділенням інституту «УкрГЕОІНФОРМ» технічну документацію з інвентаризації земельної ділянки загальною площею 0,7670га, яка розташована на території Будацької коси Білгород-Дністровського району Одеської обл. біля селища Затока за межами населених пунктів, та наданої ТОВ «ЗЛАТА» у довгострокову оренду строком на 49 років для реконструкції та обслуговування будівель і споруд бази відпочинку «Тирас».(а.с.15).
25.10.2004р. Білгород-Дністровська райдержадміністрація та ТОВ «ЗЛАТА» уклали договір оренди, згідно якого останній прийняв в строкове платне користування земельну ділянку несільськогосподарського призначення - землі рекреаційного призначення загальною площею 0,7670га (0,5463га забудованої землі та 0,2207га під пісками) на якій знаходяться будівлі і споруди бази відпочинку «Тирас».(а.с.40-43).
Для реконструкції старих споруд та будівництва нових бази відпочинку «Тирас» 06.10.2006р. ТОВ «ЗЛАТА» уклало з Акціонерно-комерційним банком соціального розвитку «Укрсоцбанк» іпотечний договір (з майновим поручителем) вартістю 1060194,00грн., за умовами якого ТОВ «ЗЛАТА» передало Акціонерно-комерційному банку соціального розвитку «Укрсоцбанк» в іпотеку у якості забезпечення виконання основного зобов'язання нерухоме майно - будівлі та споруди бази відпочинку «Тирас».
ТОВ «ЗЛАТА» на території бази відпочинку «Тирас» було здійснено самовільне будівництво двохповерхового спального корпусу літ. 1«Г», навісу літ. 1«Д» та двохповерхового спального корпусу літ. 1«В» (готовністю 70 %).
21.11.2007р. ТОВ «ЗЛАТА» звернулося до Білгород-Дністровської районної державної адміністрації з заявою про надання документів і висновку для подальшого розгляду судом узаконення самочинного будівництва. (а.с.39). Вказана заява залишена без відповіді, після чого позивач звернувся до суду з позовом про визнання права власності на самочинне будівництво.
Задовольняючи позов, суд виходив з того, що відповідно до ст. 331 ЦК України позивач набув право власності на новостворене майно. При цьому судом не було встановлено порушень з боку позивача положень чинного законодавства у сфері планування і забудови територій при здійсненні будівництва.
Проте, такий висновок не ґрунтується на обставинах справи та вимогах закону.
Відповідно до ст. 331 ЦК України право власності на нову річ, яка виготовлена (створена) особою, набувається нею, якщо інше не встановлено договором або законом. Особа, яка виготовила (створила) річ зі своїх матеріалів на підставі договору, є власником цієї речі. Право власності на новостворене нерухоме майно (житлові будинки, будівлі, споруди тощо) виникає з моменту завершення будівництва (створення майна). Якщо договором або законом передбачено прийняття нерухомого майна до експлуатації, право власності виникає з моменту його прийняття до експлуатації. Якщо право власності на нерухоме майно відповідно до закону підлягає державній реєстрації, право власності виникає з моменту державної реєстрації.
Статтею 23 Закону України «Про планування і забудову територій» встановлено, що забудова територій передбачає здійснення нового будівництва, реконструкції, реставрації, капітального ремонту, впорядкування об'єктів містобудування, розширення та технічного переоснащення підприємств (далі - будівництво). Будівництво об'єктів містобудування здійснюється згідно з законодавством, державними стандартами, нормами та правилами, регіональними і місцевими правилами забудови, містобудівною та проектною документацією.
Згідно із статтею 24 вищеназваного закону фізичні та юридичні особи, які мають намір здійснити будівництво об'єктів містобудування на земельних ділянках, що належать їм на праві власності чи користування, зобов'язані отримати від виконавчих органів відповідних рад дозвіл на будівництво об'єкта містобудування (далі - дозвіл на будівництво). Для цього вони подають письмову заяву про надання дозволу на будівництво до виконавчого органу відповідної ради. До заяви додається документ, що засвідчує право власності чи користування земельною ділянкою. У разі, якщо замовник (забудовник) не є власником чи користувачем земельної ділянки, також подається нотаріально засвідчена згода власника земельної ділянки на забудову цієї ділянки, а якщо ділянка перебуває у користуванні, - нотаріально засвідчені згоди власника та користувача земельної ділянки на її забудову. Перелік інших документів та матеріалів, необхідних для отримання дозволу на будівництво, які додаються до письмової заяви, порядок їх розгляду визначаються регіональними та/або місцевими правилами забудови. Дозвіл на будівництво дає право замовникам на отримання вихідних даних на проектування, здійснення проектно-вишукувальних робіт та отримання дозволу на виконання будівельних робіт у порядку, визначеному цим Законом. Дозвіл на будівництво надається на підставі комплексного висновку щодо відповідності запропонованого будівництва містобудівній документації, державним будівельним нормам, місцевим правилам забудови (далі - комплексний висновок). Комплексний висновок і проект рішення про дозвіл на будівництво готуються спеціально уповноваженим органом з питань містобудування та архітектури протягом місяця від дня звернення заінтересованої особи. У випадках, передбачених регіональними або місцевими правилами забудови, комплексний висновок готується з урахуванням висновків відповідних землевпорядних, природоохоронних, санітарних та інших органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування відповідно до їх повноважень. Свої висновки зазначені органи надають протягом двох тижнів від дня звернення спеціально уповноваженому органу з питань містобудування та архітектури. У разі надання негативного комплексного висновку заінтересованим особам також надаються роз'яснення та відповідні рекомендації. Роз'яснення та рекомендації надаються в письмовій формі протягом одного місяця від дня звернення. Дозвіл на будівництво об'єкта містобудування надається заявнику протягом двох місяців з дня подання заяви і не дає права на початок виконання будівельних робіт без одержання відповідного дозволу Державної архітектурно-будівельної інспекції України або її територіальних органів.
Статтею 29 вказаного закон передбачено, що дозвіл на виконання будівельних робіт - це документ, що засвідчує право забудовника та підрядника на виконання будівельних робіт, підключення об'єкта будівництва до інженерних мереж та споруд, видачу ордерів на проведення земляних робіт, що надається інспекціями державного архітектурно-будівельного контролю, які ведуть реєстр наданих дозволів, на підставі: проектної документації, погодженої та затвердженої в порядку, визначеному законодавством; документа, що засвідчує право власності чи користування земельною ділянкою; рішення виконавчого органу відповідної ради або місцевої державної адміністрації про дозвіл на будівництво об'єкта містобудування; документа про призначення відповідальних виконавців робіт та відомостей про здійснення авторського та технічного нагляду. Відмову надання дозволу на виконання будівельних робіт може бути оскаржено до суду в установленому законом порядку. Здійснення будівельних робіт на об'єктах містобудування без дозволу на виконання будівельних робіт або його перереєстрації, а також здійснення не зазначених у дозволі будівельних робіт вважається самовільним будівництвом і тягне за собою відповідальність згідно з законодавством.
У відповідності з частинами 1, 2 ст. 376 ЦК України житловий будинок, будівля, споруда, інше нерухоме майно вважаються самочинним будівництвом, якщо вони збудовані або будуються на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без належного дозволу чи належно затвердженого проекту, або з істотними порушеннями будівельних норм і правил. Особа, яка здійснила або здійснює самочинне будівництво нерухомого майна, не набуває права власності на нього.
Як вбачається із матеріалів справи, позивач не звертався до відповідних органів із заявами про надання дозволів на здійснення будівництва і реконструкції об'єктів, що знаходяться на базі відпочинку «Тирас», і на здійснення будівельних робіт, а тому підстави для визнання за ним права власності на самочинне будівництво відсутні.
За таких обставин рішення суду підлягає скасуванню.
Керуючись ст.ст. 99, 103-105 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів -
постановила:
Рішення господарського суду Одеської області від 27.02.2008р. у справі № 21/236-07-9301 скасувати, в позові відмовити.
Постанова апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого господарського суду України протягом одного місяця з дня набрання постанови законної сили.
Головуючий суддя Л.В. Поліщук
Суддя Л.І. Бандура
Суддя В.Б. Туренко