Ухвала
Іменем України
18 червня 2008 року
Справа № 2-16/17198.1-2007А
Севастопольський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді Фенько Т.П.,
суддів Гоголя Ю.М.,
Прокопанич Г.К.,
секретар судового засідання Рєвєнко М.Ю.
за участю представників сторін:
прокурор, не з'явився, прокурор міста Судака;
представник позивача, Севрюгін Андрій Борисович (повноваження перевірені), Директор, Судацький міський центр зайнятості;
представник відповідача, не з'явився, Державне підприємство "Морське";
розглянувши апеляційну скаргу Судацького міського центру зайнятості на постанову господарського суду Автономної Республіки Крим (суддя Хлебнікова Н.С.) від 04.04.2008 у справі № 2-16/17198.1-2007А
за позовом прокурора міста Судака (вул. Яблунева, 10, місто Судак, АР Крим, 98000)
в інтересах держави в особі Судацького міського центру зайнятості (вул. Леніна, 44, місто Судак, АР Крим, 98000)
до державного підприємства "Морське" (вул. К. Маркса, 35, с. Морське, місто Судак, АР Крим, 98033)
про стягнення 104 809,47 грн,
Рішенням господарського суду Автономної республіки Крим від 04.10.2005 року у справі №2-4/5839-2005 у задоволенні позову відмовлено.
Постановою Севастопольського апеляційного господарського суду від 19.01.2006 рішення господарського суду Автономної Республіки Крим від 04.10.2005 по справі №2-4/5839-2005 залишено без змін.
Постановою Вищого господарського суду від 30.10.2007 зазначені рішення попередніх інстанцій були скасовані, справу передано до господарського суду Автономної Республіки Крим для розгляду за правилами адміністративного судочинства.
Постановою господарського суду Автономної Республіки Крим від 04.04.2008 у справі № 2-16/17198.1-2007А у позові прокурора міста Судака в інтересах держави в особі Судацького міського центру зайнятості до державного підприємства "Морське" відмовлено.
Судове рішення мотивоване тим, що позивачем не дотримано у 2003 році порядку прийняття рішення за результатами перевірки підприємства, які оформлені актами № 7-а і № 7-б від 18.02.2003, а державне підприємство радгосп-завод "Морський" за період з 2001 року по 2002 рік сплатив у складі фіксованого сільськогосподарського податку 23 7779,00 грн збір на обов'язкове соціальне страхування, у зв'язку з чим відсутня вина підприємства в тому, що добросовісно сплачені ним суми не надійшли до позивача.
Не погодившись з постановою суду, позивач звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати зазначену постанову, позов задовольнити.
Апелянт обґрунтовує свої вимоги тим, що законодавцем введено новий порядок сплати страхових внесків, відповідно до якого платники сільськогосподарського фіксованого податку повинні сплачувати страхові внески до Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування на випадок безробіття на загальних підставах, не врахувавши зазначене, суд першої інстанції вирішив спір у порушення норм матеріального і процесуального права, що призвело до прийняття незаконного рішення.
Переглянувши постанову суду відповідно до вимог статті 195 Кодексу адміністративного судочинства України, судова колегія встановила наступне.
Державне підприємство радгосп -завод «Морський» зареєстровано як платник страхових внесків до Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування у Судакському міському центрі зайнятості за №12300362 від 29.07.1997, а з 01.01.1999 як платник фіксованого сільськогосподарського податку.
Довідкою Держаної податкової інспекції у місті Судак Автономної Республіки Крим №562/9/19-146 від 16.06.2005 підтверджено, що за період з 2001 року по 2004 рік радгосп-завод «Морський» повністю сплатив фіксований сільськогосподарський податок (аркуш справи 41-43).
Зі змісту актів перевірки №7-а від 18.02.2003 та №7-б від 18.02.2003 правильності нарахування, своєчасності і повноти перерахування страхових внесків на загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття до Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття, вбачається, що радгосп-завод «Морський" за період з 01.01.2001 по 30.09.2002 має заборгованість зі сплати внесків у сумі 106 913,44 грн, у тому числі було донараховано 106076,71 грн.
Акти №7-а від 18.02.2003 та №7-б від 18.02.2003 відповідачем не підписані, тому вважаються односторонніми та неузгодженими (аркуш справи 83-90).
Судова колегія вважає, що посилання відповідача про те, що у 2002 році він був звільнений від сплати збору на загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття є обґрунтованими, оскільки базується на нормах діючого законодавства.
Закон України “Про фіксований сільськогосподарський податок» від 17.12.1998 набрав чинності 01.01.1999.
Згідно з частиною першої статті 1 цього Закону фіксований сільськогосподарський податок сплачувався в рахунок 4 податків та 8 зборів (обов'язкових платежів), в тому числі і в рахунок збору на обов'язкове соціальне страхування.
Відповідно до пунктів 16, 20 статті 14 Закону України “Про систему оподаткування» від 25.06.1991 збір на обов'язкове соціальне страхування та фіксований сільськогосподарський податок віднесені до загальнодержавних податків і зборів (обов'язкові платежі).
Стаття 1 зазначеного Закону України передбачає, що встановлення та скасування податків і зборів (обов'язкових платежів) здійснюється відповідно до Закону України "Про систему оподаткування", інших законів України про оподаткування.
Так як збір на загальнообов'язкове державне соціальне страхування передбачений абзацом 8 статті 1 Закону України "По фіксований сільськогосподарський податок", відповідач не повинен у 2002 році сплачувати страхові внески у Фонд загальнообов'язкового державного соціально страхування України на випадок безробіття, оскільки збір на обов'язкове соціальне страхування виключено з цього Закону на підставі Закону України "Про внесення змін в деякі закони України про оподаткування сільськогосподарських підприємств" від 23.12.2004, який вступив в силу 01.01.2005.
Незважаючи на те, що пунктом 2 розділу VIII “Прикінцеві положення» Закону «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття" від 02.03.2000 встановлено, що до приведення законодавства України у відповідність із цим Законом закони та інші нормативно-правові акти застосовуються в частині, що не суперечить цьому Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття" від 02.03.2000, він не може застосовуватися до 01.01.2005 до платників фіксованого сільськогосподарського податку на підставі викладеного вище аналізу діючого законодавства.
Перевіряючи питання дотримання позивачем встановленого порядку проведення перевірки та прийняття рішення за її наслідками, судова колегія погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що Судацьким міським центром зайнятості не дотримано у 2003 році порядку прийняття рішення за результатами перевірки підприємства, які оформлені актами №7-а і №7-б від 18.02.2003
Державне підприємство радгосп-завод «Морський" за період з 2001 року по 2002 рік сплатило у складі фіксованого сільськогосподарського податку 23779,00 грн збору на обов'язкове соціальне рахування. Відповідач не мав повноважень здійснювати контроль за розподілом сплачених ним у 2002 році сум серед страхових фондів, тому відсутня вина підприємства в тому, що добросовісно сплачені ним суми не надійшли до позивача.
За результатами повторного перегляду справи, суд апеляційної інстанції встановив, що місцевим господарським судом вирішено спір без порушень норм процесуального та матеріального права України, а також правильно встановлені всі обставини справи.
Керуючись статтями 24, 195, 196, пунктом 1 частини 1 статті 198, статтею 200, пунктом 1 частиною 1 статті 205, статтями 206, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
1. Апеляційну скаргу Судацького міського центру зайнятості залишити без задоволення.
2. Постанову господарського суду Автономної Республіки Крим від 04.04.2008 у справі № 2-16/17198.1-2007А залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом одного місяця.
Головуючий суддя Т.П.Фенько
суддів Г.К. Прокопанич
Ю.М.Гоголя